Докучаев / D 31-1 / lection / l9

ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПОВІТРЯНИХ СИЛ

ФАКУЛЬТЕТ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ ЗАПАСУ ЗА КОНТРАКТОМ

ЛЕКЦІЯ №9 з навчальної дисципліни ―Тактика зенітних ракетних військ‖

Тема лекції (заняття № 1): ―Основний зміст методики оцінки повітряного противника‖

Навчальні цілі:

1. Вивчити зі студентами призначення та зміст методики оцінки повітряного противника, яка проводиться у частинах та підрозділах ЗРВ.

Перелік навчальних питань

1.Зміст методики оцінки повітряного противника.

2.Рубіж виконання завдання повітряним противником та методика його розрахунку. Підльотний час.

3.Висновки з оцінки повітряного противника Висновки та відповіді на запитання.

Навчально – матеріальне забезпечення:

1.Мультимедійний проектор, комплект слайдів.

2.Фільм з теми лекції

Навчальна література:

1. Єрмошин М.О., Федай В.М. Аеродинамічні цілі зенітних ракетних військ. ХВУ, 2003. 284 с.:іл.

2. Єрмошин М.О., Федай В.М. Боротьба в повітрі. – Харків: ХВУ, 2004.

НАВЧАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ Вступ

Оцінка противника - основний елемент оцінки обстановки при прийнятті рішення на бойові дії (протиповітряний бій), що являє собою об’єктивний аналіз стану і діяльності сил повітряно-космічного нападу, а також інших сил з метою прогнозування замислу і характеру їх дій.

У сучасних умовах все більше значення для ведення збройної боротьби набуває інформація про протистоячого противника та можливому характеру його бойових дій. Це зумовлено постійно зростаючими можливостями противника з обладнання військ новими засобами нападу, удосконалення форм та способів їх бойового застосування.

1. Зміст методики оцінки повітряного противника

Оцінку повітряного противника розуміют як об'єктивний аналіз його стану, можливостей та діяльності з подальшим прогнозуванням задуму та характеру його дій в інтересах прийняття рішення на удосконалення системи ППО та організацію бойових дій.

Вихідні дані для аналізу повітряного противника у штабах добуваються постійно, систематично уточнюються по документах вищестоящих штабів та донесінням від підлеглих з'єднань та частин.

Оцiнка повiтряного противника спрямована на викриття задуму і загального характеру удару, визначення характеристик та розпiзнавання кожної цiлi.

Оцінка повітряного противника командиром заключається у всебічному вивченні та аналізу його базування, складу, бойових можливостей і завдань, до рішення яких він буде прагнути, тактичних прийомів і способів дій у інтересах рішення поставлених йому бойових задач.

Оцінка повітряного противника має характер прогнозування.

Висновки із оцінки можливих дій повітряного противника являється імовірними, а точність прогнозування його дій визначається повнотою і достовірністю вихідних даних і обліком всіх факторів, яки могуть впливати на його дії.

Оцінка повітряного противника проводиться: -в ході підготовки зрдн до бойових дій; - в ході ведення зрдн протиповітряного бою.

В ході підготовки бойових дій

Вихідними даними для оцінки повітряного противника являється:

-бойова задача групи дивізіонів (зрдн);

-короткі висновки із оцінки повітряного противника командиром частини (зрп);

-виписка із розпорядження по розвідки КППО;

-матеріали відкритої печаті.

Додаткові дані:

Оцінка повітряного противника, як правило, будується за схемою:

Звідки - Хто - Як – Коли буде діяти по об’єкту прикриття (військам)

Пiд методикою оцiнки противника розумiється сукупнiсть методiв роботи командира та штабу з'єднань, частин та пiдроздiлiв ЗРВ (способiв та прийомiв), якi реалiзуються ними у конкретних умовах обстановки та у логiчній послiдовностi з метою визначення характеру дiй противника у бою, а також методичний апарат, який застосовується для оцiнки противника.

В основу пропонуємої методики “ВАРІАНТ” (у подальшому “СИНТЕЗ 2000”), елементів штабної математичної моделі оцінки ефективності ППО в операції “ППО-95”, покладений логіко – математичний метод аналізу угрупування, яке протистоїть ЗПН з

використанням інформаційно – розрахункового завдання. Практика військ , а також аналіз логіко-аналітичної діяльності посадових осіб з’єднань, частин показує, що оцінка противника у процесі відпрацювання рішення на бойові дії є одним з основоположних елементів оцінки обстановки у цілому.

