Травма живота

Абдоминальная травма , за исключением ЧМТ, наиболее опасны, так как сопровождаются большим числом осложнений, высоким уровнем летальности и инвалидности.

При политравме повреждения живота на 3 месте (34%) после повреждений опорно-двигательной сиситемы и ЧМТ.

Классификация травм / повреждений :

• Открытые (или раны)

• непроникающие – целостность брюшины не нарушена

• проникающие – нарушена париетальная брюшина

• Закрытые (раньше называли подкожные) – или тупая травма – раны кожи нет, могут бать только ссадины или гематомы, однако возникают различной степени разрывы паренхиматозных и/или полых органов

Наиболее сложными в плане диагностики являются закрытые травмы живота.

Закрытые травмы живота

Летальность при закрытых травм живота в несколько раз больше, чем при открытых.

И встречаются они в мирное время в 2 раза чаще, чем открытые.

Закриті пошкодження органів черевної порожнини і заочеревинног простору найчастіше виникають у результаті падіння з висоти, удару в живіт, транспортних пригод.

Такі травми найчастіше зустрічаються у дітей віком від 5 до 12 років.

За даними К.У.Ашкрафта і М.Ф.Афаунова, летальність серед дітей із закритим пошкодженнями органів черевної порожнини досягає 10-14%. Провідною при чиною смерті є крововтрата і шок.

Классификация:

I.Повреждение передней брюшной стенки

II.Повреждение органов брюшной полости

• Паренхиматозных

• Полых

III. Повреждение органов забрюшинного пространства

У результаті травмі можуть виникати пошкодження передньої черевної стінки, паренхіматозний і порожнистих органів. Останні пошкоджуються, як правило, тоді, колі вони переповнені. При закритій травмі живота найчастіше виникають пош кодження селезінки, нирок, печінки. Підшлункова залоза завдяки своїй локалізації травмується значно рідше.

При пошкодженні органів черевної порожнини і заочеревинного простору в перші години розвиваються клінічні ознаки шоку, внутрішньої кровотечі. Ушкодження порожнистих органів супроводяться симптомами перитоніту

Поєднані пошкодження паренхіматозних і порожнистих органів проті кають дуже тяжко, оскільки поєднуються ознаки шоку, внутрішньої крово­течі і перитоніту.

Повреждение передней брюшной стенки

Пошкодження передньої черевної стінки виникають у результаті:

• пря­мого удару,

• здавленні при захисному м'язевому напруженні,

• різкому ско­роченні м'язів при спортивних вправах.

При цьому можливе відшарування підшкірної клітковини, розриви апоневрозу, м'язів, кровоносних судин і нер­вових сплетень. Хворий скаржиться на біль, який посилюється під час руху. При обстеженні пацієнта можна виявити припухлість обмеженої ділянки передньої черевної стінки, напруження м'язів. При таких пошкодженнях по­трібний ліжковий режим, спокій, холод на травмовану ділянку. Через 3-4 дні рекомендовані теплові процедури. При обширному забитті передньої черевної сїінки хворим призначають знеболюючі середники. Обширні гематоми лікують пункціями. При нагноєнні гематом їх розкривають і дренують. Якщо при травматичному пошкодженні передньої черевної стінки неможливо ви­ключити пошкодження внутрішніх органів, необхідно використати оглядову рентгенографію, ультразвукову діагностику, лапароцентез або лапароскопію.