Учебное пособие(философия)

якої виконують різні функції і залежать в силу цього один від одного. Соціальні системи є інтегрованими і тяжіють до стабільності, а дисфункції є ненормальним, патологічним станом, який слід усувати. В основі суспільного життя лежать норми і цінності і суспільне життя залежить від солідарності, засновується на взаємодії та співробітництві індивідів і вимагає соціального контролю, який здійснюють соціальні інститути.

Вмежах структурного функціоналізму було розроблено цілий ряд категорій (найбільш загальних понять), придатних для соціології як самостійної науки (соціальна система, функція, роль, структура тощо).

Джерелами теорії конфлікту є марксистська теорія, праці Г. Зіммеля, присвячені соціальному конфлікту, творчість Ральфа Дарендорфа (нар. 1929),

атакож Рендалла Коллінза (нар. 1913), який здійснив спробу розробити більш узагальнену теорію конфлікту.

В50-ті та 60-ті рр. ХХ ст. теорія конфлікту розглядалась як своєрідна альтернатива структурному функціоналізму, як в той час зазнавав серйозної критики. З погляду американського дослідника Дж. Рітцера, найбільш вагомим внеском цієї теорії в соціологічну думку є створення засад для сучасних промарксистських теорій.

Теоретики конфлікту розглядають суспільство як таке, що у будь-який момент зазнає безперервних змін. З їхнього погляду, кожна точка соціальної системи перебуває у стані конфлікту, кожний елемент суспільства робить внесок у дезорганізацію і зміни, а не сприяє стабільності. Якщо в суспільстві й існує якась впорядкованість, то обумовлена вона примусом, а не єдністю норм, цінностей та колективних моральних принципів, які поділяються більшістю членів суспільства.

Символічний інтеракціонізм як напрямок сучасної західної соціології акцентує увагу на процесах взаємодії індивідів та груп на основі символічного змісту, який вкладають у свої конкретні дії люди. В межах цієї теорії важливими є значення символів як необхідних засобів соціальних взаємодій, особливо мови. Мова як система знаків виступає головним символічним засобом взаємодії та управління людською поведінкою. Соціальний символ, що має риси знакової структури, є необхідним елементом виконання соціальної ролі, без якої взаємодія неможлива.

Засновником теорії символічного інтеракціонізму був американський соціолог Джордж-Герберт Мід (1863 – 1934). Визнаючи перевагу соціального (колективного) над індивідуальним і відкидаючи протиставлення індивіда і суспільства, Дж.-Г. Мід вважав, що соціальний світ людини і людства

41

формується в результаті процесів соціальних взаємодій. В своїй праці «Розум, Я і суспільство» (1934) Дж.-Г. Мід підкреслює, що в соціальних взаємодіях вирішальну роль відіграє «символічне оточення» і спілкування між людьми здійснюється за допомогою таких засобів-символів, як жести і мова. Соціальне життя залежить від здатності індивіда уявляти себе в інших соціальних ролях, а це прийняття ролі інших залежить, в свою чергу, від нашої здатності до внутрішнього діалогу з собою. Як бачимо, у символічному інтеракціонізмі велике значення надається активному творчому індивіду.

В найбільш змістовній формі основні положення теорії символічного

положень, індивіди діють по відношенню до речей на підставі смислів, якими вони володіють. Сенс будь-якої речі, що потрапляє у поле зору індивіда, виникає із взаємодії, у яку цей індивід вступає з іншим.

Таким чином, символічний інтеракціонізм – це перш за все дослідження відношення між особистістю і суспільством як процесу символічного спілкування між соціальними «акторами». Розвиток цієї концепції сприяв активному аналізу певної сукупності категорій та понять соціології, таких як: роль, соціалізація, комунікація, дія тощо, які використовуються в різних галузях соціологічної науки.

