POSIBNIK_UMZPS

Серед антонімічних пар є чимало словосполучень: лінійні – нелінійні рів-

няння; одновимірний – багатовимірний масив; високочастотні – низькочастотні коливання; полярні – аполярні речовини.

Антонімічні відношення сприяють глибокому проникненню в сутність протиставлюваних понять, дають змогу цілісно та системно сприймати наукову інформацію, визначаючи місце кожного терміна в терміносистемі.

У чому небезпека паронімів?

Схоже звучання мають, наприклад, слова олива (продукт мінерального, синтетичного походження, а також результат перероблення деревної смоли, який використовують для консервації виробів, як електроізоляційний матеріал і для технологічних потреб); олія (жирова речови-

на, яку добувають з деяких рослин; використовують переважно як харчовий продукт); оліфа (варена лляна або картопляна олія, що йде на виготовлення олійних фарб, лаків). Часто пароніми є словами, що належать до однієї галузі (наприклад, калій і кальцій – назви легких металів) або словами спільнокореневими, що відбивають у своєму значенні якусь спільну ознаку (наприклад,

свідчення і свідоцтво; абонент і абонемент). У професійній діяльності фахівців галузі електроніки та комп’ютерної техніки необхідно розрізняти чимало паронімів.

Звукова близькість паронімічних найменувань може призводити до їх сплутування. Отже, треба добре розуміти значення паронімів і правильно їх вживати. Розглянемо приклади розрізнення паронімів, що використовуються у професійних текстах з галузей телекомунікацій, електроніки та комп’ютерної техніки.

171

Таблиця 2.2 – Розрізнення паронімів

172

Питання для самоконтролю:

1.Який словниковий склад сучасної української мови?

2.У чому різниця між поняттями багатозначність і омонімія? Наведіть приклади їх використання у професійному мовленні.

3.Яка лексика називається обмеженого використання? У чому особливості її вживання у різних стилях мовлення?

4.Що таке антоніми? Наведіть приклади вживання цієї лексики у мові професійного спрямування.

5.Які способи творення антонімічних пар є найбільш поширеними? Наведіть приклади з мови Вашого фаху.

6.У чому специфіка синонімії наукового мовлення?

7.Які запозичення існують у мові Вашого майбутнього фаху?

8.У чому труднощі використання паронімів у професійному мовленні? Наведіть приклади.

173

ТЕМА 2

Термінологія як лінгвістична наука про терміни. Практика вживання термінів у професійному мовленні

Питання теми:

Історія та сучасні проблеми української термінології. Стилістичні особливості груп професійної лексики. Термінологічна і професійна лексика у складі мови галузі електроніки та комп’ютерної техніки. Вимоги до термінологічної одиниці. Загальнонаукова та вузькоспеціальна термінологія.

Як формувалася та розвивалася українська термінологія?

Виокремлюють шість періодів формування української термінології.

Перший період (ІХ – перша половина ХІХ ст.). Своїм корінням українська термінологія сягає часів Київської Русі. «Ізборники» Святослава, літописи, «Поучення дітям» В. Мономаха, «Руська правда» (1282) та ін. фіксують сакральну, природничу, суспільно-політичну, астрономічну термінології.

Важливу роль у поширенні наукових знань та професіоналізму в Україні відіграли Острозький культурно-освітній центр (1580–1608); братські школи, що виникали в ХVІ –ХVІІ ст. у Львові, Бересті, Рогатині, Перемишлі, Луцьку та інших містах; Київський культурно-освітній центр (Братська школа – з 1615 р., Києво-Могилянська колегія – з 1632 р., Києво-Могилянська академія – з 1701 р.). Уже в ХVІІ ст. вчений Києво-Могилянської академії Г. Кониський обґрунтував теорію терміна. Українську науково-виробничу, природничу, мистецьку термінологію представлено в загальномовних словниках того часу: «Лексикон словенороський» П. Беринди (1627), «Лексис» Л. Зизанія (1596), «Лексикон словено-латинський» Є. Славинецького та А. КорецькогоСатановського (ХVІІ ст.), «Синоніма славеноросская» невідомого автора

(ХVІІ ст.).

