Докучаев / D 31-1 / lection / l6

ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПОВІТРЯНИХ СИЛ

ФАКУЛЬТЕТ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ ЗАПАСУ ЗА КОНТРАКТОМ

ЛЕКЦІЯ №6 з навчальної дисципліни ―Тактика зенітних ракетних військ‖

Тема лекції

(заняття № 1): ―Основи бойового застосування ВТЗ‖

Навчальні цілі:

1. Вивчити засоби повітряного нападу зарубіжних держав та їх основні характеристики

Перелік навчальних питань

№ Навчальні питання з/п

Вступ.

1.Призначення, класифікація ВТЗ.

2.Призначення, ТТХ, способи бойового застосування КР.

3.Досвід бойового застосування КР в локальних війнах та воєнних конфліктах.

Висновки та відповіді на запитання.

Навчально – матеріальне забезпечення:

1.Мультимедійний проектор, комплект слайдів.

2.Фільм з теми лекції

Навчальна література:

1.Єрмошин М.О., Федай В.М. Аеродинамічні цілі зенітних ракетних військ. ХВУ, 2003. 284 с.:іл.

2.Єрмошин М.О., Федай В.М. Боротьба в повітрі. – Харків: ХВУ, 2004.

НАВЧАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

Вступ

Питанням підвищення точності влучення в ціль завжди приділялася значна увага, у тому числі і при розробці ядерної зброї як тактичного, так і стратегічного призначення. При створенні останньої фахівці прагнуть досягти гарантованого виводу з ладу добре захищених об'єктів мінімальними засобами. Результати робіт в області стратегічних ядерних засобів використовуються і при удосконалюванні високоточної звичайної зброї. Так, оснащення МБР головними частинами, що розділяються, підказало розроблювачам звичайної зброї ідею створення касетних самонавідних боєприпасів, що, у свою чергу, дало поштовх проектуванню розвідувально-ударних комплексів.

1.Призначення, класифікація високоточної зброї (ВТЗ)

Вданий час масове оснащення військ високоточною зброєю стало найважливішою особливістю сучасного етапу розвитку військової техніки і зброї багатьох держав міру.

Цей процес істотно впливає на характер бою й операції.

Відмітною рисою бойових дій стали масовані вогневі удари, яки наносяться по угрупованнях військ і об'єктам як у тактичної, так і в оперативній глибині. Різко зросла інтенсивність бойових дій. Одночасна поразка конфронтуючих угруповань противника на всю глибину їхньої оперативної побудови стало основним способом вогневого забезпечення військ.

До високоточної зброї (ВТЗ) (HIGH-PRECISION WEAPONS) відносять таку зброю, без'ядерні боєприпаси якої в сукупності із системою наведення дозволяє знищувати задані об'єкти з першого пострілу (пуску) з імовірністю не нижче 0,5 у будь-яких метеоумовах дня і вночі при активній протидії з боку противника.

Створення ВТЗ ведеться в рамках концепції «постріл-поразка» ще з часу агресії США в Південно-Східній Азії (Вьетнам), що поклала початок більшому колу американських програм створення озброєння і військової техніки на базі новітніх науково-технічних досягнень.

Історично першими зразками подібної зброї були керовані і авіабомби яки корегуються (наприклад, «Уоллай» з лазерною системою наведення) і ракети класу «повітря-поверхня».

Прийняття на озброєння систем ВТЗ привело до наступного основним наслідкам при веденні війни звичайними засобами:

1. Зросла до (8...10):1 необхідна перевага в силах і засобах противника на напрямку головного удару для успішного проведення операції;

2. Зросли приблизно на порядок втрати військ у живій силі й особливо в техніці у

порівнянні з рівнем, типовим для війн із застосуванням звичайної зброї; 3. Більш ніж у три рази зросли бойові можливості військ без збільшення їхньої

чисельності.

Головним же результатом вважається те, що США і НАТО забезпечили можливість успішного ведення кожної по масштабах війни з застосуванням тільки звичайної зброї.

При цьому ефективність поразки об'єктів високоточною зброєю стала порівнянна з ефективністю при використанні тактичної ядерної зброї.

