Методичка_2004

питання про типи суспільства, серед багатоманіття існуючих типологій доцільно звернути особливу увагу на інтегральну типологію американського соціолога Д.Белла, який поділив всесвітню історію на три стадії: доіндустріальну, індустріальну і постіндустріальну. Коли одна стадія приходить на зміну іншій, відбувається змінення технологій, способу виробництва, форм власності, соціальних інститутів, способу життя, чисельності населення, соціальної структури суспільства тощо, тобто трансформуються усі сфери суспільного життя. Дайте розгорнуту характеристику доіндустріальному, індустріальному і постіндустріальному суспільствам, визначаючи, які чинники є вирішальними для розвитку цих типів суспільства.

Для більш повного вивчення даної теми доцільно вдатися до аналізу скорочених текстів класиків вітчизняної та світової соціології, що містяться у хрестоматії для вузів А. Кравченко (Д. Белл "Социальные рамки информационного общества", П. Дракер "Посткапиталистическое общество", Т. Парсонс "Понятие общества", Ф. Тённис "Общность и общество").

ТЕМА 4. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА ТА СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ

План лекції (6 год.)

1.Поняття соціальної структури суспільства, її основні елементи.

2.Соціальна стратифікація як центральне поняття в аналізі соціальної структури суспільства.

3.Історичні типи соціальної стратифікації. Класова система стратифікації.

4.Соціальна мобільність: сутність, типи та види, механізми здійснення.

Рекомендована література

1.Антов Н.А. Понятие "социальная структура" в современной социологии. //Социол. исслед. –1996.-№8.

2.Анурин В.Ф. Проблемы эмпирического измерения социальной стратификации и социальной мобильности.//Социол. исслед.-1993.-№8.

3.Арутюнян Ю.В.О трансформации социальной структуры постсоветских наций. //Социол.исслед.-1998.-№4.

4.Беляева Л.А. В поисках среднего класса. //Социол. исслед.-1999-№7.

5.Вебер М. Основные понятия стратификации.// Социол. исслед. - 1994.-

№5.

6.Волович В.І., Погоріла Н.Б. Проблеми дослідження нової соціальної стратифікації у суспільстві //Вісник Київського університету. Серія: Соціологія, психологія, педагогіка. Випуск 1.-К.:1995.

7.Изменение социально-классовой структуры общества в условиях его трансформации. - Харьков: Основа, 1997.

21

8.Кравченко А.И. Социология: Учебник для вузов. – М.: Академический Проект, 2001.

9.Куценко О.Д. Возвращение классов? Перспектива классового анализа постсоветской реальности. //Социология: теория, методы, маркетинг.-2000.-№1.

10.Макеев С. Классовый анализ в современной социологии //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2001.-№3.

11.Мертон Р. Социальная теория и социальная структура //Социол. исслед.-1992.-№2.

12.Орлов А.С. О среднем классе //Социально-политический журнал .- 1994.-№9-10.

13.Подвижность структуры. Современные процессы социальной мобильности //Макеев С.А. ,Прибыткова И.М., Симончук М.В. и др.-К.: Институт социологии НАН Украины, 1999.

14.Смелзер Н. Социология: пер. с англ. – М.: Феникс, 1994.

15.Социальная стратификация и мобильность//Сорокин П.Человек Цивилизация. Общество. - М.:Политиздат 1992.

16.Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. /За ред. В.Г. Городяненка. - К.: Видавничий центр "Академія", 1999.

17.Фролов С.С. Социология: Учебник для высших учебных заведений. 2-

еиздание. - М.: «Логос», 1996.

18.Смелзер Н Социология. - М.: Феникс, 1998.

19.Штомка П. Понятие социальной структуры: попытка обобщения. //Социол. исслед.-2001.-№9.

20.Якуба Е.А. Социология: Учебное пособие.- Харьков: Константы,

1996.

План семінарського заняття 1 (2 год.)

1.Поняття, види та елементи соціальної структури суспільства.

2.Соціальна група як елемент соціальної структури суспільства.

