2. Показники зайнятості

Згідно із стандартами Міжнародної організації праці (МОП) населення країни поділяється на дві категорії:

• економічно активне населення (робоча сила);

• економічно неактивне населення (особи поза робочою силою).

Економічно активне населення включає в себе зайнятих осіб та безробітних.

РС = Зайняті + Безробітні

Зайняті – це особи, які виконують будь-яку оплачувану роботу.

Безробітні – це особи, які не мають роботи, але активно шукають її і готові стати до неї.

Показники зайнятості:

• рівень безробіття: *100 %

• рівень зайнятості:*100 %

• коефіцієнт участі в робочій силі: *100 %

Види безробіття:

1. фрикційне безробіття - пов′язане з постійним рухом населення між регіонами і видами праці;

2. структурне безробіття - пов′язане з перевищенням пропозиції робочої сили над попитом на неї. Структурне безробіття викликане науково-технічним прогресом, зміною технологій, які змінюють попит на деякі професії;

3. циклічне безробіття – виникає в періоди економічних спадів по причині скорочення обсягів виробництва, звільнень працівників;

4. добровільне безробіття.

Повна зайнятість не означає відсутності безробіття.

Фрикційне та структурне безробіття вважають неминучими. Сума фрикційного та структурного безробіття називається природним безробіттям.

Обсяги виробництва валового продукту в умовах природного безробіття називається потенційним ВВП.

Зв'язок між динамікою безробіття та відставанням ВВП від потенційного рівня ВВП демонструє закон Оукена:

Y – фактичний ВВП:

Y^* - потенційний ВВП;

u – рівень безробіття;

u^* - рівень природного безробіття;

β – коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки безробіття.

Закон Оукена - якщо рівень циклічного безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%, то відставання фактичного ВВП від потенційного рівня ВВП складатиме 2 – 2,5%

3. Інфляція – падіння купівельної спроможності грошей, зростання рівня цін.

Показники:

1. рівень інфляції: ;

2. темпи інфляції: ;

де І^о_р – дефлятор ВВП базового (або попереднього) року;

І¹_р – дефлятор ВВП поточного року.

Типи інфляції в залежності від причини виникнення:

1. інфляція попиту – сукупний попит зростає швидше за зростання обсягів виробництва;

2. інфляція пропозиції – зростання витрат в періоди високого безробіття і неповного використання виробничих можливостей, зростання цін на сировину;

3. емісійна інфляція – перевищення фактичної грошової маси оптимального рівня. Виникає по причині випуску грошей, не забезпечених товарами.

Поєднання 1 і 2 – інфляційна спіраль (залежність „зарплата – ціна”).

Інфляція буває:

• непередбаченою і очікуваною.

• повзучою, галопуючою, гіперінфляція

В залежності від темпів знецінення грошей інфляція буває:

• 1) природна – темпи інфляції Т_і не перевищують 5 % на рік;

• 2) повзуча - Т_і не перевищують 9 % на рік;

• 3) галопуюча - Т_і досягають 80-100 % на рік;

• 4) гіперінфляція - Т_і перевищують 100 % на рік і можуть досягати 1000 % і більше.

Поєднання економічного спаду з інфляцією називається стагфляцією.