Географія електронні книги / Стадник О.Г. Соціально-економічна географія світу. 10 клас 2010

у частині перевезення нафти (трубопроводами перекачується більше вантажів, ніж транспортується залізницями). За перевезеннями пасажирів потяги випередили легкові автомобілі й автобуси і наздогнали літаки.

24.Як ви вважаєте, чому залізниці Латинської Америки й Африки не утворюють єдиних систем?

Приклад. Їх будували з допомогою різних країн світу в різних

умовах, тому вони зазвичай мають різну ширину колії.

25.Як виглядатиме структура транспорту в майбутньому? Приклад. Збільшуватиметься кількість індивідуальних автомо-

білів і значення автомобільного транспорту, зростатиме кількість пасажирів,перевезенихлітаками,авантажів—автомобілямийтру- бопровідним транспортом. Очікується подальше зменшення значення залізничного й водного транспорту. Загальна довжина транспортної мережі істотно не зміниться, активно розростатиметься лише трубопровідна й автошляхова мережа ряду країн.

26.Учитель пропонує учням узагальнити отримані знання про транспортну систему світу. Діти працюють групами, заповню-

ючи таблицю (учитель консультує, а за необхідності допома­ гає школярам).

5. Вивчення теми «Глобальні проблеми людства»

Тема «Глобальні проблеми людства» зазвичай не створює знач­ них труднощів. Учитель має можливість спиратись на знання учнів, які вони отримали в попередні роки навчання, а також на відомості з додаткових джерел знань. Тому мова піде про підходи до визначення поняття й характеристику особливостей прояву однієї з найпоширеніших хвороб (епідемій), яка майже щороку викликає занепокоєність значної частини населення світу.

Глобальними називають найважливіші проблеми, які є характерними для всього світу, загрожують існуванню людства та вимагають для свого розв’язання узгоджених дій усіх держав. До них належать, зокрема, проблема війни і миру, екологічна, сировинна й енергетична, демографічна, продовольча, організованої злочинності й тероризму, проблеми боротьби з епідеміями, подолання відсталості країн «третього світу», мирного освоєння космосу тощо.

Причинами виникнення глобальних проблем є економічні й політичні протиріччя між державами, відмінності в соціальному та економічному розвитку країн світу, обмеженість багатьох природних ресурсів та їхнє нераціональне використання, посилення впливу господарської діяльності людини на довкілля.

Раніше грип називали «інфлюєнца», що в перекладі з італійської означає «вплив холоду». Виявляється, ця хвороба відома кілька тисячоліть. Опис її симптомів міститься ще в роботах Гіппократа (він повідомляв про епідемію, що сталася в 412 р. до н. е.). У Європі грип був відомий також за назвою «італійська лихоманка». Це пов’язано з тим, що Італія вважалася найтеплішою країною Європи, а отже, хвороба, за якої піднімається температура, могла прийти саме із сонячної Італії. У Німеччині звернули увагу на те, що епідемії починалися восени або взимку, і дійшли висновку, що причиною можуть бути різні соління, які вживаються в холодну пору року.

Зараз ученим відомо понад 2 тис. варіантів вірусу грипу, які об’єднані в три групи (серовари) — А, В, С. Найнебезпечнішими є віруси грипу А, для яких характерна часта зміна структури (мутації). До них належить і смертоносна «іспанка».

Упродовж багатьох століть величезна кількість людей ставала жертвами грипу. Так, у XVI ст. Європа перенесла як мінімум дві великі епідемії — у 1510 і 1580 рр. Саме в цей час відомий англійський лікар Джон Кіз уперше детально описав розвиток хвороби, яку назвав «пітливою недугою». Учений припускав, що вона вражає людину в результаті вживання певних видів їжі.

Після цього протягом досить тривалого часу про грип не було нічого чути, аж поки в 1918 р. не вибухнула наймасштабніша з відомих пандемій грипу. Вірус, що спричиняв епідемію, отримав назву «іспанка», оскільки тривалий час вважалося, що батьківщиною цього лиха є Іспанія. За однією з версій, вірус «іспанки» був занесений до Європи американськими солдатами під час Першої світової війни. На це вказував той факт, що перші спалахи захворювання було зафіксовано в портових містах Франції, Іспанії та Італії. Зараз вважається, що «іспанка» почалася в Китаї. Швидше за все саме там сталася мутація вірусу, що раніше уражав лише водоплавних птахів.

Упродовж десяти місяців від «іспанки» постраждало майже все населення світу. Виконавши свою спустошувальну місію, підступний грип дав людям цілий рік перепочинку. Повторні сплески захворювання відбулися в 1919–1920-х рр. Втрати були жахливі: за найбільш оптимістичними оцінками, через хворобу померло 20 млн осіб. На грип перехворів кожен п’ятий житель Землі.