Класифікація основних зразків ВТЗ представлена на рис. 1.

В даний час .усі види збройних сил мають на озброєнні ВТЗ, але найбільш великий клас цієї зброї у ВПС і сухопутних військах. У ВПС крім зразків зброї, яка стоїть тривалий час на озброєнні (керовані ракети, авіабомби, ПТУР) в останні роки стали надходити на озброєння керовані авіаційні касети (КАК), крилаті ракети (КР) й ударні безпілотні літальні апарати (БЛА).

Одним з найбільш представницьких класів високоточної зброї є авіаційна керована зброя, що розглянемо більш докладно.

2. Призначення, ТТХ, способи бойового застосування КР

2.1. Загальні властивості керованих ракет

Керовані ракети всіх класів у залежності від форми траєкторії, типів застосовуваних двигунів і особливостей конструкції корпуса прийнято підрозділяти на балістичні і крилаті.

Балістичною ракетою (БР) називається така ракета, політ якої відбувається по траєкторії вільно кинутого тіла, тобто по балістичній траєкторії за винятком щодо невеликої активної ділянки, де працюють двигуни.

Балістичним ракетам властива довгаста циліндрична форма з загостреною головною частиною і двигуни, не залежні від повітряного середовища (пальне й окислювач знаходяться на ракеті).

На відміну від крилатих ракет вони не мають несущих поверхонь, необхідних для створення постійно діючої аеродинамічної піднімальної сили при польоті в атмосфері.

Балістичні ракети, як правило, запускаються вертикально. Вертикальний пуск дозволяє скоротити час руху ракети в щільних шарах атмосфери і тим самим зменшити витрату палива на подолання опору повітря. Крім того, при вертикальному старті легше забезпечити стабілізацію при малих швидкостях на початковій ділянці польоту. Після підйому система керування розвертає ракету убік цілі так, щоб до моменту закінчення роботи двигунів кут нахилу до обрію складав приблизно 45°, що відповідає теоретично максимальної дальності польоту (мал. 5). Далі ракета (чи бойова частина, що відокремилася), по інерції досягає вершини траєкторії і починає рух по спадній галузі до цілі.

По кількості ступіней балістичні ракети підрозділяються на одноступінчаті і багатоступінчасті. Багатоступінчасті ракети у свою чергу можуть бути з послідовним розташуванням ступіней (тандемна схема), рівнобіжним (пакетна схема) і з комбінованим (змішаним).

Крилата ракета (КР)- це безпілотний літальний апарат, траєкторія польоту якого визначається аеродинамічними силами, у тому числі підъємною силою крил, тягою реактивних двигунів і силою ваги (на відміну від балістичних ракет, основна частина траєкторії яких визначається тільки дією сили ваги).

За принципом побудови і характером польоту крилата ракета нагадує літак, у зв'язку з чим її спочатку називали літаком-снарядом.

Вони оснащуються двигунами, як правило, залежними від повітряного середовища (як окислювач використовується кисень повітря).

Крилаті ракети починають зліт з похилих напрямних і летять до цілі на відносно невеликій висоті з постійно працюючим маршовим двигуном.

Після прибуття в район цілі крилата ракета переходить у круте пікірування на ціль та наводиться за допомогою системи самонаведення. Ракети класу «землю-повітря» звичайно діють на висхідній галузі траєкторії (мал. 5).

Порівнюючи траєкторій і швидкості польоту балістичних і крилатих ракет, необхідно зробити висновок, що балістичні ракети володіють дуже важливою з військової точки зору якістю: їхній важко знищити під час польоту. Тому балістичні ракети призначаються насамперед для нанесення раптових ударів по найважливіших військових об'єктах.

Усі бойові керовані ракети входять до складу ракетних комплексів (РК), що крім ракет включають пускове устаткування (рухливе чи стаціонарне), системи керування польотом, збереження і подачі ракет.

Бойові можливості кожного ракетного комплексу характеризуються його основними тактико-технічними даними: дальністю і точністю польоту ракети, потужністю бойових частин, часом боєздатності і надійністю поразки цілі.

