Методичка_2004

заснований на досвіді, фактах - реальний). “Позитивна” соціологічна теорія Конта передбачала відмову від абстрактних міркувань про суспільство і прагнула стати такою ж доказовою і загальнозначущою, як і природничі теорії.

Соціальний еволюціонізм – це різноманітні концепції суспільного розвитку ХІХ – першої половини ХХ ст., які спиралися на поняття “еволюція” (evolution – розгортання), тобто на безперервні, поступові кількісні зміни, розвиток, на відміну від революції.

Соціальна революція (від лат. revolutio – поворот, переворот) – корінні, глибокі якісні зміни в розвитку суспільства. Соціальна революція, яка виникає як наслідок зростання суперечностей в суспільному житті на певному етапі його розвитку, являє собою найбільш гостру форму боротьби між новим, що народжується, і застарілими, старими формами суспільних відносин. Марксизм-ленінізм розглядає революцію як необхідний, закономірний результат розвитку класового суспільства.

Основні натуралістичні школи в соціології ХІХ ст.: географічна, расово-антропологічна, органічна, соціал-дарвіністська.

Географічна школа. Вона охоплювала натуралістичні вчення, які визнавали провідним фактором соціальних змін або висхідним пунктом соціологічного аналізу суспільного буття, порядку, організації географічне середовище. Розгорнуту соціологічну теорію в руслі географічної школи створив англійський історик Томас Бокль (1821 – 1862), який обгрунтував механічний географічний детермінізм, знецінюючи тим самим масштаби історичної діяльності людства по перетворенню природного середовища в культурне.

Расово-антропологічна школа. Це сукупність антинаукових концепцій, основу яких становлять положення про фізичну і психічну нерівноцінність людських рас, про вирішальний вплив расових ознак на історію суспільства, про одвічний поділ людей на "вищі" й "нижчі" раси, з яких перші нібито покликані до панування, а другі приречені бути об'єктом експлуатації, і що соціальна поведінка людини переважно детермінована спадкоємними факторами. Найбільш повного розвитку ця школа отримала в концепціях французького філософа, письменника, дипломата Жозефа Артюра де Гобіно (1816-1882), а також в працях онімеченого англійця Х'юстона Стюарта Чемберлена (1855-1926).

Органістична школа. Започаткування її пов'язано з науковою діяльністю англійського філософа та соціолога Герберта Спенсера (1820-1903). Представники цієї школи (німецький соціолог Альберт Шеффле (1831-1903), російський соціолог Олександр Іванович Стронін (1826-1886), французький філософ і соціолог Альфред Фульє (1838-1912) та ін.) інтерпретували суспільство як живий організм, а соціальну диференціацію суспільства – аналогічно до розподілу функцій між різними органами.

Соціал-дарвіністська школа. Представники цієї школи: англійський економіст, соціолог Уолтер Беджгот (1826-1877), австрійський філософ соціолог Густав Ратценхофер (1842-1904) та ін.. Соціальні дарвіністи поставили у центр досліджень проблеми міжгрупової боротьби та соціальних конфліктів,

11

зводячи ці закономірності розвитку людського суспільства до закономірностей біологічної еволюції, принципів природного добору, боротьби за існування і виживання найбільш пристосованих організмів.

Принцип "соціологізму", який характерний для соціологічної концепції Е. Дюркгейма, обґрунтовував перш за все суверенність соціології як окремої науки. Згідно з цим принципом, суспільство – це особлива реальність, що існує за власними законами і досліджувати її потрібно об'єктивними методами.

Соціальні факти – одне з головних понять соціології Е. Дюркгейма. Соціологія, за Е. Дюркгеймом, є наукою про соціальні факти – ідеї, норми, цінності .

Основними ознаками соціальних фактів є:

-об'єктивне існування щодо окремих індивідів;

-примусовий вплив на індивідів.

Аномія – стан соціальної системи, за якого значна частина громадян, знаючи про існування обов'язкових норм, ставиться до них негативно або байдуже. Цей термін введено в соціологію Дюркгеймом.

"Розуміюча соціологія" М. Вебера спрямована на розуміння того суб'єктивного змісту, який люди надають своїм вчинкам, коли вони "діють разом", тобто взаємно співвідносять свою поведінку один з одним.