Після «іспанки» світ зіштовхнувся ще з низкою серйозних пандемій грипу. 1957–1958-х рр. лютував «азіатський грип». Уперше він виявився в Китаї в лютому 1957 р., і лише через півроку пандемія охопила весь світ. Кількість жертв цього штаму вірусу точно не відома, за оцінками, загинуло понад 2 млн осіб. 1958-го р. було розроблено вакцину проти «азіатського грипу», однак згодом він мутував, і в 1968–1969 рр. спричинив епідемію «гонконґського грипу». Його жертвами стали від 750 тис. до 2 млн жителів планети.

Вірус пташиного грипу (відомий як H5N1) уперше було виявлено в 1961 р. у Південній Африці. Його носіями є багато диких,

утому числі перелітних птахів, які зазвичай не хворіють, але водночас розносять вірус різними країнами і континентами, де жертвами пташиного грипу стають місцеві, у тому числі домашні птахи (гуси, кури, качки, індички). Вони занедужують і часто гинуть. До 1997 р. вважалося, що H5N1 для людини не становить небезпеки, однак незабаром у Гонконґу було відзначено 18 випадків інфікування людини, причому шестеро хворих померли. Тому, коли

у2003 — на початку 2004-го р. епідемія пташиного грипу накрила вісім країн Східної та Південно-Східної Азії (В’єтнам, Китай, Камбоджу, Індонезію, Японію, Лаос, Південну Корею, Таїланд), держави впровадили найжорстокіші карантинні заходи, прагнучи не допустити поширення захворювання. Тоді загинуло або було знищено понад 100 млн домашніх птахів. У березні 2004-го р. здавалося, що ситуація стабілізувалася, однак уже в червні нові вогнища

пташиного грипу було виявлено в Китаї, Камбоджі, Казахстані, Малайзії, Монголії, Таїланді та В’єтнамі.

Незважаючи на докладені (особливо в Китаї) зусилля з вакцинації домашньої птиці, вірус продовжував освоювати нові географічні території. H5N1 розширив свою владу по всій ПівденноСхідній Азії, проник в Індонезію, а потім — у деякі райони Росії та Західну Європу. Лише згодом, коли було вжито жорстких заходів,

утому числі й зі знищення домашньої птиці, він почав затухати.

У2009 р. на зміну пташиному грипу прийшов свинячий (штам H1N1). Походження цього штаму точно не відомо. Уперше його симптоми виявили в хлопчика Едгара Енріке Ернандеса із сільця Ла-Глорія (Мексика). Це сталося 1 квітня 2009 р. У Центральній Мексиці було вперше зафіксовано достовірну передачу свинячого грипу від людини до людини. З цього моменту почалося поширення епідемії. Епідемічний поріг був перевищений у 20-х числах квітня 2009-го р. Тоді ж вірус вийшов за межі Мексики, переважно шляхом авіаперевезень. А на 9 червня 2009 р. у 73-ох країнах було вже зареєстровано понад 26 тис. випадків захворювання на грип A (H1N1), 140 хворих померло. 11 червня 2009-го р. Всесвітня організація охорони здоров’я вперше за останні 40 років оголосила про пандемію свинячого грипу.

Завдання та запитання

1.Учитель пропонує школярам побудувати ланцюжок причиннонаслідкових зв’язків між господарською діяльністю людини та станом компонентів природи. Подібні завдання мають велике значення — як у формуванні географічного мислення на прикладі виникнення екологічних проблем, так і в розвитку таких якостей особистості, як уміння аналізувати, зіставляти, логіч-

но мислити.

Приклад. Вирубування лісу — обміління річок. Вирубування лісу призводить до підвищення температури, тому що рослини перешкоджають проникненню сонячного проміння. Знижується також кількість водяної пари, що випаровувалася з поверхні рослин, у результаті чого зменшується вологість і збільшується випар із земної поверхні. Підземні води одержують менше води, унаслідок чого знижується рівень ґрунтових вод. Це, у свою чергу, призводить до зменшення обсягів підземного живлення річок і врештірешт — до їх обміління.

2.Проаналізуйте поширення екологічних проблем на території Землі.

3.Чому до глобальних проблем сучасності зараховують енерге-

тичну проблему?

Приклад. Це зумовлено природою енергетики та її місцем в економічному житті кожної країни, у науково-технічному прогресі, у світогосподарських зв’язках. Зростання енергооснащеності праці в усіх галузях економіки є неодмінною умовою підвищення її продуктивності та привабливості. Від енергонасиченості сфери побуту залежить підвищення рівня комфортності практично всіх верств населення. Крім того, енергетика стала найважливішим фактором розвитку науково-технічної революції.

