Методичка_2004

Вивчення даної теми має сприяти усвідомленню соціальної природи особистості, її структури та функцій; специфіки соціологічного вивчення проблем особистості; формуванню уявлення про сутність соціалізації, її роль у становленні особистості.

Розмірковуючи над сутністю й співвідношенням понять "людина", "індивід", "індивідуальність","особистість", необхідно зважити на те, що ними позначають один і той же об'єкт – людину, але, так би мовити , з різних точок зору. Тому при всіх відмінностях цих понять, вони мають спільні ознаки, що дозволяє використовувати її як синоніми у різноманітних контекстах.

Поняття "особистість" потребує уточнення. Воно може бути застосовано як до окремої людини, щоб підкреслити її індивідуальність (наприклад, особистість Т. Шевченка, Л. Українки, Петра І), так і для позначення соціального типу (особистість викладача, студента, керівника, інженера тощо). Особистість як характеристика окремої людини є предметом вивчення психології. Соціологію ж більше цікавить саме груповий портрет, ті риси й властивості, що характеризують людину як члена конкретного суспільства, як носія певних соціальних функцій.

Важливим питанням теорії особистості є питання про її структуру і типи. В структурі особистосі зазвичай виокремлюють три рівні: біологічний, психологічний та соціальний (або соціокультурний). Тут доцільно зазначити, що з соціологічної точки зору, істотним є третій рівень – соціокультурний (соціологією цей рівень вважається власне особистісним, оскільки саме тут проявляються соціальні властивості індивіда, які виникають у процесі його діяльності.

Має бути зрозумілим, що біологічна, психологічна і соціальна структури не розкладені в людині "по поличках", а являють собою своєрідну амальгаму, частини якої взаємодіють та обумовлюють одна одну. Але у теорії таке розкладання є неминучим.

Розкриваючи питання про статусно-рольову структуру особистості слушно розглянути основні положення теорії ролей (Р. Лінтон, Дж. Мід), дати визначення поняттям "соціальний статус" і "соціальна роль", вказати на їх відмінності, на чинники, від яких залежить їх зміст.

Для аналізу проблем соціалізації особистості доцільно залучити поряд з соціологічною літературою літературу з психології та педагогоіки. Також корисно порівняти погляди на соціалізацію та формування особистості відомих вітчизняних і закордонних вчених (І. Кон, А. Леонт'єв, Ж. Піаже, Е. Еріксон). Це дозволить сформувати більш повне уявлення про сутность і зміст процесу соціалізації.

Дещо складним є питання про співвідношення понять "соціалізація" і "виховання". Міркування щодо цього питання можна знайти у підручнику Г. Андрєєвої "Соціальна психологія".

Відповідаючи на питання щодо соціалізації необхідно вказати на її форми

– соціально сплановану й таку, що складається стихійно; на фактори – біологічні, психологічні, економічні, політичні, соціальні та культурні, розкрити їх зміст і ступінь впливу на процес соціалізації; навести етапи

31

соціалізації (поширеним, але не єдиним, є виокремлення дотрудового, трудового та післятрудового етапів); визначити сутність поняття "агент соціалізації" .

ТЕМА 6. СОЦІОЛОГІЯ СІМ’Ї ТА ШЛЮБУ. ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ ТА СУЧАСНОМУ СВІТІ

План лекції (2 год.)

1.Сім’я та шлюб як об’єкт соціологічного аналізу.

2.Основні функції сім’ї.

3.Стан і тенденції розвитку сучасної сім’ї в Україні.

4.Демографічний процес в Україні та сучасному світі.

Рекомендована література

1.Антонов А.И., Борисов В.А. Кризис семьи и пути его преодоления. -

М.:Наука, 1990.

2.Антонов А.И., Медков В.М. Соціологія сім'Ї. -М.: Изд-во МГУ: Изд-во Международного университета бизнеса и управления (“Братья Карич”), 1996.

3.Гіденс Е. Соціологія: Пер. з англ.. В.Шовкун, А.Олійник; Наук. ред. О. Іваненко.-К.:Основи, 1999.

4.Голод С.И. Будущая семья: какова она? -М.:Наука, 1990.

