3 Методичні вказівки з вивчення курсу

Вивчення дисципліни необхідно вести послідовно, по темах, дотримуючись наступного порядку: ознайомлення з методичними вказівками і з'ясування обсягу вимог до студента при вивченні даної теми; вивчення матеріалу і конспектування основних положень та вимог нормативних документів, розрахункових співвідношень; перевірка знань шляхом самостійних відповідей на контрольні питання; виконання розрахункових завдань, що наведені в цих вказівках.

В методичних вказівках стисло наведені основні положення матеріалу, що розглядається на лекціях, та детально матеріал, який виноситься на самостійну підготовку.

3.1 Система охороною праці на підприємствах радіоелектронної галузі

3.1.1 Загальні положення

Система управління охороною праці (СУОП) - сукупність органів управління підприємством (структурним підрозділом), які на підставі діючих нормативно-правових актів здійснюють цілеспрямовану планомірну діяльність по виконанню завдань охорони праці, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Об'єктом управління охороною праці на підприємстві є діяльність структурних підрозділів і функціональних служб по здійсненню правових, навчально-виховних, соціально-економічних, організаційно-технічних і санітарно-профілактичних заходів з охорони праці.

Мета функціонування СУОП — здійснення державної політики щодо охорони праці, яка спрямована на збереження здоров'я працівників під час виробничої діяльності, запобігання нещасним випадкам, профзахворюванням і аваріям шляхом комплексного вирішення встановлених завдань роботи з охорони праці.

Управління охороною праці на підприємстві здійснюють:

• в цілому по підприємству - директор (роботодавець) і його заступники;

• в підрозділах - їх керівники.

Організаційно-методичну і наглядову діяльність з охорони праці, підготовку управлінських рішень та контроль за їх виконанням здійснює служба охорони праці, яка підпорядковується безпосередньо директору.

Нормативною базою СУОП є Конституція України, Закон «Про охорону праці», Кодекс законів про працю, постанови Верховної Ради, постанови Кабінету Міністрів України (КМУ), Укази Президента, Національна програма поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, Закон «Про охорону здоров'я», Закон «Про пожежну безпеку», система стандартів безпеки праці, правила, норми, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці.

Виконання вимог нормативно-правових актів про охорону праці здійснюється шляхом забезпечення функціонування СУОП, тобто шляхом планомірного виконання завдань і функцій управління охороною праці.

Завдання управління охороною праці на підприємстві випливають із всієї виробничо-господарської діяльності у відповідних підрозділах. У табл. 3.1 наведені основні завдання управління охороною праці на підприємстві і органи управління по виконанню цих завдань. При виконанні цих завдань власник підприємства всебічно підвищує роль безпосередніх керівників підрозділів (робіт) у створенні на кожному робочому місці безпечних та нешкідливих умов праці.

Реалізація завдань охорони праці на підприємстві і в кожному структурному підрозділі здійснюється їх керівниками шляхом послідовного виконання основних функцій управління: 1) прогнозування і планування; 2) організації; 3) мотивації; 4) контролю, обліку, аналізу.

Прогнозування необхідних заходів з охорони праці на підприємстві здійснюється їх керівниками шляхом:

• вивчення причин виробничого травматизму і профзахворювань, вивчення умов праці за результатами паспортизації санітарно-технічного стану і наявності засобів охорони праці в цехах, атестації робочих місць за умовами праці, за результатами контролю і даних статистичних звітів, пропозицій від робітників, інженерно-технічних працівників, уповноважених з охорони праці, профспілок;

• оцінки безпеки існуючої технології та обладнання, можливості їх модернізації чи заміни новою, більш сучасною технікою і технологією, аналізу проектно-конструкторського і технологічного розроблення;

• визначення потреби в засобах і заходах охорони праці з метою запобігання виробничого травматизму, профзахворювань і доведення стану умов праці до вимог нормативних актів.

• За результатами прогнозування керівництвом підприємства і підрозділів складаються цільові програми необхідних заходів щодо:

• запобігання травматизму;

• запобігання профзахворювань;

• поліпшення умов праці (зниження шуму, вібрацій, запиленості, загазованості, оптимізації мікроклімату та ін.).

Планування робіт з охорони праці здійснюється у таких напрямках:

• розроблення перспективних планів підприємства;

• розроблення поточних річних комплексних заходів з охорони праці (розділ «Охорона праці» в колективному договорі, комплексні заходи);

• розроблення оперативних (квартальних, місячних) планів заходів в структурних підрозділах, на підприємстві.

Перспективні плани підприємства (на 3 - 5 років) передбачають приведення стану умов праці на робочих місцях у відповідність з нормативними актами охорони праці шляхом реконструкції, капітального ремонту, заміни обладнання, скорочення кількості працюючих, зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці; будівництва і розширення санітарно-побутових приміщень, будівництва і розширення лікувально-профілактичних та оздоровчих закладів.

Термін, на який складаються перспективні плани, визначає керівництво підприємства з профспілками або представницький орган трудового колективу.

Поточний річний план (розділ «Охорона праці» колективного договору і комплексні заходи) складаються згідно «Спільних рекомендацій державних органів і профспілок». Проект плану розглядається на засіданні комісії з питань охорони праці та виноситься на розгляд трудового колективу. Після погодження з профспілковим комітетом (чи іншим представницьким органом трудового колективу) план затверджує керівник підприємства. У колективних договорах і угодах необхідно вирішувати найважливіші питання запобігання аварійності, виробничому травматизму і професійним захворюванням.

Оперативні (квартальні, місячні) плани складаються на підставі зобов'язань колективного договору і річних комплексних заходів, приписів органів державного нагляду, відомчого контролю та служби охорони праці підприємства, матеріалів розслідування нещасних випадків та перевірок, що проводились комісіями адміністративно-громадського контролю та профспілок.

Організаційно-методичну роботу щодо складання перспективних, поточних та оперативних планів здійснює служба (спеціаліст) охорони праці.

Організація управління охороною праці на підприємстві здійснюється шляхом розроблення посадових інструкцій, які повинні включати відповідні завдання і функції управління охороною праці згідно діючих нормативних актів.

Для працівників розробляються інструкції з охорони праці за професіями і за видами робіт.

Розробляються також положення про службу, комісію і уповноважених з охорони праці. Ці та інші необхідні положення розробляються згідно «Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві», затверджену Наказом Держнагляду охорони праці від 21.12.93 р, №132.

Для прискорення впровадження програм проектів і заходів з охорони праці застосовується програмно-цільове управління.

3.1.2 Мотивація, оперативне керівництво і координація роботи з охорони праці

Керівництво підприємства з метою своєчасного виконання цільових програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, угод з профспілками, перспективних, річних і оперативних планів, заходів з охорони праці, повсякденної діяльності за додержанням вимог нормативно-правових актів здійснюють відповідну роботу з мотивації (стимулюванню) трудових колективів, підлеглих посадових осіб та конкретних виконавців шляхом застосування організаційно-розпорядчих, соціально-психологічних та економічних методів управління.

Організаційно-розпоряджувальні методи (накази, розпорядження, вказівки, зауваження) спрямовуються на застосування таких мотивів трудової діяльності, як почуття обов'язку відповідальності. Кожна посадова особа на всіх рівнях управління повинна повсякденно впливати на підлеглих з метою виконання ними вимог охорони праці і забезпечувати оперативне керівництво і координацію цією діяльністю. Для цього кожна посадова особа:

—складає оперативні (місячні, квартальні) плани заходів і конкретні доручення з виконання річних і перспективних планів роботи з охорони праці;

• організовує виконання оперативних планів і конкретних доручень, приписів служби охорони праці та інспекторів;

• організовує поточний контроль і координує хід робіт з питань охорони праці;

• здійснює поточний аналіз цієї діяльності;

• негайно втручається в хід робіт при виявленні порушень вимог інструкцій, норм і правил охорони праці, порушень термінів виконання запланованих заходів;

• проводить оперативні наради, видає накази, розпорядження, вказівки з питань охорони праці;

• проводить інструктивно-роз'яснювальну роботу, в т. ч. роз'яснення підлеглим посадовим особам і працівникам їх обов'язків, права і відповідальності з питань охорони праці.

