МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“Київський політехнічний інститут”

Інститут телекомунікаційних систем

Л.С. Глоба

Розподілені системи та мережі

(Том 1: «Розподілені системи», «Розподілені системи. Поняття розподіленого середовища», «Зв’язок», «Процеси», «Іменування», «Синхронизація»)

Допущено методичною радою НТУУ „КПІ”

як підручник для студентів технічних спеціальностей

вищих навчальних закладів

Київ

„Політехніка”

2011

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“Київський політехнічний інститут”

Інститут телекомунікаційних систем

Л.С. Глоба

ПІДРУЧНИК

Розподілені системи та мережі

(Том 1: «Розподілені системи», «Розподілені системи. Поняття розподіленого середовища», «Зв’язок», «Процеси», «Іменування», «Синхронизація»)

для студентів спеціальностей

8.092401

«Телекомунікаційні системи та мережі»

8.092402

«Інформаційні мережі зв’язку»

Київ – 2011

АНОТАЦІЯ

Підручник «Розподілені системи та мережі» призначений для допомоги студентам в засвоєнні методологічних основ побудови розподілених інформаційно-телекомунікаційних систем та середовищ, в тому числі й Internet – базованих, вивченні принципів утворення інформаційно-обчислювального середовища корпоративних систем прикладного призначення, а також підходів до просування інформаційних ресурсів компаній в пошукових машинах. Розглянуті базові складові, що визначають поняття інформаційно-обчислювального середовища, сучасні архітектурні рішення та технології щодо його створення та ефективного використання обчислювальних сервісів та інформаційних ресурсів, в тому числі і технології підтримки паралельних та «хмарних» обчислень. Крім того, як рішення аналоги розглядаються приклади використання розподіленої архітектури в апаратній платформі розподілених систем, реалізація принципів побудови таких систем в обчислювальному обладнанні.

Підручник складається з трьох томів. Перший том містить наступні розділи: «Розподілені системи», «Розподілені системи. Поняття розподіленого середовища», «Зв’язок», «Процеси», «Іменування», «Синхронизація». Другий том включає: «Несуперечність і реплікація», «Відмовостійкість», «Захист», «Розподілені системи об’єктів», «Розподілені файлові системи», «Розподілені системи документів», «Розподілені системи узгодження», «Пошукові системи». Третій том повністю присвячен вивченню архітектури паралельних систем, принципам організації паралельних алгоритмів, моделям та методам паралельних обчислень.

Курс «Розробка інформаційних ресурсів та систем»входить до циклу професійної та практичної підготовки. Підручник розраховано на студентів-магістрів спеціальностей 8.092401 «Телекомунікаційні системи та мережі» та 8.092402 «Інформаційні мережі зв’язку», які засвоїли курси інформатики, основи теорії телекомунікаційних мереж, алгоритмічне та програмне забезпечення телекомунікаційних мереж, захист інформації в телекомунікаційних мережах, бази даних, програмні технології корпоративних мереж та систем, системи адміністрування ТКС, а також на аспірантів та інженерів відповідної галузі знань.

Особлива увага у підручнику приділена вивченню методів та інструментальних засобів розробки інформаційних ресурсів корпоративних інформаційно-телекомунікаційних систем та мереж, сучасним практичним рішенням та технологіям в області проектування, реалізації та супроводу розподілених інформаційних систем, зокрема акцент зроблено на архітектурних рішеннях і технологіях щодо Internet – базованих систем, а також на розгляді технологій створення інформаційних ресурсів, які розміщуються в глобальному телекомунікаційному середовищі, використовують у якості технологій доступу Intranet-технології; на методах організації та взаємодії розподілених інформаційних та апаратних ресурсів таких систем, тощо.