5.Добреньков В.И., Кравченко А.И. Социология: В ЗТ. ТЗ: Социальные институты и процессы. - М.: ИНФРА-М, 2000.

6.Кравченко А.И. Соціологія: Учебник для вузов. - М.: Академический Проект.-2-е изд. перераб. и доп., 2001.

7.Кравченко А.И. Социология: Общий курс: Учебное пособие для вузов.

-М.: Логос, 2002.

8.Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посібник. - К.: МАУП, 1999.

9.Смелзер Н. Социология: Пер. с англ. – М.: Феникс,1994.

10.Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. В.Г. Городяненка. - К.: Видавничий центр “Академія”, 1999.

11.Тощенко Ж.Т. Социология: Общий курс. – М.: Юрайт-Издат, 2003. 12.Фролов С.С. Социология: Учебник.-3-е изд. - М.: Гардарики, 2002.

План семінарського заняття (2 год.)

1.Сім’я та шлюб: сутність, структури та функції.

2.Історичні форми сім’ї та шлюбу. Сучасна сім’я.

3.Демографічна ситуація у світі та Україні.

Головні положення, поняття та категорії

32

Шлюб – історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форм стосунків між чоловіком та жінкою, які мають за мету створення сім’ї та визначають права та обов’язки стосовно одне одного і дітей.

На думку британського соціолога Е. Гідденса, шлюб – це соціально визнаний і схвалений союз двох дорослих індивідів чоловічої та жіночої статі. Шлюб є соціальним інститутом, через який суспільство впорядковує й санкціонує статеве життя людей, встановлює їхні подружні та батьківські права та обов’язки.

Виділяють два головних типи шлюбу:

-ендогамний, коли партнер обирається виключно із своєї групи (національно-етнічної, соціальної тощо);

-екзогамний, коли партнер вибирається виключно із чужої групи. Виділяють дві головні форми шлюбу:

-моногамія – це шлюб між одним чоловіком і однією жінкою;

-полігамія – це шлюб партнера однієї статі з кількома партнерами протилежної статі.

Шлюбні стосунки регулюються юридичними і культурними нормами. Сім’я є складнішою формою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як

правило, об’єднує не лише подружжя, а й їхніх дітей, а також інших родичів та близьких. Сім’я може розглядатися як об’єднання людей (соціальна група), пов’язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю, що ґрунтується на шлюбі та кровній спорідненості. Одночасно сім’я – це один із найважливіших соціальних інститутів суспільства.

За ієрархією влади сім’я поділяється на:

-патріархальну (де батько здійснює владу і користується найвищим авторитетом);

-матріархальну (де влада належить матері);

-егалітарну (будується на рівних правах усіх дорослих членів сім’ї).

З кількістю батьків сім'я поділяється на:

-повну (наявність обох батьків);

-неповну (відсутність одного з батьків); За кількістю поколінь сім'я поділяється на:

-нуклеарну (батьки та неодружені діти);

-розширену (включає декілька поколінь); За місцем проживання сім'ї поділяють на:

-патрілокальні (молоде подружжя живе разом з батьками чоловіка);

-матрілокальні (молоде подружжя живе разом з батьками дружини);

-неолокальні (молоде подружжя має окреме помешкання).

Головні функції сім’ї:

-репродуктивна полягає у забезпеченні біологічного відтворення населен-ня і задоволенні потреби людини в дітях;

-виховна полягає у соціалізації молодого покоління;

-господарсько-побутова – догляд за дітьми, надання побутових послуг одними членами сім’ї іншим;

33

-економічна – утримання неповнолітніх і непрацездатних членів сім’ї, отримання доходу за рахунок використання сімейної приватної власності, сімейних фірм, фермерства, надання виробничих послуг;

-первинного соціального контролю – моральна регламентація поведінки членів сім’ї у різних сферах життєдіяльності суспільства;

-духовно-емоційна – розвиток членів сім’ї як особистостей, духовне взаємозбагачення, надання психологічної підтримки, задоволення потреб в особистому щасті та любові;

-дозвільна – організація раціонального дозвілля членів сім’ї, соціальний контроль у сфері дозвілля;

-статусна – передача певного соціального статусу членом сім’ї;

-сексуальна – контроль сексуальної поведінки, задоволення сексуальних потреб.

