Висновки

Зловживання владою або службовим становищем належить до злочинів у сфері службової діяльності і згідно зі ст. 364 Кримінального кодексу України -це умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Зловживання владою або службовим становищем має певні особливості елементів складу злочину, які дають змогу кваліфікувати те чи інше суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність) за ст. 364 КК України.

Даний злочин посягає одразу на два об’єкти: встановлений законодавством та посадовими інструкціями порядок здійснення службовими особами своїх повноважень, авторитет органів влади, об'єднань громадян, суб’єктів господарювання, інших юридичних осіб, від імені яких діють службові особи (основний безпосередній об’єкт) та соціальні цінності, безпосередньо альтернативно зазначені у диспозиції ч. 1 ст. 364 КК України: охоронювані законом права, свободи, інтереси окремих громадян, державні чи громадські інтереси, інтереси юридичних осіб (додатковий безпосередній об’єкт).

З об’єктивної сторони зловживання владою або службовим становищем характеризується такими обов’язковими ознаками: суспільно-небезпечне діяння (дія або бездіяльність), використання влади або службового становища всупереч інтересів служби, завдання істотної шкоди та причинний зв'язок між діянням та наслідками. На сьогодні серед науковців досить спірним є поняття «всупереч інтересів служби», оскільки на законодавчому рівні його не визначено.

Суб’єкт даного суспільно-небезпечного діяння (дії або бездіяльності) спеціальний - службова особа, поняття якої визначено у примітці до ст. 364 КК України. Для службової особи властиві як загальні та і спеціальні ознаки суб’єкта злочину.

Суб'єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем характеризується змішаною формою вини: прямий умисел щодо скоюваного суспільно-небезпечного діяння (дії або бездіяльності) та необережність щодо наслідків. Обов’язковим елементом складу цього злочину, а не факультативним як у більшості злочинів передбачених КК України, є мотиви (корисливі мотиви, інтереси третіх осіб, інші особисті інтереси).

Зловживання владою або службовим становищем може бути вчинене працівником правоохоронного органу (ч. 3 ст. 364 КК України). На сьогодні на законодавчому рівні відсутнє повне та конкретне визначення понять «правоохоронні органи», «правоохоронні» та «правозастосовні функції». Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» визначає деякі правоохоронні органи, але в інших нормативно-правових актах їх статус не підтверджуються, тому визначити точно хто ж є працівником правоохоронного органу не можливо. Немає конкретного визначення поняття правоохоронні органи і в науковій літературі. Кожен науковець (Загуменна Ю.О., Мельник М.І. та Хавронюк М.І., Т.О. Пікулі, А.М. Куліш, Я. Кондратьєв, Н.В. Сібільова, І.Є. Марочкіна) доводить свою думку.

Така ситуація зумовлює виникнення колізій при застосуванні норм ч. 3 ст. 364 Кримінального Кодексу України, про що свідчать рішення судів по таких справах. Звичайно вирішити даний недолік українського законодавства потрібно якнайшвидше. А для того, щоб уникати помилок при призначенні покарання за злочини передбачені ст. 364 КК України з особливо кваліфікуючою ознакою зазначеною в ч. 3 ст. 364 Кримінального кодексу України слід зробити відповідну примітку в кінці статті, де буде роз’яснення того, які органи слід відносити до правоохоронних чи посилання на інший нормативно-правовий акт.