LABWORK_бх

11

ρтеор = 1,0…… г/мл:

Π =

σ =

3 Розрахувати молярну СМ, моляльну Cm і нормальну СN концентрації одержаного розчину K2Cr2O7:

СМ

Cm

СN

4 Зробити висновки про зв’язок між різними способами вираження концентрації розчинів:

ДОСЛІД 2 Визначення кислотності шлункового соку

12

ОБЛАДНАННЯ, ПОСУД ТА РЕАКТИВИ: колби конічні мі-

сткістю 30–50 мл, піпетки на 10 мл, бюретки на 10 мл, розчини: гідроксиду натрію (0,1 моль/л або 0,1 н титрований), шлунковий сік, 1% спиртовий розчин фенолфталеїну, розчин метилоранжу.

МЕТА: Навчитися способам визначення кількісного складу дослідного об єкту.

Виконання досліду

1.Внести в конічну колбу сухою піпеткою по 10 мл шлункового соку та додати по 2–3 краплі два індикатора – метилоранж і фенолфталеїн.

2.З бюретки , заповненої титрованим розчином NaOH (0,1 моль/л), невеликими порціями одають луг у колбу з шлунковим соком до переходу забарвлення з ярко красного в розово–жовтогарячий. Розчин у колбі під час досліду слід весь час перемішувати легкими круговими рухами колби. Останні порції кислоти (0,5–0.7 мл) слід додавати по краплям.

3. Зробити відлік об єму витраченого лугу з точністю до десятих часток мілілітра. Витрачена кількість лугу (за метилоранжем) еквівалентна вмісту соляної кислоти у пробі шлункового соку.

4.Продовжити титрування розчином NaOH до переходу забарвлення через жовту до малинової, викликаної присутністю фенолфталеїну. Загальна кількість мілілітрів розчину NaOH , яка визначається у другій точці еквівалентності, характеризує загальну кислотність шлункового соку.

5.Повторити титрування ще 2 рази і взяти середнє арифметичне значення. У нормі загальна кислотність у перерахунку на 100 мл шлункового соку складає 40–60 титриметричних одиниць, а вміст HCl – 20–40 од.

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ: на титрування шлункового соку витрачено 3 мл 0.1 моль/л NaOH (з метилоранжем), і 5

13

мл 0,1 моль/л NaOH (з фенолфталеїном). Визначити загальну кислотність шлункового соку і вміст HCl у ньому. Загальна кислотність у перерахунку на 100 мл шлункового соку складає:

5 100

Х = ––––––– = 50 титриметричних одиниць

10

Вміст HCl у перерахунку на 100 мл шлункового соку складає:

100 3

Х = ––––––––– = 30 титриметричних одиниць

10

У таблиці приводяться величини рН для найбільш розповсюджених індикаторів.

ДОСЛІД 3 Осмос в біологічних системах

14

ОБЛАДНАННЯ, ПОСУД ТА РЕАКТИВИ: штатив з пробір-

ками, піпетки на 5 мл, кристалічна сіль гексацианоферату (ІІ) калію, розчин сульфату міді (ІІ) з (CuSO4) = 5%, розчин хлориду натрію з (NaCl) = 0,2 %; 0,9 % ; 10 %, кров, дистильована вода.

МЕТА: Вивчити роль осмотичних явищ в біологічних системах. Розрахувати осмотичний тиск ізотонічного, гіпертонічного і гіпотонічного розчинів хлориду натрію. Вивчити явище гемолізу і плазмолізу еритроцитів.

Зростання “штучної клітини” Траубе

Перетини, проникні для води , але непроникні для розчиненої речовини, можуть бути рослинного і тваринного походження. Можна приготувати такий перетин і штучно, використовуючи для цієї мети розчин сульфату міді (ІІ) і кристалічну сіль гексаціаноферату (ІІ) калію К4[Ft(CN)6], яку отримують за реакцією:

Виконання досліду

1 Налити у пробірку 5 мл розчину сульфату міді (ІІ).

2 Опустити туди невелику кількість кристаликів солі K4[Fe(CN)6] (не збовтувати!) .

3 Через годину зарисувати утворення, які нагадують водорості. Пояснити це явище.

Гемоліз і плазмоліз еритроцитів

15

Виконання роботи

1 У три пробірки налити: у першу – 5 мл розчину хлориду натрію з = 0,2 %, у другу – 5 мл розчину хлориду натрію з = 0,9 %, у третю – 5 мл розчину хлориду натрію з = 10 %.