3.Класифікація соціальних груп.

План семінарського заняття 2 (2 год.)

1.Соціальна стратифікація: сутність, причини, історичні типи.

2.Класова система стратифікації. Середній клас.

3.Соціальна мобільність: сутність, типи, механізм здійснення.

Головні положення, поняття та категорії

Під структурою в науці розуміють сукупність функціонально взаємопов’язаних елементів, які складають внутрішню будову об’єкта.

У соціології домінують два підходи до трактування соціальної структури суспільства:

1) як сукупність соціальних (клас, трудовий колектив, верства, група),

22

соціально-демографічних (молодь, пенсіонери), соціально-професійних, територіальних (тип поселення) й етнічних спільнот (нації, народності), пов’язаних між собою системою сталих відносин;

2) як сукупність соціальних інститутів та безособової системи соціальних ролей і статусів. Обидва підходи взаємодоповнюють один одного, оскільки соціальні інститути виступають як регулятори діяльності соціальних груп, а норми та правила, що пропонують соціальні інститути, реалізуються безпосередньо через соціальні групи.

Соціальна група – об’єднання індивідів, які вступають у певні взаємодії та формують соціальні відносини, усвідомлюють свою приналежність до даної групи і вважаються її членами з точки зору інших.

Велика соціальна група – соціальна група з великою кількістю членів; протистоїть малій групі і, на відміну від неї, заснована на різного типу зв’язках, що не передбачають обов’язкових особистісних контактів (соціальні класи, верстви, нації, територіальні спільноти тощо).

Мала соціальна група – така соціальна група, між всіма членами якої відбуваються безпосередні контакти. Розмір такої групи може коливатися від 3 до 15 осіб, хоча зустрічаються і більш чисельні.

Ознаки малої групи: розвинуте почуття приналежності до групи у її членів, спільна діяльність, цілі, система норма та цінностей, спільні емоційні переживання, чіткий розподіл соціальних ролей та статутів (сім’я, студентська група, виробнича бригада тощо).

Малу групу називають формальною, якщо вона формується і функціонує як офіційна частина трудової, навчальної чи громадської організації, коли безпосередню основу міжособистісних стосунків становить діяльність щодо досягнення певної мети. Якщо група не має офіційного, юридичного фіксованого статуту, а відносини між її членами не формалізовані в положеннях, нормативних актах, а мають природний характер, то це

неформальна група.

Первинна група – різновид малої групи (сім'я, друзі, однолітки, іноді сусідська група), яка забезпечує первинну соціалізацію і опосередковує входження індивіда в інші групи. Така група базується на прямих контактах її членів, передбачає високий ступінь емоційних відносин та ідентифікації членів з групою.

Вторинна група – така група, в якій між її членами майже відсутні емоційні зв’язки, їх взаємодія обумовлена прагненням досягнути первинної цілі. В таких групах головне значення надається не особистісним якостям людей, а їх вмінню виконувати певні функції. Соціальні ролі чітко визначені, мають безособовий характер. На базі вторинних груп іноді утворюються первинні.

Аутгрупа – група людей, стосовно якої індивід не має почуття ідентичності або приналежності. Членів такої групи індивід розцінює як „не ми” або „чужі”.

Інгрупа – група до якої індивід переживає почуття ідентичності, приналежності ( "ми", "свої").

23

Соціальний інститут – форма організації і засіб здійснення спільної життєдіяльності людей.

Соціальні інститути створюють можливість членам суспільства задовольняти різні потреби, регулюють поведінку людей у межах соціальних відносин.

Основи сучасного підходу до вивчення соціальної стратифікації закладені М. Вебером, більш детально цей феномен аналізується в теоріях функціоналізму (Т. Парсонс, К. Девіс, У. Мур.).

Соціальна стратифікація – описує соціальну нерівність у суспільстві. Це диференціація населення за рівнем доходів, влади, освіти, престижу професії, а також віку, статі, етнічної, релігійної, культурної приналежності. Соціологи називають чотири історичні типи стратифікації: рабство, касти, стани та класи.