Крилаті ракети бувають повітряного та морського базування

2.2. Крилаті ракети повітряного базування

В останні роки ВС США й інших країн миру поповнилися принципово новим видом

високоточної зброї - крилатими ракетами повітряного й морського базування. Основними перевагами КР є висока здатність подолання ППО, точність стрілянини й порівняно низька вартість (близько 1 млн доларів за ракету).

Основними типами прийнятих на озброєння КР у цей час є: стратегічна КР AGM86В―ALCM‖, її модернізований варіант AGM-86З ―ALCM‖, крилата ракета другого покоління АСМ-129А, крилаті ракети морського й наземного базування «Томахок» (5 варіантів), повітряного базування «Томахок-2» і крилата ракета NАТО LRSOM.

Основними носіями крилатих ракет повітряного базування є бомбардувальники B-52Н.

Крилата ракета AGM-84B (С) ALCM повітряного базування

АМЕРИКАНСЬКА КРИЛАТА РАКЕТА ПОВІТРЯНОГО БАЗУВАННЯ

АСМ АGM-129A, розроблена фірмою «Дженерал дайнэмикс» с використанням технології

«Stealth».

Її основні характеристики: стартова маса 1250кг, маса ядерної бойвої частини 200кг, максимальна швидкість польоту М = 0,9, дальність стрельби 3000км, точність стрільби (КВО) меньш 30м. Система наведення інерційна, у сполученні з корреляційною по рельєфу місцевості. Силова установка - один ТРДД F112-WR-100.

Розміри ракети: довжина 6,35 м, максимальний діаметр корпусу 0,704 м (мінімальний - 0,64 м), розмаx крила 3,1м.

Літаками-носіями крилатой ракети являються стратегичні бомбардувальники В-52, В-1В та В-

2А.

Протирадіолокацийна керована крилата ракета повітряного базування

„Тэсит Рейнбоу" AGM-36A

Крилаті ракети

Основними типами прийнятих на озброєння КР у цей година є: стратегічна КР AGM86В―ALCM‖, її модернізований варіант AGM-86З ―ALCM‖, крилата ракета іншого покоління АСМ-129А, крилаті ракети морського й наземного базування «Томахок» (5 варіантів), повітряного базування «Томахок-2» і крилата ракета НАТО LRSOM.

Основними носіями крилатих ракет повітряного базування є бомбардувальники B-52Н.

2.3 СКР повітряного базування КР розроблена тільки в стратегічному варіанті для стрільби на дальність 2500км.

Бойова частина ядерна, потужністю 3...5 або 200кт, КВО=35м. Використовується комбінована система наведення: інерційна + кореляційна «Терком». Носії - СБ В-52, В-1В.

Вона здатна робити політ з високої дозвуковой швидкістю на малих висотах, доставляючи ядерний або звичайний заряд, до мети з точністю до декількох десятків метрів, що дозволяє застосовувати її для рішення стратегічних завдань. Створення крилатих ракет стало можливим завдяки новітнім науково-технічним досягненням в області створення малогабаритних, легких і високоефективних двигунів, систем наведення (працюють на нових принципах і забезпечують високу точність), сучасних ядерних і звичайних бойових частин, мініатюрних ЕОМ й іншого радіоелектронного встаткування.

До безпосередньої розробки крилатих ракет американські фахівці приступилися в 1972 році. Роботи почалися паралельно по двох програмах, замовниками яких з'явилися військово-повітряні й військово-морські сили США.

Одним з головних вимог, пред'явлених до ракет, була максимально можлива уніфікація

основних компонентів і вузлів різних варіантів ракет. Незважаючи на те що ракети морського й повітряного базування розроблялися різними фірмами, по суті справи, на них застосовуються ті самі двигуни, системи наведення, ядерні й звичайні бойові частини й інші компоненти.

Розроблені фірмою «Уильямс рисерч» малогабаритні турбовентиляторні двигуни споживають за годину польоту менш кілограма палива на кожен кілограм тяги. При цьому забезпечується крейсерська швидкість польоту ракети М=0,7 і максимальна М=0,85. Іншою характерною рисою цих двигунів є слабке інфрачервоне випромінювання.