Феноменологічна соціологія як один із напрямів в соціології розглядає суспільство як результат духовної взаємодії людей і тому її вважають різновидом «розуміючої соціології».Основоположник феноменологічної соціології – австрійський соціолог Альфред Шюц (1899–1959), який, аналізуючи структуру повсякденного мислення, розробив концепцію інтерсуб’єктивного світу повсякденного життя. Цей світ, за його точкою зору, існував до нашого народження і інтерпретувався нашими предками як соціальний світ. Зі змістом такої інтерпретації індивід знайомиться через процес виховання і навчання в сім’ї та школі. Сприйняття конкретних законів залежить від того, як людина інтерпретує, визначає для себе ті або інші події. Спосіб тлумачення ситуації, визначення того, що можливо, допустимо, а що абсолютно виключено, залежить від системи цінностей індивіда, яку він сприйняв в процесі соціалізації, від нагромадженого власного досвіду взаємодії з оточуючими людьми. Соціально нормовані «конструкції світу» є варіативними, вони створюються самими діючими індивідами і залежать від приналежності їх до тієї чи іншої культури, соціальної верстви, професійної групи.

42

Представники феноменологічної соціології намагаються вивчати суспільне життя у його суто людських проявах – через уявлення, мотиви, цінності практично діючих соціальних індивідів. На думку А. Шюца, можливість об’єктивного розуміння мотивів людських дій, тобто їх суб’єктивного смислу закладена в самій основі повсякденного життя, у «світі повсякденності». Саме це дозволяє вирішувати головне завдання соціології – зрозуміти процес становлення об’єктивності соціальних явищ на основі суб’єктивного досвіду індивідів.

Теорія соціального обміну, основоположником якої вважають американського соціолога Джорджа Хоманса (1910 – 1989), акцентує увагу на аналізі зв’язків між макро- і мікрорівнями соціальної реальності. Представники цього напряму в соціології розглядають обмін різними видами діяльності індивідів як фундаментальну основу суспільних відносин, на якій створюються стійкі структурні утворення (влада, статус, престиж, конформізм та ін.). Виходячи з такого розуміння процесів взаємодії, прихильники даної теорії вважають, що люди взаємодіють між собою на основі аналізу власного досвіду, потенційних винагород і покарань. Існують дві передумови теорії соціального обміну. Перша виходить з того припущення, що у поведінці людини переважає раціональне начало, яке націлює її на одержання певних вигод (гроші, товари, послуги, престиж, дружба та ін.). Друга передумова цієї концепції буквально розкриває її назву: процес соціальної взаємодії індивідів та груп тлумачиться як постійний обмін між ними різними вигодами. «Обмінні угоди» розглядаються як елементарні акти, з яких складається фундаментальний рівень суспільного життя, а соціальні структури та інститути виростають з обмінних відносин.

Етнометодологія – соціологічна концепція, представлена американським соціологом Гарольдом Гарфінкелем (нар. 1917 р.) у своїй книзі «Дослідження з етнометодології» (1967). Сам термін «етнометодологія» означає «методи людей».

Представники цієї концепції обґрунтували предмет етнометодології – так звані етнометоди, тобто характерні для різних соціальних груп і організацій методи пояснювання, які застосовуються учасниками взаємодії з метою розуміння актуальних фактів і явищ. Етнометодологи розглядали всі соціальні події і дії як однаково важливі предмети соціологічного дослідження. Щоб при інтерпретації соціальних подій і дій соціолог зміг врахувати їх специфіку, він, крім використання термінів спеціального наукового аналізу, повинен ще використати найбільш характерні вирази розмовної мови. У цих виразах

43

достатньо повно фіксується ця специфіка, а самі вирази в процесі інтерпретації подій і дій демонструють свою власну раціональність.

Соціолог, згідно положень концепції етнометодології, зобов’язаний враховувати власну залежність від світу повсякденності і формулювати опис практичних взаємодій як на професійному рівні, використовуючи формальні методи соціологічного пояснення, так і на рівні повсякденного життя.