Страта – сукупність індивідів, зайнятих економічно й соціально рівноцінними видами діяльності, як отримують приблизно рівну матеріальну та моральну винагороду, тобто мають однакове положення у стратифікаційній ієрархії.

Соціальні класи – великі групи людей, які відрізняються одна від одної у системі суспільного виробництва, відношенням до засобів виробництва та розмірами і способами одержання доходів. Також класами називають будь-яку соціальну страту в сучасному суспільстві, яка відрізняється від інших доходом, владою, освітою, престижем.

В історичному сенсі класи – найбільш молодий і найвідкритіший тип стратифікації.

Першу типологію класів США запропонував у 40-х рр. ХХ ст. Американський вчений Л. Уорнер. Вона нараховувала шість класів. Сьогодні ця типологія поповнилась ще одним класом і набула семирівневу структуру:

1)верхній - вищий клас;

2)нижній - вищий клас;

3)верхній - середній клас;

4)середній - середній клас;

5)нижній - середній клас;

6)верхній - нищий клас;

7)нижній - нищий клас.

Особливу соціальну та політичну роль у суспільстві відіграє середній

клас.

Він виконує функцію стабілізатора суспільного життя. В індустріально розвинутих країнах він складає від 60 до 80%. До середнього класу традиційно відносять лікарів, юристів, університетських професорів та вчителів, інженерів, технічних фахівців, середню та дрібну буржуазію, менеджерів, службовців високої та середньої кваліфікації, військових, фермерів, високо кваліфікованих робітників.

Соціальна мобільність – сукупність соціальних переміщень у суспільстві, які здійснюють окремі індивіди або соціальні групи.

Вертикальна мобільність – це переміщення із однієї страти в іншу. В

24

залежності від напрямку переміщення може бути або висхідною, або низхідною.

Горизонтальна мобільність – переміщення індивіда із однією соціальної групи в іншу, що розташована на тому ж рівні. Також соціальну мобільність поділяють на індивідуальну та групову, міжпоколінну та внутрішньопоколінну.

Нерівність і бідність – це поняття, які щільно пов’язані з соціальною стратифікацією. Нерівність характеризує нерівномірний розподіл дефіцитних ресурсів суспільства між різними верствами населення.

Бідність – це економічний та соціокультурний стан людини, яка володіє мінімальною кількістю ліквідних цінностей та має обмежений доступ до соціальних благ.

Запитання та завдання для самоконтролю

1.Визначте сутність поняття "соціальна структура суспільства".

2.Охарактеризуйте основні елементи соціальної структури суспільства.

3.Дайте визначення понять "соціальна спільнота" і "соціальна група". Яку роль в соціологічному аналізі соціальної структури суспільства вони відіграють?

4.Наведіть відомі вам класифікації соціальних груп. У чому полягає їх пізнавальна цінність?

5.Розкрийте сутність теорії соціальної стратифікації.

6.Який з теоретичних підходів до визначення сутності та перспектив розвитку соціальної стратифікації – функціональний, конфліктний, еволюційний - є, на Вашу думку, найбільш плідним? Чому? Відповідь аргументуйте.

7.Які історичні типи соціальної стратифікації Ви знаєте? Охарактеризуйте їх особливості.

8.Які особливості еволюції соціально-класової структури властиві українському суспільству протягом ХХ ст.?

9.Що таке соціальна мобільність? Порівняйте можливість здійснювати соціальну мобільність за умов рабства, каст, станів, класів?

10.Наведіть чинники індивідуальної мобільності? З якими труднощами може зіткнутися індивід, що здійснює висхідну мобільність?

11.Що може слугувати причинами групової мобільност?

12.Визначте основні риси "середнього класу" і його соціальні функції?

13.Дайте оцінку перспективам формування середнього класу в Україні.

Теми рефератів

1.Ускладнення соціальної структури як чинник розвитку українського суспільства.

2.Соціальна група як суб’єкт суспільного життя.

3.Механізми взаємодії між соціоструктурними елементами суспільства.

