1.2 Установчі документи підприємницьких товариств як основа їх діяльності

Необхідно зазначити, що законодавство, крім поняття «установчі документи», вживає ще два поняття «статутні документи» (ст. 6 Закону України «Про зовнішньо економічну діяльність», а також «засновницькі документи» (ст. 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва, торгівлі спиртом етиловим, коньячними та тютюновими виробами». Вони є ідентичними, проте як теорія так і практика зараз йдуть шляхом визначення таких документів саме як «установчих».

Проблеми правової природи установчих документів юридичної особи, в тому числі статуту, досить активно розглядається в наукових дослідженнях.

У правовій доктрині склалися такі основні підходи щодо розуміння правової природи: статут як спеціальний закон, статут як договір, статут к локальний нормативний акт.

З розумінням статуту як нормативного правового акта досить складно погодитися, оскільки статут має не всі його ознаки. Будь-який нормативний правовий акт створюється в результаті правотворчої діяльності компетентних органів держави (органів місцевого самоврядування) або ж всенародним волевиявленням (референдумом). На відміну від нормативного правового акта, статут затверджується засновницькими зборами. Нормативний правовий акт закріплює загальнообов’язкові правила поведінки, його дія поширюється на територію (частину території) того чи іншого державного (комунального) утворення. У свою чергу, статут незалежно від того хто його затверджує, обов’язків виключно для учасників (засновників) певної юридичної особи, її органів та їх членів, чия діяльність забезпечує функціонування юридичної особи як самостійного суб’єктивного права.

Розуміння статуту як цивільно-правового договору також викликає ряд зауважень, що грунтуюються на особливостях поняття договору. Чинне законодавство передбачає можливість створення господарського товариства одним суб’єктом права. В товаристві однієї особи для затвердження статуту необхідне волевиявлення цього єдиного суб’єкта. Однак договір – це угода двох або більше осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Крім того, договір породжує обов’язки лише для осіб, які беруть участь у ньому, не встановлюючи, як правило обов’язків для третіх осіб. На відміну від договору, статуту підпорядковуються не лише засновники, а й інші суб’єкти, які в затвердженні статуту участі не брали.

Слід відмітити, що відмінності між договором і статутом існують також в правовідносинах. Зокрема, зміна і розірвання договору можливі за угодою сторін, за вимогою однієї із сторін за рішенням суду або у випадку односторонньої відмови від виконання договору повністю або частково, коли право на таку відмову встановлено договором або законом. На відміну від договірного зобов’язального правовідношення, статут юридичної особи являє собою організаційне правовідношення та як правило, може бути змінений більшістю голосів. Наприклад, згідно з Законом України «Про господарські товариства» рішення про внесення змін до статуту приймається більшістю не менше двох третіх голосів від загальної кількості голосів учасників товариства, якщо необхідність більшої кількості голосів не передбачена зазначеним законом або статутом господарського товариства. У свою чергу, статут припиняє свою чинність частіше за все у випадках реорганізації або ліквідації юридичної особи, а також при виключенні юридичної особи із державного реєстру юридичних осіб за рішенням органу державної реєстрації, тобто у зв’язку з припиненням правосуб’єктності юридичної особи.

Аналізуючи вищенаведене не можна не погодитися з думкою В. Кочергіни про те, що статут юридичної особи є локальним правовим актом нормативного та індивідуального характеру, за допомогою якого здійснюється локальне правове регулювання у конкретній юридичній особі із урахуванням можливостей, що надаються диспозитивними нормами законодавства, чи деталізації останнього, і можуть наставати цивільно-правові наслідки для учасників та співробітників юридичної особи.

Згідно зі ст. 88 ЦК України, в статуті товариства вказується найменування юридичної особи; органи управління товариством, їх компетенція та порядок прийняття ними рішень; порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги до змісту статуту не встановлені ЦК України або іншим законом.

На відміну від статуту, засновницький договір виконує функцію регламентації зобов’язальних відносин, що виникають між засновниками з моменту його укладення до моменту державної реєстрації створюваної юридичної особи. Після державної реєстрації юридичної особи функції засновницького договору і статуту збігаються і полягають у регламентації корпоративних відносин, а також закріпленні правового статусу юридичної особи.

Особливу увагу привертає передбачене законодавством України введення нового для українського права інституту модельного статуту юридичної особи. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження принципу державної реєстрації юридичних осіб на підставі модельного статуту» від 21 квітня 2011 р. № 3262-VI внесено зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», згідно з якими дозволяється створення юридичної особи на підставі модельного статуту, а також встановлюється можливість уже діючих юридичних осіб здійснювати свою діяльність на підставі цього статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних-підприємців» модельний статут - це типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідних організаційно-правових форм, містить встановлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов’язки та відносини, пов’язані із створенням, управлінням та провадження господарської діяльності відповідних юридичних осіб.

У разі утворення юридичної особи на підставі модельного статуту примірник такого статуту державному реєстратору подавати не потрібно.

При цьому в Законі наголошується, що суб’єкт господарювання може утворюватися і діяти на підставі модельного статуту, який не є установчим документом. Однак засновники юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому порядку затвердити статут, який буде установчим документом, і проводити діяльність на його підставі.

У такому разі необхідно подати державному реєстратору відповідне рішення.

За своєю правовою природою модельні статути є нормативно-правовими актами, які містять норми статуту, що стає установчим документом у силу волевиявлення вищого органу юридичної особи про застосування в її діяльності модельного статуту як установчого документу.