Географія електронні книги / Географія Кобернік 2010

Практична робота 2

Порівняльна оцінка ресурсозабезпеченості двох окремих щ країн чи регіонів світу (за вибором)

ЗАВДАННЯ І ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ З ТЕМИ «ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ. СВІТОВІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ»

І рівень. Тестові завдання Знайдіть правильні відповіді

1.Під навколишнім географічним середовищем розуміють:

2.Співвідношення між відомими запасами природних ресурсів та розмірами їх вико-

3.Вивченням і дослідженням проблем, що виникли внаслідок взаємодії людини і природи, займається наука:

4.Система спостереження і контролю за станом природного середовища та його змінами під впливом господарської діяльності людини — це:

5.Виберіть з переліку природних ресурсів ті, що відносяться до вичерпних відновних:

6.Які з названих природних ресурсів є невичерпними:

7.Оберіть країни, які вирізняються значним видобутком нафти на своїй території:

8.До яких тектонічних структур приурочені найбільші родовищі залізних руд:

9.Найбільшу частку земельного фонду світу складають:

10.Головними споживачами водних ресурсів на сучасному етапі є:

11.Виберіть країни, на території яких розміщені значні площі тропічних та екваторіаль-

12. Визначте види природних ресурсів, на які багатий Світовий океан:

IIрівень. Самостійні та практичні роботи

1.Дайте визначення понять: «географічне (навколишнє) середовище», «природокористування», «моніторинг», «геоекологія», «природно-ресурсний потенціал», «ресурсозабезпеченість».

2.На які види природних ресурсів багаті країни, наведені у таблиці? (у відповідному місці поставте знак «+»)

III рівень. Аналітичні завдання та порівняльні характеристики

Заповніть таблицю.

Теми для самостійної підготовки доповідей

1.Взаємодія природи і людини на різних етапах розвитку людства.

2.Природоохоронні території світу: категорії, значення, сучасний стан та перспективи розвитку.

3.Глобальний моніторинг: його види та здійснення у різних типах країн.

4.Предмет дослідження та основні завдання медичної географії в сучасних умовах розвитку суспільства.

5.Перспективи залучення невичерпних ресурсів природи у господарську діяльність.

6.Особливості використання рекреаційного потенціалу різних регіонів світу.

7.Розширення можливостей освоєння ресурсів Світового океану в майбутньому.

8.Міжнародна Червона книга та її роль у збереженні розмаїття органічного світу планети.

СВІТОВЕ ТЕМА 4 ГОСПОДАРСТВО

ВИВЧАЮЧИ ТЕМУ, ВИ

ознайомитеся з:

•поняттями: «міжнародний географічний поділ праці», «міжнародна економічна інтеграція», «науково-технічна революція (НТР)»;

•етапами формування світового господарства;

•основними рисами та головними складовими частинами НТР;

•провідними галузями промисловості та сільського господарства світу, розвитком транспортної мережі планети;

•сучасними формами зовнішніх економічних зв'язків;

навчитеся:

•визначати вплив НТР на галузеву структуру і територіальну організацію виробництва;

•аналізувати за допомогою картографічних та статистичних матеріалів розміщення провідних галузей промисловості світу;

•характеризувати основні промислові та сільськогосподарські райони світу;

•робити висновки про тенденції розвитку транспорту та напрями зовнішньоекономічних зв'язків.

АНОНСУВАННЯ ТЕМИ

Чи могли уявити наші предки, що людина житиме в оточенні найновіжнішої техніки, яка полегшує її життя? Що замість важкої фізичної

про голову професора Доуеля, яка жила окремо від тулуба, уявити, що наприкінці XX ст. актуальним стане питання про можливість клонування тварин і навіть людини? Хіба не фантастикою є й те, що швидкісні потяги мчать тепер, як літаки, і долають підводні тунелі? Чи не дивовижно, що завдяки космічним супутникам ми можемо на екранах телевізора бачити те, що відбувається за тисячі кілометрів від нас?

