POSIBNIK_UMZPS

ЗМІСТ

ВСТУПНЕ СЛОВО…………………………………………………………………

МОДУЛЬ І

Культура усної та писемної форм професійного мовлення…………………… .

Тема 1. Загальна характеристика мови професійного спілкування. Комунікативні ознаки культури професійного мовлення………………………………………

Тема 2. Стилі сучасної української літературної мови. Характеристика офіцій- но-ділового та наукового стилів як основних у професійній діяльності фахівців галузі електроніки та комп’ютерної техніки………………………………………..

Тема 3. Культура усного професійного мовлення…………………………………. Тема 4. Міжперсональні форми професійного спілкування……………………….

Тема 5. Ділові папери як засіб писемного професійного спілкування……………

Тема 6. Вимоги до укладання документів…………………………………………...

Тема 7. Мовне оформлення наукового дослідження. Форми аналітичного запису готового тексту………………………………………………………………………..

Тема 8. Дотримання стандартів під час написання наукових робіт. Вимоги до укладання наукової статті, рецензії та відгуку…………………………………….

Тема 9. Проблеми перекладання та редагування наукових текстів………………

Тема 10. Комп’ютерне перекладання науково-технічних текстів…………………

МОДУЛЬ ІІ

Лексичні, морфологічні та синтаксичні норми української мови за профе-

сійним спрямуванням……………………………………………………………….

Тема 1. Загальна характеристика лексики професійного мовлення………………

Тема 2. Термінологія як лінгвістична наука про терміни. Практика вживання термінів у професійному мовленні………………………………………………….

Тема 3. Способи творення та правопис термінів галузі електроніки та комп’ютерних наук……………………………………………………………………

Тема 4. Нормування та стандартизування наукових термінів…………………….

Тема 5. Особливості використання граматичних форм іменників у професійно-

му мовленні…………………………………………………………………………

Тема 6. Особливості використання граматичних форм прикметників у профе-

сійному мовленні……………………………………………………………..

Тема 7. Вживання займенників у мовленні професійного спілкування…………..

Тема 8. Особливості вживання числівників у професійному мовленні…………..

2

Тема 9. Особливості вживання дієслова та дієслівних форм у професійному мо-

вленні………………………………………………………………………………..

Тема 10. Вживання службових частин мови у професійному спілкуванні……….

Тема 11. Синтаксичні особливості професійного мовлення……………………….

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………………

3

ВСУПНЕ СЛОВО

Вихід України на світову арену як незалежної держави загострив багато проблем – економічних, політичних, соціальних. З наданням українській мові статусу державної реально виникла потреба державних службовців, фахівців різних галузей досконало володіти державною мовою для ефективного виконання посадових обов’язків. З метою забезпечити належний рівень володіння навичками професійного мовлення впроваджено для студентів технічних внз курс «Українська мова за професійним спрямуванням». Цей курс спрямований на формування знань про специфіку усної та писемної форм реалізації фахової української мови (наукового та офіційно-ділового стилів) з урахуванням специфіки конкретної професійної діяльності. Актуальність курсу українського професійного мовлення у системі підготовки майбутніх спеціалістів постійно зростає і зумовлена низкою причин і тенденцій:

Загальнонаціональною причиною. Сьогодні в Україні проблеми мовної політики й етнодержавотворення підвищуються до рівня доленосних, між тим національна мова залишається не лише засобом спілкування, а й засобом спільності нації.

Індивідуально-культурною причиною. Психологічний контакт при спілкуванні, а отже, й ефект діяльності, імідж людини багато в чому залежить від рівня мовної підготовки спеціалістів.

Практикою повсякденної діяльності фахівців, керівників підприємств, установ, пов’язаною з переведенням усієї системи спілкування та діловодства на українську мову.

Пропонований посібник зорієнтований на формування і розвиток таких мовних і мовленнєвих умінь та навичок, які допомагають забезпечити професіоналізм основної трудової діяльності. Посібник сприятиме усвідомленню специфіки функціонування української мови у професійному спілкуванні фахівців галузі електроніки, телекомунікацій та комп’ютерної техніки.