Оперативні заходи і конкретні доручення фіксуються у відповідних журналах оперативного адміністративно-громадського контролю за станом охорони праці з перевіркою результатів виконання на місці.

Соціально-психологічні методи спрямовуються на створення у підлеглих працівників мотивації на необхідність виконання вимог охорони праці, безпечних поведінки і прийомів праці шляхом:

• повсякденного виховання у працівників самосвідомості безпеки праці і поведінки;

• виховання звички перед початком будь-якої роботи проводити самоконтроль достатності своїх знань безпечних методів і прийомів праці, послідовності трудових операцій, згідно інструкцій;

• неформального, відповідального, зацікавленого ставлення до проведення інструктажу, навчання і пропаганди охорони праці;

• доведення особистим прикладом керівника уважного ставлення до питань охорони праці і виконання правил, норм, інструкцій;

• створення гуманного психологічного клімату в трудових колективах, непримиренного, вимогливого ставлення до будь-яких порушень правил норм охорони праці;

• широкого застосування методів морального стимулювання за досягнення в галузі охорони праці;

• створення оптимального психологічного робочого стану.

До економічної мотивації (важелів) роботи з охорони праці на підприємстві відносяться:

• штрафні санкції;

• диференційовані страхові внески в залежності від рівня ризику робіт (Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання»).

Компенсування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я (постанова Кабінету Міністрів України (КМУ) від 23.06.93 р. №472, від 18.07.94 р. №192 та ін.) складається з:

• виплати втраченого заробітку;

• виплати одноразової допомоги;

• компенсації, витрат на медичну та соціальну допомогу;

• виплати (при наявності) моральної шкоди.

Штрафні санкції накладаються (Постанова КМУ від 17.09.93 р. №754 та ін.) за:

• порушення законодавства та інших нормативних документів від 0,5 до 2% місячного фонду заробітної плати підприємства. У разі виникнення нещасного випадку — згідно діючого Положення на посадові особи органами Держнаглядом охорони праці накладаються штрафи:

• за невиконання колективного договору та інші порушення — згідно Закону «Про адміністративні правопорушення» — до ста мінімальних розмірів заробітної плати;

• невиконання законних вимог органів Держнаглядохоронпраці — на працівників до п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, на службових осіб — до п'ятнадцяти мінімальних розмірів заробітних плат.

За порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці щодо безпечного ведення робіт на об'єктах підконтрольних органам Держнаглядохоронпраці на посадових осіб накладається штраф до десяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Контроль, облік, аналіз стану охорони праці полягає в розрахунку та обліку показників, що характеризують стан умов праці, в порівнянні цих показників з нормованими значеннями, виявленні причин недодержання правил, норм, стандартів і виконанні робіт з охорони праці. Результат обліку фіксується в документах встановленої форми звітності.

Розслідування і облік нещасних випадків, профзахворювань і аварій здійснюється відповідно з діючим Положенням.

Облік і аналіз виробничого травматизму здійснюється службою охорони праці. Результати аналізу являються основою для розроблення планів-заходів з покращення охорони праці.

При проведенні усіх видів контролю повинні визначатися причини виявлених відхилень від норм і вимог охорони праці і розроблятися заходи щодо їх усунення з подальшим їх включенням до відповідних планів робіт з охорони праці.

У разі виявлення порушень інструкцій з охорони праці керівник робіт (підрозділу) зобов'язаний провести з порушником позаплановий інструктаж, зробити запис у журналі оперативного контролю про прийняті до порушника заходи і усунення недоліків.

При порушенні інструкцій з охорони праці вперше до порушника комплексно застосовуються:

• позачергова перевірка знань з охорони праці;

• аналіз-обговорення у трудовому колективі;

• накладання дисциплінарного стягнення.

При порушенні інструкції протягом року вдруге, відповідно:

• обговорення на зборах трудового колективу і комісії з охорони праці підприємства;

• звільнення з роботи у зв'язку із систематичним порушенням трудової дисципліни згідно Кодексу законів про працю (КЗпП) України.

При порушенні вимог охорони праці з боку керівника підрозділу відповідний запис робиться в журналі оперативного контролю, скеровується для позачергової перевірки знань з питань охорони праці.

Контроль стану охорони праці в підрозділах підприємства здійснюється службою охорони праці, адміністрацією, а також керівниками служб і підрозділів підприємства у вигляді оперативного і поточного контролю, комплексних і цільових перевірок.

Служба охорони праці здійснює контроль відповідно з діючим положенням про службу, річним і квартальним планами роботи, а також графіків цільових перевірок.

Адміністративно-громадський контроль за станом охорони праці здійснюють трудові колективи через вибрані ними комісії уповноважених з питань охорони праці, відповідно з діючим Положенням.

Облік стану умов і безпеки праці на підприємстві здійснює служба охорони праці за формами: №1-ПВ (про умови праці), № 7-ТНВ (про травматизм на виробництві та його матеріальні наслідки), №23-ТН (про причини тимчасової непрацездатності), 1-ППО (про пожежі), № 1-ДТП (про дорожньо-транспортні випадки), зведений звіт за кожною з форм їх запитаннями. Додатково Держнаглядохоронпраці та міністерствам звітність за формою № 1-УБ (умови та безпеки праці). Зведена форма подається облдержадміністрації та міністерствам за призначенням. Звіт за формою № 389-9-86 (облік профотруєнь та профзахворювань) подається в Міністерство охорони здоров'я.

Атестація і паспортизація робочих місць за умовами праці на підприємстві проводиться згідно з постановою КМУ від 01.08.1992 р. № 442. Паспортизація санітарно-технічного стану цехів повинна спрямовуватися на приведення цехів і виробництв, машин, механізмів та іншого обладнання у відповідність до вимог нормативних актів з охорони праці, вивільнення працюючих із небезпечних та шкідливих виробництв.

Щоквартально адміністрація підприємства разом з профспілковою організацією проводить огляди-конкурси стану охорони праці на підприємстві.

Аналіз умов і безпеки праці проводиться службою охорони праці на підставі:

• результатів атестації робочих місць;

• матеріалів розслідування нещасних випадків (форма Н-1), профзахворювань, аварій та пожеж, перевірок інженерно-лікувальних бригад.

Основними показниками ефективного функціонування СУОП на підприємстві є рівні:

• виробничого травматизму;

• профзахворювань пов'язаних з умовами праці;

• кількість тих, що працюють в незадовільних умовах праці;

• кількість обладнання, що не відповідає нормам виробничих процесів, аварійних будівель і споруд;

—забезпеченість засобами індивідуального захисту, санітарно-побутовими приміщеннями, витрати на поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, на відшкодування збитків потерпілим, на розслідування та ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків і профзахворювань.

3.2 Система „Людина-машина-середовище” в структурі технологічних процесів у радіоелектронній галузі

З точки зору системи людина-машина-середовище технологічні процеси в радіоелектронній галузі мають значну кількість різновидів, що потребує детального розгляду їх особливостей. Ці особливості будуть накладати на систему обумовлені обмеження та визначати характерні параметри елементів системи.