Як свідчить світова практика, демографічні процеси в суспільстві розвиваються надто бурхливо й нерівномірно. За останні десятиріччя ця проблема стала однією з найважливіших у сучасному світі. Суть її, з одного боку, у високих темпах збільшення населення світу, а з іншого – у зниженні народжуваності в окремих регіонах планети.

Демографічні процеси торкнулися багатьох країн, у тому числі України, де в 1992 р. рівень смертності населення перевищує рівень народжуваності. Це негативно впливає на поповнення трудових ресурсів, на розвиток соціальноекономічної та інших життєво важливих сфер суспільства.

Запитання та завдання для самоконтролю

1.Проаналізуйте сім’ю як соціальний інститут і як соціальну групу.

2.Наведіть головні функції сім’ї як соціального інституту. Яка з них здається Вам найбільш важливою? Чому?

3.Що таке шлюб? Якими нормами регулюються шлюбні відносини?

4.Наведіть історичні форми шлюбу. Які з них характерні для сучасного суспільства?

5.Які ознаки характерні для сучасної сім’ї? Проведіть порівняльний аналіз сучасної та патріархальної сім’ї.

6.З якими соціальними проблемами стикається сучасна сім’я в Україні?

7.У чому полягає сутність кризи інститутів сім’ї та шлюбу? Які наслідки для суспільства вона має?

8.Охарактеризуйте демографічну ситуацію в Україні. Порівняйте її зі світовими тенденціями.

Теми рефератів

1.Сучасна сім’я в Україні.

2.Проблема розподілу ролей у сім’ї.

3.Проблема лідерства у сім’ї.

4.Криза інститутів сім’ї та шлюбу.

34

5.Соціальні проблеми молодої (студентської) сім’ї.

6.Державна сімейна політика в Україні.

7.Демографічні проблеми в Україні: причини та наслідки.

Методичні поради

У межах багатоаспектного вивчення сім'ї насамперед встає питання про природу і сутність сім'ї як соціального інституту. Тут головне значення мають питання про її виникнення, історичні форми сім'ї та шлюбу, а також основні функції сім'ї.

Вивчення сім'ї як соціального інституту дає змогу краще зрозуміти, що дезорганізує суспільне життя, виявити типи сімейної поведінки, соціальні механізми виникнення і зміни сімейних норм, цінностей у різних культурних, політичних, економічних, ідеологічних умовах. Візьміть до уваги, що загалом парадигма соціального інституту зорієнтована в основному на зовнішні зв'язки сім'ї, а її внутрішні зв'язки досліджуються через призму понять, які характеризують малу соціальну групу

Зточки зору структурної організації сім'я уявляє собою малу соціальну групу. Як малу групу сім'ю необхідно розглядати тоді, коли дослідженню піддаються стосунки між індивідами, що її складають. Такий підхід дає змогу встановити мотиви і причини розлучень, динаміку подружніх стосунків, характер взаємин між батьками і дітьми. Цікавим у контексті цього питання є аналіз умов, типових для створення, функціонування та розпаду сім'ї.

Якщо йдеться про класичне розуміння сім'ї, то необхідно вказати на наявність трьох типів відносин: шлюбних, що виникають між чоловіком і жінкою з санкції держави, церкви, громадської думки, традиції; батьківства та родинних відносин, що виникають між батьками та дітьми, братами і сестрами.

Розмірковуючи над зв'язком сім'ї й суспільства, необхідно зазначити той факт, що сім'я є мініатюрним суспільством. Вона реалізує велику кількість суспільно важливих функцій: господарської діяльності, розподілу праці, відтворення населення, виховання підростаючого покоління, прищеплення навичок колективної діяльності, збереження культурних традицій, підтримання зв'язку поколінь тощо. Саме через свою соціальну значущість сім'я і родинні відносини перебувають під пильною увагою багатьох наук: філософії, історії, антропології, етнографії, демографії, соціальної психології, соціальної статистики і, звичайно ж, соціології.