Основним завданнями є:

розуміння стильового різноманіття професійного мовлення;

систематизація знань з української мови взагалі й професійного спілкування зокрема;

формування вміння щодо написання, складання та перекладу професійних текстів;

збагачення запасу наукової термінології з фаху електроніки та комп’ютерної техніки;

4

 оволодіння нормами сучасної української орфоепії, орфографії, граматики, лексики, стилістики і правилами мовного етикету в межах професійного спілкування.

Посібник «Українська мова за професійним спрямуванням» складається з 21 теми, які поділені на два змістові модулі. Перший модуль розкриває специфіку усної та письмової форм професійного мовлення. Другий модуль формує знання про лексичний склад професійного мовлення, знайомить із особливостями термінології галузі електроніки та комп’ютерної техніки, а також сприяє правильному використанню морфологічних та синтаксичних норм у професійному спілкуванні. Кожна тема завершується питаннями для самоконтролю, які допоможуть студентам самостійно контролювати рівень засвоєних знань.

5

МОДУЛЬ І

КУЛЬТУРА УСНОЇ ТА ПИСЕМНОЇ ФОРМ ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ

ТЕМА 1

Загальна характеристика мови професійного спілкування. Комунікативні ознаки культури професійного мовлення

Питання теми:

Розрізнення понять «мова» й «мовлення». Усне та письмове мовлення. Зміст поняття «професійне мовлення». Функції професійного мовлення. Українська національна та літературна мова. Основні ознаки літературної мови як основи професійного мовлення. Мовні норми як сукупність мовних засобів упорядкування та регламентації літературної мови. Вимоги до культури професійного мовлення.

Чи є тотожними поняття «мова» і «мовлення»? У чому полягають особливості усної та письмової форм мовлення?

Необхідність уточнити зміст слова мова, надати йому термінологічної визначеності виникла після того, як учені Фердинанд де Соссюр та І. Бодуен де Куртене ввели в науковий обіг опозицію мова – мовлення (франц. langye – parole, рос. язык – речь). У такому протиставленні мова розуміється як система знаків із закодованими в ній результатами пізнання людиною дійсності, а мовлення, як стверджують науковці, – це процес безпосереднього використання мови в конкретній ситуації спілкування. У Словнику лінгвістичних термінів подано такі визначення: «Мова становить систему знаків, матеріальних за природою і соціальних за своїми функціями»; «Мовлення – процес добору і використання засобів мови для спілкування з іншими членами певного мовного колективу» (Г. Ганич та І. Олійник).

Будь-яка розвинена мова – це своєрідна скарбниця засобів спілкування, це численна кількість слів з їх лексичним значенням, безліч граматичних форм, різновидів словосполучень і речень, витворених народом протягом віків. Мова живе, функціонує тоді, коли нею говорять або пишуть. Відомо, що освічена людина користується кількома десятками тисяч слів. Тим часом у розвинених

6

сучасних мовах, зокрема українській, їх сотні тисяч. Отже, словник мови незрівнянно більший за словник індивідуального мовлення.

Таблиця 1.1 – Розрізнення понять мова й мовлення

Головні елементи мови – словниковий склад (сукупність слів кожної окремої мови) і граматична будова (забезпечує можливість формувати думки й передавати зміст повідомлення). Головні різновиди мовлення – усна та писемна форми. Особливості цих двох форм подано у таблиці 1.2. Усне мовлення поділяється на діалогічне, полілогічне (від грец. полі – численний, багато) й моно-

статньо організоване граматично й лексично. Як правило, воно здійснюється простими мовними конструкціями, які зумовлені контекстом, попередніми висловлюваннями.

7

Монологічне мовлення реалізується в усній та письмовій формах. Прикладами усного монологічного мовлення є доповідь, лекція, виступ на зборах,письмове мовлення здійснюється як писання чи читання написаного тексту. Монолог – це організований різновид мовлення. Той, хто говорить або пише, наперед планує, продумує не лише окреме слово, речення, а й весь про-

цес мовлення, весь монолог загалом. Для усного мовлення часто це здійснюється у вигляді плану чи конспекту.

