Географія електронні книги / Географія Кобернік 2010

(Тигр), Туркменистану та Узбекистану (Амудар'я). Багаті на гідроенергоресурси річки Сибіру (Росія), плоскогір'я Декан (Індія), Тибету (Китай),

Різноманітні природні умови Азії призвели до розмаїття земельних ресурсів, що у багатьох районах зазнали сильного впливу людини через тривале використання. Понад 90 % ріллі сконцентровано у мусонних областях, де сформувалися родючі червоноземи, жовтоземи та бурі лісові (Китай), а також чорні тропічні ґрунти (Індія), Тут показник розораності вдвічі вищий за світовий, У Китаї освоєні навіть досить стрімкі схили, де знаходяться найбільші в світі площі терас. Найкращі чорноземні ґрунти розміщені у степовій зоні на півночі Казахстану, півдні Західносибірської низовини Росії, частково у Китаї. Родючими є також землі середземноморських областей — коричневі (Туреччина).

Лісовими ресурсами країни Азії забезпечені дуже по-різному. Крізь територію регіону проходять обидва лісові пояси; північний з переважанням хвойних порід (Росія) та південний, в якому домінують цінні листяні породи (Індонезія, Малайзія, Таїланд, М'янма).

Своїми природно-рекреаційними ресурсами вирізняються Кіпр, Ізраїль, ОАЕ, Туреччина, Таїланд, Мальдіви. Великими культурноісторичними пам'ятками відомі Ізраїль, Китай, Індія.

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ?

•В Азії знаходяться 47 суверенних держав та окупована Ізраїлем Палестина. Переважають країни, що розвиваються, неоднакові за рівнем економічного розвитку. Високорозвинутими державами є лише Японія та Ізраїль. За формою правління більшість країн — республіки, існує 13 монархій, половина з яких абсолютні. За формою адміністративно-територіального устрою переважають унітарні держави. Майже всі країни Азії були колоніями європейських держав. їх звільнення розпочалося після Другої світової війни.

•Більшість азіатських держав мають багаті природні ресурси, які ще не повністю

досліджені. Основними паливними ресурсами є нафта, природний газ та кам'яне вугілля. З рудної сировини — залізні, марганцеві, мідні, поліметалеві, олов'яні, вольфрамові та ртутні руди. Серед нерудних ресурсів важливе значення мають поклади фосфоритів, калійних солей,, самородної сірки, графіту, слюди, алмазів, коштовного каміння. Водними та земельними ресурсами найкраще забезпечені східні та південні частини Азії, а лісовими — північні, східні та південно-східні. Окремі держави багаті на рекреаційні ресурси.

ПЕРЕВІР СЕБЕ:

1.Наведіть приклади різних за рівнем економічного розвитку, формами правління та державним устроєм держав Азії.

2.Членами яких міжнародних організацій є азіатські країни?

3.Які вам відомі «гарячі точки» Азії? На які країни регіону вони мають вплив?

4.Назвіть паливні ресурси регіону та їх найбільші басейни. На які рудні та нерудні ресурси багаті країни Азії?

6.З'ясуйте, які країни регіону багаті на різні види мінеральних ресурсів. Які держави видобувають 1-2 види корисних копалин? У яких країнах виявлено небагато покладів мінеральної сировини?

7.Оцініть забезпеченість азіатських країн водними, земельними, лісовими та рекреаційними ресурсами.

у деяких державах Південно-Східної Азії (в Індонезії, Малайзії, Брунеї). Він проголошений державною релігією арабських країн, Афганістану, Ірану, Пакистану. Буддизм нині сповідують у Східній, Південно-Східній та Центральній Азії. Прихильників християнства в Азії небагато: католицтво поширене на Філіппінах, православ'я в Росії, Грузії, частково на Кіпрі, особлива християнська церква існує у Вірменії. Азія також породила багато національних релігій: іудаїзм в Ізраїлі, індуїзм в Індії, конфуціанство та даосизм у Китаї, синтоїзм в Японії.

Центральна, Середня, Північна та частково Південно-Західна Азія.

Більшості країн Азії притаманні середній рівень урбанізації та дуже високі темпи приросту міського населення. У країнах, що розвиваються, темпи урбанізації випереджають темпи приросту промисловості, будівництва та сфери послуг, тому виникає явище хибної урбанізації.

Високим рівнем урбанізації вирізняються Сінгапур (100 %), Ізраїль

(91%), Японія (80 %), Республіка Корея (81 %), КНДР (61 %), Монголія

(61 % ), Казахстан (60 %), а також арабські країни (зокрема Кувейт — 97 %) та держави Закавказзя. Низький рівень урбанізації мають Афганістан (20 %), Бангладеш (18 %), Непал (13 %), Оман (13 %), Бутан (6 % ).