Основним завданням побудови такої системи і розгляду взаємодії її складових є визначення стану людини і вплив на неї інших елементів системи.

Для вирішення цього завдання потрібно оцінити рівень і вплив комплексу небезпечних і шкідливих виробничих факторів (НШВФ) на внутрішній стан людини. Як наслідок і кінцева мета – розробити елемент захисту, що буде відображено в організаційних і технічних заходах при реалізації у відповідних технологічних процесах.

Розглянемо найбільш застосовувані в радіоелектронній галузі технологічні процеси, виділимо характерні для них шкідливі та небезпечні фактори.

В технологічних процесах з використанням електрообладнання основним небезпечним фактором є величина струму, що протікає через тіло людини в разі порушення правил техніки безпеки чи виникнення аварійних ситуацій, а також час протікання струму.

Основними факторами, що впливають на наслідки враження людини електричним струмом є: опір тіла людини, вид струму, тривалість його дії, величина струму, що протікає через тіло людини, шлях проходження струму та інші індивідуальні особливості людини. На запобігання чи зменшення шкідливої дії цих факторів і повинні бути направлені можливі дії в системі "людина-машина-середовище".

Технологічний процес налагоджування та використання радіотехнічного обладнання. Цей технологічний процес передбачає проведення робіт, під час яких можлива дія на людей електромагнітних полів радіотехнічного діапазону. До радіоустановок відносяться передавачі, приймачі, кінцеві пристрої, збудники, прилади контролю, виміру та комутації, а також інше обладнання, що перетворює енергію промислової частоти в енергію радіо і звукової частоти.

Крім шкідливої дії електромагнітного випромінювання в таких установках звичайно присутня висока напруга. Тому внутрішній простір такого обладнання повинно бути забезпечено блокуванням, яке не дозволяє відкривати двері шаф або заходити за огорожу без повного або часткового відмикання небезпечних напруг. Блокування внутрішнього простору – це сукупність пристосувань, що забезпечують:

а) попередження випадкового доступу людей у внутрішній простір;

б) примусове відключення небезпечних напруг від струмоведучих частин обладнання при одержанні можливості доступу у внутрішній простір;

в) попередження включення небезпечних напруг на струмоведучі частини за допомогою комутаційних пристроїв.

Технологічний процес пайки та монтажу. В цьому технологічному процесі на працівників можуть діяти наступні небезпечні і шкідливі фактори: запиленість і загазованість повітря робочої зони і наявність інфрачервоного випромінювання від розплавленого припою чи паяльника, наявність електромагнітного випромінювання високої частоти., дія ультразвуку на організм монтажника при пайці хвилею, яка виникає за рахунок дії ультразвуку на розплавлений припій, дія електростатичного заряду, незадовільна освітленість робочих місць або підвищена яскравість, незадовільні метеорологічні умови в робочій зоні, дія бризок і капель розплавленого припою, поразка електричним струмом, а також психофізичні шкідливі виробничі фактори.

При реалізації технологічних процесів, що використовують лазерне випромінювання, виникають наступні шкідливі і небезпечні фактори:

• термічна дія (при фокусуванні лазерного випромінювання виділяється значна кількість тепла в невеликому об’ємі за короткий проміжок часу);

• енергетична дія, що викликається великим градієнтом електричного поля, обумовленого високою щільністю потужності (це може викликати поляризацію молекул, резонансні та інші ефекти);

• фотохімічна дія, що проявляється у вигоранні барвників;

• механічна дія, що проявляється у виникненні коливань типу ультразвукових;

• електрострикція – деформація молекул в електричному полі лазерного випромінювання;

• виникнення в межах клітин мікрохвильового електричного поля.

Технології, які використовують або в яких генерується іонізуюче випромінювання, в тому числі і рентгенівське, викликають в тканинах складні фізичні, хімічні і біохімічні процеси.

Ці випромінювання іонізують молекули тканин. Процеси іонізації супроводжуються ультрафіолетовим випромінюванням, що збуджує клітини. Це призводить до розриву молекулярних зв’язків і зміни хімічної структури різних сполучень.

При реалізації технологічних процесів, що супроводжуються значними рівнями шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, викликають різний вплив на організм людини в залежності від частоти і амплітуди коливань. Коливання тіл з частотою нижче 16 Гц відчуваються організмом як вібрація, а коливання з більш високою частотою – як звук і вібрація одночасно. Дуже небезпечними виявляються коливання робочих місць, що мають частоту, резонансну з коливаннями окремих органів або частин людини. Вібрація викликає різний ступінь судинних, нервово-м’язових, кістково-суглобних та інших порушень.

При дії шуму на людину можуть виникнути різні загальнобіологічні розлади, паталогічні зміни, функціональні розлади і механічні пошкодження.

При коливаннях вище 20 Гц у робітників спостерігаються функціональні порушення нервової і судинно-серцевої системи, зміни тиску, складу і властивостей крові, слухового і вестибулярного апаратів та ін.

При коливаннях частотою нижче 20 Гц спостерігається висока проникаюча і біологічна дія. Інфразвук викликає підсилення коливання внутрішніх органів, спостерігається завада диханню, зміна ритму серцевих скорочень, загальне погіршення самопочуття.

В радіоелектронній галузі існує багато технологічних процесів, які значно впливають на параметри метеорологічних умов. В поняття метеорологічні умови повітряного середовища входять: температура, відносна вологість, швидкість руху повітря і інтенсивність теплового випромінювання.

Значне коливання параметрів мікроклімату призводить до порушень терморегуляції організму, змоги організму підтримувати постійну температуру тіла. Це призводить до порушення системи кровообігу, нервової та пітовидільної систем, що може викликати підвищення або пониження температури тіла, слабкість, зомління.

Встановлені оптимальні і допустимі температури, відносна вологість і швидкість руху повітря в робочій зоні. Оптимальні показники мікроклімату розповсюджуються на всю робочу зону приміщень, допустимі – на постійні і непостійні робочі місця робочої зони. Допустимі показники мікроклімату встановлюються у випадках, коли за технологічними, технічними і економічними причинами неможливо забезпечити оптимальні норми.

Виходячи з вищесказаного про типові технологічні процеси радіоелектронної галузі можливо провести декомпозицію системи людина-машина-середовище. Необхідно чітко розділити функції цих складових в конкретному технологічному процесі, а також взаємозв’язки складових. "Генератором" шкідливих і небезпечних факторів в основному виступає "машина". Хоча, наприклад, в процесі складання якихось вузлів з компонентів чи деталей, де присутні тяжкі та напружені умови праці (дрібни стереотипні рухи, необхідність зосередження, напруга зорового аналізатору), рівень шкідливих факторів в значній мірі залежить від середовища. Функції аварійного захисту також можуть виконуватись іншою "машиною" і досить часто "людиною", коли вона приймає рішення чи виконує захисні дії.

При визначенні небезпечного і шкідливого фактору (чинника) розробляються і реалізуються методи захисту, які для певної групи принципово однакові незалежно від того, яким технологічним процесом вони генеровані.

Міри безпеки при прокладці та експлуатації кабельних ліній зв'язку

До прокладки в ґрунт труби телефонної каналізації повинні бути покладені уздовж траншеї по вільній від вийнятої землі брівці, під деяким кутом до осі траншеї так, щоб вони не могли скотитися й упасти на робітників. Бетонні блоки (труби) повинні укладатись в траншеї за допомогою механізмів. Необхідний для роботи інструмент варто укладати не ближче 0,5 м від краю траншеї так, щоб він не був звернений убік траншеї або котловану краями, що ріжуть або колють. Ємності для розігріву поліетиленових манжет для асбестоцементових труб установлюються на міцних підставах щоб уникнути їхнього перекидання. Поліетиленові труби й манжети легко спалахують, тому користуватись відкритим вогнем на відстані менш 5 м від місця їхнього розташування забороняється. Труби з поліетилену зварюють на поверхні землі на вільній від ґрунту брівці довжиною у весь проліт. Зварені з поліетиленових труб батоги опускають у траншею за допомогою лямок, розташованих на відстані 5—10 м одна від іншої.