Гальмували розвиток української наукової мови до середини ХІХ ст. недержавний статус української мови, заборони її як засобу спілкування.

Другий період (друга половина ХІХ ст. – початку ХХ ст.). 1873 р. у Львові засновано Наукове товариство ім. Т. Шевченка, яке з 1892 р. стає першим українським науковим центром на зразок європейських академій. Товариство видало 155 томів «Записок НТШ». Саме тут концентрувалася термінологічна

174

праця провідних учених к. XIX – поч. ХХ ст., зокрема В. Левицького, І. Пулюя, І. Верхратського, Р. Цегельського, С. Рудницького, А. Семенцова та ін.

Зусиллями українських учених НТШ було запропоновано одностайну термінологію і номенклатуру, незважаючи на те, що її творили на землях України, які належали до різних держав.

Третій період (пов’язаний з утворенням наукових товариств у Східній Україні). Активно опрацьовувати та творити українську термінологію почали після проголошення Української Народної Республіки (1917 р.), коли було скасовано заборони щодо української мови. Лише впродовж 1918–1919 років у Східній Україні вийшло друком понад 20 словників. З метою координації термінотворчої діяльності 1918 р. при Українському науковому товаристві створено Термінологічну комісію, а при Українській академії наук (УАН) засновано Правописно-термінологічну комісію. У 1921 р. названі комісії було об’єднано й створено Інститут української наукової мови Академії наук (ІУНМ).

Четвертий період (діяльність Інституту української наукової мови). З

1928 р. було опубліковано праці, в яких сформульовано основні засади творення української термінології, серед яких: термінологія повинна бути народною; у разі відсутності готового терміна в народній мові треба створити його з власномовних морфем; лише у разі непридатності новоствореного терміна запозичувати наукову назву з мови-джерела; термін має бути зрозумілий; назва поняття має бути точна й однозначна.За цей період було опубліковано близько 50 різноманітних словників. Проте вже 1930 р. ІУНМ за сфабрикованою справою було ліквідовано, а провідних учених репресовано. Видання словників, навіть уже підготованих до друку, було припинено, а вже надруковані – вилучено з бібліотек і книгарень.

П’ятий період (функціонування української термінології 1932–1990 ро-

ків). В Україні впроваджено унікальний радянський винахід: формально українську мову не забороняли, навпаки, говорили про бурхливий її розквіт, але насправді її розвиток коригували в потрібному політичному напрямі. У такій ситуації українська наукова термінологія фактично втратила свою автентичність і перетворилася на копію російської. Термінологічна діяльність припиняється на чверть століття. Зацікавлення термінологіями різних галузей знань поновлюється у другій половині 50-х років. Президія Академії наук УРСР у 1957 р. створює Словникову комісію АН УРСР, яка видала 16 російсько-українських словників з найважливіших галузей знань.

175

спілкування людей, що працюють у даній галузі. Професіоналізми виступають як напівофіційні замінники термінів і часто подаються у термінологічних словниках.

Найчастіше професіоналізми галузі електроніки та комп’ютерної техніки утворюються шляхом скорочення складного слова або словосполучення (сисадмін – системний адміністратор) або за рахунок використання україномовного варіанту терміна (міжмережжя – інтернет; зірочка – астериск) або, навпаки, англійського замінника терміна-словосполучення (контент – інформаційне наповнення; роумінг – міжнародне покриття мобільного зв’язку; кулер

– система охолодження), при цьому можуть відбуватися фонетичні зміни, наприклад свіч (від англ. svitch – перемикач) – мережевий комутатор). Використовуючись здебільшого в усному неофіційному мовленні, професіоналізми можуть вживатися і в писемному мовленні, найчастіше, у виданнях, призначених для фахівців (буклети, інструкції, реклами, каталоги товарів, поради та ін.). Взагалі в офіційно-діловому та науковому стилях використання цього виду спеціальної лексики є небажаним.

