Информатика.ЛБ

При запису цього алгоритму у вигляді програми спочатку треба описати масив за допомогою оператора float x [n], ввести його значення в пам'ять

знаходиться підказка cout << "x [" << i << "] = "; і зазначен номер елемента x[i], значення якого треба ввести.

21

поки не буде введене значення елемента x[i] і натиснута клавіша Enter, після чого обробка програми буде продовжена. Зазначений оператор включений у

x[1], x[2] … x[6] і при цьому x[0] — звертання до першого елемента, x[1] — звернення до другого елемента масиву і т.д. Пропонована програма використовує два цикли: один — для введення елементів масиву, інший — для обчислення функції. Ці операції можна виконати й в одному циклі, тоді програма буде мати вигляд:

//Р2_2.CPP — введення елементів одновимірного масиву

//і обчислення функції здійснюється в одному циклі

#include < math.h> #include < iostream> using namespace std; float a, y ;

void main ( )

{

const int n =7; float x [ n ]; int i;

float a, y ;

a = 10.5;

for ( i = 0; i < n ; i++)

{

cout << "x [ " << i << "] = "; cin >> x [ i ] ;

y = a * x[ i ]*x[ i ] - sin( x[ i ] );

cout << "При значенні =" << x[і] << " y= " << y << endl;

}

}

Приклад 2.2 Обробити відомість успішності групи студентів з 10 чоловік по програмуванню, підрахувавши середній бал групи і кількість відмінників.

Список оцінок представимо масивом mas[i] (i=0..9), і програма, що реалізує таку задачу, виглядає в такий спосіб :

22

//Р2_3.CPP — використання одновимірних масивів

//Визначення середнього бала групи і кількості відмінників

#include < math.h > #include < iostream> using namespace std;

k=k+1;

}

cout << "Середній бал = " << s / float(n ) << endl; cout << "Кількість відмінників =" << k<< endl;

}

У цій програмі змінна s служить для обчислення суми оцінок групи, а змінна k — для підрахунку кількості відмінників. Перед обчисленням треба задати цим змінним початкового нульового значення. Оператор

cout << " mas [ " << i << "] = ";

усередині циклу виконує роль підказки про необхідність введення чергової оцінки, а наприкінці використовується для виведення результатів обчислення ( cout << "Середній бал"<< s / float (n) << endl; cout << "Кількість відмінників =" <<k<< endl;) .

Крім одновимірних масивів, тобто таких, де положення елемента визначається за допомогою одного індексу, у практиці розв‘язання задач часто застосовуються багатовимірні масиви. У них положення елемента визначається шляхом запису декількох індексів. Найбільш широке поширення одержали двовимірні масиви, які називаються матрицями. Матриці являють собою порядковий запис декількох одновимірних масивів, наприклад:

23

Місце розташування кожного елемента визначається за допомогою двох індексів — номера рядка і номери стовпця, тобто порядкового номера в рядку.

Індекси таких масивів записуються в квадратних дужках. Наприклад, запис М[1] [2] вказує на елемент, що знаходиться в другому рядку і третьому стовпці, тобто маючий значення -20.5 (рахунок індексів починається з 0). Для перебору всіх елементів матриці при їхньому введенні-виведенні, а також при обробці в програмі варто передбачати організацію двох циклів: один — для завдання значень індексу рядків, інший -індексу стовпців.

Приклад 2.3 До кожного елемента вищенаведеної матриці M додати число 10.

//Р2_4.CPP — використання двовимірних масивів

//До кожного елемента матриці додати число 10.

#include < iostream> using namespace std; void main ( )

{

const int n = 3; // кількість рядків матриці const int m = 5; // кількість стовпців матриці float M [ n] [m];

int i, k; float s; s = 10 ;

cout << " Введіть значення масиву:" << endl; // Введення значень двовимірного масиву

for ( i = 0; i < n; i++)

for ( k = 0; k < m; k ++)

{

cout << " M [ " << i << "] = " << "[ " << k << ]" ;

cout << "Нове значення матриці :" << endl;

24

Покажчики не прив'язують дані до якого-небудь визначеного імені змінної і можуть містити адреси будь-якого неіменованого значення. Існує адресна константа NULL , що означає "порожню" адресу.

У мові С++ знаходиться усього два оператори, що відносяться до покажчиків:

―&‖ — оператор " адреса значення "; ―* ― — оператор "значення за адресою".