Висновки з оцінки противника є основою для прийняття обгрунтованого рішення.

Найбільш важливими елементами оцінки повітряного противника у є такі:

-бойовий склад та ресурс угрупування ЗПН, що розташовується;

-рубежі досягнення та підльотний час ЗПН;

-можливій задум дiй противника в операції;

-потрібний ресурс ЗПН для рішення задач в операції, ударі;

-основні напрямки ударів, найбільш імовірні діапазони висот та маршрутів польоту літаків на малих та гранично малих висотах;

-можливі варіанти оперативної побудови ЗПН,

-тривалість удару та щільність нальоту;

-можливості противника з РЕП;

-можливий час початку бойових дій.

Узенітних-ракетних військах, крім загальних питань оцінки, особлива увага звертається на:

- визначення очікуємої кількості засобів повітряного нападу по типах; - основні напрямки ударів і рубежі пуску крилатих ракет і ракет ―повітря-земля‖;

- найбільш імовірні маршрути, профілі польотів;бойові порядки авіації противника і очікуємі щільності нальотів, види і способи радіоелектронного придушення РЕЗ і ступінь їх впливу на виконання бойового завдання;

- можливі способи вогневого придушення зенітних ракетних комплексів; - підльотний час авіації противника; - найбільш імовірний діапазон висот і швидкостей польоту.

Найважливішим питанням оцінки є оцінка (прогнозування) задуму його дій.

Це найбільш складна задача оцінки противника, яка вважає не тільки наявність необхідних вихідних даних, але та досить високий рівень професійної підготовки, постійного вивчення повітряного противника, використання досвіду навчань та локальних війн, вміння думати за противника та приймати за нього визначені рішення.

Узв'язку з тим, що видати достовірний прогноз про дії противника, як правило, нереально, оцінюється не менше двох найбільш імовірних варіантів його дії, що дозволяє з початку операції швидко внести корективи у прийняті рішення.

Оцiнюючи задум та загальний характер удару ЗПН противника, командир визначає:

- мету і завдання, до вирiшення яких прагне противник; - склад його сил та засобiв, якi беруть участь в ударi;

- з яких напрямкiв, за якими маршрутам, на яких висотах та якими силами здiйснюється удар;

- побудова бойового порядку, ешелонування ЗПН противника по глибинi, щiльностi та тривалостi удару;

- тактичне призначення груп та ступiнь важностi цiлей;

- типи лiтакiв, крилатих ракет, безпiлотних лiтальних апаратiв; - очiкуємі способи дiй.

1.1. Визначення можливих варіантів, способів та тактичних прийомів дій повітряного противника при подоланні системи зенітного ракетного прикриття

Можливі способи, тактичні прийоми дій і бойові порядки ЗПН при нанесенні ударів по об'єкті, що обороняється, прогнозуються на основі аналізу задач, до досягнення яких буде прагнути повітряний противник, оцінки складу його сил і засобів, особливостей ППО, об'єкта оборони, району бойових дій, рельєфу місцевості.

Для тактики дій повітряного противника в локальних війнах характерне масування ударів по найважливіших об'єктах, відсутність шаблону у виборі варіанта удару, тактичних прийомів і способів дій, усебічне забезпечення дій ударних груп, прагнення до досягнення раптовості, скороченню часу перебування літаків у зоні вогню зенітних засобів і т.д. Комбіновані удари з повітря стають складними, широко використовуються для рішення різних задач безпілотні літальні апарати, постановка радіоелектронних завад.

Бойові порядки ударних груп і груп прориву ППО, як правило, будуються з обліком взаємного візуального чи радіолокаційного контролю між літаками, виключення радіолокаційного дозволу окремих літаків РЛС ППО, взаємного прикриття радіоелектронними завадами і створення необхідної щільності потужності перешкод на вході приймачів РЕС ППО, виключення імовірності поразки більш одного ЗПН при підриві ЗКР, забезпечення маневреності літаків.

Варіант бойового порядку тактичної авіації характеризується формою (пеленг, клин, фронт, ромб і ін.), а також дистанціями, інтервалами, чи перевищеннями приниженнями між літаками і групами.