Усе, що колись здавалося вигадками, нині стало реальністю. І все це — результати науково-технічного прогресу, який тривав завжди й ніколи не припиниться, поки людина здатна мислити, мріяти. Сьогодні так стрімко відбуваються зміни у виробництві та нашому повсякденному житті, що цей час називають ерою науково-технічної революції. Потік

Ми живемо також в епоху глобалізації економіки? коли господарська діяльність людини долає кордони. Нині сформувалося єдине світове господарство, в якому кожна країна займає своє місце, виробляючи певну продукцію, надаючи певні послуги, залежно від її природних можливостей та історичних традицій. Серед національних господарств країн світу розвивається й економіка нашої держави — України. Вожз є невід'ємною частиною світового господарства.

§ 14. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО. МІЖНАРОДНИЙ ГЕОГРАФІЧНИМ ПОДІЛ ПРАЦІ

Що таке світове господарство. Важко уявити сучасну країну, яка існувала б у цілковитій ізоляції від інших. Господарство навіть великої за площею країни не в змозі забезпечити себе всіма необхідними засобами виробництва, а населення — всім комплексом товарів народного вжитку. Тому національні господарства сучасних держав тісно пов'язані між собою.

Історично сформована сукупність національних господарств усіх країн світу, пов'язаних між собою економічними та політичними відносинами, становить с в і т о в е г о с п о д а р с т в о (схема 28).

Спеціалізація та міжнародний поділ праці. Країни мають різні природні умови і неоднаково забезпечені природними ресурсами, населення має різну кваліфікацію. Тому держави спеціалізуються на виробництві лише певних видів продукції та наданні тих чи інших послуг.

С п е ц і а л і з а ц і я (з лат. — особливий) — це переважаючий розвиток тих галузей господарства, для яких на даній території існують найкращі умови, а більша частина продукції яких іде на обмін. Спеціалізація виникає залежно від географічного положення країни, природних умов та ресурсів, соціально-економічних умов: рівня розвитку держави, структури економіки, кваліфікованості трудових ресурсів, історичних традицій.

Унаслідок спеціалізації між країнами виникає своєрідний розподіл обов'язків, тобто поділ праці. З давніх-давен існував поділ праці між членами родини: дітьми і дорослими, жінками і чоловіками, керівниками і підлеглими. На чому він ґрунтувався? Звичайно, на тому, яка робота більше відповідає людям певного віку, соціального статусу чи статі. Між країнами такий поділ праці існує залежно від різних передумов для розвитку їхнього господарства. Він має назву м і ж н а р о д н и й г е о г р а ф і ч - н и й п о д і л п р а ц і — процес спеціалізації країн на виробництві певних видів продукції або наданні певних послуг.

У результаті міжнародного географічного поділу праці виникають галузі міжнародної спеціалізації, тобто ті види діяльності у виробничій сфері чи сфері послуг, що переважно зорієнтовані на експорт продукції або обслуговування іноземних громадян і передусім визначають «обличчя» країни у світі.

Щоб виникла така галузь, по-перше, держава повинна мати переваги у виробництві певної продукції чи наданні послуг перед іншими (хоча б кількома) країнами. Ці переваги можуть полягати у якості товару чи послуги або ж у їх низькій собівартості. Це, у свою чергу, визначається багатством

суднобудування, літакобудування, цукрова промисловість, Мальти — курортне господарство, Швейцарії — банківська справа та виробництво годинників, Скандинавських країн — паперова промисловість.

По-друге, для формування галузей міжнародної спеціалізації має бути попит на продукцію або послуги певної держави. Це означає, що інші країни відчувають потребу в даному товарі чи послузі, оскільки самі не мають передумов для їх ефективного розвитку. Так, більшість європейських країн потребують нафтопродуктів та лісу, країни Перської затоки мають потребу в устаткуванні для нафтодобування та нафтопереробки, Велика Британія потребує продовольчих товарів тощо. Тож поки існує попит на певні товари чи послуги, розвиваються й певні галузі міжнародної спеціалізації країн.

По-третє, витрати на транспортування продукції до місця призначення або надання послуги мають бути економічно вигідними. Інакше собівартість товару або послуги стане

занадто високою і попит на неї падатиме. Хоча галузі міжнародної спеціалізації країн досить стабільні, проте й вони з часом можуть змінюватися. Так сталося з «новими індустріальними країнами».

