7. «Ум» від 20 листопада 2010 року, «Пекло» для непотребу»

Матеріал, присвячений першому на пострадянському просторі сучасному заводу з утилізації шкідливих відходів. На прес-конференції, присвяченій вищерозглянутим питанням, директор Департаменту з екологічної безпеки Олександр Соколов повідомив про майбутнє функціонування комбінату з переробки пестицидів та шкідливих відходів, при цьому не вказавши конкретного місцезнаходження того ж таки заводу, лише зазначивши, що завод буде знаходитись на території центральної України (див. додаток 7).

Ініціатива по створенню подібних заводів, звісно ж, є позитивною з боку владних керівників. І журналісти, в свою чергу, повинні належним чином інформувати населення про такі кроки влади. Ми вже проводили аналіз подібного матеріалу і тому додам лиш одне: гармонійне співіснування з природою кожного з нас, розуміння тих масштабних процесів, які відбуваються довкола нас (наприклад, глобальне потепління), взаємодія влади з громадянами, а громадян – з владою є запорукою здорового функціонування планети Земля в умовах, що склалися.

8. «Ум» від 8 грудня 2010 року, «Засніжило, залило»

Завершуємо наше дослідження журналістським матеріалом про погодні катаклізми в Британії, Чехії та Балканах, а саме: в Британії та Чехії очікуються великомасштабні снігові опади, в Балканах – масові повені. Місцева влада застосовує евакуацію цивільного, потерпілого населення від можливих небажаних наслідків. Керівництво міст налаштувало розпорядок надходження продовольства та питної води у відрізані населені пункти потерпілих від негод країн (див. додаток 8).

На вищенаведеному прикладі ми бачимо, як влада, цивільні мешканці та журналісти об’єдналися заради вирішення серйозної проблеми.

Отже, дослідивши та проаналізувавши ці номери «України молодої» ми дійшли висновку, що газета підходить до висвітлення екологічних питань досить посередньо, дещо стримано. Окремі матеріали заслуговують високої оцінки («Від вітру з Північного моря», «Глухий і смердючий кут»).

Висновок

Екологічна журналістика є одним з інструментів вирішення екологічних проблем. І це накладає відповідальність на журналіста, котрий висвітлює таку тематику. Важливо, аби він сам розібрався в суті проблеми, про яку розповідає іншим. Непрофесійна робота з фактами, зайве прагнення до сенсаційності в подачі матеріалу можуть не тільки заплутати читача, викликати паніку, але й нададуть привід чиновникам, відповідальним за вирішення екологічних проблем, зайвий раз підкреслити некомпетентність журналістів і громадськості та ігнорувати думку громадян у прийнятті екологічно важливих рішень.

З іншого боку, грамотне й коректне висвітлення існуючих проблем може вплинути на їхнє позитивне рішення. Адже найчастіше саме публікації в газетах є поштовхом до дій громадян.

Розглянута нами газета «Україна молода», а точніше 8 її номерів, засвідчили, якою може бути екологічна журналістика. В більшості випадків ми не мали претензій до матеріалів – кожен з них мав свій підхід, думки, твердження щодо бачення творів екологічної журналістики.

Тільки розумне поєднання нових технологій із зусиллями кожного члена суспільства у вирішенні природоохоронних заходів допоможе вийти з глобальної екологічної кризи.

Людина стала над природою, відокремилась від неї і повинна керувати природними процесами.

Ми - невід"ємна частка природи, Всесвіту й мусимо керуватися законами Природи, поважати всі елементи довкілля. Усі інші живі істоти - такі самі рівноправні члени біосфери, як і ми.

Відходи є неприємним, але неминучим продуктом людської діяльності.

Відходів не має бути взагалі. Як і в Природі, де відходи одних організмів є ресурсами інших, так і в людській діяльності вони повинні органічно вписуватися в природний кругообіг речовин.

Професіоналізм журналістів та їх конкретні справи для охорони довкілля є життєво необхідними для поліпшення стану довкілля України. Тільки активна участь кожного та справжня любов до природи змінить наш світ на краще.