Фактори, які впливають на величину прибутку:

а) норма додаткової вартості: чим вища норма додаткової вартості: тим більший прибуток забезпечує капітал;

б) вартісна будова капіталу: чим більша частка затрат припадає на змінний капітал, тим більший прибуток він забезпечує;

в) швидкість руху капіталу.

Питання для контролю знань:

1.Що таке капітал?*

2. За яких умов гроші перетворюються на капітал?**

3. Поясніть сутність первісного накопичення капіталів.*

4. Що таке робоча сила? За яких умов вона перетворюється на товар?*

5. В чому полягає вартість і споживна вартість робочої сили?*

6. Розкрийте структуру капіталу.*

7. Форми капіталу.*

8. Розкрийте сутність загальної формули капіталу.**

9. Що таке додаткова вартість?*

10. Поясніть механізм утворення додаткової вартості.***

11. Поясніть зміст додаткової вартості.**

12. Що таке норма додаткової вартості?**

13. Яким чином можна збільшити норму додаткової вартості?***

14. Що таке прибуток?*

15. В чому полягає відмінність між додатковою вартістю і прибутком?***

16. Які фактори впливають на величину прибутку?**

Література:

1. Г.І.Башнянин та ін. Політекономія. Підр. – К.: Ніка – Центр, 2000 – тема 10, 228 – 255 с.

2. Гальчинський А.С. Основи економічних знань. Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2002. 161 – 174 с.

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Підр. – К.: ЦУЛ, 2003. 201 – 218 с.

Т.7 Торгівельний капітал

1. Сутність і структура торгівельного капіталу.*

1. Торгівельний прибуток.**

2. Форми торгівельного підприємництва.

1. Сутність і структура торгівельного капіталу.

Торгівельний капітал – це відокремлена форма капіталу, яка здійснює рух с сфері реалізації товарів і сприяє перетворенню товарного капіталу в грошовий.

Його роль полягає в скороченні часу обігу і прискоренні обороту капіталу. Торгівельний капітал складається з двох частин:

1. капітал обігу,

1. витрати обігу.

Капітал обігу – це частина торгівельного капіталу, яка використовується торговцем для закупки товарів у виробника.

Капітал обігу здійснює рух безпосередньо за схемою : гроші – товар – гроші.

Після продажу товарів він повертається до торговця в незмінному розмірі. Зростання вартості при цьому не відбувається (обмін товарів на гроші носить еквівалентний характер). Таким чином, капітал обігу не приносить торговцю прибуток.

Витрати обігу – це частина торгівельного капіталу, яка використовується на обслуговування процесу продажу товарів.

Витрати обігу поділяються на два види:

• чисті витрати обігу,

• додаткові витрати обігу.

К_т = К_т.ч. + К_т.д.

Чисті витрати обігу – це витрати на створення умов продажу товарів. До них відносять: оплата праці торгівельних працівників, утримання торгівельних приміщень, витрати на управління, бухгалтерію, витрати на рекламу тощо.

Додаткові витрати обігу – це витрати, пов’язані з продовженням процесу виробництва в сфері обігу. До них відносять витрати на транспортування, фасування товарів, їх пакування і зберігання. Додаткові витрати обігу є продуктивними, вони зберігають або збільшують споживчу вартість товарів.

2. Торгівельний прибуток.

Капітал обігу не може бути джерелом прибутку, його величина в процесі руху капіталу не міняється. Він є засобом закупки партії товарів у виробника.

Джерелом прибутку торговця є витрати обігу. Прибуток торгівця складається з двох частин:

Р_торг. = Р_т.ч. + Р_т.д.,

Р_т.ч. – прибуток на чисті витрати обігу,

Р_т.д. – прибуток на додаткові витрати обігу.

Чисті витрати обігу не збільшують вартість товарів, зростання вартості вони не забезпечують. Прибуток на частину витрат забезпечує виробник товарів. Тобто, підприємець поступається торговцю частиною свого прибутку.