У мовознавстві немає чіткого розмежування між професіоналізмами та професійними жаргонізмами. Найчастіше жаргонізми – це емоційно-забарвлені синоніми до термінів, які здатні надати висловлюванню знижений характер, внести в нього певну оцінність, експресію і т.п. Наприклад: мама – материнська плата, вакса – операційна система VAX, пентюх – мікропроцесор Pentium та ін. Як правило, професійні жаргонізми виходять за межі літературної мови, тому що мають особливі способи творення, зокрема:

фонетична деформація слів, найчастіше за рахунок скорочення: комп – комп’ютер; проц – процесор; вінда – система Windows;

залучення чужомовних засобів, більше або менше адаптованих до мови: геймер – гравець; конектитися (від англ. connect) – з’єднуватися; аржований – заархівований архіватором ARJ; бука – ноутбук;

метафоризація: вжикалка – матричний принтер; залізо – апаратна частина комп’ютера; серфінг – шукання в інтернеті інформації без конкретної мети; карлсон – система охолодження;

звукова аналогія: клава – клавіатура; автогад – система проектування AutoCad; астма – мова програмування Аssembler; кольорові дрова – векторний графічний редактор CorelDRAW;

177

уподібнення абревіатур до загальновживаних слів за звуковою аналогією: аська – система ISQ, ірка – інтернет-послуга IRC, вагон – відеоадаптер

VGA.

Професійні жаргонізми здебільшого використовуютьсь фахівцями під час усного неофіційного спілкування або у процесі письмового листування користувачів інтернет. Звичайно, що використання такої лексики в офіційному спілкуванні або в письмових наукових текстах є доречним.

 Науково-термінологічна лексика – один з основних лексичних компо-

нентів писемного та усного наукового мовлення. Усі слова, які належать до термінологічної лексики, об’єднуються в мові загальною назвою «термін».

На відміну від професіоналізмів та жаргонізмів, терміни – це офіційні, загальноприйняті у колі спеціалістів стилістично нейтральні слова (словосполучення). Основна функція терміна — бути спеціальним, обмежувальним позначенням характерного для певної галузі предмета, явища, його властивостей. Терміном може бути як одне слово (веб-сторінка, мікропроцесор, радіотехні-

ка), так і словосполучення (електромагнітне поле, мікроелектронні технології, електронний чип).

Особливе місце серед термінологічних одиниць займа-

ють номінації, або номени, номенклатурні назви. Так, си-

стеми технічних термінів супроводжуються номенами — найменуваннями типів і класів машин та механізмів, нерідко з цифровими й літерними позначеннями, що характеризують номер моделі, розмір деталі тощо (наприклад,

осцилограф С1-75; процесор Р5; система охолодження Intel LGA775 та ін.).

Номенклатурні назви частіше складаються з двох частин: родового терміна і назви, що надає поняттю конкретного значення. Здебільшого номенклатури можуть містити словесно-буквені, словесно-цифрові, графічні та греколатинські назви.

У професійному мовленні галузі електроніки, комп’ютерної техніки до номенклатурних одиниць належать найменування:

клавіш та кнопок (клавіша Enter,, клавіша Shift, клавіша «пробіл», кнопка ОК);

гарнітур (гарнітура Serif, гарнітура Sans-Serif);

178

програм (програма Avira, програма Avast, програма Paint.Net);

мов програмування (мова програмування F#; С++, Бейсік, Cyclone);

комп’ютерів, їх частин (комп’ютер Apple MC561, мікропроцесор

Willamette-479, RISC-процесор, CISC-процесор);

розширень (розширення ARC, розширення HLP, розширення RTF);

операційних систем (операційна система Microsoft Windows, операційна система UNIX; ОС LYNUX);

технічних пристроїв та приладів (блок живлення СFT-370-P12S, кому-

татор Cisco SD208P, стабілізатор Ресанта АСН-1000/1-ЕМ) та ін.

Наприклад, у галузі видавничо-поліграфічної справи поширені номенклатурні назви на позначення шрифтів, наприклад: шрифт 001 Interstellar LOG,

шрифт DS Coptic, шрифт Aladdin Regular.