Зпроблемами сім'ї та шлюбу пов'язані проблеми демографії. Особливості сучасної демографічної ситуації в українському суспільстві (насамперед низький рівень народжуваності, перевищення кількості померлих над народженими) роблять доцільним розгляд проблем, пов'язаних з концептуальними засадами щодо планування сім'ї, з виробленням суспільних заходів щодо підвищення кількості й якості населення.

Розділи з соціології сім'ї можна знайти у навчальних посібниках, що вказані у списку літератури, рекомендованої до теми. Також для вивчення даної теми доцільно залучити соціально-психологічну літературу з проблем шлюбно-

35

сімейних відносин.

ТЕМА 7. МЕТОДИКА І ТЕХНІКА СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

План лекції (4год.)

1.Соціологічне дослідження: поняття, етапи, види.

2.Програма і робочий план соціологічного дослідження. Вибірка у соціологічному дослідженні.

3.Методи збору соціологічної інформації: опитування, аналіз документів, спостереження, експеримент.

4.Статистична обробка та аналіз емпіричної інформації.

Рекомендована література

1.Гречихин В.Г. Лекции по методике и технике социологических исследований. – М.; Изд-во Моск. ун-та, 1988.

2.Девятко И.Ф. Методы социологического исследования. – Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 1998.

3.Кравченко А.И. Социология: Учебник для вузов. – М., 2001.

4.Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. праць. - Харків, 2002.

5.Паниотто В.И. Качество социологической информации. – К.: Наукова думка, 1996.

6.Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. – К.: Наукова думка, 1996.

7.Піча В.М., Вовканич С.И., Маковецький В.М. Як підготувати, провести і узагальнити результати соціологічних досліджень. – Львів, 1996.

8.Попова І.М. Соціологія. Пропедевтичний курс: Підручник. – Київ. –

1996.

9.Рабочая книга социолога. – М.: Наука, 1983.

10.Соціологія. Підручник./ За заг. ред. В.П. Андрущенка, М.І. Горлача. – Київ – Харків. – 1998.

11.Соціологія: Підручник/ За ред. В.Г. Городяненка. – К., 2002. 12.Сурмин Ю.П., Туленков Н.В. Методология и методы социологических

исследований: Учеб. пособие. - К., 2000.

13.Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программы, методы. - Самара, 1995.

Головні положення, поняття та категорії

Соціологічне дослідження - система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, підпорядкованих єдиній меті: отримати наукові знання про соціальне явище чи

36

процес, що вивчається.

Етапи соціологічного дослідження:

1.Підготовчий. Полягає у виробленні програми та інструментаріюанкети, бланка інтерв’ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізу документів тощо.

2.Етап збору первинної соціологічної інформації. Це зібрані в різній формі неузагальнені відомост – дані опитування, спостереження, аналізу документів, експерименту.

3.Етап підготовки і обробки інформації.

4.Аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулювання висновків і розробка рекомендацій.

Види соціологічного дослідження:

1.Розвідувальне (або пілотажне, зондажне) дослідження –

найпростіший вид соціологічного аналізу, вирішує прості за змістом завдання.

2.Описове дослідження, за допомогою якого отримують емпіричну інформацію, яка дає відносно цілісне уявлення про явище, що вивчається. Є значно складнішим від розвідувального дослідження.

3.Аналітичне дослідження – найвагоміший вид соціологічного дослідження, сутність якого не тільки в описуванні соціальних явищ та їх компонентів, а й у встановленні причин, які лежать в їх основі. Пошук причинно-наслідкових зв'язків – головне призначення цього дослідження.

Соціальний моніторинг – це цілісна система, яка дозволяє фіксувати, зберігати і здійснювати первинний аналіз одержаних даних про динаміку соціальних процесів, що відбуваються в конкретному населеному пункті, регіоні, країні в цілому.

Програма соціологічного дослідження – це документ, що вміщує методологічні та процедурні передумови наукового пошуку і де викладаються основні завдання дослідження, методика та техніка збору та обробки соціологічної інформації. Розробка програми – обов'язкова умова соціологічного дослідження.

Соціальна проблема – суспільне протиріччя, що має масовий характер і стосується інтересів соціальних спільнот, груп.

