Географія електронні книги / Стадник О.Г. Соціально-економічна географія світу. 10 клас 2010

необхідні спеціальні уроки. Зазвичай вони проводяться на першій стадії формування вмінь.

У новій програмі відзначається: «Практичні роботи можуть виконуватися під час вивчення тем, де вони передбачені, і в окремо відведений час (за вибором учителя). Окремі практичні роботи є навчально-тренувальними, інші ж — підсумковими». Перевіряє й оцінює практичні роботи вчитель на власний розсуд: у всіх учнів або вибірково. У кожному семестрі обов’язково оцінюються дві практичні роботи, які також обирає вчитель. Оцінюючи програмні практичні роботи за дванадцятибальною системою, слід орієнтуватися на критерії оцінювання, підготовлені Міністерством освіти

інауки. Вони дають можливість досить точно оцінити виконання практичних робіт.

Учні й самі можуть дати оцінку своїй роботі та роботі своїх однокласників. Для цього, за узгодженням з десятикласниками, потрібно вибрати групу з трьох–п’яти учнів, ознайомити їх з критеріями оцінювання й надати їм варіанти відповідей (у деяких випадках, наприклад, під час проведення розрахунків, вони однозначні, в інших — можливі варіанти). Звертаємо увагу на те, що в сучасних умовах для досягнення навчальних цілей особливого значення набуває співпраця учнів і вчителя. Вона може бути виражена в передачі окремих дидактичних функцій учням, наприклад оцінювання результатів навчальної діяльності. До того ж це робить процес виставлення оцінок зрозумілим і відкритим для школярів, що є важливим мотивом їх навчальної діяльності, а також сприяє зростанню довіри до педагога та прийняття тих форм

іметодів роботи, які він використовує. Наведемо орієнтовні критерії оцінювання виконання практичної роботи.

Правильно оцінити практичну роботу допоможуть варіанти відповідей і виконані завдання, а можна просто зберегти найкращі практичні роботи, виконані учнями в попередні роки, і використати їх як зразки.

Аналіз практики роботи школи переконує в тому, що організація та проведення програмних практичних робіт створює значні труднощі, особливо в учителів-початківців. Найбільш типовими є такі помилки: неправильно вибирається час для їх проведення; недостатньовраховуєтьсярівеньпідготовкикласуйокремихучнів, їхні індивідуальні можливості й особливості особистості; не виконується вимога програми щодо розвитку «здатності до співпраці під час виконання практичних робіт»; не дотримуються принципи внутрішньої логіки проведення роботи, наприклад, не ставиться мета, не робиться висновок. Іноді практичні роботи проводяться формально, у вигляді бесіди, при цьому тільки пояснюються окремі елементи її виконання та результати. Нерідко учням пропонується виконати роботу без інструктажу. У результаті робота не дає необхідної віддачі, навчальні цілі залишаються не досягнутими, а іноді це навіть гальмує навчальний процес, у той час як практична робота має бути гармонічною його складовою. Почасти таке положення можна пояснити нестачею відповідної навчальної і методичноїлітератури.Нанашпогляд,існуючі«Зошитидляпрактичних робіт» значною мірою допоможуть учителю ефективно виконати вимоги програми.

Завдання таких видань — сприяти підвищенню результативності праці вчителів, зменшити витрати часу на розв’язання другорядних питань (наприклад, оформлення роботи), сприяти засвоєнню внутрішньої логіки виконання практичних робіт. Зошити розраховані на високий рівень самостійності учнів під час роботи із завданнями практичних робіт, на диференційований підхід до їх виконання залежно від кількості запропонованих учням завдань. Запропоновані завдання спрямовані на аналіз вивчених об’єктів та явищ, у зв’язку з чим можна нагадати, що М. М. Баранський так сформулював одне з основних положень у методиці викладання географії­ : як же іще краще й простіше можна досягти мети, як не тим, щоб перекласти навантаження з пам’яті на міркування… те, що я зрозумів, я вже не можу забути, навіть якби захотів».

Під час проведення практичної роботи вчитель є організатором навчальної діяльності, допомагає визначати шляхи досягнення цілей навчання, консультує, співпрацює з учнями, спонукає їх до оволодіння вміннями й засвоєння знань, розвиває творчі здібності та формує­ емоційнеставленнядоцінностей,утіленихудосліджуваному

матеріалі. Російський учений В. І. Сіротін відзначає, що «залежно від мети проведення практичної роботи слід розглядати й роль учителя. Якщо під час проведення тренувальної роботи вчитель індивідуально займається з тими учнями, які ще слабко засвоїли прийоми практичної роботи із джерелами географічних знань, то підсумкові практичні роботи доцільно проводити на більш висо-

кому рівні самостійності» (Самостоятельные и практические работы по географии. — М.: Просвещение, 1992. — С. 3). При цьо-

му потрібні інструкції, устаткування, контурні карти, атласи, плани описів і характеристик, статистичні дані, довідники та інші джерела інформації. Зошити для практичних робіт з комплектом контурних і кольорових карт дають можливість розв’язати чимало питань, пов’язаних із забезпеченням учнів усім необ­ хідним.