Котлован під кабельний колодязь риють із таким розрахунком, щоб висота горловини кабельного колодязя не перевищувала 0,5 м. Опускати в котловани частини збірних залізобетонних колодязів необхідно за допомогою пересувного крана або інших вантажопідйомних механізмів. Для установки залізобетонних колодязів у котловани необхідно користуватися баграми або гаками. Для будівництва монолітних колодязів варто використовувати заздалегідь підготовлену й підігнану опалубку, а її зборку робити в рукавицях. Для будівництва цегельних кабельних колодязів, цеглини в котловани подавати по дерев'яним жолобам, збитим із двох дощок; воду й бетон — у цебрах за допомогою міцних мотузок.

Кабельні розподільні шафи встановлюють усередині приміщень і кріплять до підлоги або стіни в таких місцях, щоб не заважати рухові людей. Двері шаф повинні вільно відкриватись. Відстань від електрообладнання або газопроводів до розподільної шафи повинна бути не менш ніж 0,5 м.

Колісні кабелеукладачі на гумовому ході незалежно від відстані буксирують до місця роботи автомобілем. Важкі кабелеукладачі на гусеничному ході повинні перевозитись на важковозних причепах-трейлерах. Під час буксирування й транспортування кабелеукладача знаходитись на ньому обслуговуючому персоналові забороняється. Трактор для причеплення кабелеукладача повинен під'їжджати заднім ходом, обережно, без ривків. Кабелеукладач причіпляють до трактора тільки через спеціально пристосовані серги. Накид серги (дишла) кабелеукладача на форкоп трактора виконується спеціальним пристроєм із наступною фіксацією, що запобігає розчіплюванню. Підйом передньої частини легкого кабелеукладача для приєднання причіпної серги з форкопом трактора здійснюється лебідкою кабелеукладача з обов'язковою фіксацією передньої частини рами кабелеукладача спеціальним пристроєм, Фіксація причіпних пристроїв може бути здійснена тільки після повної зупинки трактора.

Відстань між зчепленими тракторами повинна бути не менш ніж 5 м. Щоб уникнути травми при випадковому обриві троса не можна наближатися до колони, що прокладає кабель, на відстань менш довжини троса зчеплення кожного механізму. При навантаженні барабанів з кабелем на кабелеукладач і вивантаженню порожніх барабанів варто керуватись правилами безпеки для вантажно-розвантажувальних робіт. Виконувати які-небудь роботи під кабельним барабаном, установленим на опорах (кронштейнах), забороняється. При необхідності виконання робіт під барабаном він повинен бути знятий з кабелеукладача. Ніж кабелеукладача опускається й піднімається лебідкою крана кабелеукладача, а при відсутності лебідки — автокраном. При піднятті кабелеукладача на опорні лапи необхідно стежити, щоб лапи спиралися на ґрунт одночасно, щоб уникнути його перекидання.

Прокладка кабелів під лініями електропередачі допускається тільки за умови дотримання відстаней від кабелеукладача до проводів лінії електропередачі не менш ніж 1,5 м. При напрузі до 1 кВ, 2 м при 1—20 кВ, 4 м при 35 – 110 кВ, 5 м при 150—220 кВ, 6 м при 330 кВ, 9 м при 500 кВ перемінного струму і 800 кВ постійного струму.

При прокладці кабелю через водойми й ріки всі роботи (як підводні, так і надводні) повинні проводитися за допомогою спеціальних пристосувань, що забезпечують безпеку працюючих. На судноплавних ріках у період проведення робіт із прокладки кабелю повинно бути організоване чергування катерів або човнів для попередження суден і плотів що йдуть. Для плавного спуску й виходу кабелеукладача з води стрімчасті береги повинні бути обрізані бульдозером або екскаватором на ширину 3—4 м з ухилом Не більш ніж 20°. Якщо трактор не може пройти через ріку, то кабелеукладач кріпиться до трактора тросом. У зоні дії тягових тракторів при перетяжці кабелеукладача як на берегах, так і в руслі водоймищ, забороняється присутність персоналу на відстані менш ніж 15 м. Між робітниками, що знаходяться на протилежних берегах, повинна бути встановлена сигналізація світлова або за допомогою прапорців, а при невеликій ширині ріки — звукова.

При прокладці кабелю ручним способом на кожного робітника повинна приходитись ділянка кабелю масою не більш 35 кг. При підношенні кабелю до траншеї на плечах або в руках усім робітникам варто знаходитись по одну сторону від кабелю. Розмотування кабелю, із транспортерів що рухаються повинні виконуватись по можливості ближче до траншеї, кабель розмотується без натягу щоб його можна було піднести й укласти в траншею.

При неможливості використовувати кабелеукладач, кабель укладають у підвідні траншеї, розроблювальні спеціальними механізмами. Допускається розробка підвідних траншів водолазами вручну. При механізованій розробці водолази не повинні наближатись до робочої машини ближче ніж 10 м. Засипання підвідної траншеї механізованим способом дозволяється тільки після виходу водолаза на поверхню. На баржі-буксирі або іншому плавучому засобі при розробці траншів або укладанню кабелю виставляються відповідні сигнали для минаючих суден. На плавучих засобах повинні бути рятувальні пристосування (рятувальні кола, пояси). На баржі, призначеній для укладання кабелю, повинно бути не менш двох човнів, що знаходяться в місці, зручному для посадки робітників, і, що легко знімаються з баржі для опускання на воду. Містки й сходні, по яких подається кабель на баржу, повинні мати поручні і поперечні нашивки планок. Для гальмування кабелю, що спускається у воду з баржі, необхідно установити гальмо. Крім робочого гальма повинен бути аварійне, котрим користуються тільки при необхідності зупинки спуска кабелю у воду. При прокладці кабелю з човна робітники, що знаходяться на ньому, повинні вміти керувати човном і плавати.

У зимовий час прокладка кабелів може виконуватись водолазами, з льоду через ополонку. Перевозити барабани з кабелем через замерзлу ріку можна тільки в тому випадку, коли товщина льоду перевищує 0,5 м. Розмітку і рознесення кабелю здійснюють на тій стороні вирубаної у льоді траншеї, що нижче за течією. Працівники, що роблять прокладку кабелю з льоду, повинні бути забезпечені запобіжними пристосуваннями (мотузками, дошками, і т.п.). Не дозволяється скупчення працівників в одному місці на краю пробитого льоду.

У гірських умовах роботи проводяться тільки в денний час. При виникненні стихійних явищ (селевих потоків, каменепадів, сніжних обвалів, злив) роботи негайно припиняються й приймаються необхідні міри безпеки. У випадку наближення грози роботи також припиняються, металеві предмети складаються осторонь від місця перебування людей, а люди ховаються в укриття віддаленні від одиночних виступаючих скель, гребенів і дерев. У період робіт повинна бути організована служба оповіщення місцевої метеорологічної станції.

Роботи під уступами, по узбіччях доріг і у виїмках повинні виконуватися тільки в захисних касках. При роботах на схилах, покритих льодом, і в період дощів, робітники повинні носити об'ємні металеві підківки із шипами. Усі машини й механізми повинні мати звуковий сигнал, що подається перед початком переміщення.