Сучасний розвиток західної соціології не може бути обмежений, вищеназваними теоріями і концепціями. Перелік теорій і концепцій можна продовжити (неопозитивізм, неофрейдизм, теорія структурації Е. Гідденса, теорія «соціальної дії та соціальних систем» Ю. Хабермаса та ін.) і всі вони разом з різними варіаціями класичних теорій утворюють надзвичайно багатий спектр сучасної соціології. В ній тісно поєднуються теоретико-пізнавальні і прикладні функції. Сучасне західне суспільство активно використовує соціологічні методи пізнання, які проникають практично в усі галузі людської діяльності. Наша вітчизняна соціологія, висвітлюючи актуальні проблеми методології та методики соціологічних досліджень, історії розвитку соціології, соціологічного відображення процесів демократії та інших реалій українського суспільства, активно інтегрується у світову соціологічну науку.

Все активніше включається в методичне керівництво науково-дослідною діяльністю Соціологічна Асоціація України (САУ). З 1993 р. вона є колективним членом Міжнародної соціологічної асоціації.

Трансформаційні процеси, що відбуваються в українському суспільстві, суттєво позначилися на зростанні ролі соціології в дослідженні та управлінні суспільними процесами. Однак, щоб соціологія дійсно посіла відповідне місце у науковому та практичному житті, потрібні час і подолання соціальноекономічних труднощів, які переживає наше суспільство.

Основна література

1.Громов И. А. Западная социология. – СПб, 2003.

2.Ритцер Дж. Современные социологические теории: (Пер. с англ.). –

СПб, 2002.

3.Соціологія: Підручник (За ред. В. П. Андрущенка, М. І. Горлача та ін.). – К. – Х.,1998.

4.Соціологія: Підручник (За ред. В. Г. Городяненка) – К., 2002.

5.Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. – Львів, 2003.

44

Додаткова література

1.Валлерстайн И. Конец знакомого мира: Социология ХХ века. – М.,

2003.

2.Захарченко М. В., Погорілий О. І. Історія соціології: Від античності до початку ХХ століття. – К., 1993.

3.Култаєва М. Д. Західноєвропейська теоретична соціологія ХХ ст. – Харків, 2003.

4.Павліченко П., Литвиненко Д. Соціологія. Навч. посібн. – К., 2002.

5.Панина Н. Профессиональная этика и социология в Украине (к принятию Кодекса профессиональной этики социолога САУ)//Социология: теория, методы, маркетинг. – 2004. – №3.

6.Піча В. З історії української соціологічної думки. – Львів, 2005.

7.Резник А., Резник В. Украинская социология после 1991 года//Социлогия: теория, методы, маркетинг. – 2004. – №3.

8.Ручка А., Танчер В. Очерки истории социологической мысли. –

К.,1992.

9.Социологи Украины и России: Библиографический справочник/Под ред. В. Г. Городяненко. – К., 2004.

Теми рефератів та доповідей

1.О. Конт – засновник соціологічної науки.

2.Еволюціоністська теорія суспільства Г. Спенсера.

3.Головні школи в соціології ХІХ – початку ХХ ст.

4.Соціологічна концепція Е. Дюркгейма.

5.«Розуміюча соціологія» М. Вебера.

6.Соціологічні погляди М. Драгоманова.

7.Соціологічні погляди М. Ковалевського.

8.М. Грушевський і розвиток української соціології.

9.М. Шаповал як соціолог.

10.Особливості розвитку української соціології, її завдання й

проблеми.

11.Основні сучасні напрями соціологічної історії.

Питання та завдання для самоконтролю

1. Що таке протосоціологія?

45

2.Що сприяло виникненню і розвитку соціології як окремої науки?

3.У творі якого соціального мислителя вперше з'явився термін соціологія?

а) А. Сен-Сімона б) О. Конта в) К. Маркса

г) Е. Дюркгейма

4.Охарактеризуйте основні етапи становлення та розвитку соціології.

5.Яка роль Конта у становленні соціології?

6.Хто з відомих мислителів ХІХ ст. наполягав на тому, що універсальні закони функціонування і розвитку живих систем необхідно поширювати на соціальне життя?

а) К.А. Сен-Сімон б) Г. Спенсер в) А. де Токвіль г) К. Маркс

7.Вважав, що соціологія має бути позитивною наукою про суспільство, тобто старанно збирати, описувати та класифікувати соціальні явища, оперувати фактами, цифрами і даними...