Курс «Розробка інформаційних ресурсів та систем» ґрунтується на знаннях в області математичних методів та інформаційних технологій, змістом його є:

• технології створення та використання інформаційних та програмних ресурсів;

• основні характеристики територіально – розподілених систем та середовищ, в тому числі Internet – базованих;

• технології створення та експлуатації територіально – розподілених систем та середовищ;

• методи, алгоритми, технології та протоколи організації зв'язку між компонентами таких систем;

• організація обчислювальних процесів, використання системи імен;

• забезпечення синхронізації в системах, підтримка цілісності інформаційних ресурсів, непротирічності та реплікацій, відмовостійкості;

• забезпечення захисту інформаційних та програмних ресурсів розподілених систем;

• використання розподіленої системи об’єктів, розподіленої файлової системи, розподіленої системи документів та розподіленої системи узгоджень;

• підтримка розробки розподілених середовищ колективної роботи.

Теоретичний матеріал підручника відповідає навчальній програмі, написаній з використанням сучасних знань, яка спирається на наукові та практичні досягнення.

Підручник написаний зрозуміло, всі визначення є обґрунтованими, для цього використовуються фізичні та математичні поняття, а також математичні формули.

Сучасних аналогів підручнику за формою та змістом немає.

В розділах підручника наводиться розміщений ілюстративний матеріал: довідникові таблиці, рисунки, які ілюструють архітектурні рішення, схеми побудови програмних компонент та середовищ, в кінці – контрольні запитання.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА……………………………………………………………………...11