Дистанція (d) — відстань між літаками (підрозділами) по напрямку польоту. Інтервал

(i) - відстань між літаками (підрозділами) по фронту. Перевищення або приниження ( Н) - відстань між літаками (підрозділами) по висоті. Варіант бойового порядку групи літаків ТА показаний на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Варіант бойового порядку групи літаків ТА

Особливостi методики оцiнки повiтряного противника у ходi ведення бойових дiй з'єднанням (частиною) зрв

Оцiнка противника здiйснюється за етапами:

-при дiї його на дальнiх пiдступах до об'єктiв частини, що прикриваються;

-у зонi вогню частини;

-пiсля вiдбиття удару чи у промiжках мiж ними.

Оцiнка противника при дiї його на дальнiх пiдступах до об'єктiв частини, що обороняються, здiйснюється, як правило, на КП частини, що обладнаний АСУ.

Початковими даними для оцiнки противника на КП у ходi бойових дiй є:

- висновки з оцiнки противника, якi одержанi при пiдготовцi бойових дiй, ймовiрний варiант дiй повiтряного противника.

Причому, з початку оцiнки противника необхiдно чiтко з'ясувати:

-кiлькiсть, типи сил та засобiв противника, що очікуються;

-напрямки зосередження основних зусиль, маршрути, висоти польоту рiзних ЗПН у зонi вогню частини;

-рубежi виконання бойового завдання ЗПН, пiдльотний час рiзних засобiв, можливу ступiнь пригнічення РЕЗ частини.

Уточнення напрямку головного удару проводиться на КП на основi вiдомостей, якi надiйшли про противника вiд рiзних джерел розвiдки.

Залежно вiд кiлькостi повiтряних цiлей противника, виявлених засобами розвiдки на певному напрямку, та можливого варiанту їх дiй можливо визначити напрямок головного удару. Але такий висновок треба вважати попереднiм, тому що бiльш точно викрити напрямок головного удару можливо тiльки тодi, коли основнi сили авiацiї противника увiйдуть у зону радiолокацiйного виявлення ППО. У певних випадках конкретна iнформацiя про напрямок головного удару може надiйти з вищого штабу.

Уточнення варiанту дiй противника є важливим питанням. Основними відмітними ознаками одного варiанту бойових дiй вiд iншого є: напрямок зосередження основних зусиль, побудови удару, способи подолання ППО. При розробцi цих варiантiв противник перед усім буде виходити зi ступенi виконання бойових завдань. При цьому оптимальним варiантом буде такий, який забезпечує максимум ефективностi при мiнiмальних втратах.

При знаходженнi авiацiї противника на дальнiх пiдступах командир частини може на основi наявних вiдомостей уточнити варiант дiй противника з урахуванням особливостей, встановлених до початку бойових дiй. Крiм того, належить уточнити час польоту авiацiї противника до зони виявлення РЕЗ частини або ртб, що забезпечує частини, з моменту отримання iнформацiї вiд вищого КП та iнших джерел про її мiсцезнаходження.

У результатi оцiнки противника повиннi бути зробленi короткi висновки про можливий задум та характер дiй противника.

2. Основними питаннями оцiнки противника з моменту входу ЗПН у зону вогню частини є такi:

уточнення загальної кiлькостi лiтакiв та ракет, дiючих по об'єктам, та уточнення задуму противника;

оцiнка дiй противника по створенню перешкод; прогнозування дiй противника на найближчий час.

Загальну кількість літаків і ракет противника в ході бойових дій визначає командир частини і начальник розвідки. Однак, враховуючи швидкоплінність бойових дій, командир частини може на основі наявних даних про кількість цілей визначити орієнтовну кількість літаків, виходячи з того, що кожна з цілей, відображених на планшеті індикатора кругового огляду, у середньому може складатися з групи 2-8 літаків.

При визначенні характеристик, типу цілей для частини:

-встановлюється державна належність, склад, висота, швидкість;

-встановлюється ідентичність інформації на АРМ АСУ і інформації РІЦ КП корпусу ППО на планшеті ДПО;

-встановлюються можливості по застосуванню цілями маневрів, радіоелектронних

завад;

-визначаються типи цілей, за обліком яких прогнозуються засоби поразки на борту

носіїв.

