
- •Харківський національний
- •1 Мета і задачі курсового проектування
- •2 Тематика курсових проектів
- •3 Структура, зміст та методика виконання курсового проекту
- •4 Вимоги до виконання графічної частини проекту
- •5 Приклади алгоритмів розрахунку деяких елементів
- •P – електрична потужність розсіювання, Вт;
- •5.1.2 Теплотехнічний розрахунок
- •1. Визначення температури перегріву резистивного елемента при установленому тепловому режимі проводиться згідно з формулою: , (5.26)
- •P – потужність розсіювання, Вт;
- •1. Визначення діаметра пружини:
- •– Програма випуску;
- •– Токи вторинних обмоток;
- •Далі визначають параметри обмоток. Для розрахунку кількості витків у первинній і вторинній обмотках обчислюють електрорушійну силу (ерс), індуковану в одному витку при навантаженому трансформаторі:
- •7 Організація проектування і захист проекту
- •Рекомендована література
- •26. Гост 26445-85 Провода силовые изолированные.
- •Додаток а
- •Календарний план
- •Перемноження перетину сталі на площу вікна, см4 3,9
- •Приклад кодованого маркування резистора показано на рис. Г.1.
- •1.2 Маркування конденсаторів
- •1.3 Маркування котушок індуктивностей
- •1.4 Маркування трансформаторів
- •Таблиця к.2 – Марки та елементи конструкції
- •Проволочные резисторы
- •61166, Харків, просп. Леніна, 14
- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
4 Вимоги до виконання графічної частини проекту
Обсяг графічної частини курсових проектів регламентується методичними вказівками із виконання цих робіт, визначається та уточнюється лише керівником проекту під час виконання курсового проектування і має точно відповідати переліку, вказаному у розділі 4 ТЗ.
Графічні матеріали курсових проектів виконують за допомогою графічного редактора AutoCAD або КОМПАС. Студент обирає формат залежно від реальних розмірів електрорадіоелемента, прийнятого масштабу та з урахуванням коефіцієнта заповнення аркуша. Креслення курсових проектів рекомендується виконувати на аркушах форматів А4, A3, А2 або A1 залежно від розмірів виробів, необхідного масштабу, вважаючи, що їх буде складено до розміру формату А4 і підшито до пояснювальної записки.
Всі графічні конструкторські документи проектів мають містити основні та додаткові написи, оформлені відповідно до ГОСТ 2.104-2006.
В основному написі будь-якого конструкторського документа обов'язково мають бути такі графи.
Графа (1) – «Найменування виробу» (відповідно до вимог ГОСТ 2.109-73), а також найменування документа, у разі надання йому шифру.
Найменування виробу має бути коротким, відповідати темі проекту і записуватися у називному відмінку однини. У найменуванні, що складається із декількох слів, на першому місці розташовують іменник, наприклад: «Блок вимірювальний».
Якщо документ має шифр, він обов'язково наводиться, наприклад, СК для складального креслення.
У кінці найменування виробу та шифру документа крапку не ставлять, перенесення слів робити не рекомендується.
Необхідно звернути увагу на точну відповідність найменування виробу у технічному завданні та складальному кресленні з непрямим порядком слів (наприклад: «Джерело живлення стабілізоване», «Конденсатор змінної ємності» тощо).
Графа (2) – «Позначення документа» виконується відповідно до ГОСТ 2.201-80.
На складальних кресленнях нижче найменування виробу вказується вид документа (розшифровується проставлений у графі 2 шифр), тобто «Складальне креслення».
Відповідно до ГОСТ 2.201-80 будь-який виріб, що знову розробляється, та його документ позначаються таким чином (рис. 4.1):
ХХ. ХХХХХХ. XXX XX
Шифр
розробки
Порядковий реєстраційний номер
Код класифікаційної характеристики
Код організації-розробника
Рисунок 4.1 – Позначення виробу, що знову розробляється
Код організації-розробника може складатися із чотирьох літер українського алфавіту або з комбінації двох літер і двох цифр. Для всіх підрозділів ХНУРЕ такою комбінацією є абревіатура «ГЮІК».
Код класифікаційної характеристики (6 цифр) присвоюють виробу і конструкторському документу за класифікатором виробів і конструкторських документів машинобудування і приладобудування (класифікатор ЄСКД).