У крилатих ракетах великої дальності застосовується інерційна система наведення, що включає три або більше акселерометри, установлених на гиростабилизованої платформі. Точність роботи цієї системи оцінюється величиною відхилення ракети від заданого маршруту, що становить приблизно 750м за щогодини польоту. Під впливом метеорологічних умов, нестійкого режиму роботи двигуна й інших факторів це відхилення може збільшуватися. Після декількох годин польоту ракета може відхилитися від наміченої точки падіння на кілька кілометрів. Однак час від часу апаратури ракети визначає її фактичне місце розташування, порівнює його з розрахунковим і за допомогою бортовий ЕОМ виробляє команди автопілоту на виконання відповідного маневру для висновку ракети на заданий маршрут польоту. Крім того, виявлена величина відхилення від розрахункового місця розташування може бути використана для автоматичного калібрування інерційної системи наведення.

Для визначення фактичних координат ракети служить кореляційна система «Терком», що виробляє необхідні дані шляхом порівняння профілю рельєфу місцевості при прольоті над певними районами (так називаними районами корекції) із цифровою картою місцевості, закладеної на згадку бортовий ЕОМ.

Метод визначення місця за профілем рельєфу місцевості, запатентований ще в 1958 році, заснований на тім, що висота земної поверхні над рівнем моря є, функцією місця розташування. Якщо, наприклад, виготовити карту району розмірами 2х10 км, розділити її на осередки зі сторонами 100х100 м и в кожен осередок внести усереднене значення висоти земної поверхні, то вийде цифрова карта району, що містить 2000 чисел, кожне з яких відповідає висоті точки земної поверхні з відомими координатами. Набір таких карт, які можна виготовити на більші райони і за необхідністю з меншими осередками, у запам'ятовувальний пристрій бортової ЕОМ. Карти для різних маршрутів польоту виготовляються картографічним управлінням міністерства оборони США за даними зйомки місцевості з ШСЗ.

На ракеті встановлюється радіолокаційний висотомір, що визначає відносну висоту місцевості в межах 15 - 600 м.

2.3.1 СКР повітряного базування другого покоління АСМ Дальність стрілянини 3000 км за рахунок використання нового двигуна й нового

палива. У бортову ЕОМ ракети заставляється програма протизенітного маневру перед ціллю й противинищувального при атаці винищувачів. СКР має прийомне навігаційний прилад космічної системи «Навстар», що забезпечує визначення місця розташування із КВО==10м й, що саме головне, дозволяє визначати місце розташування в будь-якій крапці .і в будьякий час без наявності районів корекції. Передбачається також оснастити ракету додатковою системою розпізнавання цілей і наведення на кінцевій ділянці траєкторії, а також зменшити геометричні розміри.. Пуск її буде здійснюватися на видаленні 1800...2000 км від берегової риси. АСМ буде призначена, головним чином, для поразки крапкових, высокозашищенных об'єктів типу ШПУ МБР, пунктів керування, вузлів зв'язку. Надходження на озброєння 1993 рік з обсягом виробництва 1300 ... 1500 ракет.

2.4. Крилаті ракети морського базування Крилата ракета «Томахок».

Фірма «Дженерал дайнэмикс» розробила стратегічну й тактичну (протикорабельну) крилату ракету морського базування. В основу всіх цих розробок покладена крилата ракета морського базування BGM-109.

Крилата ракета АGМ-109 ―Tomahawk‖ морського базування

Тактико-технічні характеристики ракет «Томахок»

Примітка: для всіх модифікацій швидкість польоту 208 - 240 м/с, висота польоту 10 -

250 м ( для BGM-109B становить 5 - 10м).