Соціальна дія – це усвідомлена, зорієнтована на інших людей поведінка особистості. М. Вебер виділяє чотири ідеальних типи соціальної дії:

-цілераціональна дія – індивід виразно уявляє мету і засоби її досягнення та зворотну реакцію інших індивідів на свої дії; критерієм раціональності є успіх;

-ціннісно-раціональна дія – здійснюється на основі свідомої віри в етичну, естетичну, релігійну цінність певної поведінки;

-афективна дія (підвищено-емоційна) – здійснюється на основі неусвідом-лених психологічних імпульсів, почуттів;

-традиційна дія – відбувається на основі звички.

Сучасна західна соціологія представлена, перш за все, такими напрямами

ітеоріями, як:

-структурний функціоналізм – напрям в соціології, який розглядає соціальні явища з точки зору їх значення(функції) для забезпечення нормального, цілісного стану суспільства або якоїсь його складової частини.

-теорія соціального конфлікту – різноманітні концепції, які визначають конфлікт як один з найважливіших чинників соціального розвитку. Авторитетними для теорії соціального конфлікту є праці К. Маркса,Г. Зіммеля, Р. Дарендорфа, Л. Козера.

-теорія соціального обміну – представники цієї концепції розглядають обмін різними видами діяльності людей як фундамент суспільних відносин, на якому формуються певні структурні утворення (влада, статус, престиж, цінності та ін.) (Дж. Хоманс, П. Блау).

-символічний інтеракціонізм – теорія, що аналізує соціальні взаємодії на основі символічного змісту, який вкладають конкретні дії люди. Значення символів(мова, жести, різноманітні знаки) ця теорія розглядає як необхідні

12

засоби соціальних взаємодій індивідів (Дж. Мід).

Феноменологічна соціологія (феномен – це значуще явище). Цей напрям вважають різновидом "розуміючої соціології", оскільки суспільство розглядається як явище, створене і постійно відтворюване у духовній взаємодії індивідів. Провідним поняттям феномелогічного методу є значущість, смисл, символ, знак, дискурс та ін. При цьому допускається, що явища та події самі по собі не мають значення. Воно їм надається учасниками соціальних ітеракцій згідно з їх намірами, цілями й інтересами.

Історія соціальної думки в Україні як цілісний процес має два періоди:

-протосоціологічний період – це хронологічний проміжок від часів Київської Русі до середини ХІХ ст.;

-другий період – початок української соціології, її становлення і розвиток. Цей період безпосередньо пов’язаний з оформленням наукового статусу соціології на Заході і включає хронологічний проміжок від 80-х років ХІХ ст. по сьогоднішній день.

Запитання та завдання для самоконтролю

1.Які об'єктивні передумови становлення соціології як самостійної науки Ви можете навести?

2.Розкрийте суть соціологічної концепції О. Конта. У чому її історичне значення? У чому її історична обмеженість? Обгрунтуйте своє ставлення до контівської соціології.

3.Наведіть основні положення соціологічної концепції Г. Спенсера. Що таке об'єктивні фактори суспільного розвитку? У чому, на Вашу думку, сильні і слабкі сторони соціології Г. Спенсера.

4.У чому полягає специфіка соціального вчення марксизму з точки зору соціології? У чому принципова відмінність еволюції від революції?

5.Які причини виникнення соціологічного натуралізму? Які натуралістичні школи в соціології Ви знаєте?

6.Як визначає Е. Дюркгейм специфіку методу соціології? У чому, на Вашу думку, полягає вплив соціологічної концепції Е. Дюркгейма на розвиток сучасної соціології? Свій погляд аргументуйте.

7.Що таке "розуміюча соціологія" і теорія соціальної дії М. Вебера?

8.Як ви розумієте плюралізм сучасної західної соціології? Які Вам відомі основні сучасні соціологічні теорії і напрями? Яка їх роль у розумінні соціальних реалій?

9.Якими є передумови розвитку соціології в Україні? Чи пов'язана вона зі світовою соціологією? У чому, на Ваш погляд, головні результати її розвитку? Свою відповідь аргументуйте.

Теми рефератів

1.О. Конт – фундатор соціологічної науки.

2.Еволюціоністська соціологія Г. Спенсера.

13

3.Головні школи в натуралістичній соціології.