ВСТУП……………………………………………………………………………...15

1.Розподілені системи 24

1.1.Історична довідка 24

1.2.Базові терміни та визначення 26

1.2.1.Комп'ютерні мережі, як частковий випадок розподілених систем 28

1.2.2.Модель клієнт-сервер. 30

1.3.Особливості розподілених систем 31

1.3.1.Переваги розподілених систем 31

1.3.2.Недоліки розподілених систем 33

1.4.Класифікація розподілених систем 34

1.5.Характеристики розподілених систем 43

1.6.Висновки 50

1.7.Питання для самоконтролю 50

2.ПОНЯТТЯ РОЗПОДІЛЕНОГО СЕРЕДОВИЩА 52

2.1.Концепції апаратних рішень 52

2.2.Архітектура багатопроцесорних систем 54

2.2.1.Системи із спільною пам'яттю 54

2.2.2.Системи з роздільною пам'яттю 57

2.2.3.Представники систем з роздільною пам'яттю 58

2.3.Топології багатопроцесорних систем 67

2.4.Концепції програмних рішень 71

2.4.1.Операційні системи й розподіленість 72

2.4.2.Проміжне середовище 84

2.5.Поняття розподіленого середовища 87

2.5.1.Розподіл прикладних програм по рівнях 89

2.5.2.Варіанти архітектури клієнт-сервер 93

2.5.3.Програмні компоненти розподілених систем 100

2.5.4.Основи мережної взаємодії 105

2.6.Взаємодія компонент розподіленої системи 109

2.6.1.Концепції взаємодії компонент розподіленої системи 109

2.6.2.Обмін повідомленнями 110

2.6.3.Віддалений виклик процедур 112

2.6.4.Використання віддалених об'єктів 114

2.6.5.Розподілені події 120

2.6.6.Розподілені транзакції 122

2.6.7.Безпека в розподілених системах 124

2.7.Опис інтерфейсу програмної компоненти 125

2.7.1.Мова XML і схеми XML 125

2.7.2.SOAP: мова повідомлень розподіленої системи 126

2.7.3.WSDL: опис інтерфейсу програмної компоненти 128

2.7.4.Серіалізація об'єктів 129

2.8.Базові технології представлення інформації в розподілених системах 133

2.8.1.Вимоги до прикладних програм серверної сторони 133

2.8.2.Огляд базових технологій 134

2.8.3.Технологія RIA 144

2.8.4.Дескриптор розгортання web-прикладних програм та компонент 163

2.9.Висновки 179

2.10.Питання для самоконтролю 181

3.ЗВ'ЯЗОК 184

3.1.Рівні протоколів 184

3.1.1.Низькорівневі протоколи 186

3.1.2.Транспортні протоколи 188

3.1.3.Протоколи верхнього рівня 189

3.2.Віддалений виклик процедур 191

3.3.Звертання до віддалених об'єктів 196

3.3.1.Розподілені об'єкти 196

3.3.2.Прив'язка клієнта до об'єкта 198

3.3.3.Статичне й динамічне віддалене звернення до методів 198

3.3.4.Передача параметрів 199

3.4.Зв’язок на основі потоків даних 201

3.4.1.Підтримка безперервних середовищ 201

3.4.2.Потоки даних й якість обслуговування 204

3.4.3.Синхронізація потоків даних 214

3.5.Протоколи проміжного рівня 217

3.5.1.Протокол SOAP 217

3.5.2.Родина протоколів XMPP 219

3.5.3.Протокол UMSP 222

3.6.Висновки 223

3.7.Питання для самоконтролю 225

4.ПРОЦЕСИ 227

4.1.Поняття процесу. Визначення та структура 227

4.2.Потоки виконання. Визначення та структура 228

4.3. Стан процесів та потоків виконання 230

4.4.Реалізація потоків виконання 232

4.4.1.Потоки виконання в нерозподілених системах 232

4.4.2.Потоки виконання в розподілених системах 234

4.4.3. Багатопотокові клієнти 235

4.4.4. Багатопотокові сервери 236

4.5.Клієнти 241

4.5.1. Інтерфейси користувача 241

4.5.2.Клієнтське програмне забезпечення, яке забезпечує прозорість розподілу 241

4.6.Сервери 243

4.6.1.Загальні питання розробки серверів прикладного програмного забезпечення 243

4.6.2.Сервери об'єктів 248

4.7.Перенесення коду 251

4.7.1.Підходи до перенесення коду 251

4.7.2.Моделі перенесення коду 254

4.7.3.Перенесення і локальні ресурси 258

4.8.Перенесення коду в гетерогенних системах 261

4.9.Огляд перенесення коду в D'Agent 265

4.9.1.Питання реалізації 267

4.10. Програмні агенти 270

4.10.1. Програмні агенти в розподілених системах 270

4.10.2. Технологія агентів 273

4.10.3. Мови взаємодії агентів 275

4.11.Висновки 277

4.12. Питання для самоконтролю 279

5.ІМЕНУВАННЯ 281

5.1.Іменовані сутності 282

5.1.1.Імена, ідентифікатори й адреси 282

5.1.2.Простір імен 285

5.1.3.Реалізація просторів імен 287

5.1.4.Х.500 301

4.Покращене керування даними. 303

1Допомагає організувати потоковий процес роботи. 303

6.Єдиний репозиторій і пошукової механізм для прикладного програмного забезпезпечення і сервісів. 303

6.1.Розміщення мобільних сутностей 307

6.1.1.Іменування й локалізація сутностей 308

6.1.2.Прості рішення 311

6.1.3.Підходи на основі базової точки 316

6.1.4.Ієрархічні підходи 318

6.2.Видалення сутностей, на які немає посилань 328

6.2.1.Проблема об'єктів, на які немає посилань 329

6.2.2.Підрахунок посилань 331

6.2.3.Організація списку посилань 337

6.2.4.Ідентифікація сутностей, на які немає посилань 338

6.3.Висновки 347

7.Сутності, локалізація яких більше не потрібна, можуть бути видалені. Важлива мета використання імен у розподілених системах – створення посилань на сутності так, щоб сутності, на які немає посилань, видалялися автоматично. Таке складання сміття вимагає підрахунку посилань або трасування. 349

8.У випадку підрахунку посилань сутність просто лічить кількість створених на неї посилань. Коли лічильник досягне нуля, сутність можна видаляти. На відміну від підрахунку посилань можна також підтримувати список посилань на процеси, що посилаються на сутність. Список посилань більш стійкий, ніж лічильник посилань, але має проблеми з масштабуванням. 349

9.У методах трасування всі сутності прямо або побічно посилаються на заданий набір кореневих сутностей, які позначаються як доступні. Недоступні сутності видаляються. Розподілене трасування важке, оскільки потрібно перевірити всі сутності в системі. Рішення різноманітні, але в основному вони засновані на традиційних збирачах сміття, характерних для однопроцесорних систем. 349