Уточнення замислу дій противника зводиться до того, щоб з урахуванням нанесених ударів по об'єктах визначити, у чому полягає мета, завдання першого удару і на якому напрямку він діє головними силами.

Для аналізу задуму дій противника вихідними даними можуть бути:

-формуляри повітряної обстановки;

-траєкторія польоту цілей на АРМ і планшеті ДПО, підльотний час головних і замикаючих цілей, знання тактики дій противника при прориві зони вогню ЗРВ.

На КП частини при оцінці цього питання: використовується вивчення формулярів, порівнюються різні потоки інформації, на основі яких прогнозуються подальші дії противника.

У цьому випадку:

-визначається напрямок дій цілі (на який, які зрдн);

-установлюється загальна кількість цілей в ударі, тривалість удару, щільність потоку цілей в ударі;

-виділяються цілі або групи, виділяються найбільш важливі цілі;

-визначаються можливі завдання кожної групи повітряного противника;

-визначається побудова удару противника, маршрути польоту до об'єкту удара, можливі рубежі виконання завдань кожною групою;

-визначається ступінь відносної важливості цілі;

-визначається напрямок дій головних сил противника.

При постановці завдань підрозділам враховується:

-цілі першочергового знищення;

-цілі для знищення разом з ВА;

-цілі, що можуть знищуватися самостійно зрдн;

-цілі, по яких можливо зосередження вогню.

Слід зазначити, що якість результатів оцінки багато в чому буде визначатися рівнем підготовки бойового розрахунку КП частини, детальним прогнозом динаміки дій противника, умінням ідентифікувати дані, відбивані на планшеті ДПО й індикаторах АСУ.

На основі аналізу кількості літаків, що беруть участь в ударі, їхнього бойового порядку можна загалом спрогнозувати дії противника з урахуванням можливого нарощування зусиль, дії наступних ешелонів і їхньої завдання.

По кількості задіяних ЗПН противника і їхніх втрат можна встановити ступінь виконання завдань різними ешелонами ЗПН і з обліком цього орієнтовно визначити кількість засобів нападу і можливі дії противника при нанесенні повторного удару.

3. На етапі оцінки противника після відбиття ударів або у проміжках між ними здійснюється:

-аналіз дій противника в першому ударі і виявлення нових способів бойових дій, що варто очікувати в повторному ударі;

-прогнозування кількості ЗПН і структури наступного удару, часу його нанесення, головний напрямок дій противника.

Аналізуючи бойові дії противника, командир частини звертає увагу на кількість ЗПН, що беруть участь в ударі, понесені їм втрати, можливості по посиленню угруповання ЗПН у наступному ударі.

При визначенні втрат тактичної авіації за перший удар беруться фактичні і додається 10-15% від числа, що брали участь літаків, що могли одержати ушкодження, зажадають ремонту і не зможуть брати участь у повторному ударі. Кількість літаків противника, що можуть брати участь у повторному ударі, визначається, виходячи з загального числа літаків, що залишилися, після першого удару по напрямках з урахуванням їх боєздатності.

Час нанесення повторного удару (Т) дорівнює

Т = tвз + tпод + tпол

де: tвз - час повернення літаків противника на аеродроми;

tпод - час на підготовку авіації до повторного вильоту і підготовку польотних завдань екіпажам;

tпол - час польоту літаків противника від аеродромів до об'єктів удару.

Напрямок головного удару визначається виходячи з кількості літаків противника, що залишилися, на аеродромах, ступені придушення наших засобів ППО на визначених ділянках, кількості непригнічених об'єктів, що залишилися, у зоні вогню частини і можливих завдань ЗПН у повторному ударі.

Необхідно мати на увазі, що між першим і другим ударами будуть діяти окремі літаки тактичної авіації, крилаті ракети і БПЛА для того, щоб перешкоджати відновленню нашої системи ППО, а також буде вестися інтенсивна повітряна і космічна розвідка в інтересах підготовки наступного удару.

Після проведення оцінки повітряного противника по всім відзначеним вище питанням формулюються загальні висновки, що доповідаються командиру в інтересах обґрунтованого прийняття їм рішення на подальші бойові дії і відновлення порушеної системи ЗРП.

Таким чином, розглянутий порядок оцінки противника в частині показує, що якість результатів багато в чому буде визначатися рівнем підготовки вихідних даних, посадових осіб, які будуть проводити оцінку.