4.Значення ідей К. Маркса для розвитку сучасної соціології.

5.Е. Дюркгейм про значення суспільної солідарності і розподіл праці.

6.Основні ідеї праці М. Вебера “Протестантська етика і дух капіталізму”.

7.Соціологічні ідеї Г. Зіммеля.

8.Ідеї М. Драгоманова про суспільний прогрес та соціальну еволюцію.

9.Генетична соціологія М. Грушевського.

10.Сучасний етап теоретичної соціології: новітні пошуки .

Методичні поради

Метою вивчення даної теми є з'ясування чинників, що сприяли виникненню соціології як самостійної науки, головних етапів у розвитку та становленні світової й вітчизняної соціологічної думки, внеску відомих мислителів у її формування.

Вивчення питання про теоретичні та соціально-історичні передумови виникнення соціології передбачає:

По-перше, розглядання генези соціально-філософської думки (особливо в ХVІ-ХVІІІ ст.), з досягнень якої викристалізувалося соціологічне знання. Щоб розкрити зміст теоретичних передумов доцільно звернутися до творчості Т. Мора, Н. Макіавеллі, Б. Спінози, Т. Гоббса, Дж. Локка, А. Сміта, Ш. Монтеск'є тощо. Важливо зауважити, що розвиток соціологічного знання неможна розглядати як лінійний процес, коли новий етап відміняє попередній. Попередні етапи розвитку соціологічної думки не не відмирають, а продовжують існувати, маючі власну історію. Так, соціальна філософія передувала теоретичній соціології, але з виникненням останьої вона не припинила свого існування, а продовжує розвиватися і в наш час.

По-друге, аналіз впливу радикальних зрушень у соціальному бутті суспільства, в його політичній, економічній та інтелектуальній сферах. Для цього необхідно згадати історичні події революційного характеру, що відбувалися в Європі ХVІІІ ст. та сприяли виникненню нового соціального порядку, демократизації суспільного життя, урбанізації, індустріалізації тощо.

Початок формування теоретичної соціології як окремої науки припадає на першу половину ХІХ ст. Він пов'язаний в першу чергу з творчістю О. Конта, Г. Спенсера, К. Маркса.

Аналізуючи науковий доробок цих вчених необхідно звернутися до таких принципових моментів їх творчості:

О. Конт – обгрунтування ідеї позитивного мислення, створення класифікації наук, визначення предмета соціології та напрямків соціологічного аналізу – соціальної статики та соціальної динаміки, формулювання принципів соціологічного методу.

Г. Спенсер – створення теорії соціальної еволюції, стадійної моделі розвитку суспільства, розробка методології соціологічного пізнання, розвиток ідей органіцизму та функціоналізму.

14

К. Маркс – розробка теорії суспільно-історичної формації, класів та класового конфлікту.

На основі спенсеровських ідей в соціології сформувалася впливова школа

– органістична. До плеяди органіцистів можна віднести німецького вченого А. Шеффле, французьких – А. Еспінаса, А. Фулл'є, Р. Вормса тощо. Представники органіцизму активно користувалися аналогіями між суспільством та організмом, які часом підміняли конкретний аналіз суспільства.

Щоб зрозуміти головні ідеї соціал-дарвінізму, необхідно розглянути творчість австрійського соціолога Л. Гумпловича, американських – А. Смолла, У. Самнера, а також представників радикального напрямку, що за своїми принципами близький до ідеології расизму - Ж. Габіно, Х. Чемберлена, О. Аммона.

Соціологічна думка кінця ХІХ – початку ХХ ст. пов'язана з творчістю Е. Дюркгейма, В. Парето, Г. Зіммеля, Ф. Тьонніса, М. Вебера.

Е. Дюркгейм – концепція соціологізму; предмет соціології – соціальні факти; правила соціологічного методу; нормальне і патологічне в соціальному житті; соціальна солідарність.

В. Парето – логіко-експериментальний метод соціології; предмет науки – нелогічні дії; суспільство як соціальна система; еліта і маси.

Г. Зіммель – концепція формальної соціології; предмет науки – "чисті" форми соціації; концепція соціальної диференціації; теорія конфлікту.