Барабан із кабелем, доставлений до місця роботи, повинен бути вивантажений на рівній місцевості. При наявності ухилу під щоки барабана необхідно підкласти упори так, щоб виключалася можливість мимовільного руху барабана під ухил. По обох сторонах колодязів, у яких проводиться робота, повинні бути встановлені огородження — бар'єри. Якщо колодязь знаходиться на проїзній частині доріг, назустріч руху транспорту на відстані не менш 2 м від люка колодязя встановлюють огородження, на відстані 5—10 м від огородження — попереджувальні знаки, а при поганій видимості — світлові сигнали. Кабельну машину при затягуванні кабелю механізованим способом варто встановлювати так, щоб вона не заважала рухові транспорту або пішоходів. Прокладку кабелів ємністю до 100 пар при невеликих прольотах допускається виконувати вручну.

При роботах, зв'язаних із прокладкою кабелю по стінах будинків, потрібно користуватися справними сходами, драбинами, риштованнями або автовежа. Сходи після виготовлення або ремонту повинні випробуватися статичним навантаженням у 150 кг і потім у процесі експлуатації — навантаженням 120 кг. При іспиті зазначений вантаж прикладають на 2 хв. до однієї зі ступіней у середині прольоту сходи, установленої під кутом 75° до горизонтальної площини.

Котловани під цистерну підсилювальних пунктів, що не обслуговуються(НПП) або регенераційні групові пункти(НРП), що не обслуговуються, монтуються за допомогою механізмів з урахуванням кута природного укосу ґрунтів. В окремих випадках допускається риття котлованів вручну з природними укосами або стінками, укріпленими дошками й розпірками. Залізобетонні фундаменти (плити) повинні встановлюватися за допомогою автокрана, що використовується також при опусканні в котловани цистерни НПП і НРГ. Устаткування НПП повинне бути опущене в термокамери, а устаткування, регенераційних пунктів (НРП) що не обслуговуються — у колодязі за допомогою талі, поліспаста або інших пристосувань, укріплених на балці над горловиною цистерни або колодязя, а також автокранів.

При ремонтних роботах на кабелі при електричних вимірах крім вимикань напруги дистанційного живлення на кінцевих станціях (ОПП), на НПП або НРП, що обмежують ділянку роботи з виміру, робиться додатковий зримий розрив у ланцюзі дистанційного живлення, жили кабелю за допомогою розрядника — металевого стержня, укріпленого на ізолюючій штанзі і з'єднаного із землею, розряджаються на землю і заземлюються. Ця робота виконується в діелектричних рукавицях, черевиках і захисних окулярах. Вимірювані жили кабелю повинні розряджатися з обох сторін підсилювальної ділянки — спочатку на станції або ОПП, а потім на НПП або НРП. На платах і боксах, на яких знімається дистанційне живлення, вивішуються плакати «Не включати — працюють люди». Відсутність напруги на жилах кабелю перевіряється індикатором напруги або вольтметром.

Для підтримки кабелю під надлишковим тиском застосовують стиснене повітря, у закритих приміщеннях (НПП, ОПП, шахтах і т.д.) застосовувати азот для цієї мети забороняється. Опускання балонів зі стисненим повітрям у термокамеру НПП виконується за допомогою спеціального пристрою. При проведенні ремонтних робіт на установці її варто відключити від балона з повітрям і від системи телесигналізації.

Для визначення наявності вибухонебезпечних газів кожна бригада, що працює в підземних спорудженнях, повинна мати газоаналізатор, справність якого перевіряється 1 раз у рік у спеціалізованих лабораторіях. Усі оглядові пристрої підземних комунікацій, розташовані на відстані до 15 м в обидва боки від газопроводів, повинні регулярно перевірятися на загазованість. До початку роботи в підземних спорудженнях повітря в них повинно бути перевірено на присутність небезпечних газів. Наявність газу необхідно перевірити в колодязі, де буде виконуватись робота, і в двох найближчих суміжних із ним колодязях. У підземних спорудженнях дослідження повітря на присутність у ньому метану і вуглекислого газу проводиться незалежно від того, мається в населеному пункті підземна газова мережа чи ні. Переконавшись за допомогою газоаналізатора у відсутності вибухонебезпечних газів, варто перевірити, чи немає в колодязі вуглекислого газу, наявність якого визначається за допомогою шахтного інтерферометра. При відсутності шахтного інтерферометра для перевірки наявності вуглекислого газу на дно колодязя варто опустити в паяльному цебрі запалену паяльну лампу, свічу або папір. Припинення горіння або помітне зменшення інтенсивності полум'я вказує на наявність вуглекислого газу. Якщо при відкритті колодязя газ у ньому не був виявлений, то подальша перевірка на присутність небезпечного газу повинна виконуватись щогодини. Оглядові пристрої, у яких періодично виявляються метан і вуглекислий газ, повинні бути узяті на облік.

До початку роботи необхідно провентилювати колодязь, у якому буде виконуватися робота, а також суміжні з ним колодязі по одному з кожної сторони. На час вентилювання в колодязі, у якому будуть проводитись роботи, повинні бути тимчасово відкриті не менш ніж по одному каналу з кожної сторони. У суміжних колодязях повинні бути відкриті ті ж канали, але тільки в напрямку колодязя, у якому будуть проводитись роботи. Із закінченням вентилювання каналів в колодязі, у якому будуть проводитись роботи, знову закриваються пробками. У суміжних колодязях ці канали можуть залишатися відкритими протягом усієї роботи. Вентилятори повинні нагнітати повітря в колодязь, створюючи в ньому надлишковий тиск повітря стосовно сусідніх колодязів і до зовнішньої атмосфери, щоб виключити можливість надходження газу в колодязь.

У колодязях телефонної каналізації кабелі з дистанційним живленням і кабелі провідного мовлення повинні фарбуватись в червоний колір по всьому колі шириною 20—25 см при вході в колодязь, у середині і при виході з колодязя, а також у кожної кабельної муфти на відстані 15—20 см. Безпосередньо в кабельних муфтах на кабелях, по яких передається дистанційне живлення, повинні бути встановлені бирки «Небезпечно», «Висока напруга». У прохідних колодязях, де немає кабельних муфт, бирки встановлюються на кабелях у середній частині колодязя.

Усі працівники телефонної мережі, що обслуговують каналізаційні спорудження, повинні бути сповіщені про те, що в каналізаційних спорудженнях на їхній ділянці прокладені кабелі з дистанційним живленням, напруга якого небезпечна для життя, і що помилкове розкриття таких кабелів може привести до нещасного випадку. Працювати з кабелями, прокладеними поруч із кабелями, по яких передається дистанційне живлення, необхідно з великою обережністю, щоб не зашкодити оболонку кабелю з дистанційним живленням. При роботі з паяльною лампою розташовані поблизу кабелі, по яких передається дистанційне живлення, повинні відгороджуватися щитками з вогнетривкого матеріалу. У телефонній каналізації дозволяється прокладати кабелі провідного мовлення з напругою не вище 240 В. При цьому прокладку кабелів здійснювати в окремому вільному каналі, по можливості в крайньому нижньому. Кабель провідного мовлення повинен бути екранованим, з екраном, заземленим із двох сторін при опорі заземлення не більш 10 Ом.

