Проблеми сучасної літературної мови
Коло проблем, що становлять предмет її вивчення, охоплює:
періодизацію історії літературної мови;
визначення загальних тенденцій розвитку літературної мови, відображених у граматиках, словниках, а також у текстах, що репрезентують різні стилі;
визначення ролі стилів індивідуальних у загальному процесі стильової диференціації літературної мови;
нормалізацію і кодифікацію літературних норм.
Але в Україні питання культура української мови стояло і стоїть принципово інакше, ніж у національно «благополучних» мов, зокрема англійської. Це сталося через драматичну і багатостраждальну історію нашої мови взагалі, століття прямих заборон і переслідувань або більш-менш прихованого підступного витіснення її з публічного вжитку.[с.3;6]
Тому сьогодні найбільшими проблемами літературно унормованої мови в Україні є:
засилля запозичених слів з різних мов, особливо російської, англійської та багатьох інших. Це призводить до багатьох помилок у їх вживанні (зокрема кальки з російської мови) і знекровлює лінгвістичний потенціал мови;
постійне зростання використання термінів іншомовного походження, відсутність українських відповідників. Хоча і вчені-лінгвісти працювали над цим питанням, але через те, що технічний прогрес та науковий потенціал інших країн набагато вищий за розвитком, це є майже неможливим;
білінгвістичність українського суспільства, надмірне використання сленгів, вживання суржику. Все це зумовлене недостатньою моральною та патріотичною свідомістю населення. Також на це питання дуже впливає так звана «мова діаспори», тобто мова людей, що проживають на території інших держав;
Серед численних складних проблем, які вивчає сучасне мовознавство, важливе місце займає вивчення лінгвістичних аспектів міжмовної мовленнєвої діяльності, яку називають «перекладом». Розповсюдження письмових перекладів відкрило людям доступ до культурних досягнень інших народів, уможливило взаємозбагачення літератур і культур.
Переклади відіграли важливу роль у встановленні та розвитку багатьох національних мов і літератур. Нерідко перекладні твори передували появі аутентичних, розробляли нові мовні та літературні форми, виховували широкі кола читачів. Мови та літератури західноєвропейських країн багато чим зобов’язані перекладам з класичних мов. Переклади займали чільне місце в давньоукраїнській літературі,відіграли важливу роль у становленні багатьох інших літератур з багатовіковою історією.
Мовознавці та перекладачі широко обговорюють питання про ступінь близькості перекладу до оригіналу. Проте ще у 1790 році англієць А. Тайтлер у своїй книзі «Принципи перекладу» сформулював основні вимоги д перекладів:
переклад має повністю відтворювати ідеї оригіналу;
стиль і манера викладення перекладу повинні бути такими ж, як і в оригіналі;
переклад мусить читатися так само вільно, як і оригінальні твори
Переконана, подібні вимоги не втратили свого значення і сьогодні.[12-14 c.;3]
Приклади
Різниця між літературною мовою та діалектами:
Як вже було сказано, мовна норма відрізняється від діалектів. Часто слова лише трохи відрізняються фонетично, іноді в них немає нічого спільного в фонетичній та майже нічого в морфологічній будові. Наприклад, усі мі знаємо, що літературна українська мова та її західні діалекти дуже відрізняються один від одного. Наприклад слово «файний» є еквівалентом словам «добрий», «гарний»; «стрий» – «дядько по батькові»; «вуйна» – «тітка по матері».
Звичайно, такі приклади існують не тільки в українській мові. Ось приклади діалектів німецької мови:
Баварський діалект: Konn i Eahna heiffa? Літературна мова: Kann ich Ihnen helfen? Україською: Я можу вам чимось допомогти? Віденський діалект: Es is dreiviadl drei am nochmittog. Літературна мова: Es ist Viertel vor drei nachmittags.
Україською: Зараз за чверть третя пополудні.[11]
Баварський діалект: Host mi?
Літературна мова: Hast du mich verstanden?
Україською: Чи ти мене розумієш?[8]
Приклади помилок у перекладі:
Для перекладачів особливо важливо розуміти різницю між діалектом та літературною мовою та мати великий словниковий запас слів, що є літературно унормованими. Незнання цього може спричинити до низки помилок при перекладі.
Біля сорока років тому в театрах опери та балету йшли балети «Золушка» С. Прокоф’єва та «Щелкунчик» П. Чайковського, опери «Шукачі перлин» Ж. Бізе та «Чарівний стрілець» К.-М. Вебера. Лише згодом ці назви правильно переклали українською: «Попелюшка», «Лускунчик», «Ловці перлин», «Вільний стрілець»[с.6; 7]. Перші переклади є не правильними, бо опиралися на російський переклад, а не на оригінальні назви.
Також досить поширене у нашій мові помилкове вживання русизмів, полонізмів чи кальок з інших мов замість українських унормованих відповідників. Найпоширенішими помилками є такі: безпреривний замість безперервний; безчисленний замість незліченний; бувший замість колишній; абсольвент (гімназії) замість випускник; альянт замість союзник.