М. Вебер – концепція розуміючої соціології; основні категорії розуміючої соціології – соціальна дія (традиційна, афективна, ціннісно-раціональна, цілераціональна), соціальне відношення; принцип "свободи від оціночних суджень".

Ознайомлюючись з соціологічною думкою кінця ХІХ – початку ХХ ст. важливо не тільки розглянути головні ідеї соціологів цього періоду, але й з'ясувати яке значення вони мають для сучасної соціології. Наприклад, розробки М. Вебера мають основоположне значення для впливової нині теорії дії, а також для сучасних концепцій соціології культури, науки, управління. Теж саме можна сказати і щодо економічної та історичної соціології, теорії соціальної структури, соціальних інститутів, конфліктів та змін.

Основні соціологічні концепції середини ХХ ст. представлені гуманістичною соціологією Ф.Знанецького, інтеракціоністською соціологією Дж. Міда, інтегральною соціологією П. Сорокіна, структурно-функціональною соціологією Т. Парсонса.

Особливості сучасного етапу теоретичної соціології знаходять відображення в теорії конфлікту (Р. Дарендорф, Л. Козер), в ідеях соціобілогії та соціального біхевіоризму (Е. Уілсон, Б. Скінер), теорії соціального обміну (Д. Хоманс, П. Блау), а також у новітніх напрямках соціологічного теоретизування (неофункціоналізм (Дж. Александер, Дж. Тьорнер), постструктуралізм (М. Фуко)). Як зазначають автори навчального посібника "Курс історії теоретичної соціології" А. Ручка і В. Танчер, соціологічна думка в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст.поєднала в собі універсальне (загальнонаукове) й національне. Універсальне виявлялося у поширенні, аналізі

15

й розвитку передових на ті часи соціологічних теорій, методів дослідження, ідей. Національною особливістю розвитку соціології в Україні було її тісне сплетіння із соціально-політичним життям, національно-визвольним рухом, поєднання з творчою спадщиною визначних представників наукової і громадської діяльності.

Щоб визначити, в чому полягають наднаціональні та національні риси української соціологічної думки доцільно проаналізувати основні положення політичної соціології М. Драгоманова, його розуміння політичного лібералізму, суспільного прогресу та соціальної еволюції; генетичної соціології М. Грушевського й теорії суспільності; погляди Б.Кістяковського на методологію соціальних наук тощо.

В результаті вивчення даної теми має скластися цілісне уявлення про історичний шлях, що пройшла соціологія за півтора століття свого існування.

ТЕМА 3. СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СУСПІЛЬСТВА ЯК СОЦІАЛЬНОЇ СИСТЕМИ. СУСПІЛЬСТВО: СУТНІСТЬ, ТИПИ, ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

План лекції (4 год.)

1.Поняття суспільства, його сутність. Ознаки суспільства як соціальної

системи

2.Теорії походження та розвитку суспільства.

3.Проблема типологізації суспільства.

4.Тенденції розвитку сучасного суспільства: модернізація, інформатизація, глобалізація.

Рекомендована література

1.Александер Дж. С. Парадоксы гражданского общества //Социология: теория, методы, маркетинг. -1999.-№1.

2.Бауман З. Индивидуализированное общество. - М.: Логос, 2002.

3.Бек У. Что такое глобализация. – М.: Прогресс-Традиция, 2001.

4.Громадянське суспільство в Україні : проблеми становлення. - К.,

1997.

5.Кравченко А.И. Социология. Хрестоматия для вузов. – М.: Академический Проект, 2002.

6.Кравченко А.И. Социология: Учебник для вузов. – М.: Академический Проект, 2001.

7.Левяш И. Я. Пост – или позднеиндустриальное общество?// Социально-гуманитарные знания, 2002.

8.Моисеев Н.Н. Информационное общество: возможности и реальность. //Политические исследования.-1993.-№3.

9.Новая индустриальная волна на Западе. Антология /Под ред. В.Л.

16

Ино-земцева. – М.: Academia,1999.

10. Парсонс Т. Система современных обществ. – М.,1997. 11.Смелзер Н. Социология. – М.: Феникс, 1998.

12. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М.,1991. 13.Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. - К.: Ін-т

соціології НАН України. 1999.

14.Українське суспільство: десять років незалежності (соціологічний моніторинг коментар науковців )-К.: Ін-т соціології НАН України, 2001.