4.Як ви вважаєте, чому в умовах, коли ресурсозабезпеченість нафтою­ і природним газом обмежується ліченими десятиліттями, сучасна енергетика розвинених країн залишається орієнтованою на використання цих видів мінерального палива?

5.За оцінками фахівців, на кожну людину припадає близько 20 т сировини, що за допомогою енергетичної потужності у 250 Вт і 800 т води переробляється на продукти масою 2 т, які призначені для безпосереднього споживання. У процесі переробки сировини утворюється безліч побічних речовин. При цьому близько 90 % видобутої сировини йде в прямі відходи в процесі технологічної переробки. Те саме відбувається з основною масою води (виняток — вода, що входить до складу кінцевих продуктів і випаровується в процесі виробництва). Поясність наявність такої кількості втрат сировини й води. Як їх можна скоротити?

6.Деякі сучасні борці за мир вважають, що війни виникають через уроджену агресивність і войовничість людей. Вони пропонують розвивати екстремальні види спорту, які зможуть придушити небезпечні інстинкти людини. Висловіть свою думку щодо цієї рекомендації.

7.Наведіть аргументи на користь і проти осушення боліт. Зробіть висновок про підходи до розв’язання цього питання.

Приклад

Висновок. До осушення боліт слід підходити обережно, оскільки воно може призвести до непередбачуваних і небажаних наслідків. Велике значення має науково обґрунтований вибір тих меліоративних заходів, що мінімізують або взагалі не допускають негативних змін у природному середовищі. У разі господарського використання боліт потрібно попередньо провести спеціальні дослідження, щоб визначити припустимі межі втручання. Необхідно також розумно поєднувати використання боліт з їх охороною, для чого на території природних болотних масивів потрібно створювати заповідники й заказники.

8.Зараз практично всі території з більш або менш сприятливими умовами існування і ведення господарства заселені й освоєні, причому на 10 % території землі зосереджено близько 75 % населення. Це створює величезний «тиск населення» на територію,особливотам,дегосподарськадіяльністьведетьсяздавніх-

давен. Чи можна сказати, що можливості для збільшення виробництва продовольства вичерпуються?

Приклад. Виникнення продовольчої проблеми пов’язане не лише з темпами зростання населення та його густоти, але і з рівнем розвитку економіки країн. Учені підрахували, що сучасні технології за умови їх повсюдного застосування здатні забезпечити продуктами харчування до 15 млрд жителів.

9.Як ви вважаєте, які існують шляхи розв’язання проблем тероризму і злочинності?

Приклад. Розв’язання проблем тероризму і злочинності

пов’язане з подальшим розвитком людської цивілізації, подоланням економічної відсталості, максимально можливим урахуванням інтересів усіх народів Землі, а також за умови розв’язання як глобальних, так і регіональних проблем.

10.Одним із феноменів кінця ХХ — початку ХХІ ст. стало пожвавлення піратства. Назвіть райони, для яких це найбільш характерно.

Приклад. Особливо небезпечними стали прибережні води аф-

риканських країн Сомалі та Ніґерії. Сучасні пірати захоплюють судна та їхні екіпажі з метою отримання викупу за них, розміри якого можуть бути дуже значними.

Розділ II

Вивчення регіонів та країн світу

1. Вивчення теми «Країни Європи»

Тема «Країни Європи» передбачає розгляд загальної характеристики регіону та його складу, населення, міст, галузей господарства та значення інтеграційних процесів у його формуванні. Серед країн найбільше уваги приділяється Німеччині, Великій Британії, Франції, Італії та державам — сусідам України. Зупинимось на загальній характеристиці регіону та значенні інтеграційних процесів.

Європа розташована на заході Євразії та займає приблизно п’яту її частину. Найближчий материк — Африка. У районі Ґібралтарської протоки відстань до неї — 15–20 км. Разом з Дарданеллами й Босфором ця протока є найважливішим вузлом військовотранспортного контролю в цьому регіоні.

У цій частині світу виділяють Західну, Центральну та Східну Європу. Кожен з цих регіонів має свої специфічні характеристики географічного положення, природних умов і ресурсів, розвитку господарства.

Найбільш високий рівень розвитку має Західна Європа — це один з головних центрів світового господарства. Регіон складається з 25 країн, які відрізняються одна від одної за площею, кількістю населення, державним устроєм. Водночас більшість держав належить до розвинених.

Центральна Європа охоплює 18 постсоціалістичних держав. Для більшості з них характерним є середній рівень економічного розвитку, складна демографічна ситуація, подібність у галузевій структурі господарства.

Східна Європа — це європейська частина Росії. Дехто з дослідників зараховують до неї також Білорусь та Україну.