9.1.Питання для самоконтролю 349

10.Ідентифікатор. Правильний ідентифікатор. 350

11.Глобальне ім’я. Локальне ім’я. 350

12.Опишіть процес ідентифікації імен. 350

13.Рекурсивна ідентифікація імен. 350

14.Ітеративний ідентифікація імен. 350

15.Основний недолік рекурсивної ідентифікації імен. 350

16.Достоїнства рекурсивної ідентифікації імен. 350

17.Протокол LDAP. 350

18.Ефективність широкомовного розсилання в розподіленій системі. 350

19.Процедура групового розсилання в розподіленій системі. 350

20.Локальне кеширування адрес. 350

21.Простий підрахунок посилань. 350

22.Зважений підрахунок посилань. 350

23.Непрямі посилання й підрахунок поколінь посилань. 350

24.Ідемпотентні операції. 350

25.Примітивне трасування в розподіленій системі. 350

26.Трасування в групах у розподіленій системі. 350

27.Опишіть базовий алгоритм складання сміття в розподіленій системі. 350

28.Основні підходи до локалізації мобільних сутностей. 350

29.синхронізаціЯ 351

29.1.Синхронізація часу 351

29.1.1.Фізичні годинники 353

29.1.2.Алгоритми синхронізації часу 358

29.1.3.Використання синхронізованих годин 360

29.2.Логічні годинники 361

29.2.1.Оцінка часу Лампорта (відмітки часу) 362

29.2.2.Векторна оцінка часу 365

29.3.Глобальний стан 368

30.Між записом свого стану й одержанням маркера процес Q не приймав повідомлень по жодному зі своїх вхідних каналів. 372

30.1.Алгоритми голосування 372

30.1.1.Алгоритм «забіяки» 373

30.1.2.Кільцевий алгоритм 375

30.2.Взаємне виключення 376

30.2.1.Централізований алгоритм 376

30.2.2.Розподілений алгоритм 378

30.2.3.Алгоритм маркерного кільця 382

30.2.4.Порівняння трьох алгоритмів 383

30.3.Розподілені транзакції 384

30.3.1.Модель транзакцій 385

30.3.2.Класифікація транзакцій 388

30.3.3.Рівні ізольованості транзакцій 393

30.3.4.Реалізація розподілених транзакцій 398

30.3.5.Керування паралельним виконанням транзакцій 401

30.3.6.Компоненти розподілених транзакцій 409

30.4.Висновки 412

31.Існують різні способи синхронізації годин у розподілених системах, але всі вони засновані на обміні показаннями годин, а це вимагає враховувати затримки на посилку й одержання повідомлень. Точність алгоритмів синхронізації значною мірою визначають варіації в затримках доступу й способи обліку цих варіацій. 413

32.У багатьох випадках знання абсолютного часу не потрібно. Досить, щоб відповідні події в різних процесах відбувалися в правильній послідовності. Лампорт показав, що, увівши поняття логічних годин, можна змусити набір процесів дотримувати загальної угоди щодо правильної черговості подій. По суті, кожна подія, таке як посилка або прийом повідомлення, одержує абсолютно унікальну логічну оцінку часу C(a), таку, що якщо подія а відбувається раніше b, то Оцінки часу Лампорта можуть бути розширені до векторних оцінок часу: якщо – подія а причинно передує події b. 413

33.Оскільки в розподілених системах немає поняття спільно використовуваної пам'яті, часто важко визначити поточний стан системи. Визначення глобального стану розподіленої системи можна виконати шляхом синхронізації всіх процесів так, щоб кожний з них визначив і зберіг свій локальний стан разом з повідомленнями, які передаються в цей момент. Сама по собі синхронізація може бути виконана без зупинки процесів і запису їхнього стану. Замість цього в ході роботи розподіленої системи з неї можна зробити миттєвий зліпок – розподілений знімок стану. 414

34.Синхронізація між процесами часто вимагає, щоб один із процесів виступав у ролі координатора. У цьому випадку якщо координатор не фіксований, необхідно, щоб процеси в розподілених обчисленнях могли вирішити, що з них буде координатором. Це рішення приймається за допомогою алгоритмів голосування. Алгоритми голосування, як правило, задіються при збої або відключенні існуючого координатора. 414