а) О. Конт б) Г. Спенсер в) М. Вебер

г) Е. Дюркгейм

8.Охарактеризуйте соціологічне вчення Г. Спенсера. Яка головна ідея його вчення?

9.Головним внеском Г. Спенсера в розвиток соціологічної теорії вважають …

а) побудову теорії класового конфлікту б) виведення принципів соціальної еволюції

в) створення концепції формальної соціології

46

г) вивчення феномену демократії

10.Визначте головні школи в соціології ХІХ – початку ХХ ст. Під впливом яких факторів вони виникли?

11.На соціальну статику та соціальну динаміку соціологію поділяв:

а) К.А. Сен-Симон б) Г. Спенсер в) О. Конт г) К. Маркс

12. Для позначення певного етапу історичного розвитку суспільства поняття «суспільно-економічна формація» вперше використав...

а) М. Вебер б) Г. Зіммель в) К. Маркс

г) Е. Дюркгейм

13. Яка(і) з наведених категорій є центральною(ими) у творчості К. Маркса?

а) продуктивні сили б) цілераціональні дії в) самогубство г) ідеальний тип

д) ціннісно-раціональні дії е) класовий конфлікт ж) базис і надбудова з) соціальна дія

14. Для характеристики особливого стану суспільства, пов'язаного з відсутністю регуляції, дезорганізацією, руйнуванням системи цінностей ввів поняття «аномія» ...

а) О. Конт б) Г. Спенсер в) М. Вебер

г) Е. Дюркгейм

47

15.Який внесок в розвиток соціології зробив Е. Дюркгейм? Чому його називають класиком соціології?

16.Е. Дюркгейм предметом соціології вважав:

а) соціальні факти б) соціальні дії в) поведінку людей

г) соціальну диференціацію

17.За Е. Дюркгеймом, суспільство не може існувати без солідарності між людьми. В сучасному індустріальному суспільстві індивіди солідарні між собою передусім через те, що вони виконують різні функції і тому відчувають взаємну потребу один в одному. Таку солідарність Е. Дюркгейм називає:

а) формальною б) механічною в) пролетарською г) органічною

18.Методологію наукового дослідження Е. Дюркгейма називають …

а) психологізмом б) позитивізмом в) натуралізмом г) соціологізмом

19. Яка(і) з наведених категорій є центральною(ими) у творчості М. Вебера?

а) продуктивні сили б) виробничі відносини в) соціальний організм г) ідеальний тип

д) ціннісно-раціональні та ціле раціональні дії е) класовий конфлікт ж) соціальна солідарність з) соціальна дія

20. Проаналізуйте внесок М. Вебера в розвиток соціологічної теорії?

48

21. М. Вебер є автором твору(ів): а) «Демократія в Америці» б) «Капітал»

в) «Курс позитивної філософії» г) «Протестантська етика і дух капіталізму»

д) «Про розподіл суспільної праці»

22.М. Вебер є автором концепції … а) розуміючої соціології б) формальної соціології в) позитивізму г) соціальної еволюції

23.Охарактеризуйте зародження і розвиток соціологічної думки в

Україні.

24.Назвіть видатних українських соціологів і охарактеризуйте їхню наукову діяльність.

25.Охарактеризуйте завдання й проблеми сучасної української соціології.

26.Визначте головні теоретико-методологічні напрями сучасної західної соціології. Дайте їм порівняльний аналіз.

49

3СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1Соціологічне дослідження: сутність, різновиди,

етапи

Соціологічне дослідження – це система послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, спрямованих на отримання точних об’єктивних даних про соціальне явище чи процес, що вивчається. В соціологічному дослідженні відбувається поєднання теоретикометодологічного та емпіричного рівнів пізнання.

Характер поставлених мети та завдань, глибина аналізу соціальних явищ та процесів, форма проведення та інші критерії визначають вид соціологічного дослідження.

У соціологічній літературі зазвичай йдеться про такі види соціологічних

досліджень:

50