Для того щоб допомогти вчителю скористатися можливостями, закладеними у зошитах, до їхніх комплектів часто додаються методичні посібники, у яких наведено:

•орієнтовну послідовність виконання завдань усіх практичних робіт (звертаємо увагу на те, що обов’язковими для виконання є лише ті завдання, що регламентовані програмою, решта виконується на розсуд учителя);

•теоретичні відомості, які можуть бути використані під час інструктажу (використання практичних методів буде ефективним лише тоді, коли учні спиратимуться на наявні в них знан­ ня, володітимуть прийомами навчальної роботи, добре уяв­ лятимуть цілі роботи та шляхи їх досягнення);

•приклади критеріїв оцінювання практичної роботи;

•варіанти відповідей на завдання практичних робіт.

Структура практичних робіт має низку особливостей. Перед початком виконання завдань учні знайомляться з її змістом і цілями. Під час постановки мети особлива увага приділяється вмінням і навичкам, які мають бути сформовані, розвинуті або закріплені в процесі виконання роботи, учні повинні точно уявляти, про що вони дізнаються й чого навчаться в ході виконання практичної роботи. Далі школярі отримують інформацію про джерела знань і обладнання, необхідні для виконання роботи. При цьому передбачається обов’язкове використання підручника й атласу (комплекту кольорових карт) відповідного класу. Якщо завдання практичної роботи вимагають надписати географічні об’єкти на контурній карті, то контурні карти зазвичай подаються безпосередньо в тексті практичної роботи.

Узошитах перелічуються і пояснюються основні поняття, що

єключовими для виконання роботи, частина з них дається з метою актуалізації знань, інші вводяться вперше. За необхідності до цієї структурної частини практичної роботи включаються відомості з теорії. Найчастіше це робиться в разі їхньої відсутності в підручнику відповідного класу. Психологи звертають увагу на те, що найважливішими умовами розуміння тексту є чітка, прозора логічна структура, де новизна текстових суб’єктів або протиріччя між ними мають не затушовуватися, а чітко описуватися.

Завершуються роботи висновком. Зробити висновок, як правило, — під силу найбільш підготовленим учням, які можуть отримати найвищі оцінки. В окремих випадках висновок може робитися вчителем разом із класом. До всіх практичних робіт доцільно вміщувати додаткові завдання, спрямовані на перевірку засвоєння алгоритмів дій, рівня засвоєння знань і вмінь, багато які з них ускладнені й мають творчий характер. Додаткові завдання, на розсуд учителя, можуть виконуватися частиною учнів безпосередньо після основних завдань практичної роботи (коли інші, менш підготовлені учні, виконують завдання практичної роботи), в окремо відведений час або як домашнє завдання.

Завдання практичних робіт слід розраховувати на диференційоване використання, насамперед залежно від кількості й обсягу виконаних завдань. В одних випадках усьому класу під силу виконати більшість завдань практичної роботи та зробити висновок, наприклад, якщо географія є профільним предметом. В інших — учитель може обмежитися виконанням завдань, регламентованих програмою, і висновком, при цьому окремі, найбільш підготовлені, учні можуть виконати інші завдання й отримати додаткові бали або додаткову високу оцінку. Частина завдань може використовуватися для проведення тренувальних робіт або актуалізації знань. Звертаємо увагу на те, що обсяг виконання роботи залежить від рівня підготовки класу й окремих учнів, часу, який учитель відводить на проведення роботи; завдань, які він ставить; точки зору вчителя на роль і місце практичних робіт у навчальному процесі. Обов’язковими є лише ті завдання практичної роботи, які точно відбивають зміст роботи відповідно до програми.

Зупинимося на методиці проведення практичних робіт. Під час вивчення курсу «Соціально-економічна географія світу» виконуються чотири практичні роботи. Вони спрямовані на формування нових і розвиток сформованих у 9-ому класі вмінь і навичок. Їх відмітна ознака — високий рівень складності й відсутність робіт, по­ в’язаних з нанесенням на контурну карту географічних об’єктів.