35.Важливий клас алгоритмів синхронізації – розподілені взаємні виключення. Ці алгоритми гарантують, що в розподіленому наборі процесів доступ до спільно використовуваних ресурсів має максимум один процес. Розподілені взаємні виключення можна легко забезпечити за допомогою координатора, що буде стежити, чия зараз черга. Існують також і повністю розподілені алгоритми, але їхній мінус – надто більша чутливість до збоїв процесів і зв'язку. 414

36.З взаємними виключеннями тісно пов’язані розподілені транзакції. Транзакції складаються з набору операцій з сумісно даними, які використовуються, при цьому вся транзакція цілком або повністю виконується, або повністю не виконується. Крім того, декілька транзакцій можуть виконуватися одночасно, при цьому результат є таким, що як би ці транзакції виконувалися в деякій заданій послідовності. Транзакції довговічні, в тому розумінні, що після закінчення її результат незмінний. 415

36.1.Питання для самоконтролю 415

ПЕРЕДМОВА

Підручник “Розробка інформаційних ресурсів та систем” призначено для студентів-магістрів, аспірантів, та інженерів спеціальностей для студентів спеціальностей 8.092401 «Телекомунікаційні системи та мережі» та 8.092402 «Інформаційні мережі зв’язку». В ньому викладено методологічні основи побудови розподілених інформаційно-телекомунікаційних систем та середовищ, в тому числі й Internet-базованих, принципи утворення інформаційно-обчислювального середовища корпоративних систем прикладного призначення, а також підходи до просування інформаційних ресурсів компаній в пошукових машинах. Зростання обсягів інформатизації у всіх галузях життєдіяльності людини і суспільства потребує підготовки саме таких спеціалістів, здатних до самостійного опанування різноманітних аспектів роботи в області телекомунікаційних та комп`ютерних технологій в умовах необхідності в стислі терміни ефективно опрацьовувати значні обсяги інформації.

Системи розподіленої обробки даних в Intranet-мережі належать до найбільш прогресивних форм організації програмно-технічних засобів у вигляді продуктивного інформаційно-телекомунікаційного середовища, вони базуються на технологіях паралельних і «хмарних» обчислень. Їх проектування і реалізація вимагають умов роботи, за яких користувачі повинні мати доступ до всіх файлів, що зберігаються у вузлах інформаційно-телекомунікаційної мережі. Ефективність доступу користувачів значною мірою залежить від організації інформаційно-обчислювального середовища, в тому числі з використанням мережі Internet.

Оскільки більшість корпоративних інформаційно-телекомунікаційних систем відрізняються одні з-поміж інших як апаратним, так і програмним забезпеченням, організувати колективну роботу користувачів в оперативному режимі досить складно через значну неструктурованість інформації. Виходячи з цього, слід зазначити, що оптимізація ефективності роботи корпоративних систем стає нагальною проблемою, вирішення якої можливе при одночасному використанні ряду сучасних як технологій зв’язку, так й інформаційних технологій.

Перший том складається з 6 розділів, в яких крім досить повного висвітлення основ Інтранет-технологій, розглянуто ґрунтовно телекомунікаційні технології, інформаційні технології, які підтримують роботу у глобальному середовищі, приклади сучасних Інтернет-базованих систем. Відповідно розглянуто принципи створення, організації доступу та збереження інформаційних та програмних ресурсів в інфраструктурі територіально - розподілених систем та середовищ, архітектурні рішення, які визначають ефективність їх використання. Особливу увагу приділено телекомунікаційним технологіям, які забезпечують безпосередній зв'язок між апаратними засобами, апаратними засобами і людиною, між людиною та людиною через фіксовані та безпроводові мережі зв’язку, базуючись на ІР-протоколах, поняття потоків та процесів, виконанню багатопотокових процесів в глобальному середовищі, підтримці глобальної системи іменування в середовищі Інтернет. Потреба у сучасних технологіях, які забезпечують ефективний доступ до інформаційних та обчислювальних ресурсів в Інтернет, загострює питання удосконалення методів синхронізації процесів інформаційного обміну, які і висвітлюються у підручнику.