Крилата ракета морського базування. Стратегічний варіант ракети (мал. 2)

призначається для нанесення ударів по наземним цілям - як доповнення до МБР і балістичних ракет підводних човнів. По конструкції вона являє собою моноплан зі срединнорозміщеним крилом. Корпус циліндричної форми виготовляється з алюмінієвого сплаву. Крило й хвостове оперення складні. У носовому відсіку ракети розміщена система наведення, за нею - ядерна бойова частина й паливний бак. У хвостовому відсіку розташований турбо-вентиляторний двигун. Повітрязабірник двигуна висувається після виходу ракети з води. До хвостової частини кріпиться відокремлюваний у польоті твердопаливний прискорювач. Для зручності транспортування й зберігання ракета

розміщається в сталевій капсулі. Габарити ракети задані з урахуванням можливості її запуску зі штатних торпедних апаратів американських підводних човнів. Як основні носії крилатих ракет командування ВМС використає атомні підводні човни й надводні кораблі.

По оцінці іноземних фахівців, процес зарядки ракети, що зберігається на борті підводного човна, у торпедний апарат займає 5 хв. Близько 25 хв потрібно для виставляння гіроскопів інерційної системи наведення. Тому черговий пуск із того ж торпедного апарата можливий через 30 хв. Крім одиночних пусків, допускаються залпові - по двох - чотирьох ракети.

Пуск крилатої ракети з торпедного апарата підводного човна відбувається в такий спосіб. В апарат ракета заряджається разом з капсулою. Перед пуском труба торпедного апарата заповнюється водою, тиск зрівнюється із забортним і кришка апарата відкривається. Викид ракети з капсули виробляється за допомогою гідравлічної системи стрілянини. Після того як ракета відходить від корпуса підводного човна приблизно на 10 м, під дією натягу троса, прикріпленого до капсули, запалюється твердопаливний прискорювач, що працює близько 10 з і вихід, що забезпечує, ракети з води під кутом приблизно° 50 зі швидкістю 25 м/с, а також підйом її в повітря на висоту близько 300м. Під час підйому скидаються кришки, яки герметизують, розкриваються крило й. хвостове оперення, висувається повітрянозобірник, скидається прискорювач після вигоряння палива й запускається турбовентиляторний двигун. Надалі залежно від заданого профілю польоту ракета може знизитися й робити політ до мети на малій висоті (2060м) або, навпроти, набрати висоту до оптимальної (1500-3000 м) і виконувати політ на ній до підходу до зони дії активних засобів ПВО. Капсула викидається з торпедного апарата після стрілянини.

Тактичний варіант ракети призначається для нанесення ударів по кораблях супротивника (у першу чергу ракетним) і відрізняється від стратегічного бойовою частиною (застосовується звичайне ВВ), меншим запасом палива (у силу того що бойова частина у звичайному спорядженні займає в порівнянні з ядерної більшу частину внутрішнього обсягу ракети) і системою наведення (на початковій і середній ділянках траєкторії польоту використається інерційна система з радіовисотоміром, на кінцевому - активна радіолокаційна голівка самонаведення в сполученні з пасивної системою виявлення й упізнавання цілі).

Оцінюючи бойові можливості стратегічних крилатих ракет, американські військові фахівці підкреслюють, що завдяки більше високій точності влучення й оснащенню ядерною бойовою частиною вони мають високу ймовірність поразки об'єктів різної захищеності й щодо цього перевершують МБР «Минитмэн» і балістичні ракети «Посейдон»СЗ.

Поряд з оснащенням кораблів ракетною зброєю «Томахок» США проводять широкомасштабну програму розвитку й удосконалювання крилатих ракет морського базування, що передбачає:

-збільшення дальності стрілянини до 3-4 тис. км за рахунок розробки більше ефективних двигунів і палив, зниження массо-габаритных характеристик;

-поліпшення точності наведення яа ціль до декількох метрів за рахунок оснащення КР прийомними апаратурами СНС НАВСТАР і лазерним локатором;

-деяке збільшення глибин пуску КР із ПЛА при використанні могутнішого стартового

РДТТ;

— зниження впливу засобів ПВО й ПРО при бойовому застосуванні крилатиХ ракет. Дальність стрілянини планується збільшити головним чином за рахунок

удосконалювання турбовентиляторного двигуна. Поліпшення точності стрілянини планується забезпечити в основному за рахунок установки на КР у стратегічному варіанті лазерного локатора. У нього входять активний інфрачервоний датчик переднього огляду й

лазер на З2. Лазерний локатор дає можливість здійснювати селекцію нерухомих цільний, навігаційне забезпечення й корекцію швидкості.