Гіпотеза – у перекладі з грецького "припущення", істинність якого слід довести. Будь-яка гіпотеза обґрунтовується за допомогою звертання до однієї чи кількох теорій. Гіпотези – це стрижень наукової теорії, заради яких вона і створюється.

Теорія – комплекс поглядів та ідей, які дають можливість витлумачувати та пояснювати факти. Теорію вважають найвищою формою організації знання. Вона відіграє важливу роль у формулюванні проблеми та гіпотези, а також при аналізі первинної соціологічної інформації.

Об’єкт соціологічного дослідження – певна соціальна реальність, яка потребує наукового цілеспрямованого вивчення (соціальні спільноти, суб'єкти, соціальні процеси у їх конкретних, відносно завершених станах та взаємодії).

Предмет соціологічного дослідження – найбільш суттєві сторони об'єкта дослідження, найбільш значущі з теоретичної або практичної точки зору

37

особливості, які необхідно дослідити.

Завдання соціологічного дослідження – логічно сформульовані настанови, вказівки, послідовне вирішення яких конкретизує поставлену мету і забезпечує її реалізацію.

Робочий план соціологічного дослідження – це конкретна стратегія пошуку, яка відповідно до мети і завдань дослідження визначає послідовність, спрямованість операцій на досягнення поставленої мети.

Генеральна сукупність – це об'єкт дослідження, на який розповсюджуються висновки соціологічного аналізу.

Вибіркова сукупність – це певне число елементів генеральної сукупності, відібрані за суворо заданим правилом.

Репрезентативність вибірки – здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.

Валідність (обґрунтованість) інформації – відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які передбачалось дослідити.

Методи соціологічних досліджень: анкетне опитування, інтерв'ю,

спостереження, експеримент, аналіз документів, експертна оцінка, тестування, фокус-групи, ведення бесіди тощо.

Опитування – метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) спілкування соціолога і респондента (опитуваного) шляхом реєстрації відповіді респондентів на сформульовані соціологом питання, які випливають з цілей і завдань дослідження.

Анкета – тиражований документ, який містить сукупність запитань, сформульованих за встановленими правилами і пов'язаних між собою метою та завданнями дослідження.

У сучасній соціології використовують декілька видів анкетування: роздаткове, поштове, пресове.

Найпоширенішим є роздаткове анкетування, за якого респондент отримує анкету безпосередньо з рук анкетера (особи, що проводить опитування). Цей вид анкетного опитування є найнадійнішим, оскільки гарантує майже стовідсоткове повернення анкет.

Поштове анкетування передбачає розсилання анкет і отримання відповідей на питання, що містяться в них, поштою. Цей метод дає можливість провести опитування одночасно на великій території, у тому числі у важкодоступних районах. До переваг даного методу можна віднести відсутність впливу на респондента з боку анкетера, наявність у респондента можливості самостійно вибирати час, зручний для заповнення анкети. Головний недолік – неповне повернення анкет (не всі респонденти заповнюють анкети та надсилають їх дослідникам).

Пресове опитування – вид анкетування, за якого анкети публікують у газеті чи журналі. Кількість повернення анкет тут невелика, але за умов великого тиражу можна отримати достатню кількість заповнених анкет. Однак і тоді слід обережно аналізувати емпіричні дані, не поспішати з поширенням висновків на всіх читачів.

38

Соціологічне інтерв'ю – метод збору соціологічної інформації, що грунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юєром і респондентом з метою отримання даних, які цікавлять дослідника.

Порівняно з анкетуванням інерв'ю має свої переваги та недоліки. Головна відмінність між анкетуванням та інтерв'ю – у формі контакту дослідника та опитуваного. Під час анкетування їх спілкування опосередковане анкетою. Питання, що містяться в анкеті, респондент інтерпретує самостійно. А під час інтерв'ю контакт між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою інтерв'юєра, який ставить запитання, організовує і спрямовує бесіду, фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією. При використанні методу інтерв'ю для одержання одного і того ж обсягу інформації дослідник витрачає більше часу і засобів, ніж при анкетуванні. Додаткових витрат вимагають при цьому підбір і навчання інтерв'юєра, контроль за якістю роботи. Водночас розширюються можливості щодо підвищення надійності зібраних даних за рахунок зменшення кількості тих, хто уник опитування , і скорочення різноманітних помилок.

