5. Міжнародне правонаступництво держав.
Міжнародне правонаступництво держав — перехід прав та обов'язків від держави-попередниці до держави-наступниці відповідно до норм міжнародного права.
Наука міжнародного права розрізняє дві основні теорії правонаступництва — універсальну та негативну
Згідно з універсальною теорією, держава-наступниця повністю успадковує всі міжнародні права та зобов'язання від держави-попередниці. Негативна теорія — міжнародні права та зобов'язання держави-попередниці не діють по відношенню до держави-наступниці. На практиці жодна з цих теорій не діє в чистому вигляді.
Інститут міжнародного правонаступництва має переважно звичаєвий характер або базується на міжнародних угодах безпосередньо заінтересованих держав. У рамках ООН були прийняті дві конвенції — Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів 1978 р. та Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 р., але вони набрали незначну кількість ратифікацій (Україна їх ратифікувала). Радою Європи розроблено Європейську конвенцію про громадянство 1997 р., статті 18-20 якої присвячено правонаступництву держав.
Питання міжнародного правонаступництва виникає у разі об'єднання кількох держав у нову, єдину державу, поділу однієї держави на кілька нових держав, відокремлення від держави частини території та утворення на ній самостійної держави (або держав), при входженні однієї (або кількох держав) до складу іншої держави, внаслідок деколонізації та в інших випадках. Об'єктами міжнародного правонаступництва можуть виступати міжнародні договори, державна власність, державні борги, громадянство, членство в міжнародних організаціях і багато іншого.
Україна ще не врегулювала питання, пов'язані з міжнародним правонаступництвом колишнього СРСР. Це стосується делімітації та демаркації державних кордонів, морської економічної зони, розподілу закордонної власності, алмазного та золотого запасів держави-попередниці та ін.
Висновки
Під час вивчення цієї теми потрібно враховувати ту обставину, що поняття суб'єкта міжнародного права не збігається з поняттям суб'єкта права взагалі, що зумовлює і специфічність поняття правосуб'єктності. В загальній класифікації суб'єктів міжнародного права особливе місце відводиться державам. Держави є основним суб'єктом міжнародного права, оскільки поряд з іншими особливостями кожна держава сама визначає обсяг своєї правосуб'єктності внаслідок її суверенності й, зрештою, саме держави визначають правосуб'ектність інших суб'єктів міжнародного права. Говорячи про державу як суб'єкт міжнародного права, слід вивчити і засвоїти такі інститути, як визнання держав і правонаступництво держав.
Необхідно також вивчити різноманітність держав суб'єктів міжнародного права й особливості їх правосуб’єктності, зокрема таких суб'єктів, як: федеративні держави і конфедеративні, міста-держави та державоподібні утворення
Що стосується націй і народів, що борються за свою незалежність, то особливість правосуб’єктності цих суб’єктів зумовлюється такими чинниками: наявністю керівних органів, визнання їх боротьби законною і підтримка їхньої боротьби міжнародним співтовариством. Під час вивчення статусу міжнародних організацій як суб'єктів міжнародного права необхідно враховувати правову природу зазначеного суб'єкта, а також цілі та функції, заради яких вони створені.
Особливістю сучасних міжнародних відносин є те, що за певних умов юридичні та фізичні особи можуть розглядатися як суб'єкти міжнародного права, що зумовлює необхідність вивчення цих умов і межі міжнародної правосуб'єктності зазначених суб'єктів правових відносин.
Під час вивчення цієї теми студентам потрібно врахувати те, що інститут визнання - це сукупність міжнародно-правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з виходом на міжнародну арену нових суб’єктів міжнародного права.
Необхідно також зазначити, що під міжнародним правонаступництвом розуміють перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта міжнародного права (правопопередника) до іншого (правонаступника) внаслідок виникнення або припинення існування держави або зміни її території. Правонаступництво вважається одним із найдавніших інститутів міжнародного права.
Запитання для самоперевірки:
1. Що таке міжнародна правосуб’єктність?
2. Дайте визначення суб’єкта міжнародного права?
3. Що таке визнання у міжнародному праві?
4. Що називається міжнародним правонаступництвом?
Необхідні нормативні документи та літературні джерела:
Анцелевич Г. О., Покрещук О. О., Міжнародне публічне право : підручник. - К. : Алерта, 2005. - 424 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ualibrarium.narod.ru/pravo/mijnar/10/mijnarodne-publichne-pravo-ancelevich.html
2. Міжнародне публічне право : Правничий коледж ЛНУ ім. І. Франка 2009р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.lnu.edu.ua/faculty/pravo/sitemap.html
3. Тимченко Л.Д., Кононенко В.П. Міжнародне право : навчальний посібник. – К.: Знання, 2012. – 631 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://info-library.com/book/14_Mijnarodne_pravo.html
4. Статут ООН 1945 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_010