25

4.Концепція М.Вебера про сутність, джерела і тенденції розвитку соціальної нерівності.

5.П. Сорокін про форми соціальної стратифікації.

6.Основні тенденції соціальної диференціації українського суспільства.

7.Бідність та нерівність у пострадянських суспільствах.

8.Проблеми формування середнього класу в Україні.

9.Соціальна мобільність і міграційні процеси в Україні.

Методичні поради

Суспільство уявляє собою систему, яка містить у собі багато елементів і зв'язків між ними. Обов'язковим атрибутом будь-якої складної системи є структурованість. Суспільство – не виключення. Воно має складну структуру, яка, так би мовити, "цементує" його, надає сталого характеру і, одночасно, забезпечує мінливість, створюючи умови для соціального прогресу.

Щоб зрозуміти зміст поняття "соціальна структура" необхідно розглянути розвиток концепції соціальної структури – марксистський та структурнофункціональний аналіз.

Доцільно розглянути такі види структур (підструктури) суспільства: соціально-класову, соціально-демографічну, соціально-професійну, соціальнотериторіальну (поселенську), національно-етнічну. Для вивчення цього питання корисно залучити посібники: О. Якуба "Соціологія"; А. Кравченко "Соціологія"; "Соціологія" за ред. В. Городяненко тощо.

З поняттям соціальної структури нерозривно пов'язане поняття соціальної стратифікації та соціальної мобільності. У ХХ ст. вченими-соціологами П. Сорокіним, Т. Парсонсом, Р. Мертоном, К. Девісом, У. Муром була створена теорія соціальної стратифікації. Соціальна страифікація – поняття, яким позначають, по-перше, структуру суспільства, по-друге, систему ознак соціальної диференціації. Аналізуючи це питання, необхідно звернути увагу на причини виникнення соціальної стратифікації, перспективи її розвитку, історичні типи. Розглядаючи історичні типи стратифікації проведіть порівняння їх особливостей, спробуйте пояснити, чому рабство, касти, стани називають закритим типом, а класи – відкритим. Докладніше проаналізуйте класову систему стратифікації, оскільки саме вона дає уявлення про соціальну структуру сучасного суспільства. Порозмірковуйте над роллю середнього класу у житті сучасного суспільтва, про перпективи його формування в Україні.

Для вивчення цього питання поряд з навчальною літературою рекомендується залучити такі тексти: Е. Бергель "Социальная стратификация", М. Вебер "Основные понятия стратификации", Д. Вронг "Социальное неравенство без социальной стратификации", К. Дэвис, У. Мур "Некоторые принципы стратификации", П. Сорокин "Социальная стратификация" (А. Кравченко Социология. Хрестоматия для вузов.).

26

ТЕМА 5. ОСОБИСТІСТЬ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

План лекції (4 год.)

1.Людина, індивід, особистість: сутність понять та їх взаємозв'язок. Специфіка соціологічного підходу до вивчення особистості.

2.Структура і типи особистості.

3.Соціалізація особистості: сутність, етапи, механізми. Агенти соціалізації.

Рекомендована література

1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания.3-е изд. – СПб.: Питер,

2001.

2.Ананьев Б.Г. О проблемах современного человечества. 2-е изд. - СПб.: Питер, 2001.

3.Андреева Г.М. Социальная психология. Учебник для высших учебных заведений. – М.: Аспект Пресс, 1996.

4.Брызгалина Е.В. Индивидуальность человека. - М.: Институт молодёжи, 2000.

5.Волков Ю.Г., Мостовая И.В. Социология: Учебник для вузов. – М.: Гардарики, 1998.

6.Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. – М.: Политиздат, 1998.

7.Кон И.С. „Я” как историко-культурный феномен // Кон И.С. Патологическая психология. – М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО „МОДЕК”, 1999.

8.Кон И.С. Социология личности. – М.: Политиздательство, 1967.

9.Фромм Э. Человек для себя: Пер. с англ. Л.А. Чернышовой. – Мн.: Изд. В.П. Ильин, 1997.