Починаючи оцінку, завжди варто пам'ятати, що у результаті повинен бути отриманий такий обсяг роботи, який дозволить перевірити чи прийняти оптимальне рішення, переконатися, у якій ступені буде зважуватися завдання бригадою, поставлене у бойовому наказі. Необхідно вважати, що будь-який пункт прийнятого рішення повинен обумовлюватися висновком з оцінки противника. У цьому і складається основне призначення оцінки противника.

Тому правильно було б, починаючи оцінку противника, будь-якій посадовій особі чітко представляти, які висновки необхідно підсумувати, що повинно бути кількісно оцінено, способи оцінки.

Такий підхід тільки додає впевненості командиру при управлінні силами і засобами і, безсумнівно, підвищить ступінь рішення бойового завдання.

2. Рубіж виконання завдання повітряним противником та методика його розрахунку. Підльотний час.

Рубіж виконання завдання (РВЗ) повітряним противником - є рубіж, при досягненні якого авіація противника, здатна застосувати по об’єкту оборони засоби ураження, які не знищуються бригадою (полком, групою дивізіонів) або знищуються з недостатньою ефективністю а КР та інші безпілотні літальні апарати можуть нанести поразку об'єкту при їх знищенні.

2.1. Розрахунок рубежів виконання завдання повітряним противником

Збереження об'єкта, що обороняється, досягається знищенням ЗПН противника на

дальності Дзнищ, що повинна бути не менше ( рвз - відстані від об'єкта до рубежу виконання завдання (РВЗ) повітряним противником, тобто Дзнищрвз.

Основными носіями ядерної зброї, з якими ведуть боротьбу зенітні ракетні війська ПС ЗСУ, є крилаті ракети (КР) і пілотована авіація.

Еквівалентна потужність ядерних боєприпасів стратегічних КР досягає 0,2Мт, а тротиловий еквівалент ядерних авіабомб становить від 0,05 до 1,1Мт.

По впливі ударної хвилі ядерного вибуху на об'єкт розрізняють зони повної й часткової безпеки й зону припустимого ступеня ризику.

Для визначення положення РВЗ противником радіус поразки його ядерних засобів Rпор береться, як правило, рівним радіусу зони припустимого ступеня ризику, що становить

6...7км при потужності вибуху 0,2Мт і 13...14км при потужності 1,1Мт.

Для визначення Rпор при інших значеннях еквівалентної потужності ядерних боєприпасів використаються довідники по вражаючій дії ядерної зброї.

При відбитті удару крилатих ракет (КР) необхідний рубіж їхнього знищення щодо об'єкта визначається з умови можливого підриву ядерних боєприпасів КР від впливу ЗКР, тобто рвз=Rпор і для потужності боєприпасів 0,2Мт складе 6 - 7км.

Для пілотованих літаків, що застосовують вільно падаючі авіабомби (АБ), видалення рвз від границь об'єкта, що обороняється, збільшується з Rпор на величину відносу бомби -

А, що визначається по табл. 1, тобто рвз=Rпор + А.

Таким чином, мінімально припустиме видалення від границь об'єкту рубежа знищення літаків-носіїв ядерних авіабомб максимальної потужності складе 8...20км при висоті польоту 2...2,5км і 30...35км при висоті 14...15км.

Видалення рубежу виконання завдання літаком-носієм аэробаллнстическгх ракет (АБР) з дальністю їхнього пуску dпуск і керованих (планіруючих) авіабомб (УАБ) з дальністю їхнього скидання dc6p, не знищуваних ЗРК або знищуваних з недостатньою ефективністю, визначається по формулах:

рвз АБР = Rпор + dпуск;

рвз уаб = Rпор + dсбр.

Об'єктові угруповання ЗРВ, побудовані з умов знищення розглянутих носіїв ядерних боєприпасів до рубежу виконання ними бойового завдання, забезпечують також захист об'єкта при застосуванні цими носіями звичайних зарядів.

Таблиця 2.1 Віднос авіабомби (км) для різних швидкостей польоту літака-носія та висот її скидання (при характеристичному часі бомби 21хв.)

Методика розрахунку рубежу виконання завдання повітряним противником

Зберігання об’єкту, що прикривається, досягається знищенням ЗПН противника на

дальностях Dзнищ, яка повинна бути не менше RРВЗ – відстані від об’єкту до рубежу виконання завдання (РВЗ) повітряним противником, тобто Dзнищ > RРВЗ.