Структура коду включає клас, підклас, групу, підгрупу і вид виробу:
XX X X X X
Вид
Підгрупа
Група
Підклас
Клас
Рисунок 4.2 – Код класифікаційної характеристики
Із розроблених 50 класів (максимальна кількість класів – 100), що враховують галузі машино- і приладобудування, основними для радіоелектронних засобів є:
– клас 30 «Складальні одиниці загальномашинобудівні»;
– клас 33 «Вироби культурно-побутового призначення і господарського вжитку»;
– клас 41 «Засоби вимірювань електричних і магнітних величин, іонізуючих випромінювань, засоби інтроскопії, визначення складу і фізико-хімічних властивостей речовин»;
– клас 43 «Мікросхеми. Прилади напівпровідникові, електровакуумні, п'єзоелектричні, квантової електроніки. Резистори. З'єднувачі. Перетворювачі електроенергії. Засоби вторинного електроживлення. Модулі СВЧ»;
– клас 46 «Засоби радіоелектронного управління, зв'язку, навігації і обчислювальної техніки»;
– клас 64 «Апарати електричні комутаційні напругою до 1000 В».
Всі деталі, незалежно від галузі, в якій вони застосовуються, згруповано у наступні шість класів:
– клас 71 «Деталі – тіла обертання типу кілець, дисків, блоків, стрижнів, втулок, стаканів, колонок, валів, осей та ін.»;
– клас 72 «Деталі – тіла обертання з елементами зубчастого зачеплення: труби, шланги, розрізні сектори, сегменти; зігнуті з листів, смуг і стрічок; аерогідродинамічні; корпусні, опорні, ємнісні»;
– клас 73 «Деталі – не тіла обертання: корпусні, опорні, ємнісні»;
– клас 74 «Деталі – не тіла обертання: площинні; важелі, вантажні, тягові; аерогідродинамічні; зігнуті з листів, смуг і стрічок; профільні; труби»;
– клас 75 «Ілюстрований визначник деталей»;
– клас 76 «Деталі технологічного оснащення, інструменти».
Порядковий реєстраційний номер (останні три цифри) – це порядковий номер розробки даного виробу в організації-розробника; позначається цифрами від 000 до 999 відповідно до реєстраційної картотеки даної організації.
Останні два символи – літери і цифри – вказуються лише для конструк- торських документів і можуть позначати, наприклад, складальне креслення (СК).
Вкажемо, що у позначенні виробів і конструкторських документів код організації-розробника та код класифікаційної характеристики розділяється крапками.
Основний напис креслення заповнюють так:
Графа «Розробив» – вказується прізвище студента.
Графа «Перевірив» – вказується прізвище керівника курсового проекту.
Графи «Т. контроль», «Н. контроль» і «Затвердив» у матеріалах курсових проектів не заповнюються.
Графа «Літера» під час курсового проектування може не заповнюватися, або вказується літера «У», яка означає, що проект є навчальним.
Графа «Маса» – заповнюється на кресленнях деталей і складальних кресленнях для виробів серійного або масового виробництва, коли точно відома маса виробів на етапах виготовлення дослідних зразків або настановних партій. Якщо маса виробів вказується у кілограмах, то у цій графі розмірність не проставляється.
Графа «Масштаб» – вказується масштаб зображення по відношенню до дійсних розмірів конструкції.
Графа «Аркуш» – заповнюється на кресленнях лише у тому випадку, якщо документ виконано більше, ніж на одному аркуші. В основних написах за формою 2 вказується аркуш, на якому розташовано цей напис, а за формою 2а – порядковий номер аркуша пояснювальної записки.
Графа «Аркушів» – на кресленнях вказується лише на першому аркуші загальна кількість аркушів, на яких виконано даний документ. В основному написі за формою 2 вказується загальна кількість аркушів записки пояснення, включаючи додатки.
Графа «Індекс організації-розробника» – вказується індекс організації, що запропонувала тему і нормоконтроль документації, яку виконала. Для курсових проектів, виконаних в університеті, вказується скорочене позначення університету і кафедри, наприклад: «ХНУРЕ, кафедра ПЕЕА».
Графа «Позначення матеріалу» заповнюється тільки на кресленнях деталей (див. додаток К).