15.Уткин А.И. Глобализация: процесс и осмысление. – М.: Логос, 2001.

План семінарського заняття (2 год.)

1.Еволюція уявлень про суспільство. Основні соціологічні теорії походження суспільства.

2.Типи суспільства. Традиційне, індустріальне та постіндустріальне суспільства, їх суттєві ознаки.

3.Модернізація, інформатизація та глобалізація як головні тенденції в розвитку сучасного суспільства.

Головні положення, поняття та категорії

“Суспільство” є однією з головних категорій соціологічної науки, нею позначається її об’єкт. Тому вчені зацікавлені в якомога точному визначенні даного поняття.

У філософській науці поширене визначення суспільства як частини матеріального світу, що відокремилась від природи, але тісно пов’язана з нею і складається з індивідів і форм їхньої взаємодії та об’єднання.

Головні підходи до аналізу суспільства:

-cистемний;

-функціональний;

-детерміністський.

Суспільство, згідно з системним підходом, - це соціальна система,

цілісне утворення, головним елементом якої є люди, їхні зв’язки, взаємодія та відносини, які мають сталий характер та відтворюються в історичному процесі. Кожний індивід, народжуючись, застає соціальну систему, що вже склалася до нього, включається в неї шляхом соціалізації.

Головна умова збереження соціального цілого – прийняття більшістю індивідів, які входять до складу суспільства, юридичних, моральних норм та соціальних цінностей, що затвердились у ньому.

Детерміністський підхід послідовно реалізується у марксистській концепції суспільства. Зокрема, він проявляється у погляді на економічну сферу суспільного життя як вихідну, таку, що є детермінантною для всіх соціальних процесів у їхньому історичному розвитку, що визначає урешті-решт політичну, соціальну, духовну сфери.

Т. Лоусон та Д. Геррод, автори словника-довідника „Соціологія. А-Я.”

17

зазначають, що частіше за все термін „суспільство” використовується по відношенню до національної держави, але є сенс і в тому, щоб називати суспільством все людство в цілому.

Тобто, якщо користуватися територіально-державним підходом, то суспільством можна назвати групу людей, яка проживає на певній території історично тривалий час, підпорядковується певній системі політичної влади, створила власну культуру та, як наголошує Е. Гідденс у своєму підручнику „Соціологія”, усвідомлює свою ідентичність серед інших навколишніх груп.

Ознаки суспільства як соціальної системи:

-цілісність;

-сталість;

-самовідтворення;

-саморозвиток;

-саморегулювання;

-самодостатність.

Суспільство – цілісна система, що має такі властивості, яких не мають окремі її елементи.

Як підсистеми суспільства розглядають сфери суспільного життя. Зазвичай їх виокремлюють чотири:

-економічну;

-соціальну;

-політичну;

-духовну.

Головні засади функціонального підходу:

-суспільство розглядається як цілісний організм, система, що складається багатьох частин;

-кожна частина може існувати тільки у межах цілого, де вона виконує конкретні, чітко визначені функції;

-функції частин полягають у задоволенні повних суспільних потреб, а всі разом вони спрямовані на підтримку сталості соціального цілого;

-функціональна насиченість системи та глибина відмінностей у функціях, що виконують різні частини (елементи), обумовлюють функціональні порушення, які можуть призвести до кризи окремих підсистем або всієї системи взагалі.

Під іншим кутом зору розглядається суспільство у концепції світової спільноти, відповідно до якої в сучасних умовах доцільно говорити не про суспільство в межах окремої країни або національної держави, а про світову систему, що поєднує все населення земної кулі. Якщо керуватися цим підходом, слід визнавати існування єдиного суспільства – світового. Найбільш

впливовими теоретиками світової спільноти вважають американські вчені І. Валлерстайн та Н. Луман.

Концепції походження суспільства:

-інструментальна;

-сексуальна;

-гендерна;

18

-кратична;

-семантична.

Щоб осягнути розмаїття форм соціального буття людини, соціологи поділяють усі суспільства, що існували та існують, на певні типи. Декілька типів суспільств, що об’єднані спільними критеріями, складають типологію.

За критеріями способу виробництва та форми власності К. Маркс виділив п’ять суспільно-економічних формацій (типів суспільств): первісну,

рабовласницьку, феодальну, капіталістичну, комуністичну.

