3.4 Зміст

До змісту включають: перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів; вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, а також пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки); висновки; перелік посилань; назви додатків та номери сторінок, на яких розміщується початок матеріалу.

Слово "Зміст" друкують у вигляді заголовка (симетрично до тексту) із прописної літери. Найменування, які включено до змісту, друкують маленькими літерами, начинаючи з прописної літери [2], без відступу.

3.5 Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

Перелік повинен розташовуватись стовпцем. Ліворуч в абетковому порядку наводять умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни, праворуч – їх детальну розшифровку. Перелік розміщують на окремій сторінці.

3.6 Вступ

У вступі стисло викладають тему проекту, його мету та галузь застосування. Загальний обсяг вступу - 1-2 сторінки.

3.7 Змістовна частина

Змістовна частина складається із таких розділів:

• сучасний стан проблеми;

• математична модель та алгоритми (огляд математичних методів, які використовуються у роботі; опис або розробка алгоритму чи алгоритмів для вирішення поставленого завдання);

• програмна реалізація алгоритмів (опис розробленого програмного забезпечення та процесу його тестування, а саме, опис модулів, функцій, ілюстрація роботи програми за тестовим прикладом);

• інструкція користувача;

Мова пояснювальної записки українська, російська або іноземна (за бажанням студента і за узгодженням з кафедрою).

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у звіті наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову звіту, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.

Виконання тексту пояснювальної записки робиться із дотриманням наступних правил:

• текст пояснювальної записки не слід викладати від першої особи, переважніше безособова форма (наприклад “обчислюємо”, “знаходимо”) за всім текстом у визначеному відмінку й часі;

• посилання в тексті пояснювальної записки на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “…показано [5], що …”. Не рекомендується оперувати номерними посиланнями на джерела як словами для побудови речення, наприклад, “…показано в [5], що…”;

• текст пояснювальної записки повинний бути стислим, чітким, добре відредагованим, з формулюваннями, які не допускають неоднозначності їх тлумачення. При викладі обов’язкових вимог повинні застосуватися слова “повинний”, “випливають”, “необхідно” і похідні від них.

У тексті записки не допускається:

• застосовувати для того самого поняття різні науково-технічні терміни близькі за змістом (синоніми);

• скорочувати позначення фізичних одиниць, якщо вони вживаються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин у головках і боковиках таблиць і в поясненнях літерних позначень, що входять у формули;

• використовувати математичний знак мінус (-) перед негативними значеннями величин. Замість математичного знака (-) варто писати слово “мінус”;

• вживати математичний знак без цифр, наприклад,  (менше або дорівнює),  (більш або дорівнює),  (не дорівнює), а також знаки № (номер), % (відсоток);

• застосовувати індекси стандартів (ДСТУ, ГОСТ, ОСТ тощо) без реєстраційного номера. В даному разі потрібно писати “згідно зі стандартами, нормативними документантами тощо”;

• текст пояснювальної записки часто безпідставно поділяють на абзацні відступи після кожної фрази. Зустрічаються і такі роботи, в яких декілька сторінок підряд написані без абзаців. Неправильний поділ тексту пояснювальної записки на абзаци заважають перевірці і сприйняттю тексту. Абзацними відступами необхідно виділяти приблизно рівні і відокремлені за змістом частини тексту, але які пов’язані між собою загальною логікою викладання.