Знизити вплив засобів ППО й підвищити бойову стійкість КР передбачається за рахунок зменшення її радіолокаційної помітності (при використанні технології «стелт»),

збільшення кількості програм польотів, можливості їхньої швидкої заміни або коректування під час польоту ракети. Із цією метою планується застосовувати більше продуктивні ЕОМ і супутниковий зв'язок.

Розгорнуте в США масове оснащення підводних човнів і надводних кораблів ракетами «Томахок» (чисельність останніх до кінця сторіччя може скласти до 4000 одиниць) дозволило Пентагону деякою мірою розглядати ці ракети як зброя першого удару.

Крилата ракета класу «повітря-земля» «Томахок-2», (AGM-109H). Це ракета повітряного базування тактичного призначення зі звичайною бойовою частиною. Дальносгь стрілянини 550км, КВО==10 м. Система наведення инерциальная плюс «Терком»,

Тактична КР LRSOMрозробляється спільно країнами NАТО. Ракета класу «повітряземля». За основу при розробці прийнята конструкція КР «Томахок-2» й «Бісом», розробка якої припинена. Дальність стрілянини 600 км, вага звичайної БЧ-900кг, КВО==5...30 м. Ракета розробляється в 5 варіантах, у том числі, з надзвуковими, аж до гіперзвукових, швидкостями польоту. Надходження на озброєння літаків тактичної авіації - 90-і роки.

Передбачається, що із прийняттям цієї ракети інтенсивність дій авіації ОВВС НАТО на театрі зросте на 28%, а втрати знизяться на 20 %.

Для спорядження бойових частин тактичних крилатих ракет можуть використатися:

-боєприпаси об'ємного вибуху для поразки РЛС і ЗРК;

-касетні осколкові бомби малого калібру для нанесення ударів по аеродромах і поразки літаків на стоянках;

-касетні напівбронебійні бомби для поразки літаків в укриттях;

касетні бетонобійні бомби й протитранспортни міни для висновку з ладу ВПС або мінування аеродромів.

Так, у бойовій частині КР «Томахок-2» може розміщатися до 30 бетонобойных бомб, які в заданій послідовності відстріляються над ВПП;

- касетні бомби для поразки живої сили й техніки.

Спорядження касет може бути як звичайними, так і самонавідними боєприпасами, причому останні по своїй ефективності в 20...30 разів перевершують звичайні.

3. Досвід бойового застосування КР у локальних війнах та воєнних конфліктах

Загін носіїв КР (3 літаки), будучи основною тактичною одиницею, може нести на борті від 36 до 60 КР. З метою побудови щільного бойового порядку, обумовленого умовами безпеки, пуск КР буде здійснюватися в зонах радіусом 10...25 км і з інтервалом не менш 5...10 с. До першого району корекції безпечна відстань може становити 10...12 км, а на наступних-6...8 км. Використання системи навігації «Навстар» дозволить скоротити цюя відстань до 3...5 км на всьому маршруті польоту.

Основні недоліки існуючих КР зводяться до наступних.

1.Бортова система наведення СКР забезпечує її пуск на видаленні не більше 700 км від берегової риси (або першого району корекції). У противному випадку через помилки інерційної системи наведення ракета може пройти повз перший район корекції.

2.Утрудняється бойове застосування КР при тривалому польоті над водною поверхнею, тундрою й іншою рівнинною місцевістю через неефективну корекцію.

3.Відносно низька крейсерська швидкість польоту (750... 850 км/год.), що полегшує боротьбу з ракетою.

4.При польоті на малих висотах КР не можуть переборювати підйоми, крутістю більше 20°, що приводить до необхідності обльоту високих перешкод, а отже — зменшується досяжність.

5.У випадку збоїв радіолокаційного висотоміра (придушення перешкодою) і некоррелированности цифрової матриці в районі корекції з даними висотоміра автоматично відбувається набір висоти КР до 300 м і подальший політ за даними барометричного