Географічне положення Європи характеризується такими ознаками:

•основна частина території розташована в помірному поясі;

•має надзвичайно сприятливе приморське положення (крім окремих районів її східної частини);

•розташована на перетині міжнародних шляхів сполучення;

•останніми роками міждержавні відносини всередині регіону покращилися, що пов’язано з розпадом світової соціалістичної системи (при цьому можна відзначити як тактичні втрати (вогнища напруженості на території колишнього СРСР та Югославії), так і стратегічні надбання — завершення протистояння між Заходом і Сходом);

•регіон можна назвати «проатлантичним» (понад 20 країн входять до складу НАТО, більшість решти співпрацюють із цією військово-політичною організацією);

•сусідні регіони мають більш низький рівень економічного розвитку, але мають значні природні ресурси.

Загальна площа земельного фонду Європи становить близько 10 млн км2, або 1000 млн га. На одного європейця припадає приблизно 1,5 га землі, що значно більше, ніж в Азії, але набагато менше, ніж у Північній Америці. Близько половини земель належить до сільськогосподарських угідь.

Лісистість Європи перевищує 30 %. Вона є особливо значною в північній її частині. Найкраще лісовими ресурсами забезпечена європейська частина Росії, Фінляндія та Швеція. У Європі простежується закономірне зменшення річкового стоку із заходу на схід і з півночі на південь. Річками й озерами природа щедро обдарувала Північну Європу, а також окремі райони Східної Європи.

Мінеральні ресурси Європи є досить різноманітними, але знач­ ною мірою виснажені, особливо в західній частині. Щоб забезпечити економіку регіону, власних запасів недостатньо. З паливних корисних копалин у Європі найбільш значними є поклади вугілля (Росія, Україна, Польща, Німеччина й деякі інші країни). Запасів «чорного золота» найбільше в Росії (Волґо-Уральська нафтогазоносна область, Північний Кавказ), Великій Британії та Норвеґії (шельф Північного моря). Природний газ залягає в надрах Росії, Норвеґії та Нідерландів.

УПівденній і Центральній Європі, а також у Росії є великі родовища рудних корисних копалин, наприклад, ртуті, мідних руд, вольфраму, свинцю, цинку. А от сировиною для виробництва чавуну і сталі краще забезпечені Україна, Росія, Швеція, Франція, Люксембурґ. Світове значення мають родовища залізних руд: Курська магнітна аномалія, Криворізький і Лотаринзький басейни.

Угрупі нерудних корисних копалин особливе значення має хімічна сировина, насамперед сірка, фосфати, калійні й кухонна солі. Тут теж є найбільш забезпечені країни. Так, на фосфати багаті

«підземні комори» Росії, на сірку — Польщі, України (Передкарпаття), калійних солей багато в Німеччині, Білорусі та Росії (Урал), кухонної солі — в Україні (Донбас), Росії (Урал), Польщі. Але особливо великими є запаси різноманітних будівельних матеріалів: мармуру, граніту, туфу, цементної сировини.

УЄвропі проживає понад 700 млн жителів. Середня густота населення — 70 чол/км2, включаючи Росію з показником по всій країні у 8 чол/км2. Найбільш густо заселена центральна частина Західної Європи, де є країни з густотою в 300 чол/км2 і більше.

Рівень урбанізації Європи є одним з найвищих у світі: 70,3 % населення проживає в містах. Найвищими є показники в центральній частині Західної Європи. Відносно низький рівень урбанізації — на півдні Європи.

Особливу роль у регіоні відіграють великі міські агломерації. Найбільші з них — Лондонська (12 млн осіб), Рейнсько-Рурська (11 млн осіб), Московська й Паризька (понад 10 млн осіб кожна). Ланцюжок агломерацій, розташованих уздовж Рейну (Кельнська, Ессенська, Дюссельдорфська, Дуйсбурзька тощо), а також ряд міст Нідерландів (Амстердам, Роттердам та ін.) утворюють Прирейнський мегалополіс із населенням у 30 млн осіб. Інший мегалополіс — Локлів — сформувався на території Англії.

Умайбутньому в більшості європейських міст приріст населення буде незначним. У багатьох великих містах кількість населення зменшується. Серед таких Белґрад, Бірмінґем, Бухарест, Рим, Софія, Турін, Лідс, Мілан, Неаполь, Нижній Новґород, Прага. Загалом для розвинених країн Європи характерними є процеси субурбанізації, джентріфікації та рурбанізації.

Національний склад населення є досить складним. Більша частина жителів розмовляє мовами, що належать до індоєвропейської сім’ї (романська, слов’янська і германська групи). Найбільші народи Європи — німці, росіяни, італійці, французи й англійці. Основна­ релігія жителів регіону — християнство, причому тут представлені всі три його гілки.