Приміщення введення кабелів (шахта) повинно бути обладнано природною витяжною вентиляцією. Усі пускові пристрої (пускачі, вимикачі і т.п.) і електрощити повинні розміщуватись поза приміщенням шахти. Прокладати в шахті силові й фідерні кабелі провідного мовлення забороняється. Світильники і електроарматура в шахті повинні бути у вибухозахищеному виконанні. Розміщувати яке-небудь устаткування в шахтах крім розподільних штативів із сигналізаторами аварійної втрати повітря, виконаними у вибухозахищеному виконанні, забороняється. Шахта повинна мати двері що щільно зачиняються, оббиту залізом із двох сторін і пружину для само зачинення. Контроль за станом повітряного середовища (загазованістю) у кабельних шахтах повинен здійснюватися сигналізатором з автоматичною подачею сигналу в приміщення, де цілодобово чергує обслуговуючий персонал.

Устаткування компресорно-сигнальної установки повинне розміщатися в суміжному із шахтою, але ізольованому від неї приміщенні з окремим входом із коридору. Проходи повітряпроводів через стіну з приміщення в кабельну шахту повинні бути герметично забиті.

Кабельні лінії, що мають зближення з електрифікованою залізницею перемінного струму, можуть знаходитися постійно під індукованою напругою стосовно землі до 400 з частотою 50 Гц. Такі лінії називаються високовольтними кабельними лініями зв'язку (ВКЛЗ). Небезпечні напруги на кабелі можуть створити загрозу для життя обслуговуючого персоналу у випадку дотику до броні, оболонки, жили кабелю, а також зашкодити кабельні лінії зв'язку або включену в них апаратуру, викликавши пробій ізоляції і пожежу. При будівництві й ремонті ВКЛЗ усі роботи повинні проводитися по нарядах При усуненні ушкоджень допускається виконання робіт на ВКЛЗ за усним або телефонним розпорядженням, але не менш ніж двома працівниками, один із яких має кваліфікаційну групу по електробезпечності не нижче IV, призначається відповідальним за виконання робіт і дотримання всіх правил безпеки. При роботах на ВКЛЗ обов'язково заземлення броні, оболонки, і забезпечення працівників захисними засобами й пристосуваннями.

Охорона праці при технологічних процесах формоутворення

Основні вимоги безпеки до технологічних процесів. Виробничий процес - складна соціально-технічна система. При проектуванні виробничих процесів, у процесі їхньої реалізації повинна забезпечуватися безпека праці.

Загальні вимоги безпеки до виробничих процесів визначені в ГОСТ 12.3.002-75 «ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности».

Відповідно до ГОСТ 12.3.002-75 безпека виробничих процесів забезпечується вибором технологічних процесів, режимів роботи і порядку обслуговування виробничого устаткування; виробничих приміщень і площадок; вихідних матеріалів заготовок і напівфабрикатів, їхніх способів збереження і транспортування, а також готової продукції і відходів виробництва; виробничого устаткування і його розміщенням; професійним добором і навчанням працюючих; засобів захисту працюючих. Для обмеження і зменшення тяжкості праці велике значення має правильний розподіл функцій між людиною й устаткуванням.

Виробничі процеси повинні бути пожежо - і вибухобезпечними, не повинні забруднювати навколишнє середовище викидами шкідливих речовин.

Основними вимогами безпеки до технологічних процесів є:

• усунення безпосереднього контакту працюючих з вихідними матеріалами, напівфабрикатами, готовою продукцією і відходами виробництва, що роблять шкідливу дію;

• заміна технологічних процесів і операцій, зв'язаних з виникненням небезпечних і шкідливих виробничих факторів, процесами й операціями, при яких зазначені фактори відсутні чи мають меншу інтенсивність;

• застосування комплексної механізації, автоматизації і дистанційного керування при наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

• надійна герметизація устаткування;

• застосування засобів колективного захисту працюючих;

• раціональна організація праці і відпочинку з метою профілактики монотонності і гіподинамії, а також обмеження напруженості праці;

• своєчасне одержання інформації про виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних операціях;

• упровадження систем контролю і керування технологічним процесом, що забезпечують захист працюючих і аварійне відключення виробничого устаткування;

• своєчасне видалення і знешкодження відходів виробництва, що є джерелами небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Охорона праці при механічній обробці металів. У виробничих процесах, зв'язаних з виготовленням деталей для радіоелектронної апаратури, важливе місце займає механічна обробка металів на металорізальних верстатах (токарних, фрезерних, свердлильних, заточувальних, .шліфувальних і ін.).

При механічній обробці металів, пластмас і інших матеріалів різанням виникає ряд небезпечних і шкідливих виробничих факторів: частини виробничого устаткування, що рухаються, різальні інструменти, пристосування для закріплення оброблюваної деталі, оброблювана деталь, висока температура поверхні оброблюваних деталей і інструменту, стружка, пил і шкідливі аерозолі оброблюваних матеріалів, підвищена напруга, статична електрика, шум і вібрація верстатів, недостатнє висвітлення робочої зони, фізичні перевантаження, перенапруга зору, монотонність праці.

Найбільш розповсюдженими видами травм у верстатників є поранення очей, обличчя, рук, забиті місця тіла.

Травму можуть нанести фрези, свердла, абразивні кола при випадковому зіткненні з ними, у випадку їхнього руйнування ,захоплення ними одягу; оброблювана деталь при недостатньо надійному її кріпленні; стружка, що відлітає, має велику кінетичну енергію і високу температуру (до °600 С); приводні і передавальні механізми верстата при налагодженні, змазуванні і ремонті й ін.

Аналіз причин виробничого травматизму в цехах холодної обробки металів показує, що основними є відсутність чи недосконалість захисних огороджень і запобіжних пристроїв, несправний стан устаткування, інструмента і пристосувань, неправильне розміщення верстатного устаткування в цеху, неправильні прийоми роботи. Таким чином, безпека при роботі на металорізальних верстатах зв'язана, насамперед, з виконанням вимог безпеки, пропонованих до їхньої конструкції відповідно до ССБТ (ГОСТ 12.2.003-74; ГОСТ 12.2.009-80), а також здійснення необхідних заходів при організації робочого місця верстатника і строге дотримання охорони і гігієни праці при роботі на верстатах.

Відповідно до ГОСТ 12.2.009-80 «ССБТ. Станки металлообрабатывающие. Общие требования безопасности» передачі (ремінні, зубцюваті, канатні, шарнірні, ланцюгові й ін.), розташовані поза корпусами повинні мати огородження (суцільні, з отворами), що оснащені пристроями (рукоятками, скобами і т. ін.) для зручного і безпечного їхнього відкривання, зняття, переміщення й установки.

Захисні пристрої (щити, ширми, екрани), що обгороджують зону обробки, повинні захищати працюючого на верстаті і людей, що знаходяться поблизу верстата, від стружки, що відлітає, і мастильно-охолоджуючої і робочої рідин. Застосування захисних огороджувальних пристроїв обов'язково для токарних, фрезерних, свердлильних, розточувальних, стругальних, зуборізних, шліфувальних верстатів.

Захисні пристрої, що знімаються частіше одного разу в зміну при установці і знятті оброблюваної деталі чи інструмента, при вимірі деталі, підналагодженню верстата й в інших випадках, повинні мати масу не більш 6 кг і кріплення, що не вимагає застосування ключів і викруток. Захисні пристрої типу, що відкривається, повинні при русі переміщатися з зусиллям не більш 40 Н (4 кГс).

Захисні пристрої не повинні обмежувати технологічних можливостей верстата і викликати незручності при роботі, збиранні, налагодженні, приводити при відкриванні до забруднення підлоги . При необхідності вони повинні мати рукоятки, скоби для зручності відкривання, закривання, знімання, переміщення й установки.

Кріплення захисних пристроїв повинне бути надійним, що виключають випадки самовідкривання. Пристрої, що підтримують огородження у відкритому стані, повинні надійно утримувати їх у цьому положенні.

