Тема 3 Особи (суб'єкти права)

Особа (persona) – це істота, здатна мати права.

Caput – правоздатність (в сучасному розумінні). Повна правоздатність складалася з трьох основних елементів – status libertatis (стан свободи), status civitatis (стан громадянства), status familiae (сімейний стан). Лише особа з повним набором вказаних елементів (вільний, громадянин Риму, «баттько сімейства») користувалася цивільними правами у повному обсязі. Ці права полягали в 1. Праві вступати в законний римський шлюб (ius conubii) та 2. Праві торгувати (ius commercii), тобто укладати будь-які угоди, складати заповіт і приймати спадщину та бути власником рухомого та нерухомого майна.

Capitis deminutio – зміниу будь-якому зі статусів у бік погіршення.

Capitis deminutio maxima, тобто зміна в status libertatis, означала втрату стану свободи вільним членом суспільства(за тяжкий злочин, борги), і, навпаки не виключалося набуття стану вільної особи колишнім рабом (відпуск на волю, отримання волі за викриття убивства римського громадянина).

Capitis deminutio media - це зміна в статусі громадянства: римський громадянин, висланий за злочин в місцевість, населену перегрінами, своє громадянство втрачав, хоча і без втрати стану свободи. Можливим був і зворотний варант, коли латин ветерес, перебравшись на постійне місце проживання до Риму, автоматично отримував римське громадянство.

Latini veteres – т.зв. давні латини, найближчі за своїм статусам до громадян Риму.

Capitis deminutio minima – це зміна сімейного стану в бік юридичного погіршення.

Постуми – діти спадкодавця, народжені післяйого смерті.

Статутні позови – спеціальні засоби захисту правоздатності.

Реституція – розірвання дії, відверто невигідної для себе, і повернення у початковий стан.

Марнотратник – особа, яка за рішенням суду визнана нездатною розпоряджатися майном.

Consensus – згода.

Infamia – найвища ступінь приниження честі, яка тягла за собою обмеження дієздатності.

Сivis – громадянство.

Ius postliminii – повернення громадянства, у випадку повернення з полону.

Цивільна смерть – продаж у рабство.

Ius suffragii – право брати участь у народних зборах.

Ius honororum – право висувати свою кандидатуру для обрання на посади магістратів.

Декуріони – члени рад (сенатів або курій) у містах (у Стародавньому Римі), в епоху ранньої Римської цивілізації – найвищий суспільний стан у містах.

Центурія – одиниця військово-політичного поділу громадян у Стародавньому Римі.

Латинами первісно називали жителів Лаціума, тобто території Італії від долини нижньої течії р.Тибр до Альбанської гори на узбережжі Центральної Італії.

Latini veteres – давні латини, отримали найбільше прав з ІІІ ст.до н.е. та їх нащадки.

Latini coloniarii – жителі позаіталійських міст, що отримали свій статус за рішеням сенату в більш пізню епоху.

Латини Юніана – дана верства латинів була в найгіршому становищі (за назвою закону, що дозволяв відпускати на свободу рабів з наданням статусу латина).

Перегріни – це вільні люди, що не володіли правами римського громадянина чи латина.

Primo occupanti – право первісного захоплення «нічийної речі».

Раб (servus) вважався річчю і не мав жодних прав ні за публічним, ні за цивільним правом.

Рабський пекулій – надання рабові земельної ділянки чи ремісничої майстерні для самостійного господарювання на певних умовах.

Бестіарій – гладіатор, шо бився з тваринами, а не з іншими гладіаторами.

Дедітіцієй – раб, який будь-коли заковувався, таврувався чи був підданий катуванню, отримавши свободу, не міг проживати у Римі чи там, де перебував імператор.

Манумісія – відпущення на свободу.

Корпорації та товариства- типи юридичних осіб, за трактуванням римських юристів.