Незважаючи на це контурні карти, тією чи іншою мірою, використовуються в усіх практичних роботах.

Наведемо приклад методики проведення практичної роботи № 1 «Порівняльне оцінювання трудових ресурсів і зайнятості населення в основних сферах господарства країн і регіонів світу» з середнім рівнем підготовки класу.

На уроці, що передує виконанню практичної роботи, учні отримують завдання підготуватися вдома до виконання практичної роботи. Для цього необхідно:

а) ознайомитися з метою роботи (вона спрямована на формування вміння давати кількісну та якісну оцінку трудових ресурсів, знаходити зв’язок між часткою економічно активного населення в основних сферах господарства й типом країни);

б) вивчити статистичні дані, а також картодіаграму; в) ознайомитися з основними поняттями, що використовуються

в роботі, і зразками розрахунку частки населення середнього віку й різниці між часткою населення середнього віку й часткою економічно активного населення.

Досвід показує, що частина учнів ґрунтовно готується до виконання практичної роботи, деякі навіть проводять розрахунки, які заносяться у відповідні графи таблиць олівцем. Необхідно підтримувати таких учнів і надалі спрямовувати школярів на попередню роботу з текстовими, картографічними та статистичними матеріалами, наведеними в зошиті, а за необхідності підбирати й використовувати в процесі виконання завдань додаткові джерела інформації (особливо це необхідно під час виконання робіт № 3 і 4).

Незважаючи на проведений учнями підготовчий етап, перед початком виконання практичної роботи учитель повинен провести інструктаж і коротко ознайомити з послідовністю виконання завдань, а також із критеріями оцінювання практичної роботи. Якщо вчитель вважає за необхідне провести тренувальну роботу, можна зробити це на прикладі однієї з країн, включених до таблиці зошита: зробити необхідні розрахунки, показати послідовність виконання завдань.

Практична робота виконується за варіантами (ця вимога бажана, але не обов’язкова), можливе виконання групами, діадами та індивідуальне. На розсуд учителя, до одного варіанта можуть бути включені від двох до шести країн. У нашому випадку — для класу із середнім рівнем підготовки — було запропоновано порівняти такі країни:

•варіант І — США та Індія;

•варіант ІІ — Японія та Ніґерія;

•варіант ІІІ — Німеччина й Бразілія;

•варіант IV — Франція і Росія;

•варіант V — Австралія й Індія;

•варіант VI — Бразілія й Ніґерія.

Країни найкраще підбирати за контрастом, у цьому випадку Індію й Ніґерію можна включити в кілька варіантів, тому що лише ці дві країни представляють найбільш численну групу країн, що розвиваються (до практичної роботи вміщено представників різних типів держав, більшість є ключовими як у своєму регіоні, так й у світі в цілому). Якщо практичну роботу виконують учні з високим рівнем підготовки, можна запропонувати порівняти країни, у яких відмінності виражені не настільки явно, наприклад США та Японія.

Далі учні виконують усі завдання послідовно, при цьому важливо звернути увагу учнів на постійне зростання вимог сучасної економіки до якості трудових ресурсів (рівня освіти, кваліфікації, рівнявиробничоїкультури,дисциплінованостівпоєднаннізініціа­ тивою, стану здоров’я). Тому, крім розрахунку частки населення середнього (працездатного) віку, одне із завдань передбачає якісне оцінювання трудових ресурсів на основі даних про валовий внутрішній продукт на душу населення, частку державних витрат на освіту, частки грамотних людей і тих, хто закінчив навчальні заклади різного рівня, державні витрати на охорону здоров’я.

У процесі виконання роботи учні повинні дійти таких виснов­ ків: у розвинених і середньорозвинених країнах з першим типом відтворення частка населення працездатного віку зараз більша, ніж у країнах, що розвиваються, з яскраво вираженим другим типом відтворення, де, як правило, їхня частка не перевищує 60 %; частка ЕАН також вища в розвинених і середньорозвинених країнах; у розвинених країнах у сільському господарстві зайнято менш ніж 10 % ЕАН, а найбільше населення працює в невиробничій сфері (до 60 % і більше), у середньорозвинених країнах у сільському господарстві зайнято від 11 до 35 % ЕАН, а в країнах, що розвиваються, — від 36 % і більше, при цьому в найбільш економічно відсталих країнах у сільському господарстві зайнято понад 60 % ЕАН, ці країни належать до аграрних. Необхідно відзначити й істотну різницю в якісній характеристиці трудових ресурсів країн різного типу. Отримані висновки слід пов’язати з особливостями вікової структури населення розглянутих країн, середньою тривалістю життя, показниками народжуваності та смертності.