10.Пумеев В.Т. Человек: единство природы и социума // Социальногуманитарные знания. – 1999.-№5.

11.Смелзер Н. Социология: Пер. с англ. – М.: Феникс, 1994.

12.Социология личности как специальная социологическая теория //Социология молодёжи: Учебник /Под ред. проф. В.Т. Лисовского. – СПб.: Издательство С.- Петербургского университета, 1996.

13.Соціологія.Підручник./ За ред. проф. В.Г.Городяненка. – К.,2001.

14.Спасибенко С.Г. Введение в социологию человека: постановка проблемы // Социально-гуманитарные знания. – 1999.-№4.

15.Спасибенко С.Г. Социальная идентичность человека: Постановка проблемы // Социально-гуманитарные знания. – 2000.-№3.

16.Тощенко Ж.Т. Социология: Общий курс. – М.: Юрайт-Издат, 2003.

17.Маслоу А. Мотивация и личность: Пер. с англ. Татлыбаевой А.М. – СПб.: Евразия, 1999.

18.Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. - СПб.: Питер Пресс, 1997.

27

План семінарського заняття 1 (2 год.)

1.Соціологічні підходи до визначення та дослідження особистості. Теорії особистості.

2.Статусно-рольова і мотиваційна структура особистості.

3.Типології особистості.

План семінарського заняття 2 (2 год.)

1.Соціалізація як умова формування та розвитку особистості.

2.Процес соціалізації індивіда. Агенти соціалізації.

3.Особистість та соціальний контроль.

Головні положення, поняття та категорії

Особистість, її сутність та існування є предметом вивчення багатьох наук: філософії, соціології, психології, педагогіки тощо.

Поряд з поняттям „особистість” на повсякденному та науковому рівнях часто вживаються терміни „людина”, „індивід”, „індивідуальність”.

Людина – найзагальніше родове поняття для позначення істот Homo sapiens. Тому традиційно у тлумаченнях поняття „людина” зазначається, що це є істота, яка уособлює нерозривну єдність біологічної, соціально-історичної, культурної, духовно-моральної сторін її існування.

Індивід – це одиничний представник людського роду, окремий член соціальної спільності: народу, соціального класу, верстви, соціальної групи. Часто у філософії індивід розуміється як соціальний першоатом. Він є вихідною соціальною одиницею, а сукупність індивідів утворює всі існуючі види соціальних спільнот. Поняття „індивід” слід відрізняти від поняття „індивідуальність”.

Індивідуальність – можна визначити як сукупність рис, що відрізняють одного індивіда від іншого. Виокремлення різних рис проводиться на різноманітних рівнях – біохімічному, нейрофізичному, психологічному, соціальному тощо.

Поняття „особистість”, як правило, використовується для відображення соціальності людини, різних її виявів.

Особистість – це стійка система соціально значущих властивостей, якостей та рис, що характеризують індивіда як продукт суспільного розвитку і залучення його до системи соціальних відносин через активну предметну діяльність і спілкування.

Особистість формується в процесі соціалізації і є продуктом індивідуального підходу та соціальної взаємодії.

Вивченням особистості в усіх її суспільних проявах займається спеціальна соціологічна теорія, яка отримала назву соціологічна теорія

28

особистості. Предметом її розгляду є дослідження особистості як об’єкта та суб’єкта соціальних відносин.

Як об’єкт соціальних відносин особистість характеризується за допомогою таких понять:

-рольова ідентифікація – усвідомлення особистістю соціальних норм, функцій, моделей поведінки, що відповідають певним соціальним ролям;

-соціальна ідентифікація – усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної соціальної спільноти;

-соціалізація – процес засвоєння індивідом протягом його життя

соціаль-них норм і культурних цінностей суспільства, до якого він належить. Як суб’єкт соціальних відносин особистість розглядається через

систему таких понять :

-самоусвідомлення особистості, тобто усвідомлення власної самобутності у межах соціуму;

-нормативна свідомість і система ціннісних орієнтацій (сприйняття і оцінка соціальної діяльності, поведінка за конкретних умов);

-потреби, інтереси, соціальні установки, мотивація.