Подальше все більш глибоке проникнення у всі сфери діяльності людини інформаційно-телекомунікаційних технологій вимагає значного підвищення ефективності процесів інформаційного обміну, що забезпечується як за рахунок удосконалення апаратної інфраструктури, каналів зв’язку, протоколів підтримки їх функціонування, які мають певні фізичні обмеження за своєю природою, так і за рахунок впровадження нових програмних рішень, таких як програмовані апаратні засоби, нові архітектурні рішення щодо інтеграції різноманітних ресурсів, нові інформаційні технології, інтерфейси та протоколи. Все це визначає напрям інтеграції інформаційних та телекомунікаційних технологій як магістральний напрям у цій галузі знань.

Інтеграція знань в області інформаційно-телекомунікаційних технологій забезпечує можливість утворення єдиного корпоративного простору певної організації, групи людей, окремої особи, утворення розподілених середовищ колективної роботи, ця проблематика проходить через усі розділи підручника.

Вивчаючи матеріал, поданий у підручнику, студенти мають усвідомити математичні й технічні принципи побудови розподілених в інформаційно-телекомунікаційній мережі систем, набути вмінь грамотно проектувати такі складні розподілені в глобальній мережі системи і кваліфіковано формувати завдання на їхню розробку.

Підручник передбачає серйозне знайомство студентів з сучасним рівнем розвитку інформаційно-телекомунікаційних технологій.

Методика викладення навчального матеріалу, присвяченого питанням проектування та ефективного функціонування сучасних розподілених в Intranet-мережі систем, відповідає задачам і вимогам, обумовленим якісно новим рівнем інформатизації суспільства, в зв`язку з чим значно збільшено розділи, присвячені програмним технологіям побудовиIntranet-мереж.

Зміст підручника ґрунтується на досвіді викладання відповідних курсів на кафедрі Інформаційно-телекомунікаційних мереж Інституту телекомунікаційних систем НТУУ”КПІ”.

Автор висловлює глибоку подяку рецензентам підручника декану механіко-математичного факультету Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна, завідувачу кафедрою теоретичної та прикладної інформатики професору Жолткевичу Г.М. та професору Національного університету України «Львівська політехніка» Климашу М.М., а також директору Навчально-наукового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету інформаційно- комунікаційних технологій, д.т.н, професору Беркман Л.Н. за уважний розгляд рукопису і цінні рекомендації, що допомогло суттєво покращити його змістовну частину, а також секретареві кафедри ІТМ НТУУ «КПІ» Гетьман О.В., аспірантці Єрмаковій К.О. за суттєву допомогу при оформленні підручника та студентам груп ТІ-51м, ТІ-52м, ТС-51м, ТС-52м за активну участь у формуванні змістовної частини підручника.

Відгуки про підручник просимо надсилати за адресою:

03056, м. Київ, пров. Індустріальний, 2, корпус 30, Інститут телекомунікаційних систем, Глобі Л.С.

ВСТУП

Можливості сучасних інформаційно-телекомунікаційних систем залежать від рівня науково-технічних розробок в області програмно-технічних засобів та систем збору, передавання, доступу та аналізу інформації, поєднуючи таким чином програмно-апаратні засоби та технології зв’язку, засоби обчислювальної техніки, програмні технології та системи, тощо. Тому в навчальні плани підготовки магістрів входить дисципліна «Розробка інформаційних ресурсів та систем» циклу професійної та практичної підготовки. Вона забезпечує підготовку студентів-магістрів напрямку «Телекомунікації» зі спеціальностей 8.092401 «Телекомунікаційні системи та мережі» та 8.092402 «Інформаційні мережі зв’язку». Дисципліна є профільною у підготовці фахівців із створення та експлуатації корпоративних інформаційно-телекомунікаційних систем та мереж, інформаційних та обчислювальних ресурсів операторів зв’язку та контент-провайдерів, платформ розгортання ІР-телебачення.

Сучасні технології побудови систем та мереж зв’язку, їх стандарти та протоколи засновані як на телекомунікаційних технологіях, так і на програмних технологіях, які все більше використовують ІР-протоколи та Інтернет/Інтранет – технології. Розподілені (або Інтернет - базовані) інформаційні системи за рівнями складаються з апаратної інфраструктури (апаратура і обчислювальна техніка), рівня мережевої інфраструктури, рівня мережних операційних систем, служб мережних операційних систем, рівня служб програмного забезпечення проміжного рівня та рівня розподілених прикладних програм. На їх базі утворюються сучасні інформаційно-телекомунікаційні середовища колективного користування, різноманітні прикладні інформаційні системи, які працюють в глобальному середовищі, пошукові системи типу Google, засоби та технології доступу до віддалених інформаційних та обчислювальних ресурсів, системи публікації-підписки, тощо.