Убільшості європейських країн — низька народжуваність і відносно висока смертність. Разом ці показники дають незначний природний приріст, а в деяких випадках — від’ємний. Частка населення молодшої вікової групи, як правило, менша за 20 % і продовжує скорочуватись. Частка населення середнього віку становить 60 %

ібільше. Зростає частина старшої вікової групи: населення цих країн старіє.

Для більшості країн Західної Європи властиві всі ознаки галузевої структури господарства розвинених країн. Для промисло-

вості Європи, особливо її центральної та західної частин, характерним є:

•різке переважання обробних галузей;

•розвиток галузей, що використовують висококваліфіковані трудові ресурси;

•високий рівень технічної оснащеності;

•висока якість продукції.

Упромисловості відбулося різке скорочення частки видобувних галузей і зросло значення електроенергетики, машинобудування та хімічної промисловості. Особливо швидко розвиваються новітні виробництва в авіакосмічному машинобудуванні, електроніці, електротехніці, тонкій хімії та хімії органічного синтезу. Водночас багато традиційних галузей перебувають у занепаді, наприклад, чорна металургія, легка промисловість, суднобудування, нафтохімія.

Значно більшу роль традиційні галузі відіграють у господарстві Центральної та Східної Європи, а заразом тут починають розвиватися новітні виробництва. Найбільшу роль вони відіграють в економіці Чехії, Угорщини, Польщі, Словенії.

Промислові підприємства розміщені на території регіону нерівномірно. Найбільша їхня концентрація спостерігається в так званій «центральній осі розвитку», що охоплює територію Бельґії, Нідерландів, Люксембурґа, переважну частину ФРН і Англії, схід Франції, північ Італії, захід Австрії та Швейцарію. Саме тут сформувалися найбільші промислові райони Європи — Рурський, Паризький, Лондонський, Роттердамський, Північноіталійський, Ронський і Штутґартський.

Енергетичне господарство Європи орієнтоване як на власну, так і на імпортну сировину. Видобуток кам’яного вугілля постійно зменшується. Найбільше його в Росії, Польщі, Німеччині, Україні та Великій Британії, зростає імпорт цього енергоносія із США й Австралії. Основну частину власної нафти забезпечують Росія, Велика Британія та Норвеґія. Природного газу найбільше добувається на шельфі Північного моря (Велика Британія, Норвеґія), у Росії та на території Нідерландів. Значні обсяги «блакитного палива» й «чорного золота» поставляються з азіатської частини Росії та країн Північної Африки.

Європа виробляє четверту частину електроенергії світу. Найбільших успіхів у галузі досягли країни Західної Європи. Середньорозвинені й постсоціалістичні країни трохи відстають. Переважають теплові електростанції, але для деяких держав характерною

є висока частка ГЕС і АЕС. Гідроелектростанції сконцентровані в гірських і передгірних районах Скандинавії, Альп і Піренеїв. Франція має найпотужнішу в Європі енергетику мирного атому. Важливою є роль АЕС у Німеччині, Великій Британії, Бельґії, Україні, Росії.

Металургійний комплекс регіону орієнтується як на власну, так і на імпортну руду. Багато великих металургійних комбінатів Західної Європи розташовано в портових містах. У зв’язку з конкуренцією, що постійно зростає, галузь переживає не найкращі часи.

Більш сприятливою є ситуація в кольоровій металургії. Так, виробництво алюмінію значною мірою використовує місцеву сировину (Росія, Греція) і джерела дешевої електроенергії (Норвеґія, частково Франція). Головні виробники «білого металу» — Росія, Франція, Норвеґія, Німеччина. Характерна ознака металургії Європи — використання вторинної сировини, що постійно зростає. Багато західноєвропейських країн значною мірою перейшли на цей економічно й екологічно більш вигідний вид сировини.

Найбільш вагомий внесок у загальні обсяги промислового виробництва робить машинобудування. Особливістю цієї галузі є виробництво високоякісної продукції середньої та високої складності. Останніми роками країни регіону докладають чималих зусиль, щоб наздогнати США та Японію у виготовленні сучасної наукоємної продукції. Насамперед це стосується електроніки й авіабудування.

Друге за значенням місце посідає хімічна промисловість. Останнім часом географія галузі зазнала змін. Орієнтація на вуглеводневу сировину зумовила переміщення хімічних підприємств до морського узбережжя, куди надходить імпортна нафта, а також до районів її видобування і транспортування.

Явними лідерами у виробництві як традиційних, так і нових видів продукції є Німеччина і Франція. Тут виробляються барвники і пластмаси, добрива й синтетичні волокна. Швейцарія є визнаним центром виробництва лікарських засобів, у Росії розвинені нафтохімія­ й основна хімія. У північній частині Європи особливе значення має лісохімія й виробництво добрив.

