4. Гарантії реалізації екологічних прав громадян.

Невід’ємним елементом еколого – правового статусу людини та громадянина є гарантії реалізації екологічних прав та їх захист від порушень. У широкому значенні під гарантіями реалізації екологічних прав громадян - розуміють систему юридичних засобів забезпечення здійснення екологічних прав фізичними особами в галузі екологічної безпеки, раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 10 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» визначила гарантії екологічних прав, які можна поділити на види, а саме:

1 Організаційно-розпорядчі:

а) проведення широкомасштабних заходів щодо підтримання і поліпшення стану навколишнього природного середовища;

б) залучення громадян до участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки;

в) сприяння громадянам при здійсненні природоохоронної діяльності, поліпшенні природних умов життя;

г) стимулювання різних форм діяльності громадян в галузі екології.

2 Контрольно-виконавчі:

а) здійснення державного і громадського екологічного контролю;

б) додержання обов'язків юридичними і фізичними особами щодо здійснення технічних, організаційних, інших заходів попередження негативного впливу господарської та іншої діяльності та стан навколишнього природного середовища;

в) забезпечення державними органами додержання екологічних вимог при плануванні, розміщенні продуктивних сил, здійсненні іншої діяльності і експлуатації екологічно небезпечних об'єктів;

г) врахування Радами народних депутатів, органами виконавчої влади та іншими спеціально уповноваженими органами в галузі екології пропозицій, зауважень громадян щодо поліпшення стану екологічної обстановки.

3 Превентивно-обмежувальні:

а) проведення державної, громадської та інших форм екологічної експертизи;

б) ліцензування екологічно небезпечної діяльності;

в) видання дозволів на використання природних ресурсів, лімітів на викиди та скиди;

г) обмеження діяльності, що здійснюється з порушенням екологічного законодавства, вимог дозволів на природокористування, лімітів викидів і скидів;

д) припинення діяльності, що здійснюється з порушенням екологічного законодавства.

4 Процесуально-правові:

а) юридична можливість і порядок звернення за захистом порушених прав в органи:

- управління і контролю в галузі екології;

- органи адміністративної юрисдикції;

- органи прокуратури;

- судові органи;

б) процедура проведення екологічної експертизи;

в) процедура одержання екологічної інформації;

г) процедура здійснення екологічного контролю;

д) процедура передачі природних ресурсів у власність і надання в користування;

е) процедура ліцензування, видачі дозволів на викиди та скиди, розміщення відходів, затвердження лімітів і квот тощо.

5 Охоронювально - забезпечувальні (захисні):

реалізується шляхом притягнення винних осіб в порушенні екологічних прав громадян до:

- дисциплінарної відповідальності;

- адміністративної відповідальності;

- кримінальної відповідальності;

- кримінальної відповідальності;

- еколого-правової відповідальності;

- майнової відповідальності.

5. Захист екологічних прав громадян.

Про захист прав громадян у сфері екології йдеться в ст.11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно з якою держава гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством. Порушені права можуть бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства. Тобто закон визначає порядок та засоби (способи) захисту порушених прав. Отже, захист екологічних прав громадян доцільно розглядати як сукупність юридичних заходів, що спрямовані на припинення порушення таких прав, усунення перепон у їх реалізації, відновлення порушених прав.

Форми захисту – адміністративний, судовий, громадський, самозахист, звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тощо.

Адміністративна форма захисту регламентується ст.40 Конституції України, Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року, відповідно до яких громадяни можуть звертатися в органи державної влади, місцевого самоврядування, об’єднання громадян, до підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності зі зверненнями (зауваженнями, пропозиціями, скаргами), у тому числі й із екологічних питань.

До громадського порядку захисту можна віднести: референдум; громадські (публічні) слухання; загальні збори громадян за місцем проживання; залучення експертів від громадськості в робочі групи з екологічних питань, утворених органами влади, участь у проведенні державної експертизи, а також проведення громадської експертизи; робота з депутатами.

Самостійна форма захисту – самозахист. Він належить до конституційних прав особи. Способи самозахисту можуть бути визначені в законі чи договорі. Особа може самостійно вибирати способи самозахисту з урахуванням змісту порушеного права, характеристики протиправної поведінки. Але обраний самозахист в жодному випадку не може суперечити вимогам закону.

Найефективнішим є судовий захист. Право на судовий захист є конституційним і не вимагає додаткового закріплення в інших нормативно – правових актах.

Міжнародний захист екологічних прав і свобод людини гарантується Конституцією України та міжнародними актами з прав людини. Зокрема, Конституцією (ч.3 ст.55) передбачено, що кожна людина має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися для захисту своїх прав та свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.