2 У кожну пробірку внести по 2 краплі крові, дати постояти.

3 Пояснити явище , яке спостерігається.

4 Розрахувати осмотичний тиск ( р = cRT ). При розрахунках щільність розчинів хлориду натрію приняти 1 г/мл.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4

17

Виконання роботи

1.У три пробірки внести по 3-4 краплі розчину перманганату калію KMnO4.

2.Створити в кожній пробірці відповідне середовище, для

чину гидроксиду калію KOH (рН > 7).

3.В усі пробірки послідовно додати по 2 мікрошпателю

кристалічного нітриту калію KNO2 і перемішати до повного розчинення кристалів.

4.Відмітити змінення забарвлення у кожному випадку. Особливо слід звернути увагу на пробірку з лужним середовищем, оскільки початкове забарвлення в ній швидко змінюється внаслідок реакції диспропорціювання одержаної речовини.

Запис даних досліду

1. Написати рівняння реакцій відновлення перманганату калію нітритом калію в кислому, нейтральному і лужному середовищі. Урахувати, по-перше, що нітрит калію в умовах досліду окиснюється до нітрату калію, а по-друге, що сполукам марганцю в залежності від його ступеня окиснення притаманні різні забарвлення:

-перманганат-аніон MnO-4 в розведених розчинах має рожевий колір, а з підвищенням концентрації може змінюватися до фіолетового;

-манганат-аніон MnO42- має яскраво зелене забарвлення;

-оксид MnO2 – це нерозчинна сполука бурого кольору.

18

Скласти до кожної реакції електронний баланс, розставити коефіцієнти, вказати окисник і відновник, процеси окиснення і відновлення.

Укислому середовищі:

Унейтральному середовищі:

Улужному середовищі:

2.Написати рівняння реакції диспропорціювання продукту відновлення перманганату калію в лужному середовищі:

3.Зробити висновок, яким чином реакція середовища у розчині впливає на характер відновлення перманганат-аніону, та до якого типу належать розглянуті реакції.

19

ДОСЛІД 3 Відновлення дихромату калію етиловим спиртом

Виконання роботи

Внести в пробірку 5-6 краплин розчину дихромату калію К2Сr2О7; долити туди 2-3 краплі концентрованої сірчаної кислоти густиною 1,84 г/мл. Додати 4-5 краплин етилового спирту CH3CH2OH і спостерігати появу специфічного запаху та змінення забарвлення розчину.

Запис даних досліду

1.Написати рівняння реакції відновлення дихромату калію етиловим спиртом до оцтового альдегіду CH3COOH.

2.Пояснити, чим обумовлюється зміна забарвлення розчину і поява запаху.

3 Зробити висновок про відновні властивості деяких органічних сполук.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5

20

МЕТОДИ ОТРИМАННЯ ТА СТІЙКІСТЬ КОЛОЇДНИХ РОЗЧИНІВ

МЕТА РОБОТИ:

1.Вивчити найважливіші методи отримання та властивості колоїдних розчинів.

2.Засвоїти будову міцели та її властивості.

3.Уяснити стійкість колоїдних розчинів та розглянути фактори, які впливають на неї.

ОБЛАДНАННЯ, ПОСУД ТА РЕАКТИВИ: Пробірки, шта-

тиви для пробірок, аркуші фільтрувального паперу, секундомір, склянки на 50 мл, гумова груша, гумова трубка з діаметром 5 мм, віскозиметр Оствальда.

ДОСЛІД 1 Отримання, коагуляція золів і визначення

знаку заряду колоїдних частинок

1.1 Отримання позитивно та негативно заряджених золів берлінської лазурі реакцією

обміну (хімічна конденсація)

Виконання роботи

1 В одну пробірку налити 9 мл 0,1 н розчину хлориду заліза (ІІІ) і 1 мл 0,1 н розчину K4[Fe(CN)6], перемішати. Утворюється синій золі берлінської лазурі. Потенціалутворюючі іони Fe3+, протиіони Cl–. Написати формулу міцели.

2 В другу пробірку налити 1 мл 0,1 н розчину хлориду заліза (ІІІ) і 9 мл 0,1 н рохчин K4[Fe(CN)6], перемішати. Утворюється зелений золь берлінської лазурі. Потенціалутво-