Концепції проектування та експлуатації сучасних Інтернет – базованих інформаційних систем об’єднали досягнення багатьох галузей знань, таких як електроніка та обчислювальна техніка; телекомунікації, зокрема теорія зв’язку, мережеві технології; програмні технології, зокрема інформатика, технології програмування, теорія баз даних та знань; математика, зокрема теорія ймовірностей, теорія масового обслуговування, дискретна математика.

Теоретичну базу дисципліни «Розробка інформаційних ресурсів та систем» забезпечують такі дисципліни: «Вища математика», «Дискретна математика», «Основи теорії телекомунікаційних мереж», «Алгоритмічне та програмне забезпечення телекомунікаційних мереж», «Захист інформації в телекомунікаційних мережах», «Створення та обробка баз даних», «Програмні технології корпоративних мереж та систем», «Системи адміністрування ТКС», «Інтелектуальна обробка інформації в ТСМ».

В свою чергу знання в області створення та функціонування інформаційно-телекомунікаційних систем та середовищ потрібно для засвоєння дисциплін, пов’язаних з вивченням принципів побудови та роботи різноманітних платформ роботи операторів зв’язку, контент-провайдерів, корпоративних інформаційних систем прикладного призначення типу банківських платіжних систем, інформаційних порталів засобів масової інформації, ІР-телебачення, CRM-систем та аналогічних Інтернет – базованих інформаційних систем.

Дисципліна надає знання в області сучасних технологій розробки програмного забезпечення на базі платформ Unix та Windows з використанням груп протоколів TCP/IP та HTTP, а також інструментальних засобів та технологій програмування провідних виробників Microsoft, Sun Microsystems, Netscape та Silicon Graphics. Вивчає особливості розподілених інформаційно-телекомунікаційних систем, що визначають перелік програмних технологій їх розробки (моделі OSI, DoD), а також такі особливості як: розподіленість архітектури технічних засобів, програмних функцій, даних; реалізація архітектури Client-Server на базі WWW.

Під час вивчення дисципліни основними задачами є засвоєння основних принципів та методології побудови та проектування інформаційно-телекомунікаційних систем електронної обробки (EDP) та обміну даними (EDI) на базі Intranet-технологій; визначення основних видів інформаційних та обчислювальних ресурсів; засвоєння основних методів створення інформаційних ресурсів; методів адміністрування розподілених інформаційно-телекомунікаційних систем, які функціонують в глобальному середовищі; методів організації інтерфейсу користувача в розподілених інформаційних системах; технологій та програмних засобів створення інформаційно-телекомунікаційних систем електронної обробки (EDP) та обміну даними (EDI) на базі Intranet-технологій, застосування сучасного інструментарію проектування архітектури програмного та інформаційного забезпечення Інтернет-базованих систем; проектування розподілених баз даних та сховищ даних будь-якого об’єму, технологій їх взаємодії.

Дисципліна «Розробка інформаційних ресурсів та систем» забезпечується інформаційними та телекомунікаційними технологіями, які є інтеграційним науково-технічним напрямом, що охоплює проблеми дослідження, проектування, взаємодії та доступу до інформаційних та обчислювальних ресурсів і сервісів в глобальному інформаційно-телекомунікаційному середовищі.

Проблематика створення глобального інформаційно-обчислювального середовища та отримання різноманітних сервісів в ньому поділяється на дві групи глибоко інтегрованих технологій: інформаційні технології та технології зв’язку. Інформаційні технології підтримують доступ до ресурсів та сервісів на верхніх рівнях моделі OSI, а технології зв’язку призначені для підтримки глобальної інфраструктури, яка забезпечує зберігання та доступ до усіх ресурсів мережі на нижніх рівнях моделі OSI.