Соціальний статус особистості – це положення, яке вона займає стосовно інших індивідів, груп. Соціальний статус визначається за соціально значущими для даного суспільства ознаками. Як правило, це – доход, влада, освіта, престиж професії, а також вік, стать, національна або релігійна приналежність тощо. Виходячи із соціального статусу, особистість виконує ту чи іншу соціальну роль.

Соціальна роль визначається в соціології як нормативний зразок поведінки індивіда, що займає певну соціальну позицію (у суспільстві, групі, організації) і виконує відповідні їй функції.

Соціальні статуси та ролі поділяють на:

-приписані, тобто ті, що індивід набуває незалежно від його бажання, здібностей та зусиль;

-досягнені – такі, що індивід набуває шляхом конкурентної боротьби та завдяки власним зусиллям, здібностям, талантам.

Механізми взаємодії особистості і суспільства містіть дві групи чинників: 1) механізм соціалізації особистості (соціальна адаптація, соціальна

індивідуалізація та соціальний контроль) ; 2) механізм саморозвитку особистості (індивідуальна цілеспрямованість,

між особистісне спілкування тощо).

Перетворення біологічного індивіда на соціальну істоту, його входження

ужиття суспільства відбувається через соціалізацію.

Соціалізація має дві фази:

-соціальна адаптація, яка передбачає пристосування індивіда до соціальних умов існування, ролевих функцій, соціальних норм, що склалися у суспільстві або окремих соціальних групах, до яких належить індивід;

-інтеріоризація, яка передбачає процес включення набутих норм, цінностей у внутрішній світ особистості, в її свідомість, де вони

узагальнюються, трансформуються, сприяють формуванню ціннісних

29

орієнтацій особистості.

Соціалізацію поділяють на дотрудову, трудову та післятрудову, на первинну та вторинну.

Соціалізація відбувається під цілеспрямованим і стихійним впливом великої кількості соціальних структур, соціальних інститутів та організацій, окремих особистостей, які сприяють засвоєнню норм та ролей. Їх називають

агентами соціалізації.

Запитання та завдання для самоконтролю

1.У чому полягає особливість соціального вивчення особистості?

2.Які напрями вивчення особистості домінували в західній інтелектуальній традиції у XX столітті? Розкрийте їх основні положення.

3.Чим відрізняється розуміння особистості в соціології та психології?

4.У чому полягає сутність рольової теорії особистості?

5.Поясніть різницю між соціальним статусом та соціальною роллю.

6.Що таке рольовий конфлікт? Які види рольових конфліктів Ви знаєте? Наведіть різні види рольових конфліктів, використовуючи приклади з відомих літературних творів.

7.Розмежуйте поняття соціалізації та виховання.

8.Від яких чинників, на Вашу думку, залежить формування особистості?

9.Хто такі феральні люди? Наведіть приклади.

10.Поміркуйте над можливими наслідками соціальної ізоляції людини. 11.Назвіть фази соціалізації. У чому полягає їх сутність?

12.Наведіть основні відмінності дитячої соціалізації та соціалізації дорослих.

13.Які проблеми вирішує особистість у процесі соціалізації? 14.Порозмірковуйте над тим, які агенти соціалізації є найважливішими та

найвпливовішими на різних етапах життя людини.

Теми рефератів

1.Основні підходи до проблеми особистості в історії соціологічної

думки.

2.Гуманістичні концепції особистості.

3.Людина в соціології марксизму.

4.Діяльнісний підхід до вивчення сутності людини.

5.Рольовий набір і рольовий конфлікт особистості.

6.Соціалізація як об’єкт дослідження соціально-гуманітарних наук.

7.Особливості процесу соціалізації дорослої людини.

8.Життєвий цикл розвитку особистості за Е. Еріксоном.

9.Вплив спілкування та соціальної ізоляції на розвиток особистості.

Методичні поради

30