Умови формування світового господарства. Оскільки внаслідок міжнародного географічного поділу праці сформувалися галузі міжнародної спеціалізації, виникла потреба в обміні продукцією між державами. Тому утворився с в і т о в и й р и н о к — сфера обміну товарами та послугами між національними господарствами. Цей обмін почав складатися після переходу від феодалізму (з його натуральним споживчим господарюванням) до капіталістичних відносин. З формуванням колоніальних імперій світовий ринок розширюється. У нього залучаються багаті на сировину колонії, з яких ресурси вивозяться для переробки до країн-метрополій. Особливо прискорюється процес формування світового ринку під час переходу до машинного виробництва. На світовому ринку відбувається обмін між національними господарствами різних країн. При цьому між країнами складаються певні відносини. Тому світовий ринок був першою умовою існування єдиного світового господарства.

Другою умовою формування світового господарства став розвиток великої індустрії. Після промислових переворотів ХУІ-ХУІІІ ст. у ряді країн Західної Європи та США, коли ручна праця у промисловості була замінена на машинну, різко зросла продуктивність праці. Виробленої продукції вистачало не лише для внутрішнього споживання, а й для обміну. У XIX ст. з'явилася потреба завозити значний обсяг сировини для великого промислового виробництва та продовольства для міського населення, що швидко зростало. Усе це консолідувало національні господарства країн у єдину систему світового господарства.

Нарешті, третьою умовою, без якої світове господарство не могло б існувати, є бурхливий розвиток транспорту. Адже саме він забезпечує обмін товарами на світовому ринку між національними господарствами,

церевозить пасажирів до місць надання їм певних послуг (туристичних, освітніх, лікувальних та інших). Спершу це був морський транспорт, який з'єднав розділені морем країни. У другій половині XIX ст. відбувся стрімкий розвиток залізниць. А в XX ст. новітні швидкісні види транспорту — автомобільний, повітряний, електронний — «убили простір».

Світове господарство остаточно сформувалося наприкінці XIX — на початку XX ст.

Етапи формування світового господарства. Світове господарство у своєму розвитку пройшло три етапи: аграрний (до середини XIX ст.), індустріальний (друга половина XIX — середина XX ст.) та постіндустріальний (з кінця XX ст.).

Для аграрного етапу характерним було переважання сільського господарства. У ньому працювало 90 % економічно активного населення світу, воно виробляло основну частку ВВП.

юзі були промисловість та будівництво. На ці галузі припадало близько 1/3 працівників, вони давали основну частку ВВП. Після Жовтневого перевороту в Росії (1917 р.), утворилися дві паралельні системи світового господарства: капіталістична з ринковими відносинами і соціалістична з плановою економікою. Зі створенням соціалістичного табору в повоєнні роки розширився вплив соціалістичного міжнародного господарства. Через ідеологічні заборони дві системи існували досить ізольовано одна від одної. Економічні зв'язки між ними були фрагментарними, політичні відносини — напруженими.

Наприкінці XX ст. завдяки стрімкому розвитку науки і техніки почав формуватися зовсім новий тип господарювання, для якого характерним було швидке зростання невиробничої сфери: освіти, культури, науки, маркетингових, юридичних, фінансових, побутових послуг і т. ін. Виробництво та сфера послуг стали наукомісткими. Цей етап розвитку світового господарства дістав назву постіндустріального. Після краху ідей соціалізму класові інтереси знову поступилися місцем загальнолюдським. Унаслідок цього утворилося єдине світове господарство, в якому провідна роль належить висококваліфікованим фахівцям, що мають керувати суспільством. До постіндустріального суспільства вже перейшли США, Канада, країни Західної Європи, Японія. У них понад 60 % населення працює в невиробничій сфері. Швидкими темпами наближаються до цього показника «далекосхідні тигри». Досить високий рівень зайнятості у сфері послуг мають також деякі країни, що розвиваються, зокрема нові індустріальні країни Америки, країни-експортери нафти, що сталй великими фінансовими центрами, дрібні острови, які відомі завдяки туристичному бізнесу. Швидко зростає роль невиробничої сфери також в економіці України. За прогнозами фахівців на середину XXI ст. у світі в сфері послуг працюватиме близько 90 % економічно активного населення.

Неоднорідність світового господарства. Сучасне світове господарство, хоча і є єдиною системою, але дуже неоднорідне. Складається воно з надто різних