За технікою проведення розрізняють вільне, формалізоване (стандартизоване) та напівстандартизоване інтерв'ю.

Метод аналізу документів – це використання інформації, зареєстрованої будь-яким "наочним засобом" ( на папері, кіноплівці, магнітній плівці тощо). Документи поділяють на офіційні (урядові матеріали, статистичні дані, архіви) та неофіційні (щоденники, автобіографії, листи, нотатки). Як документи можна розглядати і матеріали засобів масової комунікації (газети, журнали, радіо, телебачення).

Спостереження – важливе джерело соціологічної інформації. Перевагою цього методу є безпосередній контакт дослідника з явищем, що вивчається. Розрізняють просте і включене спостереження. Під час простого спостереження люди, за якими спостерігають, знають про це. Соціолог живе у середовищі, яке є об'єктом вивчення і фіксує все, що його цікавить. Недоліки простого спостереження, пов'язані з тим, що люди, знаючи про спостереження за ними, дещо змінюють свою поведінку. Тому застосовують так зване включене спостереження, коли соціолог вживається в середовище, яке має намір вивчати. При цьому люди, за якими спостерігають, не знають про це.

Статистика – наука про те, як збирати, обробляти, аналізувати та інтерпретувати дані про масові явища і процеси. Статистика – один із головних інструментів обробки даних соціологічного дослідження.

Передбачення – обґрунтоване припущення про майбутній стан явищ природи і суспільства або про явища, невідомі в даний час, але які піддаються виявленню. Передбачення поділяють на наукові й ненаукові.

Прогноз - імовірне судження про стан певного явища в майбутньому. Прогноз є невід'ємною функцією науки, завершальним етапом наукового дослідження.

Гуманізація соціологічної діяльності – означає таке її здійснення, за якого (й у разі проведення досліджень, і під час виконання практичної соціологічної роботи) у центрі уваги перебувають інтереси людей, які є об'єктом докладання соціологічних зусиль. Гуманістична соціологічна

39

діяльність передбачає бажання соціолога допомогти людям розв'язати актуальні для них проблеми.

Етика соціологічної діяльності – сукупність моральних принципів,

якими має керуватися соціолог під час своєї діяльності. Вони, проте, не повинні бути перешкодою для отримання об'єктивного, неупередженого знання.

Професійний кодекс соціолога – сукупність правил, які регламентують різні види соціологічної діяльності. Правила виробляються й приймаються суспільними та державними соціологічними організаціями та товариствами.

Запитання та завдання для самоконтролю

1.Яке значення мають соціологічні дослідження в житті сучасного українського суспільства?

2.Що являють собою головні етапи соціологічного дослідження? Як на Вашу думку, чи обов'язково зберігати їх певну послідовність?

3.Що таке програма соціологічного дослідження? Для чого її складають? Які її основні компоненти?

4.Що таке робочий план соціологічного дослідження? Які розділи в ньому доцільно відокремити?

5.Що таке вибірковий метод в дослідженні і які поняття його характеризують?

6.Якими головними методами користується соціолог при проведенні соціологічного дослідження?

7.Що таке статистична обробка і аналіз емпіричної інформації? Який клас задач, що розв'язуються методами факторного і кластерного аналізу, Ви можете назвати?

8.Які основні функції соціального прогнозування в сучасному суспільстві?

9.Що являє собою етика соціологічної діяльності? Чи існують протиріччя між професійним та громадянським обов'язком соціолога?

Теми рефератів

1.Місце і роль соціологічних досліджень у вивченні соціальних реалій сучасного соціуму.

2.Програма соціологічного дослідження і її особливості у різних видах соціологічних досліджень.

3.Принципи соціологічного дослідження.

4.Опитування і їх роль у комплексі методів збору соціологічної інформації.

5.Сутність і значення соціального прогнозування в управлінні соціальними процесами.

6.Професійний кодекс соціолога і етика соціологічної діяльності.

Методичні поради

40