Німецька абетка
Прописні літери німецького алфавіту з окремими буквосполученнями
У німецькому алфавіті використовуються 26 пар латинських літер (рядкові та прописні)[61]; літери, які позначають умлаутовані звуки (ä, ö, ü) та лігатуру ß (есцет) до складу алфавіту не входять. При алфавітному сортуванні ä, ö, ü як правило не розрізняються з відповідноa, o, u, за винятком слів, що відрізняються тільки умлаутом, — в цьому випадку слово з умлаутом йде пізніше; ß прирівнюється до поєднання ss. Часом умлаутовані літери ä, ö, üприрівнюються до ae, oe, ue. При перерахуванні німецьких літер літери ä, ö, ü стоять не поруч з відповідними літерами a, o і u, а в кінці списку.[62]. Зазвичай у словниках німецькі слова розташовуються без урахування умлаута.
-
літера
назва
літера
назва
літера
назва
літера
назва
літера
назва
A a
а
F f
еф
L l
ель
Q q
ку
(Ü ü)
у-умлаут
(Ä ä)
а-умлаут
G g
ґе
M m
ем
R r
ер
V v
фау
B b
бе
H h
ха
N n
ен
S s
ес
W w
ве
C c
це
I i
і
O o
о
(ß)
есцет (ss)
X x
ікс
D d
де
J j
йот
(Ö ö)
о-умлаут
T t
те
Y y
іпсилон
E e
е
K k
ка
P p
пе
U u
у
Z z
цет
До використання латиниці в німецькій мові для письма застосовувалися руни, які після християнізації німецьких земель повністю вийшли з ужитку. До початку XX століття офіційно використовувався готичний шрифт (зокрема і в словниках, що видавалися в інших країнах)[63]. Існував також особливий готичний рукописний шрифт та фрактура, які викладалися в школах до 1941 року.Антиква використовується спершу неофіційно з XIX століття, а після листопадової революції 1918 року запроваджується офіційно. За часів нацистського режиму готичний шрифт було повернуто і він вживався офіційно, але згодом нацистська пропагандапочала переслідувати використання готичних шрифтів, мотивуючи це гіпотетичною подібністю до єврейського квадратного письма[64]. Зараз готичні шрифти використовуються лише з декоративною метою (назви газет, вивіски).
Правопис
Німецький правопис формувався протягом XIX століття. Значний прорив у створенні спільного правопису досягнутий завдякиКонраду Дудену, який випустив «Орфографічний словник німецької мови» в 1880. У процесі реформи німецького правопису в1901 цей словник був у дещо зміненій формі визнано основою німецького офіційного правопису.
Сучасна реформа правопису
У Німеччині набув чинності остаточний варіант закону про реформу німецького правопису, що повинно спростити мову. Рішення про реформу письмової німецької мови було прийнято 1 липня 1996 у Відні під час зустрічі міністрів культури німецькомовних країн. На розробку оновлених правил експерти витратили більше десяти років. Нові правила пунктуації та орфографії обов'язкові для всіх без винятку державних установ і системи освіти. Реформа скасовує 87 з 212 правил орфографії. Окремі слова, які писалися із прописної букви, тепер повинні писатися з рядкової й навпаки. Замість 52 правил пунктуації залишилося лише 12. Коми тепер можна ставити, керуючись більше особистим чуттям, ніж правилами, а запозичені слова дозволяється писати як у німецькій, так і в іншомовній транскрипції.
Наприкінці XX століття (після об'єднання Німеччини) керівники німецькомовних країн — ФРН, Австрії, Швейцарії та Ліхтенштейну, а також представники держав, де компактно проживають німецькі меншини (Італія, Румунія та Угорщина), прийняли рішення про проведення реформи німецької орфографії, яку планувалося завершити в серпні 2005.
Однак за рік до цього терміну відразу декілька провідних газет і журналів ФРН (в першу чергу ті, які входять до найбільшого видавничого концерну Axel Springer AG) заявили про повернення до традиційних правил.
Одна з найбільш консервативних і шанованих газет ФРН, " Frankfurter Allgemeine Zeitung ", у 1999, як і вся країна, перейшла на нову орфографію, але вже через рік повернулася до звичного правопису. Також від нової орфографії відмовився найважливіший суспільно-політичний журнал країни " Der Spiegel ".
На думку журналістів, нові правила правопису тільки погіршили ситуацію з німецькою мовою і призвели до масової плутанини, оскільки, згідно з опитуваннями, лише 38 % населення ФРН знайомі з новими правилами. Самі чиновники також порушують нові правила, навіть в офіційних документах.
Як стверджують, більшість письменників з самого початку відмовилися прийняти нові орфографічні правила. З усіх починань колишнього федерального канцлера ФРН Шредера цю реформу називають «найбільш сумнівним» досягненням. У більшості держав людям надане право самим вирішувати, які правила правопису їм застосовувати. У Німеччині ж це питання стало предметом внутрішньопартійної боротьби і способом одержання дивідендів у виборців.
Населення землі Шлезвіг-Гольштейн ще в 1998 провело референдум і проголосувало за відмову від проведення реформи. Проте, федеральний уряд, з огляду на кошти, вже витрачені на навчання школярів за новими правилами, не бажає задкувати в проведенні реформи правопису. В даний час реформа правопису частково переробляється, тобто проводять «реформу реформи».
З 1 серпня 2007 набув чинності остаточний варіант закону про реформу німецького правопису, який спростив письмову мову. Нові правила пунктуації й орфографії обов'язкові для всіх без винятку державних установ і закладів системи освіти.