5. Недійсність, призупинення та припинення дії міжнародних договорів.
Визнання недійсності договору, його припинення або денонсація, вихід з нього учасника або призупинення його дії — все це можливе лише з умов і у порядку, який передбачений Віденською конвенцією 1969 р. Разом з тим будь-яка з перелічених дій, здійснена учасником, не тягне за собою припинення зобов'язань, хоча вони й випливають з договору, але одночасно передбачені нормою міжнародного права. Держава також не може посилатися на недійсність договору, якщо буде встановлено, що під час укладання вона відкрито або мовчазно погоджувалася з його дійсністю за будь-яких обставин.
Підстави недійсності договору перелічені в статтях 47—53 Віденської конвенції 1969 р. До них належать помилка, обман, підкуп представника держави, примушення представника держави, примушення держави за допомогою загрози силою або її застосування, суперечність договору імперативній нормі міжнародного права.
У міжнародному праві на підставі недійсності договори поділяють на дві групи: абсолютно недійсні й заперечні. До перших належать ті договори, недійсність яких очевидна і не потребує доказування. Це застосування сили або загрози силою, суперечність договору основним принципам міжнародного права тощо. До заперечних належать ті, недійсність яких потребує доведення, наприклад, підкуп, обман, вихід за межі повноважень тощо.
Договір може бути припинено відповідно до положень самого договору, виходу з нього, денонсації, у зв'язку з укладенням наступного договору, неможливості його виконання, корінної зміни умов, розриву дипломатичних чи консульських відносин або виникнення нової імперативної норми міжнародного права і на інших підставах.
Припинення міжнародного договору означає, що він утратив юридичну силу і більш не породжує для його учасників правових наслідків. Припинення договору у будь-яких випадках, крім випадків недійсності, не тягне анулювання наслідків дії договору. При недійсності договору, як зазначалося, визнаються недійсними й всі наслідки договору. Припинення договору, як правило, пов'язане з правомірними діями. Вони або випливають з самого договору, тобто його припинення було передбачене учасниками договору, або з норми загального міжнародного права, насамперед з Конвенції 1969 р.
Договір може бути припинено закінченням терміну його дії. Як згадувалося, договір може укладатися на певний термін, — закінчення його терміну і відсутність ясно вираженого наміру його пролонгації, тобто продовження терміну дії, тягне припинення договору.
Договір припиняється з настанням анулювальної умови, тобто передбаченої у самому договорі умови, настання якої тягне припинення правовідносин за договором і, таким чином, й самого договору.
Анулювання міжнародного договору здійснюється узгодженням держав, які його уклали. Нерідко це відбувається при укладанні нового договору.
Денонсація — це припинення міжнародного договору на умовах, передбачених самим договором. Звичайна формула денонсації має такий зміст: "Цей Договір буде діяти протягом п'яти років з моменту набрання чинності. Договір буде залишатися набраним чинності на наступні п'ятирічні періоди, якщо одна з Сторін, що домовляються, не менш як за шість місяців до закінчення чергового терміну не повідомить іншій Стороні, яка домовляється, про свій намір його денонсувати". Денонсація може бути заперечена.
Анулюванням міжнародного договору є його припинення в односторонньому порядку. Як згадувалося, одностороннє припинення договору суперечить принципу pacta sund servanda і тому недопустиме. Проте, якщо інша сторона у договорі навмисне і систематично порушує договір, не виконує свої обов'язки за договором, він може бути анульованим. Анулювання, якщо воно належним чином мотивоване й обґрунтоване, не є протиправним.
Висновки
Право міжнародних договорів - основна і ключова галузь сучасного міжнародного права. Система сучасною міжнародного права бере початок саме із цієї галузі. Пo-пеpшe, це одна з найдавніших галузей міжнародного права і, по друге, це універсальна галузь міжнародного права, оскільки цією галуззю регулюється одна з найважливіших сфер міжнародних відносин, а саме відносини, пов'язані з порядком і процедурою укладання міжнародних договорів, їх виконанням, механізмом забезпечення виконання та відповідальності в разі порушення умов договору. Зазначене зумовлює важливість і складність зазначеної теми.
Під час вивчення цієї теми потрібно враховувати ту обставину, що будь-які відносини між суб'єктами міжнародного права здійснюються через міжнародні договори, тому міжнародний договір є, по-перше, правовою основою взаємовідносин між суб'єктами, по-друге, міжнародний договір є офіційним документом, у якому фіксуються взаємні права й зобов’язання суб'єктів, по-третє, міжнародний договір є найважливішим джерелом міжнародного права і, зрештою, поряд з іншими є одним із найважливіших механізмів створення норм права. Зазначені моменти об’єктивно зумовили прийняття міжнародним співтовариством низки кодифікаційних актів, серед яких провідне місце посідає Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р.
Вивчення питання про суб'єкти міжнародного права пов'язане і такими категоріями, як сторона й учасник договору, а також правосуб'єктність та повноваження на укладання договору, оскільки не будь-який суб'єкт міжнародного права може укладати той чи інший договір, а обсяг повноважень може бути підставою для визнання договору недійсним. Під час укладання договорів виділяють три стадії, а саме: прийняття тексту договору, встановлення автентичності тексту і згода на обов'язковість договору. Особливістю кожної стадії є те, що по її завершенні для сторін наступають конкретні юридичні наслідки прийняття тексту договору, це означає, що вносити в текст будь-які зміни не можна; встановлення автентичності тексту означає, що різномовні тексти юридично і за змістом рівнозначні - сприймаються однаково; згода на обов'язковість договору може бути виражена будь-яким способом (підписання, приєднання, заява, ратифікація, прийняття тощо) і тягне за собою дії суб'єктів відповідно до положень договору незалежно від його чинності.
Принципово важливе значення під час вивчення теми мають проблема тлумачення міжнародного договору й аналіз існуючих способів тлумачення, а також умови дійсності договору і підстави припинення дії міжнародного договору, оскільки припинення або призупинення дії міжнародного договору звільняє суб'єктів договору від виконаніія взаємних (або односторонніх) зобов'язань.
З правом міжнародних договорів пов'язаний інститут депозитарію, під час вивчення якого особливу увагу потрібно приділити статусу депозитарію, його функціям і повноваженням, а також процедурі реєстрації та опублікування міжнародного договору як однієї з умов гласності у міжнародних відносинах.
Запитання для самоперевірки:
1. Дайте визначення права міжнародних договорів.
2. Які існують види міжнародних договорів?
3. Що відносять до структури міжнародного договору?
4. Які основні стадії укладання міжнародних договорів?
Необхідні нормативні документи та літературні джерела:
Анцелевич Г. О., Покрещук О. О., Міжнародне публічне право : підручник. - К. : Алерта, 2005. - 424 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ualibrarium.narod.ru/pravo/mijnar/10/mijnarodne-publichne-pravo-ancelevich.html
2. Міжнародне публічне право : Правничий коледж ЛНУ ім. І. Франка 2009р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.lnu.edu.ua/faculty/pravo/sitemap.html
3. Тимченко Л.Д., Кононенко В.П. Міжнародне право : навчальний посібник. – К.: Знання, 2012. – 631 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://info-library.com/book/14_Mijnarodne_pravo.html
4. Статут ООН 1945 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_010