Поступаючись частиною додаткової вартості виробник таким способом оплачує торговцю те, що він реалізує його товари, тим самим скорочує час обігу капіталу виробника.

Розподіл прибутку, створеного в виробництві, між виробником і торговцем відбувається пропорційно затратам капіталу виробника і чистим витратам обігу:

Р_вир. / Р _т.ч. = К_вир. / К_т.ч.,

Р_вир. – прибуток, який залишається у виробника,

Р _т.ч. – прибуток на чисті витрати обігу,

К_вир. – капітал виробника,

К_т.ч. – чисті витрати обігу.

Як зазначалося вище, додаткові витрати обігу є продуктивними. Тобто їх результатом є збільшення вартості і споживної вартості товарів. Вони включаються у вартість товарів, збільшуючи її. Таким чином, прибуток на додаткові витрати обігу створюється в сфері реалізації і привласнюється торговцем повністю.

Величина прибутку на додаткові витрати залежить від норми прибутку (рентабельності) торговця:

Р_т.д. = Р' * К_т.д. / 100%

Р_т.д. – прибуток на додаткові витрати обігу,

Р' – норма прибутку,

К_т.д. – додаткові витрати обігу.

В залежності від витрат, які включають в собівартість продукції, розрізняють такі види цін:

• Ціна підприємства: Ц_п. = К_вир. + Р_вир.

• Оптова ціна: Ц_опт.= К_вир. + Р_вир. + К_т.ч. + Р_т.ч.

або Ц_опт. = Ц_п. + К_т.ч. + Р_т.ч.

• Роздрібна (ринкова) ціна: Ц_{р. .}= К_вир. + Р_вир. + К_т.ч. + Р_т.ч. + К_т.д. + Р_т.д.

або : Ц_{р. .}= Ц_опт. + К_т.д. + Р_т.д

2. Форми торгівельного підприємництва.

Існують дві основні форми підприємництва в торгівлі: оптова і роздрібна торгівля.

Оптова торгівля – збут товару великими партіями одними підприємцями іншим.

При оптовій торгівлі товари не покидають сфери обігу (переходять від підприємця до підприємця).

Роздрібна торгівля – продаж товарів безпосередньо споживачам. При цьому товари покидають сферу обігу і надходять в споживання.

Оптова торгівля здійснюється переважно через товарні біржі.

Біржа – це оптовий ринок, на якому торгівля відбувається за стандартами або зразками. Об’єктами біржової торгівлі можуть бути подібні та взаємозамінні товари, які не мають індивідуальних особливостей: пшениця, цукор, вугілля тощо.

Крім продавців і покупців товарів на біржі функціонують посередники: брокери і дилери. Брокер – посередник, який працює від імені і за рахунок клієнта. Дилер – посередник, який здійснює операції від свого імені і за свій рахунок.

Товарні біржі можуть торгувати:

• реальним товаром (товар є в наявності у продавця),

• контрактами на поставку товарів (ф’ючерсні біржі),

• документами (контрактами) на ще не випущені товари («паперові» строкові біржі).

Одним з елементів оптової торгівлі є торгові доми.

Торговий дім відрізняється від біржі тим, що продавцем товарів є не посередник – торговець, а сама фірма.

Торговий дім, як правило, має мережу магазинів, транспортні засоби, інформаційні центри. Вони створюються в формі акціонерних підприємств, де засновниками виступають промислові підприємства, банки, науково-дослідні підприємства тощо.

Серед різноманітних форм роздрібної торгівлі великого поширення набувають торгівельні підприємства, які працюють за договором франчайзингу, укладеного відомими промисловими або торгівельними компаніями. Суть франчайзингу полягає в тому, що велика фірма надає дрібній право реалізації своєї продукції, користуючись товарним знаком великої фірми. Таким способом велика фірма поширює вплив власної марки, збільшує оборот і прибуток без додаткових капіталовкладень.