50. Закон єдності та боротьби протилежностей як ядро діалектики. Тотожність, протилежність і протиріччя

Закон єдності і боротьби протилежностей

Закон єдності і боротьби протилежностей – загальний закон дійсності та її пізнання людським мисленням, що виражає суть, «ядро» діалектики. Кожен об'єкт містить в собі протилежності. Під протилежностями діалектичний матеріалізм розуміє такі моменти, «сторони» і т.п., які перебувають у нерозривній єдності, взаємовиключають одне одного, причому не тільки в різних, але і в одному і тому ж відношенні, тобто взаємопроникають.

Немає протилежностей без їхньої єдності, немає єдності без протилежностей. Єдність протилежностей відносно, тимчасово, боротьба протилежностей абсолютна. Цей закон пояснює об'єктивний внутрішній «джерело» всякого руху, не вдаючись до жодних стороннім силам, дозволяє зрозуміти рух як саморух. Він розкриває конкретну єдність різноманіття саме як конкретне, а не мертве тотожність. Діалектичне мислення не розсікає ціле, абстрактно розділяючи крайності, а, навпаки, освоює ціле як органічне, як систему, в якій протилежності взаємно проникають, обумовлюючи весь процес розвитку. Тим самим відтворюється конкретна цілісність і розвиток предмета «в логіці понять». У цьому законі найбільш концентровано виражається протилежність діалектичного мислення розсудливо-метафізичного, яке тлумачить «джерело» руху лише як відмінний від самого руху та зовнішній для нього, а єдність – як існуюче поряд з різноманіттям.

Метафізика штовхає на шлях підміни руху і конкретного єдності різноманіття описом зовнішніх результатів руху і лише зовні зіставлених сторін предмета. Вся історія діалектики є історія боротьби навколо цих проблем, спроб їх вирішення.

Діалектичне протиріччя в пізнанні не зводиться до зіткнення тези й антитези. Воно полягає в русі до його дозволу. Зрозуміти діалектичне протиріччя – значить зрозуміти, як воно розвивається і дозволяється. Дозвіл його аж ніяк не зводиться до простого усунення плутаних формально-логічних протиріч у міркуванні. Адекватно сформулювати діалектичне протиріччя усередині теорії можна лише в творчому процесі сходження від абстрактного до конкретного (Абстрактне і конкретне). Тому розгорнутий виклад теорії не може бути втиснуте в рамки єдиної «несуперечливої системи». Процес розвитку здійснюється через зіткнення як внутрішніх, так і зовнішніх протилежностей. Діалектика розглядає зовнішні протилежності не як спочатку різні сутності, а як результат роздвоєння єдиного, в кінцевому рахунку як похідні від внутрішніх. Марксистське вчення про суспільний розвиток побудовано на застосуванні цього закону, на дослідженні суперечностей суспільства, воно обгрунтовує тезу про боротьбу класів як рушійну силу розвитку класового суспільства і робить з нього свої висновки.Всякий суспільний лад є закономірний результат розгортання і дозволу шляхом соціальної революції протиріч передував йому суспільного ладу. Суперечності і форми їх дозволу різноманітні. Марксизм стверджує, що соціалізм теж розвивається шляхом протиріч, але вони носять специфічний характер (антагоністичні і неантагоністичні протиріччя). Категорія діалектичного протиріччя має важливе методологічне значення і для сучасного природознавства, яке все частіше стикається про суперечливою природою об'єктів.