Поверхні верстатів, захисних пристроїв, органів керування, верстатних пристосувань не повинні мати гострих крайок і заусенців, що можуть травмувати працюючого.

Верстати повинні мати запобіжні пристрої від перевантаження, здатного викликати поломку деталей верстата і травмування (плавкі запобіжники, автомати відключення, шпонки, муфти й ін.), і для забезпечення безпечних границь переміщення збірних одиниць ( столу, супорта) верстатів (обмежники). Крім цього, верстати повинні мати пристрої, що запобігають мимовільному опусканню шпинделів, кронштейнів, голівок, бабок, рукавів (у радіально-свердлильних верстатах) і інших складальних одиницях.

Немаловажне значення для запобігання нещасних випадків на виробництві має надійне закріплення на верстатах оброблюваних заготовок, патронів, планшайб, оправлень, насадних голівок, інструмента й інших знімних елементів.

ГОСТ 12.2.009-80 передбачає фарбування в сигнальні кольори відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 рухливих складальних одиниць і пристрів, що обгороджують. Для зручності роботи і безпеки праці ряд вимог пред'являється до органів керування верстатами; постачання органів керування надійними фіксаторами, що виключають мимовільне їхнє переміщення і випадкове включення; оснащення їхній відповідними блокуваннями, що пояснюють написами, символами й ін.

ГОСТ 12.2.009-80 вимагає оснащення верстатів пристроями для відсмоктування з зони обробки забрудненого повітря (пил, дрібна стружка, шкідливі для здоров'я аерозолі рідин, гази). Викладені вимоги до обмеження шуму і вібрації верстатів, раціональному пристрою місцевого висвітлення, забезпеченню електробезпеки, а також специфічні вимоги безпеки по групах верстатів токарних, фрезерних, свердлильних і ін.

При роботі на токарних верстатах необхідно застосовувати захист працюючих від травмування стружкою, що утвориться при обробці в’язких (сталей) і крихких металів (чавуну, бронз, латуней, текстоліту й ін.), що має високу температуру (400...-...600 °С) і велику кінетичну енергію. Для цього застосовують спеціальні різці, що забезпечують завивання стружки в гвинтову спіраль, що видаляється спеціальними гачками, чи дроблення її на окремі елементи. Верстати постачають огородженнями зони різання з оглядовими вікнами, гальмовими пристроями. Робітники використовують індивідуальні засоби захисту (захисні окуляри, індивідуальні щитки, спецодяг, мазі і пасти для захисту шкіри рук).

При цьому необхідно строго дотримувати правила носіння спецодягу. Для попередження небезпеки захоплення одягу і волосся працюючого обертовими механізмами верстата робочий одяг не повинний мати вільних кінців, рукави повинні щільно облягати руку і бути застебнутими на ґудзики, волосся варто забирати під берет чи косинку. Кінці косинки повинні бути ретельно заправлені.

При обробці деталей на фрезерних верстатах травми верстатнику можуть бути нанесені фрезою, стружкою, оброблюваною деталлю і пристосуванням для її закріплення.

Для попередження травмування фрезою і стружкою, що відлітає, застосовують огородження зони, огородження інструменту, що ріже, у неробочій його частині.

При обробці крихких металів і полімерних матеріалів важливу роль грає видалення пилу з робочої зони, тому на фрезерних верстатах застосовують огородження. При роботі на свердлильних верстатах найбільшу небезпеку для працюючих представляють обертові шпиндель, патрон, свердел, що можуть захопити одяг чи волосся, травмувати свердлом, що поламалася; а також стружка і пил.

Тому необхідно виконувати наступні умови:

• механізм кріплення інструменту повинний забезпечувати надійний затиск, точне центрування і швидку зміну свердла;

• для установки на верстаті оброблюваних деталей необхідно користатися затискними пристосуваннями (утримувати деталь руками не допускається);

• потрібно застосовувати засоби дроблення сталевої стружки;

• змітати стружку з верстата тільки спеціальною щіткою;

• використовувати індивідуальні захисні засоби і строго дотримувати правила носіння спецодягу.

При організації роботи на шліфувальних і заточувальних верстатах, у яких різальним інструментом є абразивне коло, що обертається з великою швидкістю, серйозну небезпеку представляє можливість аварійного розриву шліфувального кола, через наявність у ньому тріщин, вибоїв, раковин, а також велике пилоутворення в зоні різання .

З метою забезпечення безпечної роботи на верстатах шліфувальної групи необхідно проводити наступні заходи: попередній зовнішній огляд і простукування кола дерев'яним молоточком; дотримувати правила збереження абразивних кіл; проводити іспити кіл на механічну міцність; дотримувати вимоги і норми безпеки при установці і закріпленні кіл на верстаті; користатися безпечними прийомами виправлення кіл; застосовувати постійні сталеві захисні кожухи для шліфувальних кіл, а також спеціальні пристрої (підручники, прозорі оглядові екрани) і дотримуватись інструкції для верстатників.

Останнім часом металорізальні верстати з ручним керуванням витісняються автоматами, автоматичними лініями, верстатами і лініями з програмним керуванням. Створення автоматизованих цехів і підприємств-автоматів, широке впровадження промислових роботів, роботизованих технологічних комплексів є магістральним напрямком технічної реконструкції народного господарства.

Автоматизація виробничих процесів дає не тільки значний ріст продуктивності праці і рішення проблеми дефіциту робочих кадрів, але і поліпшує умови і безпеку праці, скорочуючи ручну некваліфіковану працю.

Разом з тим, при експлуатації промислових роботів, роботизованих технологічних комплексів і ділянок основними причинами впливу на працюючих небезпечних виробничих факторів Відповідно до ГОСТ 12.2.072-82 «ССБТ. Роботы промышленные, роботизированные технологические комплексы и участки. Общин требования безопасности» є:

• непередбачені рухи виконавчих пристроїв промислових роботів при налагодженні, ремонті, під час навчання і виконання керуючої програми;

• раптове відмовлення в роботі промислового робота чи технологічного устаткування, що входить до складу роботизованого комплексу;

• помилкові (ненавмисні) дії оператора наладчика при налагодженні, ремонті чи під час роботи робота в автоматичному режимі;

• доступ людини в робочий простір робота при роботі в режимі виконання програми;

• порушення умов експлуатації промислового робота чи технологічного комплексу;

• порушення вимог ергономіки і безпеки праці при плануванні технологічного комплексу і ділянки.

Промислові роботи, призначені для експлуатації в умовах підвищеної температури і запиленості повітря, у вибухо-та пожежонебезпечних середовищах і в інших несприятливих умовах виробничого середовища, повинні мати відповідні захисні виконання, відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004-76, ГОСТ 12.2.021-76 і ін.

Електроустаткування промислових роботів виконується в строгій відповідності з ГОСТ 12.2.007-75, ГОСТ 12.1.019-79 і «Правилами устройства электроустановок».

Шумові характеристики повинні відповідати ГОСТ 12.1.003-76, а рівні вібрації, що виникає на робочому місці оператора, що обслуговує промисловий робот — ГОСТ 12.1.012-78.

Пристрої повинні утримувати об'єкт маніпулювання (заготовки й ін.) при раптовому відключенні, якщо падіння об'єкта може привести до впливу на людину небезпечних виробничих факторів.

Промислові роботи повинні бути оснащені засобами захисту (огороджувальними, запобіжними, що блокують, що сигналізують і ін.) з метою виключення можливого впливу на обслуговуючий персонал небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Органи керування і засоби відображення інформації повинні бути розташовані на панелі пульта керування і відповідати ергономічним вимогам ГОСТ 23000-78.

Сигнальні кольори і знаки безпеки, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности».