Таблиця 1.2 – Ознаки усної та письмової форм мовлення

Таким чином, мова і мовлення – поняття не тотожні. Мовлення є формою актуального існування кожної мови. Залежно від віку, характеру діяльності та середовища мовлення людини набуває певних особливостей, хоча люди й гово-

8

рять однією мовою. Так, мовлення однієї людини образне, яскраве, виразне, переконливе, а іншої – навпаки: обмежене, бідне, позбавлене емоційності, малозрозуміле. Отже, кожна людини говорить по-своєму, хоча й користується спільною для всіх мовою. Лінгвістичні поняття «культура мови» і «культура мовлення», «професійна мова» і «професійне мовлення» співвідносяться між собою так само, як мова і мовлення, тобто як загальне і конкретне.

Зміст поняття «професійне мовлення». Які функції виконує мовлення у професійній діяльності фахівця комп’ютерної галузі?

Без грамотного користування мовою професії, її розуміння неможливо сьогодні говорити про високий службовий чи громадський рівень спеціаліста. У наш час швидким стає процес появи нових професій і відповідно професійних мов. Зважаючи на те, що в світі з'являється понад 120 тис. нових термінів, то цілком зрозумілою стає вимога про постійне вивчення мови, без якої не можна вважати себе спеціалістом у будь-якій сфері діяльності. Мова стає не лише засобом спілкування у побуті, у сфері духовної культури, а й основним компонентом професійної підготовки. В інформаційному суспільстві фахівець має вміти швидко сприймати будь-яку форму мовлення, схоплювати необхідну інформацію, створювати монологи, вести

1) У DVD використовується для зчитування інформації лазери з коротшою довжиною хвилі, тому рельєф, що несе інформацію, може бути зроблений значно меншим. За рахунок цього місткість 5,25” диску збільшується з 650 Мб до 4,7 Гб. Крім того, у DVD може бути два інформаційних шари, що збільшує місткість до 8,5 Гб. І нарешті, вони можуть бути двосторонніми, що доводить місткість до 17 Гб.

9

2) Ефективність статистичного моделювання систем на ЕОМ та вірогідність отриманих результатів істотно залежить від якості вихідних (базових) послідовностей псевдовипадкових чисел, які є основою для отримання стохастичних впливів на елементи системи, що моделюється. Тому, перш ніж приступати до реалізації моделюючих алгоритмів на ЕОМ, необхідно бути певним в тому, що вихідна послідовність псевдовипадкових чисел відповідає вимогам, що висуваються до неї.

Обслуговуючи потреби певної соціальної групи, професійне мовлення виконує низку функцій:

Комунікативна (від лат. communico – спілкуюсь з кимось) функція – є

однією з найголовніших соціально-практичних функцій мовлення. Без спілкування в професійній діяльності неможливі підтримання міжособистісних стосунків, інформаційний обмін, процеси прийняття спільних рішень, реалізація управлінської діяльності та ін.

Інформаційна функція характеризує мовлення як таке, що відображає об’єктивну дійсність. Досягнення професійної мети вимагає ефективного обміну інформацією, і, навпаки, якщо існують для цього перешкоди, то люди не зможуть виконувати спільне завдання, формулювати перспективні цілі й досягати їх. Важливими є такі загальні установки, які визначають успішність реалізації інформаційної функції професійного мовлення: достовірність передачі інформації, що досягається точним добором мовних засобів і спеціальних термінів, оперативне орієнтування в ситуації спілкування, швидке прийняття рішення, правильна обробка отриманої інформації (зокрема Інтернет-інформації).

Номінативна функція професійного мовлення реалізується у повнозначних словах, зокрема термінах, що називають предмети, явища, виробничі процеси тощо. Ця функція допомагає уникнути двозначності мовлення, сприяє адекватному сприйняттю й розумінню змісту повідомлення, а також взаємному розумінню установок, прагнень та намірів співрозмовників у межах їхньої професійної діяльності. Мовлення згідно з цією функцією має відповідати таким вимогам, як ясність, чіткість висловлювання думки й точність вживання слова (терміна).

Спонукальна функція полягає в тому, що в процесі виконання службових обов’язків спеціалісту доводиться часто переконувати й заохочувати партнерів (клієнтів) до виконання певних дій. Важливими умовами реалізації спонукальної функції є прогнозування реакції співрозмовника або аудиторії, мобільність, внутрішня готовність до зміни тактики мовленнєвої взаємодії з підлеглим, клієнтом або керівником.

10