Специфічною рисою урбанізації країн Азії є зосередження більшої частини городян у дуже великих містах. В регіоні — 18 міст-мультимільйонерів, у 9 з яких проживають понад 10 млн чол. До найбільших міст світу належать Шанхай (18,9 млн чол.), Карачі (18,1 млн чол.), Стамбул (16,8 млн чол.), Токіо (15,6 млн чол.), Мумбай (13,9 млн чол.), Дака (12,7 млн чол.), Маніла (12,3 млн чол.), Делі (12 млн чол.), Сеул (10,4 млн чол.). Навколо міст виникли великі міські агломерації, найпотужнішими з яких є Токійсько-Йокогамська (35,7 млн чол.) та Сеульська (22,7 млн чол.). В Японії сформувався найбільший у світі мегаполіс Токайдо, в якому проживає понад 70 млн чол.

Господарство. Для більшості азіатських країн характерна багатоукладність економіки. Поряд із родоплемінними та феодальними відносинами сформувалися сучасні форми власності. Основними видами діяльності більшості держав залишаються екстенсивне сільське господарство, в якому зайнято 60-80 % трудових ресурсів, та добувна промисловість. Обробна промисловість переважає лише у деяких державах, зокрема в Японії, Китаї, Казахстані, Ізраїлі, КНДР, нових індустріальних країнах. В окремих

державах зростає роль невиробничої сфери. Крім Японії, яка є найбільшим осередком банківської справи світу, значними фінансовими та торговельними центрами стали Ліван, Сінгапур та Сянган. Курортне господарство дає значну частину прибутків Кіпру, Туреччині, ОАЕ, Ізраїлю, Таїланду.

Сільське господарство є провідною галуззю більшості країн. У його галузевій структурі переважає рослинництво, яке відзначається високою працемісткістю та екстенсивністю. В аграрних відносинах сформувалися високотоварний та дрібнотоварний сектори. Перший спеціалізується на вирощуванні експортних культур (чаю, бавовнику, джуту, цукрової тростини, гевеї, спецій, кокосової пальми, тропічних фруктів), другий постачає продукцію на внутрішній ринок (рис, пшеницю, просо, сою, батат). Основним типом господарств у високотоварному секторі є плантації, які в минулому належали іноземним власникам, а нині, як правило, є власністю держави.

Розміщення сільськогосподарських культур залежить від кліматичних умов та типів ґрунтів.

У мусонних областях на червоноземах, жовтоземах та чорних тропічних ґрунтах зосереджені основні райони землеробства Азії. Із зернових культур тут вирощують рис та пшеницю, переважно для власних потреб. Країни Азії дають 90 % світового збору рису, під яким зайнято понад 50 % ріллі. Під пшеницею площ удвічі менше. Світовими лідерами за зборами рису та пшениці є Китай та Індія. З технічних культур тут вирощують та експортують чай (понад 3/4 світового виробництва, найбільші плантації — в Індії, Китаї, на Шрі-Ланці), бавовник (Китай, Індія, Пакистан), джут (Бангладеш, Індія, Пакистан), цукрову тростину (Індія, Таїланд, Китай, Індонезія), тютюн (Китай), прянощі (Індія, Малайзія, Шрі-Ланка, Індонезія, Філіппіни, Таїланд). Для власного споживання вирощують сою та

бульбоплідні культури.

У континентальних областях на чорноземах та сіроземах пустель на зрошенні культивують пшеницю (Казахстан, Росія, Іран) та бавовник (Узбекистан). Для власного споживання сіють просо та сорго. Саудівська Аравія відома вирощуванням кави-мокко, Афганістан, Пакистан, Іран — опійного маку.

Середземноморські області з коричневими ґрунтами спеціалізуються на вирощуванні винограду, цитрусових, олив, а також на садівництві

(Туреччина, Сирія, Ізраїль). Із зернових переважає пшениця.

Для екваторіального типу клімату характерним є вирощування багаторічних дерев. На країни Південно-Східної Азії припадають понад 90 % виробництва натурального каучуку світу, який одержують із соку гевеї (Малайзія, Індонезія, Таїланд), та копри — сушеної м'якоті кокосового горіха (Філіппіни). Тут є також плантації кави (Індонезія, Камбоджа, В'єтнам).