Відстань рубежу виконання завдання повітряного противника (Rрвз) від об’єкту визначається за формулою:

RРВЗ пл = rоб + Rпор + А – для літаків;

R РВЗ кр = Lпуску – для крилатих ракет,

де Rпор – радіус ефективної дії по об’єкту залучаємого засоба ураження; він дорінює нулю при застосуванні ЗПН звичайних бомб та 5-15км при застосуванні ядерних боєприпасів;

rоб – радіус об’єкту; А – віднос бомби.

Віднос бомби розраховується за формулою:

А = Vц tп – Нц ,

де Vц – швидкість польоту цілі; tп – час падіння бомби;

– запізнення бомби; Нц – висота польоту цілі.

Рис 2.1. Рубіж виконання завдання

Приклад.

Визначити рубіж виконання завдання літаком FB-111, який діє на висоті 10000км звичайними бомбами. Радіус об’єкту – 600м.

Рішення:

Швидкість літака FB-111 з довідкових даних складає 2350км/год, але при бомбомітанні застосовується, як правило, крейсерська швидкість, яка дорівнює 1625км/год (450м/с).

Віднос бомби складає:

А = Vц tп – Нц,

де Vц = 450м/с; tп = 2 Н/q = 2 10000/10 = 45(сек);

= 0,3.

Таким чином: А = 450 45 – 0,3 10000 = 17250 (м).

Рубіж виконання завдання літаком FB-111 дорівнює:

RРВЗ = rоб + Rпор + А = 0,6 + 0 + 17,2 = 17,8(км).

Висновок: Бомбомітання по об’єкту літак FB-111 буде здійснювати з відстані 17,8км.

2.2. Підльотний час повітряного противника Підльотний час – час польоту цілі від моменту виявлення її засобами розвідки до

дальньої межі зони поразки.

Підльотний час для ЗРК розраховується за формулою:

Тпідл.= (Двиявл Lпоз – dд)/Vц,

де Двиявл – максимальна відстань виявлення цілей засобами розвідки;

Lпоз – відстань від позиції ЗРК засобів розвідки, які передають інформацію щодо повітряних цілей на КП дивізіонів;

Vц – швидкість цілі на малих висотах;

dд – відстань до дальньої межі зони поразки.

Рис. 22. Підльотний час повітряного противника

І– зона поразки, ІІ – зона пуску,

1– виявлення цілі РЛС передових підрозділів, 2 – потрібний рубіж виявлення цілей з урахуванням приведення ЗРК в бойову готовність і прийняття рішення на обстріл цілі,

3 – рубіж оголошення готовності № 1 для зрдн (зрбатр), 4 – рубіж постановки задач зрдн (зрбатр) на знищення цілі,

5 – момент пуску ЗКР, 6 – точка зустрічі ЗКР з ціллю.

Для обстрілу цілі на дальній границі зони поразки необхідно, щоб:

tгот+tроб+tр.д Тпідл–tзат,

де tгот – час, необхідний для переходу зрдн (зрбатр) у готовність № 1; tроб – роботний час КП зрдн (зрбатр);

tр.д – польотний час ЗКР на дальню межу зони поразки;

tзат – час затримки інформації при передачі її на КП зрдн (зрбатр).

Приклад

Дальність виявлення РЛС П-18 літака F-4E на середніх висотах складає 220км, відстань позиції рлр від позиції дивізіону середньої дальності 30км, дальня межа зони поразки ЗРК dд=38км, швидкість цілі 300м/с (1080км/год). Визначити підльотний час.

Рішення:

Висновок: Підльотний час імовірного противника на середніх та великих висотах складає 12 хвилин.

3. Висновки з оцінки повітряного противника

При завершенні оцінки повітряного противника формулюються найбільш імовірні й характерні висновки з оцінки повітряного противника

Висновки з оцінки противника є імовірнісними, а точність прогнозування визначається повнотою й вірогідністю вихідних даних, правильністю застосовуваних методів оцінки, обліком всіх фактів, що впливають на дії противника.

При організації зенітної оборони об'єкта висновки з оцінки противника включають прогнозування:

-можливих типів і очікуваної кількості ЗПН при ударах по об'єкту,