Найдавнішою галуззю в регіоні є легка промисловість. Зараз вона переживає не найкращі часи. Виробництво трудомістких виробів масового попиту, особливо верхнього одягу, тканин і повсякденного взуття, перемістилося до країн Азії. Західна Європа спеціалізується на виробництві дорогої продукції — високоякісного одягу та взуття. Європейці змогли зберегти свої позиції

у виробництві вовняних тканин, виробів із хутра, килимів. У ряді країн Центральної Європи збереглися виробництва масової продукції.

Серед інших галузей промисловості слід відзначити високий рівень розвитку харчової промисловості. Більшість країн Європи забезпечують населення регіону основними продуктами харчування, а молочних і м’ясних видів продукції тут виробляють з надлишком.

Однією з найважливіших галузей Північної Європи та Росії є лісова й деревообробна. По всьому світу звідси розходяться ділова деревина, будівельні матеріали, картон, папір. Справжнім «деревопереробним цехом» Європи можна назвати Швецію, Фінляндію та Росію.

Спеціалізацію та розміщення сільськогосподарського виробництва зумовили особливості природних і соціально-економічних умов. У його структурі переважає тваринництво молочно-м’ясного напряму. Західна Європа дає 20 % м’яса (переважає яловичина і свинина) і 30 % молока, виробленого у світі, хоча проживає в цьому регіоні лише близько 7 % населення Землі.

Країни Центральної Європи поступаються західноєвропейським державам у розвитку галузі, особливо за врожайністю сільськогосподарських рослин і продуктивністю худоби. У деяких країнах­ переважає рослинництво, найбільше вирощується зерна, соняшника, картоплі, цукрового буряка, овочів і фруктів.

УЗахідній Європі традиційно розвинене рибальство, особливо велике значення ця галузь має в господарстві Ісландії та Норвеґії. Рибалки кожної з цих країн виловлюють до 2 млн т риби на рік.

УЄвропі розвинені всі види транспорту, а в її західній частині — найгустіша у світі транспортна мережа. У структурі пасажирообігу найважливішу роль відіграє автомобільний транспорт, у внутрішньому вантажообігу — автомобільний, залізничний і трубопровідний. Багато доріг міжнародного сполучення. Вони, як правило, проходять через весь регіон і виходять за його межі. Роль залізничного транспорту зменшується, але він і сьогодні характеризується знач­ ними обсягами перевезених вантажів. У зовнішній торгівлі зберігає своє значення морський транспорт. Європейські держави мають великий торговельний флот (частина кораблів ходить під прапорами інших країн), а на їхніх берегах розташовано чимало великих портів. Для перевезення будівельних матеріалів, зерна, руд, кам’яного

вугілля використовується річковий транспорт. Останнім часом у вантажообігу зростає частка трубопровідного транспорту, а в перевезенні пасажирів — авіаційного.

Поглибити міжнародний поділ праці всередині регіону дозволяють інтеграційні процеси в межах ЄС. При цьому менш розвинені країни отримують значну фінансову допомогу. Так, Іспанія за час свого членства в Євросоюзі отримала понад 40 млрд євро, що дозволило «підтягти» економіку цієї країни.

Більшість «старих» членів ЄС (ЄС-15) належать до високороз- виненихдержав.Їхоб’єднуєвисокийрівеньсоціально-економічного розвитку; подібність у природному русі, статевому і віковому складі населення, галузевій структурі господарства, особливостях транспортної системи і ролі зовнішніх економічних зв’язків. Трохи відстають у своєму розвитку дві країни з Південної Європи — Греція та Портуґалія, їх зараховують до середньорозвинених країн. Ще 15–20 років тому до групи аутсайдерів зараховували Ірландію, але впродовж двох останніх десятиріч країна досягла вражаючих успіхів у розвитку економіки, у тому числі завдяки фінансовим вливанням ЄС. У результаті 2005-го р. Ірландія посіла десяте місце у світі за індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП), а у 2009-му р. замкнула п’ятірку країн з найкращими показниками. 2005-го р. серед членів ЄС попереду були Швеція — друге місце, Нідерланди — п’яте місце і Бельґія — шосте місце. У 2009-му р. Ірландія мала найкращий показник у Євросоюзі (Нідерланди — на шостому місці, Швеція — на сьомому, Франція — на восьмому).

Відмітна ознака високорозвинених країн ЄС-15 — високі показники ВВП на душу населення і високий рівень життя (усі ці держави, крім Німеччини, Великої Британії, Греції та Португалії, входять до двадцятки країн з найвищим ІРЛП).