За кількістю рівней управління та ступенем розшарування суспільства суспільства поділяють на прості та складні.

За способом добування засобів існування: суспільства мисливців і збирачів, скотарські, землеробські, традиційні (аграрні), індустріальні та

постіндустріальні.

Доіндустріальне суспільство має в основі матеріальної культури переважно сільськогосподарське виробництво, але виникає і несільськогосподарська спеціалізація. Більшість населення живе в сільській місцевості. Виникають перші міста, де концентрується торгівля та мануфактури. Головні соціальні інститути – церква та армія.

Індустріальне суспільство має економіку, що базується на машинних технологіях.

Упостіндустріальному суспільстві особливого значення як головна направляюча сила соціальних змін набувають теоретичне знання, інформація та університети, наукові центри, дослідницькі лабораторії як місце, де знання виробляють.

Усучасній соціології існує два принципово різних погляди на природу

громадянського суспільства:

- це суспільна система в цілому, що здобула певний рівень соціальноекономічного, політичного, культурного розвитку та має всі ознаки цивілізованості (ринкова економіка, демократія, дотримання прав людини).

- це особлива сфера соціуму, що протистоїть державі та охоплює соціальні зв’язки, соціальні інститути, об’єднання людей, які виникають спонтанно та реалізують різноманітні потреби, інтереси, цілі.

Модернізація – перехід від традиційного до індустріального суспільства, що розтягнутий в часі та поширюється на всі сфери суспільства життя. Буває

органічна та неорганічна.

Глобалізація – це історичний процес зближення націй та народів, між якими поступово зникають традиційні кордони і людство перетворюється в єдину взаємозалежну систему.

Запитання та завдання для самоконтролю

1.Доведіть, що суспільство є соціальною системою.

2.Проведіть порівняльний аналіз традиційного та індустріального суспільств.

3.Проведіть порівняльний аналіз індустріального та постіндустріального

19

суспільств.

4.Що є визначальними факторами у розвитку традиційного, індустріального та постіндустріального суспільств?

5.Що таке модернізація? Охарактеризуйте це явище з точки зору теорії модернізації.

6.У чому полягає сутність глобалізації?

7.Охарактеризуйте позитивні та негативні наслідки глобалізації.

8.Як, на Вашу думку, процес глобалізації впливає на розвиток українського суспільства?

9.До якого типу– традиційного, індустріального чи постіндустріального

–можна віднести українське суспільство? Відповідь аргументуйте.

Теми рефератів

1.Теорії походження суспільства.

2.Громадянське суспільство та шляхи його формування.

3.Україна на шляху до громадянського суспільства: труднощі та перспективи.

4.Традиційне, індустріальне та постіндустріальне суспільства: порівняльний аналіз.

5.Модернізація: сутність, види та форми прояву.

6.Інформаційне суспільство: сутність і тенденції розвитку.

Методичні поради

Вивчення даної теми доцільно розпочинати з визначення поняття, яким позначається об'єкт соціологічної науки, тобто суспільства. На цьому шляху можуть виникнути певні труднощі, пов’язані з тим, що поняття „суспільство” активно застосовується в різних соціогуманітарних науках та на повсякденному рівні. До того ж складність явища та мультипарадигмальність соціологічної теорії обумовлюють величезну кількість визначень суспільства. В результаті зміст цього поняття, його межі виявляються визначеними лише до певної міри. Тому викладення питання про зміст і сутність категорії "суспільство" передбачає порівняльний аналіз основних теоретичних підходів (системного, функціонального, детерміністського) як до визначення поняття, так і до розуміння явища, яким воно позначається.

Розмірковуючи над тезою, що суспільство є системою, необхідно мати на увазі, що системність суспільства означає виявлення граничної складності цього об'єкта, його самоорганізацію, самоуправління, саморозвиток та самовідтворення. На відміну від складних біологічних систем, що самоорганізуються, суспільство має у складі своєї структури духовні елементи

– знання, традиції, звичаї, норми, ідеали, плани тощо як окремої людини, так і цілих соціальних груп.

Метод типологізації є важливим інструментом соціального пізнання. Він знайшов застосування у соціологічному вивченні суспільства. Розглядаючи

20