Тваринництво має в основному допоміжне значення, крім тих територій, де умови для розвитку рослинництва несприятливі. Найчастіше розводять невибагливих до кормів овець. За їх поголів'ям вирізняються Китай, Індія та Туреччина. В арабських країнах вівчарство є основною галуззю тваринництва. Туреччина відома доглядом за ангорськими козами, вовна яких дуже високоякісна. За поголів'ям свиней світовим лідером є Китай, великої рогатої худоби — Індія. На Тибеті для одержання молока вирощують яків. У пустельних районах важливим є верб люд арство. Як тяглову силу розводять буйволів (країни Південно-Східної Азії) та слонів (Індія). Традиційною галуззю тваринництва залишається шовківництво.

Основною галуззю промисловості для більшості країн є добувна.

ні поштовхи трапляються так часто, що самі японці сумно жартують: «У нас землетруси бувають тричі на день: на сніданок, на обід і на вечерю».

Європейця шокує японський побут: жінка поступається місцем чоловікові, подає йому пальто, відчиняє перед ним двері, пропускаючи вперед. Подружня пара майже не спілкується вдома й окремо проводить відпустку.

У період науково-технічної революції прискорився і ритм життя. Сучасна Японія — це велетенські мегаполіси з багатомільйонним населенням та 50-60-поверховими хмарочосами. Це комфортабельні автомобілі та швидкісні залізниці, прокладені під протоками. Японія сьогодні — це найновітніша робототехніка, штучні острови та цілі міста науки — технополіси. Це й гучні міжнародні торговельно-промис- лові, науково-технічні та культурно-історичні виставки, які відвідує багатотисячна публіка. Таким є обличчя новітньої Японії: водночас екзотично-загадкової і спрямованої в майбутнє.

Економіко-географічне положення. Японія — країна-архіпелаг у Східній Азії, що простягається дугою з півночі на південь майже на 3,5 тис. км. До її складу входять чотири великі острови, їх японці називають «основною землею»: Хоккайдо, Хонсю, Сікоку та Кюсю. Крім них, налічується ще майже 7000 дрібних островів. Острівне положення далеко на сході у минулому зумовлювало ізоляцію країни від зовнішнього світу. Тепер море є головним засобом економічних зв'язків зі світом, що особливо важливі для країни, вкрай бідної на природні ресурси. На південно-східному узбережжі держави виникло 8 велетенських морських портів: Кобе, Тіба, Нагоя та ін. Японія розташована у центрі Азіатсько-Тихоокеанського регіону, роль якого у світі зростає. Це дає їй широкі можливості для участі в міжнародному географічному поділі праці. Користуючись зручністю свого транспортно-географічного положення, вона веде активне співробітництво з країнами-сусідами.

Японія не бере участі у жодних військових блоках. Росія і Китай на своїй території утримують ядерну зброю. З Росією політичне співробітництво ускладнюється через територіальні претензії, пов'язані з Курильськими островами, що були відторгнуті в Японії в 1945 р.

Історія формування території. Японія — одна з найдавніших держав світу. Японська народність почала формуватися в VI-'VII ст. У 710 р. була

ресурсів Океану, зокрема залізо-марганцевих конкрецій з великих глибин та урану з морської води.

Через великі виробничі потреби країна недостатньо забезпечена водними ресурсами. Річки порожисті, бурхливі, непридатні для судноплавства, але мають великий гідроенергопотенціал, використовуються для сплавляння лісу, а на півдні в сухий сезон — для зрошення. Озера невеликі, завдяки мальовничості служать місцями відпочинку і туризму. Для водопостачання міст часто застосовують підземні води, що спричиняє просідання великих територій. Украй обмеженими є Й земельні ресурси. Понад третина території зайнята малородючими підзолистими ґрунтами. Оброблювані землі становлять лише 16 % усієї території країни. Це переважно бурі лісові ґрунти та червоноземи і жовтоземи. Показник ріллі на одну особу в Японії — один з найнижчих у світі: 0,04 га/чол* Особливу цінність становлять ліси, які вкривають майже 2/3 площі. Але більшість з них у горах мають ґрунтозахисне та водозахисне значення, і тільки менше третини лісових масивів дає промислову деревину. Японія — велика морська держава, багата на р м б н і ресурси. Щоправда, рибою тут називають усі дари моря: молюсків, крабів, кальмарів, морських їжаків, медуз і навіть водорості.

Населення. Демографічна ситуація в Японії істотно відрізняється від інших азіатських країн. Це єдина держава в регіоні, що перейшла від другого типу відтворення населення до першого. За останні півстоліття народжуваність знизилася в 3,5 раза! Водночас у 2,5 раза зменшилася смертність. Японія вийшла на перше місце в світі за середньою тривалістю життя — 81,8 року.

А досягнення у скороченні дитячої смертності навіть назвали «японським