Серед держав, прийнятих до Євросоюзу 2004-го і 2007-го рр., переважають постсоціалістичні країни, рівень соціально-еко­ номічного розвитку яких нижчий. Тут є явний лідер — Словенія. Відстає колишня радянська Прибалтика (тут теж є свій лідер — Естонія), Болгарія та Румунія. Найнижчий показник ІРЛП має Румунія. У 2009 р. країна перебувала на 63-му місці у світі, тоді як Словенія — на 29-му.

Останніми роками особливо швидко розвиваються економічні зв’язки між прикордонними районами країн — членів ЄС. Інтеграція сприяє створенню великих господарських комплексів, до складу яких входять підприємства кількох країн, наприклад, півдня Німеччини, заходу Австрії та півночі Італії.

Загалом розвиток інтеграційних процесів приводить до оптимізації розміщення галузей господарства, скорочення витрат виробництва, зростання його ефективності та, як результат, до підвищення конкурентоспроможності виробленої в Європі продукції.

«Руйнування» бар’єрів між країнами дозволяє розміщувати виробництво в найбільш оптимальних умовах, хоча в окремих країнах при цьому можуть постраждати не досить ефективні виробництва.

Багато політиків вважають за можливе членство в ЄС України. Наприклад, ще у 2002-ому р. Комісар з розширення ЄС Гюнтер Ферхоген сказав, що «європейська перспектива для України не означає обов’язкове членство України впродовж найближчих 10–20-ти років, хоча це можливо». 2005-го р. Європарламент фактично одностайно (467 «за», 19 «проти») прийняв постанову про розгляд можливості вступу в майбутньому України до ЄС.

Слід мати на увазі, що деякі країни — члени ЄС перебувають за межами частини його інститутів, наприклад Економічний і валютний союз включає лише 15 із 27 членів, а Шенгенська угода поширюється на 21 державу. Однак більшість із країн перебувають у процесі приєднання до цих блоків.

Деякі країни, що не входять до ЄС, беруть участь у ряді інститутів, серед яких Єврозона, Шенген, єдиний ринок, але які не мають представництв в органах влади ЄС.

У 2008-ому р. було представлено проект східного партнерства. Його головна мета — зближення ЄС із шістьма країнами колишнього СРСР — Україною, Молдовою, Азербайджаном, Вірменією, Грузією й Білоруссю.

Україна розвиває з європейськими країнами різноманітні форми зовнішньоекономічних зв’язків. Останнім часом зростає їхня роль у зовнішній торгівлі країни. Так, до країн ЄС експортується чверть українських товарів, а імпорт становить майже третину. Найбільше до України надходить обладнання, машин і транспортних засобів, зростають обсяги закупівель полімерних матеріалів, фармацевтичної продукції та паперу.

Завдання та запитання

1.Ґрунти значної частини Європи не належать до надто родючих. Завдяки чому тут отримують високі врожаї?

Приклад. Діяльність європейців спрямована на раціональне

використання земельних ресурсів. Це можливо за умови внесення добрив та впровадження сучасних методів обробки землі, які дають можливість підвищувати запаси органічних речовин у ґрунті, уникати порушення колобігу й негативного балансу біогенних елементів. Було розроблено ресурсо- й енергозберігаючі технології оброблення сільськогосподарських культур. Завдяки цим заходам ґрунти рівнин Західної Європи, особливо Північнонімецької та Північнофранцузької низовин, набули високої штучної родючості.

2.Використовуючи карти атласу, охарактеризуйте релігійний склад європейців.

Приклад. У Західній Європі помітно переважають протестанти

й католики, у Центральній — католики та православні, а в Східній — православні. У Південній Європі є представники ісламу, вони переважають в Албанії, Боснії та Герцеґовині.

3.Чим би ви пояснили низькі, як для Європи, показники частки міського населення — від 44 до 55 %, у таких країнах, як Албанія, Боснія та Герцеґовина, Портуґалія, Сербія, Чорногорія, Словенія?

4.Наведіть приклади продукції, на якій спеціалізуються європейські країни.

Приклад. Франція — вино, сир, соняшникова олія; Німеччи-

на — пиво, ковбаса, бекон; Данія — масло, сир, шинка.

5.Учитель пропонує десятикласникам охарактеризувати основні типи сільськогосподарського виробництва країн Західної Європи — північно-, середньо- і південноєвропейський (педагог консультує, а за необхідності допомагає школярам).

Приклад

6.Для реалізації низки масштабних планів з транспортного сполучення в європейських країнах створюється система комунікацій у напрямках Схід — Захід і Північ — Південь. Наведіть приклади транспортних коридорів, які проходять (проходитимуть) територією України, з’єднуючи її з європейськими державами.

7.Порівняйте галузеву структуру країн Західної Європи й України, запропонуйте групи товарів, якими вони могли б обмінюватися.