Оператор "*" , використовуваний разом з покажчиками, витягає значення, на яке вказує змінна, розташована безпосередньо після нього.

Оператор "&" , використовуваний разом з покажчиками, повертає адресу змінної, розташованої безпосередньо після нього.

Покажчики можна оголосити одним з наступних способів:

<тип> *ptr;

<тип> *ptr = <перемінна - покажчик>;

<тип> *ptr =&<ім'я змінної>; // адреса змінної

У програмі це може виглядати в такий спосіб:

int *ptx ,b ; float y; // оголошені перемінна - покажчик ptx і звичайні змінні b і

// яке міститься в змінній sp, тобто адреса змінної y.

При оголошенні покажчиків символ "*" може розташовуватися або перед ім'ям покажчика або записуватися відразу після оголошення типу покажчика і поширює свою дію тільки на одну змінну - покажчик, перед якою він знаходиться, наприклад:

long *pt; long* Uk; int * ki, x, h ; // оголошення описів

У разі потреби опису покажчика на комірку довільного типу, замість ідентифікатора типу записується слово void, наприклад:

void *p, *pt; // описані два покажчики на довільний тип даних

Перш ніж використовувати покажчик у програмі, йому обов'язково треба присвоїти адресу якого - небудь даного, тобто проініціалізувати, інакше можуть бути непередбачені результати.

Для доступу до значення змінної, адреса якої зберігається в покажчику, досить у відповідному операторі програми записати ім'я покажчика із символом "*" , наприклад:

26

Тепер, якщо написати оператор виведення на екран у вигляді :

об'єкта (змінної), або адресу конкретного місця пам'яті (масиву), або число 0 (нуль), наприклад:

Оскільки покажчики — це спеціальні змінні, то в операціях з іншим покажчиками вони можуть використовуватися без символу "*", тобто без розкриття посилання, наприклад:

float *pt1, *pt2 , x=15, m[5];

pt1=&x;

pt2=pt1;

27

// розглядається як спеціальний покажчик – константа.

Наиведемо програму з використанням покажчиків:

// P2_5.CPP — застосування покажчиків

#include < iostream> using namespace std;

int main ( )

{

int x = 10;

int *px = &x;

cout << " x =" << x << endl; cout << "*px =" << *px << endl; x* = 2; // або x = x*2;

cout << " Нове значення* px =" << *px << endl;

*px += 2; // або *px =*px + 2;

cout << " Нове значення* px=, тобто х=" << x << endl; return 0;

}

Результат виконання програми:

x = 10 *px = 10

Нове значення *px = 20

Нове значення*px, тобто x = 22

Сам покажчик-змінна має свою адресу, тому буде справедливим наступний запис:

Існують наступні обмеження на використання операції взяття адреси "&":

—не можна визначати адресу константи ( оскільки їй не приділяється комірка пам'яті), тобто неприпустимий запис : vp = &345;

—не можна визначати адресу результату арифметичного виразу, тому

наступний запис невірний : vp = & (x + y); .

28

— використання індексу елемента масиву, наприклад, mas[2] або

mas[i];

— використання адресного виразу тобто виразу з покажчиком на масив, наприклад, *( mas +2 ) чи *( mas+i ).

Ім'я масив-покажчик, можна записати в наступному вигляді:

int mas [20]; int *ptr1;

ptr1 = mas; // чи ptr1 = &mas[0];

Після оголошення масиву int mas [20]; вираз &mas[0] і mas є еквівалентними.

Для обнуління елементів оголошеного масиву досить ініціалізувати його перший елемент: int mas[10] = {0} ; При цьому першому елементу не обов'язково привласнювати значення 0. Якщо в оголошеному масиві ініціалізується трохи перших елементів, то інші ініціалізуються нулями.

Наприклад, у випадку коли float mas [10] ={ 12.2, 34.56 }; , останні вісім елементів одержать значення 0.

Глобальні масиви автоматично ініціалізуються двійковими нулями, у тому числі і символьні.

При оголошенні масивів можна використовувати одну з форм запису :

Двовимірні і багатовимірні масиви описуються аналогічним образом, тобто правомірний запис :

int mas [2][5] ={ 1, 2, 3, 4, 5,

10, 11, 13, 14, 25 };

int mas [2][5] ={ {1, 2, 3, 4, 5},

30