Ізборники святослава (1073 та 1076 рр.)

За жанром “Ізборник Святослава” 1073 р. продовжував традицію діалогічного письменства, яке у формі питань і відповідей давало пояснення пекучих проблем християнської віри. Він містить статті релігійно-моралізаторського ха­рактеру, а також розповіді про молитви, пости, читання книг, короткі виклади Свято­го Письма, “Поучення дітям” Ксенофонта і Теодори, “Стословець” патріарха Геннадія про віру, в якому подано 100 афоризмів. У «Слові деякого калугера (тобто ченця) про читання книг», захоплено говориться про «книжкову премудрість», підкреслюється, що навчання «святих книг» – джерело чесноти. Зміст “Ізборників” часто виходив поза філософсько-релігійну тематику й відби­вав зацікавлення та рівень освіченості вищих верств тогочасного суспільства.

Слово деякого калурга про прочитання книг

Добра справа, брати, читання книг, особливо для кожного християнина, тому що сказано: «Блаженні, хто познає навчання його, усім серцем прагнучі до нього». Що ж означає: пізнавати навчання його? Коли читаєш книгу, не намагайся швидко дочитати до наступної глави, але подумай, про що говорить книга і слова її, і тричі звернися до однієї глави, тому що сказано: «У серце моєму приховав я словеса твої, щоб не погрішати перед тобою». Адже не сказано: вустами тільки вимовив, але в серце запам’ятав, щоб не погрішати перед тобою! Задумуючись над щирими писаннями, повинні ми направлятися ними.

Скажу так: кінь керується й утримується уздою, праведник же – книгами. Не зібрати корабля без цвяхів – не буде праведника без читання книжкового. Як бранець завжди думає про рідних своїх, так і праведник – про читання книжковому. Краса воїну зброя і кораблю – вітрила, так і праведнику – шанування книжкове.

О жонах злих і добрих

Мала є вся злоба проти злоби жіночої - і жереб грішника да спаде на неї. Жона лукава – язва сердечна, та жона – начаток гріхові, і через те всі умираємо. Краще жити з левом, ніж з жоною лукавою. Лукавство жони змінює вигляд її, і посупляє лице, ніби на путі смерті є.

А ще є жони, які дерзають на тебе глаголити, і не ходять під рукою в тебе, хоч вони й від плоті твоєї.

Блаженний муж жони доброї, і число днів його більшає. Жона добра веселить мужа свого, і літа його сповнить миром. Жону мудру нелегко обрести. В жонах рідко віднайдеш істину.

На тебе глаголати - тобі виказувати, сваритися

Іаков мних

Відомості про Іакова мниха (ченця) містяться в його творах і в одній згадці в літописному житії Феодосія. У 1074 році, перед смертю, Феодосій спробував призначити на своє місце ігумена Іакова. Братія, однак, його не прийняла, посилаючись на те, що він не був пострижеником Печерського монастиря («прийшов з Льтця»). Ідейний зміст протистояння неясний. Він один з тих авторів, хто в XI сторіччі посилено домагався канонізації Володимира, Ольги, Бориса і Гліба, тобто боровся за ідейну самостійність руської церкви. У той же час він більш непримиренний до язичества.

Пам’ять і похвала князеві руському Володимирові

О блаженний час і день добрий, наповнений усякого блаженства, у який хрестився князь Володимир! І наречений був у святому водохрещенні Василем, і дар Божий осінив його, благодать Святого Духа освітила серце його, і почав заповіді Божі виконувати, і жити праведно по Божому, і віру тверду і непорушну тримати. Хрестив же і всю землю Руську від краю і до краю, а язичницьких богів, вірніше, бісів, Перуна і Хорса і багатьох інших, потоптав, і розтрощив ідолів, і відкинув усі безбожні лестощі, і церкву створив кам’яну <…>

И ти, блаженний князю Володимире, подібне до Костянтина великого створив. Так само, як він вірою великою і любов’ю Божою подвигнувся. <…> Не дивуймося, любі, що чудес не творит після смерті. <…> Але по справах впізнавайте святого, як і сказав апостол: «Плід же духу: любов, терпіння, благовір’я, доброта, лагідність і утриманість…»

Возревнував же князь Володимир справам святих міжів і житію їх; і возлюбив Авраамове житіє, і наслідувати став… істину Іакову, лагідність Мойсеєву, беззлобність Давидову, Костянтина, царя великого, першого царя християнського, правовірність його. Найбільше ж став милість діяти князь Володимир: якщо немічні й старі не могли дійти до князівського двору й необхідне узяти, те в двір їм посилав; усе необхідне блаженний князь Володимир давав немічним і старим. І не можу сказати про всю його милість: не тільки в будинку своєму милість творив, але й у всьому місті, і не в Києві одному, але по всій землі Руській – і в містах, і в селах…