При організації роботизованих технологічних комплексів (РТК) і ділянок необхідно передбачати комплексну механізацію й автоматизацію виробничого процесу, у тому числі допоміжних операцій (транспортування заготовок і деталей, завантаження ними нагромаджувачів, видалення стружки й окалини з робочої зони і т.д.).

РТК чи ділянки необхідно оснащувати пристроями, що блокують, що виключають комплекс чи ділянку у випадку порушення .

До роботи з обслуговування РТК і ділянок (програмування, навчання, налагодження, експлуатація і ремонт) допускаються робітники не молодше 18 років, що пройшли медичний огляд і одержали посвідчення на право обслуговування РТК.

Для обслуговуючого персоналу на підприємствах повинна бути розроблена і затверджена у встановленому порядку інструкція з охорони праці при експлуатації промислових роботів, РТК і ділянок з урахуванням вимог ГОСТ 12.2.072-82.

Охорона праці при термічній, електрохімічній і електрофізичній обробці металів. У радіоелектроніці широко застосовуються термічна, електрохімічна і електрофізична обробка металів.

До термічної обробки відносяться віджиг, загартування, азотування, хромування, й ін.

До електрохімічної і електрофізичної — електроіскрова, електроімпульсна, плазменна, електронно-променева, лазерна і інші способи обробки.

Основними небезпечними і шкідливими виробничими факторами, що виникають при зазначених методах обробки , застосовуваним устаткуванням і робочими середовищами, можуть бути наступні: машини і механізми; рухливі елементи виробничого устаткування, що пересуваються , вироби, заготовки, матеріали; підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони; підвищена температура поверхонь устаткувань, матеріалів і повітря робочої зони, підвищений рівень інфрачервоного (теплового) випромінювання; підвищений рівень шуму і вібрації на робочому місці; підвищений рівень електромагнітних випромінювань; небезпечний рівень напруги в електричному ланцюзі й ін. При цьому виникає небезпека механічного травмування працюючих, отруєння сильнодіючими отрутами, перегріву, одержання опіків, поразка електричним струмом.

У цьому зв'язку при проведенні процесів термічної, електрохімічної і електрофізичної обробки повинні бути передбачені міри захисту працюючих від можливої дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Для захисту від механічних і термічних небезпек застосовуються різні огородження і блокування, а також необхідно дотримувати відповідні правила безпеки при виконанні визначених операцій технологічного процесу.

Захист від небезпечної дії електричного струму (діапазон напруг від 36В до 150 кВ) забезпечується застосуванням захисного заземлення, занулення і електрозахисних засобів відповідно до мір захисту від електричного струму .

Особливу небезпеку при розглянутих методах обробки представляють різні токсичні гази і хімічні речовини, застосовувані як електроліти і розчинів, що очищають.

При термічній обробці в складі контрольованих атмосфер і вихідних тазів містяться токсичні гази (окис вуглецю, аміак NH₃, сірководень H₂S і ін.), поява яких (різкий запах деяких з них) попереджає про неполадки.

Найважливішими заходами, що забезпечують безпеку роботи обслуговуючого персоналу, є наступні: механізація й автоматизація процесів, зміна складу електроліту для зниження його агресивності, використання загальної і місцевої вентиляції, застосування індивідуальних засобів захисту і надійних огороджувальних пристроїв.

Використання індивідуальних засобів захисту є надійним, але додатковим заходом забезпечення безпеки. Їх необхідно застосовувати як додатковий захист в аварійних випадках.

До засобів індивідуального захисту відносяться: захисні окуляри, респіратори, протигази, спецодяг, спецвзуття, захисні пасти і мазі. Зі спецодягу застосовуються фартухи і захисні костюми. До захисних засобів відносять також спеціальні гідранти у виді короткого шланга зі сплющеним наконечником для подачі _води з водогінної мережі, а також спеціальний гідрант у виді фонтанчика питної води, речовини, що нейтралізують і дезінфікують (розчини соди, борної кислоти й ін.). Ці пристрої служать для швидкого і зручного змивання бризів і крапель небезпечних хімікатів, що потрапили на шкірні покриви чи очі працюючих.

Застосування надійних огороджувальних пристроїв — доцільна міра захисту при експлуатації установок з потенційними джерелами хімічної небезпеки. Тип, форма і розміри огороджень повинні відповідати конструкції, що захищається.

З метою підвищення безпеки роботи з персоналом проводять загальне інструктування, а також спеціальне ознайомлення з властивостями всіх застосовуваних хімічних речовин, чітке вивчення правил збереження цих речовин.

Охорона праці при обробці пластмас і кераміки. При виробництві радіоелектронної апаратури широко застосовуються деталі, виготовлені з пластмас і кераміки.

При виготовленні пластмасових виробів найбільше застосування знаходять технологічні процеси, у яких використовуються методи лиття під тиском, пресування, формування і механічної обробки деталей (фрезерування, свердління й ін.). При виготовленні керамічних виробів — готування вихідної маси (очищення сировинних матеріалів, їхнє дроблення, помел і ін.), високотемпературний випал, штампування, гаряче лиття під тиском, механічна абразивна обробка і металізація поверхні.

Тому основними небезпечними і шкідливими виробничими факторами при обробці пластмас і кераміки є шкідливі гази, пари, пил, а також фактори, властиві механічній обробці матеріалів.

У процесі механічної обробки пластмас тупим різальним інструментом відбувається інтенсивне нагрівання, у результаті чого стружка і пил перетворюються в паро- і газоподібний стан (наприклад, при впливі теплоти на поліетилен — хлористий водень, сірчистий газ, двоокис вуглецю й ін.; на поліпропілен — ацетон, метиловий спирт, кислоти, ефіри й ін.; на вініпласт — хлористий водень, окис вуглецю й ін.; епоксидна смола — толуол і ін.).

Летучі продукти (граничні і неграничні вуглеводні, ароматичні вуглеводні) можуть викликати наркотичну дію, зміни з боку центральної нервової системи, судинної системи, кровотворних органів, внутрішніх органів, а також порушення захисних функцій шкіри.

Так, ацетон уражає усі відділи центральної нервової системи, викликає зміни з боку верхніх дихальних шляхів і роздратування слизистої оболонки ока, носа.

Толуол у високих концентраціях діє наркотично, дратує слизисті оболонки, викликає головний біль, нудоту, блювоту, утрату свідомості.

Концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинні перевищувати гранично припустимих значень,

При обробці кераміки можливе виділення пилу, що може викликати професійне захворювання — силікоз (найбільш небезпечні частки діаметром у 1...2 мкм); окис берилію — захворювання легень і верхніх дихальних шляхів, а при попаданні його часток у дрібні рани шкірного покриву може привести до утворення довгостроково незагойних ранок; окис хрому впливає на печінку, нирки, травну, серцево-судинну систему, шкіру і слизуваті оболонки (кашель, нежить, кровотеча з носа, перфорація носової перегородки, дерматит, екзема).

Для запобігання травмування і виникнення професійних захворювань застосовують комплексну механізацію технологічних процесів і робототехніку. У неавтоматизованих виробництвах щоб уникнути механічного травмування необхідно застосовувати захисні пристрої і пристосування, а для видалення пилу — промислові пилососи, , місцеву витяжну і загальнобмінну вентиляцію.

Для захисту від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів робітники застосовують індивідуальні захисні засоби (протигази, респіратори, спецодяг, захисні окуляри, захисні дерматологічні засоби).

Шкідливі гази, пари, пил можуть надходити в організм працюючих з водою, їжею і при палінні. У цьому зв'язку необхідно постійна увага дотримання правил особистої гігієни.