archiv[1] / t2 / tema_2

Тема 2 Зайнятість населення

Зайнятість відображає потребу людей не тільки в доходах, а й у самовираженні через суспільно-корисну діяльність, а також ступінь задоволення цієї потреби при певному рівні соціально-економічного розвитку суспільства.

Потреба людини в оплачуваній праці, пріоритетність тих або інших галузей суспільно-корисної діяльності, міра трудової участі, вибір професії та місця роботи, трудова мотивація, зацікавленість у праці та можливість праці, що грунтується на професійній кваліфікації та працездатності людини, – все це становить результат соціального орієнтування людини в суспільстві, фінансово-кредитній і розподільчій політиці держави, структурних зрушень у народному господарстві, розвитку галузі послуг, політики в галузі освіти та охорони здоров'я тощо.

У цей час зайнятість зводиться тільки до узгодження попиту та пропозиції робочої сили. Причому вважається, що якщо немає безробіття, то немає і невирішених проблем зайнятості.

До зайнятого населення відносять громадян, що працюють за наймом, у тому числі таких, які виконують роботу за винагороду протягом повного чи неповного робочого дня (тижня), а також працюють на малооплачуваній роботі, що підтверджується відповідним договором, контрактом, угодою, або є тимчасово відсутніми у зв’язку із хворобою, відпусткою, страйком, призупиненням виробництва. Зайнятими вважаються особи, що самостійно забезпечують себе роботою, у тому числі підприємці та фермери; всі, хто проходить службу в будь-яких військах; ті, хто навчається.

Населення, що шукає роботу, змінює її, тимчасово не працює та не навчається з відривом від виробництва, тимчасово не працююче у зв’язку з сезонною зайнятістю, відносять до економічно активного незайнятого населення. До незайнятого економічно активного населення належать також особи, що мають статус безробітних.

Таким чином проводиться своєрідна ідентифікація категорії зайнятості на ринку праці.

Зайнятість розкриває один з важливих аспектів соціального розвитку людини, пов’язаного із задоволенням його потреб у галузі праці та у зв’язку з працею. Зайнятість як соціально-економічне явище можна визначити так: це суспільно-корисна діяльність громадян, яка пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб і дає, як правило, заробіток (трудовий дохід).

Кожному етапу розвитку економіки відповідає певна модель (концепція) зайнятості.

Концепція зайнятості – це система поглядів, уявлень, які розкривають характер зайнятості на певному етапі соціально-економічного розвитку суспільства. В основі такого розуміння лежить формування зайнятості з урахуванням об’єктивних процесів її розвитку, характерних для соціального ринкового типу держави, та відсутність обмежень щодо реальних можливостей досягнення поставлених цілей у той або інший конкретний період часу.

Концепція зайнятості може відповісти на запитання: якою повинна бути зайнятість при зазначеному типі економіки, які зміни відбудуться в її основних характеристиках і що для цього треба зробити.

Принципи зайнятості:

1 Добровільність праці – виключне право громадян розпоряджатися своїми здібностями до виробничої та творчої праці. Примушування до праці не допускається, за винятком випадків, які встановлені законом.

Зайнятість у народному господарстві вже не є практично єдиною галуззю суспільно-корисної діяльності, якою вона була, коли обов’язковість праці була закріплена як правове зобов’язання.

Передбачається також право людини працювати там і стільки, де і скільки це необхідно їй самій, кожний може обирати для себе зручні режими праці та зайнятості.

2 Відповідальність держави за створення умов для реалізації права громадян на працю. З урахуванням вищесказаного трансформується поняття повної зайнятості. Змінюється укорінене її тлумачення як максимально можливого рівня залучення працездатного населення до суспільного господарства. Повна зайнятість може бути досягнута при всякому рівні залучення, якщо він відповідає задоволенню потреб населення у робочих місцях за умови економічної доцільності запропонованих робочих місць. При цьому під економічно доцільним робочим місцем розуміється таке робоче місце, яке дозволяє людині досягти високої продуктивності праці та мати заробіток, забезпечити гідне існування їй та її сім’ї, не шкодить здоров’ю та не принижує людської гідності.

Людина може обрати за своїм бажанням одну з галузей суспільно-корисної зайнятості. Однак регулювальною складовою є зайнятість професійною працею, яка може бути визначена як основа підвищення добробуту та розвитку особистості. Рівень зайнятості професійною працею показує досягнення в галузі продуктивності праці та соціальної ефективності розвитку суспільства. Це означає, що дану пропорцію в зайнятості можна вважати оптимальною, якщо вона повною мірою відповідає інтересам підвищення економічної ефективності виробництва, результатам його інтенсифікації, впровадження досягнень НТП, росту продуктивності праці, а також створює сприятливі умови для відтворення здорового покоління, висококваліфікованих, добре навчених і мобільних працівників.

Повна зайнятість, яка відповідає всім переліченим умовам, може бути названа продуктивною зайнятістю. При цьому вважається, що продуктивна зайнятість не ідентична ефективності праці.

Ефективність зайнятості можна характеризувати такими показниками:

1 Пропорції розподілу ресурсів праці суспільства за характером їх участі у суспільно-корисній діяльності. Вони показують, при якому рівні продуктивності праці задовольняється потреба населення в роботі та якими шляхами досягається повна зайнятість (висока продуктивність праці дає можливість навчання, відпочинку, виховання дітей тощо).

2 Рівень зайнятості працездатного населення в суспільному господарстві. Статистично він відображається відношенням населення, зайнятого професійною працею, що дає дохід, до всього працездатного населення. Економічно цей показник свідчить як про потребу суспільного господарства у працівниках, так і про потребу населення в робочих місцях. Високий рівень зайнятості професійною працею означає низьку ефективність зайнятості через те, що низька продуктивність праці.

Питання для самоперевірки та контролю

1. Зайнятість як соціально-економічне явище.

2. Які особи вважаються зайнятими?

3. Економічно активне незайняте населення.

4. Концепція зайнятості.

5. Принципи зайнятості.

6. Показники ефективності зайнятості.

3