ЦЕ ЦІКАВО

Історія виникнення слова «термін»

Термін (Terminus) у давніх римлян божество меж, кордонів, під покровительством якого стояли прикордонні камені та стовпи, які також вважалися священними. Уведення культу Терміна легенди приписують Тіту Тацію, який освятив прикордонний камінь на Капітолії, і Нумі Помпілію (8 – 7 ст. до н. е.), що ввів свято Терміналій, яке відзначалося наприкінці римського року, тобто 23 лютого. У зв’язку з цим Нумі приписується розділення територій на ділянки, що складалися із сукупності селищ, об’єднаних спільним управлінням і культом. Було встановлено, що хто викопає кордонний камінь, той мав бути страчений, а згодом це покарання замінили на штраф. У день Терміналій власники сусідніх полів сходилися біля спільного межового каменя, прикрашали його квітами, приносили жертви (як правило, хліб, мед, вино). Свято мало веселий, мирний характер: жителі сусідніх селищ збиралися, пригощалися, співали пісні, присвячені Терміну як установлювачу кордонів та порядку. Такі ж обряди здійснювалися й на Капітолії.

У середньовіччі слово термін набуло вже значення «визначення», «позначення». У старофранцузькій мові знаходять номінацію terme – «слово». В Україні ця назва поширюється вже у ХVІІІ ст. (1705р.), запозичена через польську мову. Подібно до того, межові камені позначають кордони земельних ділянок, термін точно позначає межу визначеного поняття.

Що таке термінологія та терміносистема? Які вимоги висуваються до термінів?

Говорячи про терміни, не можна оминути значення ще деяких суміжних понять: термінознавство, терміносистема та термінологія. Галузь мовознавства, що вивчає терміни, закономірності їх створення та функціонування називається термінознавством. У термінознавстві розрізняють такі поняття, як терміно-

179

логія та терміносистема. Під поняттям термінологія розуміють усю сукупність термінів, що склалася стихійно у певній галузі наукового знання. Існують банківська, хімічна, філософська, лінгвістична, юридична, комп’ютерна тощо термінології. Шлях формування термінології починається разом з формуванням певної галузі знання або діяльності. Деякі термінології залишаються на початковому етапі й надалі не розвиваються. Наприклад, на сьогодні залишається неповною термінологія назв космічних тіл та їх систем, тому що науці до кінця не відома фізична сукупність зірок різних типів, галактик, газових туманностей тощо.

Коли закінчується етап складання термінології певної галузі, починається наступний – етап розвитку термінології на власній основі. Він має такі напрями:

Поглиблення наукового знання, тобто термін стає родовим поняттям, а біля нього з’являється кілька видових понять, і, відповідно, з’являються нові терміни. Наприклад, термін «опромінювання» став позначати родове поняття, коли було відкрито різні типи опромінювання: короткочасне, зовнішнє, глибоке, тривале тощо.

Виникнення нових об’єктів техніки внаслідок науково-технічного прогресу. Наприклад, після появи різних видів комп’ютерної техніки термін «комп’ютер» став родовим, а терміни «ноутбук», «нетбук», «планшетний комп’ютер» стали видовим.

Виникнення у певній галузі знання нових підгалузей знань, і, відповідно, поява нових термінів. Наприклад, розвиток сучасних досліджень галузі електроніки спричинив появу мікрота наноелектроніки.

Термінології є джерелами виникнення та функціонування терміносистем. Терміносистема – це опрацьована фахівцями певної галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі. Терміносистема виникає тоді, коли відбувається перехід від неупорядкованої сукупності термінів (термінології) до її теоретичного обґрунтування. Отже, терміносистема формується на певному етапі розвитку певної галузі наукового знання, коли вже створено наукову теорію, позначено об’єкти та

зв’язки між ними. Терміносистема реалізується в мовних формах через:

відтворення термінів на основі кореневих слів, що вказує на суміжність понять: програма – підпрограма – програмний – програмування – програміст;

180