8.Позначте на контурній карті країни — члени ЄС, які межують з Україною. Укажіть транспортні магістралі (трубопроводи, залізниці), завдяки яким Україна виконує транзитні функції.

9.Виберіть формулу природного руху населення, що найбільш точно відбиває демографічну ситуацію в Західній Європі:

а) 27 – 7 = 20 ‰; б) 12 – 10 = 2 ‰; в) 11 – 14 = – 3 ‰;

г) 42 – 14 = 28 ‰.

Назвіть найбільш характерні ознаки населення та географії міст Європи.

10.Учитель пропонує скласти комплексну економіко-географічну характеристику країн регіону (дві групи характеризують країни Західної Європи, дві групи — Центральної та Східної).

Найбільш характерні ознаки План характеристики для більшості країн Західної (Центральної та Східної) Європи

Промисловість (галузі спеціалізації, особливості їх географії)

Сільське господарство (аграрні відносини, найважливіші галузі, урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність худоби)

Транспорт (найбільш розвинені види транспорту, особливості транспортної системи)

Зовнішні економічні зв’язки (види, особливості експорту та імпорту, географія зовнішньої торгівлі)

11.Особливістю країн Західної Європи, насамперед північної п’ятірки (Швеція, Данія, Фінляндія, Норвеґія, Ісландія), є високий рівень соціального захисту населення. Зберіть дані про соціальні програми однієї з країн північної п’ятірки, поясніть механізми їх виконання.

12.Порівняйте річку Рейн з іншими річками, що протікають територією Німеччини. Поясніть, чому саме Рейн відіграє таку велику роль в економіці держави.

13.Сучасні комбінати чорної металургії зводять переважно на берегах морів з урахуванням доставки залізної руди й палива морем. Поясніть розташування потужного металургійного комбінату в місті Дуйсбурґ, розташованого більш ніж за 100 км від моря.

14.Учитель пропонує школярам охарактеризувати одну із земель Німеччини. (Використовуються карти атласу, додаткові джерела інформації.)

Приклад. Земля Північний Рейн-Вестфалія займає менш ніж десяту частину території Німеччини, але тут проживає 22 % населення, що виробляє близько 23 % ВВП країни. За своєю територіальною структурою це район моноцентричний: його ядро утворює Нижньорейнсько-Рурська агломерація, у якій проживає майже 2/3 усього населення району.

Економічному розвитку Північного Рейну-Вестфалії сприяли переваги в економіко-географічному положенні, запаси вугілля,

залізних руд, кам’яної солі та інших корисних копалин. Зараз земля забезпечує країну електроенергією, конструкційними матеріалами, машинами й устаткуванням (особливо металомістким), інструментами, продукцією хімічної промисловості. Це один з важливих районів виробництва пшениці, цукрового буряка, овочів і фруктів, молока і м’яса. Тут формуються найбільші вантажо- і пасажиропотоки Німеччини.

15.Велика Британія була лідером у світовому процесі індустріалізації, потім країна панувала у світовому господарстві. Сьогодні за економічним розвитком Британія поступається США, Японії, ФРН. Чим би ви це пояснили?

16.Ви знаєте, що природа багатьох островів світу має свої відмітні ознаки та включає унікальні види рослин і тварин (ендеміки). А чи можна сказати про унікальність традицій населення деяких островів? Так, відомо, що у Великій Британії існує лівосторонній дорожній рух, символом країни тривалий час були омнібуси, країна була ініціатором унікального об’єднання країн — Співдружності націй, британці вважали, що географічне положення — запорука її безпеки під час війн, у країні, яка входить до ЄС, зберігається національна валюта — фунти стерлінгів. Як ви вважаєте, у чому проявляється вплив острівного положення Великої Британії на особливості країни та її населення? Обґрунтуйте свою відповідь.

17.Порівняйте географічне положення Франції та Великої Британії. Які переваги має кожна з цих країн?

18.Учитель пропонує учням охарактеризувати один з економіч-

них районів Франції. (Використовуються карти атласу,

додаткові джерела інформації.)

Приклад. Паризький район — найбільший за площею й найважливіший в економічному плані. Він включає Іль-де-Франс, Шампань-Арденни, Пікардію, Центр, Верхню й Нижню Нормандію, Бурґундію. Тут найпотужніша обробна промисловість, найгустіша транспортна мережа, найвисокопродуктивніше сільське господарство.

Життя цього району тісно пов’язане зі столицею. Сучасний Париж — одне з найбільших міст світу. Індустрія столиці спеціалізується на виробництві технічно складних і дорогих виробів (основну роль відіграє загальне, транспортне й точне машинобудування). На Великий Париж припадає понад половину товарообігу країни. Тут розташовані провідні навчальні заклади, науково-дослідні й конструкторські установи країни.