У практичній роботі № 2 «Оцінювання ресурсозабезпеченості двох окремих країн або регіонів світу (на вибір)» запропоновано критерії для кількісного оцінювання рівня ресурсозабезпеченості окремих країн. Рівень визначається залежно від ресурсозабезпеченості всього світу, вираженої в роках: якщо забезпеченість країни більша, ніж середньосвітова, то можна говорити про високий її рівень, якщо нижча — про недостатній, відповідно, якщо середньосвітові показники збігаються з показниками в країні, рівень можна оцінити як достатній. Зазвичай у цьому випадку розглядається досить приблизна, орієнтовна оцінка ресурсозабезпеченості. Справа

втому, що загальногеологічні запаси багатьох мінеральних ресурсів досить значні, у міру того як вичерпуватимуться найбільш доступні з них, собівартість видобутку зростатиме й почнеться вимушене видобування запасів, які раніше видобувати було економічно недоцільним. Водночас можна констатувати, що впродовж останнього десятиліття істотного підвищення цін на сировину не зафіксовано, що пов’язано з використанням сучасних промислових способів видобування багатьох мінеральних ресурсів, у першу чергу

вАвстралії, Канаді, США і ПА. Утім, викликає сумнів те, що ця тенденція буде стійкою впродовж наступних десятиліть (як приклад можна згадати підвищення цін на нафту, що спостерігається останнім часом).

Виконуючи роботу, учні порівнюють забезпеченість різними видами палива й доходять висновку, що забезпеченість вугіллям значно вища, ніж нафтою. Учитель повинен звернути увагу учнів на те, що вже сьогодні, незважаючи на те, що використовувати нафтопродукти для отримання тепла й електроенергії вигідніше, ніж спалювати для цього вугілля, частка використання нафти у світовому господарстві потроху скорочується, а вугілля — збільшується. Усе це не повинно відволікати від головного факту: за кілька десятиліть людина здатна вилучити й використати в госпо-

дарській діяльності мінеральні ресурси, що накопичувалися в надрах Землі десятки й сотні мільйонів років. Десятикласники повинні розуміти важливість використання нетрадиційних (альтернативних) джерел одержання енергії, вторинних матеріалів, енерго- й матеріалозберігаючих технологій, ощадливого ставлення до природних ресурсів.

Методика проведення практичної роботи № 2 подібна до методики проведення попередньої роботи. Учням пропонується виконати її за кількома варіантами по дві країни в одному варіанті на різних рівнях складності (один з варіантів можна виконати під час проведення тренувальної роботи або інструктажу).

Можливі варіанти (за контрастом):

•варіант І — США й Японія;

•варіант ІІ — Німеччина й Бразілія;

•варіант ІІІ — Південна Корея й Ніґерія;

•варіант IV — Франція й Росія. Можливі варіанти (за аналогією):

•варіант І — США й Росія;

•варіант ІІ — Ніґерія й Бразілія;

•варіант ІІІ — Південна Корея й Японія;

•варіант IV — Франція й Німеччина.

Увипадку послідовного виконання завдань практичної роботи учням можуть бути запропоновані такі критерії оцінювання залежно від кількості виконаних завдань:

•1–3 бали — завдання № 1–3;

•4–6 балів — завдання № 1–6 (без висновку № 1);

•7–9 балів — завдання № 1–9;

•10 балів — правильне виконання всіх завдань і формулювання висновку;

•11–12 балів — правильне виконання всіх завдань, формулювання висновку, а також виконання додаткових завдань.

Уразі вибіркового виконання завдань виокремлюються чотири рівні складності:

•перший рівень вимагає виконання завдань № 1 і 2 (розрахунок ресурсозабезпеченості порівнюваних країн окремими видами мінеральних ресурсів), завдання № 6 (розрахунок забезпеченості земельними ресурсами й сільськогосподарськими угіддями) і завдання № 8, де, використовуючи наявні в таблиці дані, необхідно вказати, яка з порівнюваних країн краще забезпечена водними ресурсами;

•другий рівень додатково містить завдання № 3 (побудова діаграми ресурсозабезпеченості порівнюваних країн нафтою, газом, вугіллям і залізною рудою і визначення рівня ресурсозабезпеченості), завдання № 4, де, використовуючи наявні статистичні дані на картосхемі 1, потрібно вказати регіони світу з найвищою й найнижчою ресурсозабезпеченістю нафтою, а також завдання № 7;

•третій рівень складності включає виконання всіх завдань і висновок;

•четвертий рівень передбачає виконання додаткових завдань.