14.2. Вимоги до систем підтримання пластового тиску

14.2.1. Системи підтримання пластового тиску застосовують на нафтових, нафтогазових, газонафтових, газоконденсатних покладах з неактивними чи слабоактивними контурними водами з метою розробки їх більш високими темпами і підвищення їх нафтогазоконденсатовилучення, які базуються на використанні фізико-гідрогазодинамічного, фізико-хімічного, теплового впливу на поклади вуглеводнів.

14.2.2. Вибір системи підтримання пластового тиску, робочого закачуваного агента визначають комплексом лабораторних, експериментальних досліджень, геологічних, технологічних, технічних факторів, ресурсних можливостей та обгрунтовують в технологічній схемі розробки родовища за результатами техніко-економічних розрахунків.

14.2.3. Система підтримання пластового тиску в покладі повинна забезпечувати:

заплановані темпи видобування вуглеводнів і повноту їх вилучення із надр;

можливість зміни напрямків потоків флюїдів в пласті;

нагнітання об’ємів агенту в експлуатаційні об’єкти (окремі продуктивні пласти), при заданому тиску нагнітання у відповідності з технологічними схемами та проектами розробки;

підготовку закачуваного агенту до кондицій за складом, фізико-хімічними властивостями, вмістом механічних домішок, кисню, мікроорганізмів, які задовольняють вимоги технологічних схем, проектів розробки;

можливість систематичних замірів приймальності свердловин, контролю за якістю агенту, обліку закачаного агенту та його складових в кожну свердловину, в окремі пласти, об’єкти розробки;

герметичність і надійність експлуатації, застосування замкнутого циклу підготовки закачуваного агенту;

можливість зміни режимів нагнітання агента в свердловини, проведення гідравлічних розривів пластів і обробок привибійної зони з метою підвищення приймальності пластів, охоплення їх впливом, регулювання процесу витиснення нафти, вилучення газу, конденсату з окремих пластів, частин експлуатаційного об’єкту;

досягнення максимального коефіцієнта охоплення витісненням пластового газу сухим під час сайклінг-процесу.

14.2.4. Потужності споруд систем підтримання пластового тиску мають забезпечувати максимальний проектний об’єм нагнітання агента в межах кожного об’єкту розробки.

14.2.5. Проектування споруд системи підтримання пластового тиску має передбачати раціональне розташування та централізацію технологічних об’єктів та трубопроводів на площі родовища з урахуванням рельєфу місцевості і кліматичних умов, використання нової техніки, блочно-комплектних конструкцій заводського виготовлення, автоматизацію основних технологічних процесів, максимальне скорочення капітальних і експлуатаційних витрат, надійний облік закачуваних в продуктивні пласти агентів через кожну свердловину, забезпечення необхідних властивостей агента та контроль за його якістю.

14.3. Вимоги до методів фізико-хімічного та теплового впливу на поклади

14.3.1. Вибір системи фізико-хімічного впливу на поклади визначають кількістю та станом (структурою) залишкової нафти, станом пластової газоконденсатної системи, властивостями нафти та пластової води, фізико-літологічною характеристикою колектора, наявністю чи потребою матеріально-технічних засобів, їх якістю, характеристикою, вартістю, ціною нафти, конденсату, газу, експериментальними та дослідно-промисловими роботами, детальним вивченням геологічної будови експлуатаційного об’єкту (пластів, прошарків), встановленими якісними та кількісними критеріями (тріщинуватістю, структурою покладу, наявністю газової шапки, нафтової облямівки) нафтонасиченістю, газонасиченістю, активністю законтурної зони, в’язкістю нафти, вмістом конденсату в пластовому газі, жорсткістю та солоністю води, глинистістю колектора та іншим.

Вибір методу фізико-хімічного впливу на поклади обґрунтовують в технологічних схемах (проектах), проектах дослідно-промислових робіт на окремих представницьких ділянках покладу.

14.3.2. Система фізико-хімічного впливу на поклади повинна забезпечувати:

заплановані темпи видобутку вуглеводнів і повноту їх вилучення із надр;

нагнітання запланованих робочих агентів в експлуатаційні об’єкти, окремі продуктивні пласти, ділянки, свердловини при заданому тиску нагнітання у відповідності з технологічними схемами, проектами, технологічними режимами;

підготовку закачуваних розчинів (реагентів), газу до кондицій за складом, фізико-хімічними властивостями, визначеними в технологічних документах;

можливість систематичного контролю за складом, фізико-хімічними властивостями закачуваних розчинів, газу, об’ємом нагнітання реагентів, розчину, газу в кожну свердловину, в окремі пласти, ділянки, об’єкти розробки;

герметичність і надійність експлуатації системи подачі газу, реагентів згідно з рецептурою, що розроблено або запропоновано) в проектному технологічному документі, герметичність системи нагнітання фізико-хімічних розчинів, газу;

можливість зміни режимів нагнітання реагентів, фізико-хімічних робочих розчинів у свердловині, проведення підземних і капітальних ремонтів, проведення гідравлічних розривів пластів і обробки присвердловинної зони з метою підвищення приймальності пластів, охоплення їх фізико-хімічним впливом, регулювання процесу витіснення нафти (пластового газу при сайклінг-процесі), вилучення конденсату з окремих пластів, які входять в експлуатаційний об’єкт.

14.3.3. Потужності споруд системи фізико-хімічного впливу повинні забезпечувати подачу проектної кількості реагентів і робочого фізико-хімічного агента (газу, розчину) в кожну нагнітальну свердловину, до кожного експлуатаційного об’єкту, блоку чи ділянки покладу (родовища).

14.3.4. Проектування споруд системи фізико-хімічного впливу, що, в основному, аналогічно проектуванню системи підтримання пластового тиску, має передбачувати раціональне розташування і централізацію технологічних об’єктів, трубопроводів на площі родовища з урахуванням рельєфу місцевості та кліматичних умов, використання нової техніки, комплексних блочних конструкцій заводського виготовлення, автоматизацію основних технологічних процесів, дотримання нормативних капітальних і експлуатаційних витрат, передбачених в технологічному документі, облік по кожній свердловині робочого агента і його складових, що подаються в продуктивні пласти, забезпечення контролю нагнітання в пласт робочого розчину (агента) із заданими фізико-хімічними властивостями.

14.3.5. Системи теплового впливу на нафтові поклади базуються на використанні тепла, поданого в пласт теплоносіями або генерованого в пласті внаслідок спричинених термохімічних окислювальних процесів і реакцій.

14.3.6. Розрізняють системи теплового впливу, які обумовлені:

нагнітанням гарячої води;

нагнітанням пари або пароводяної суміші;

внутрішньо пластовим горінням.

14.3.7. Застосування теплового впливу на пласт повинно супроводжуватися позитивними фізико-хімічними змінами в пластовій системі при фільтрації пластових флюїдів, збільшенням темпів видобування нафти і кінцевого нафтовилучення. Створений внаслідок теплового впливу термогідродинамічний режим в пласті через зміну в’язкості флюїдів, їх реологічних властивостей, капілярних сил, сил адгезії (прилипання і зчеплення) має забезпечити збільшення коефіцієнтів витиснення і фазової проникності для нафти.