Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
53
Добавлен:
13.04.2015
Размер:
849.22 Кб
Скачать

80

 

 

4

 

′′

×(3

- 4) = -1 < 0 ,

 

 

Інтервал

0;

 

:

отже,

на

 

x =1; y (1) =1

 

 

3

 

 

 

 

 

 

цьому інтервалі згідно з достатньою умовою опуклості функція y = 1 x4 - 2 x3 +1 опукла.

4

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

′′

- 4) = 4

 

 

Інтервал

 

 

; ¥

:

> 0 ,

отже, на

x = 2; y (2) = (2)×(6

 

 

3

 

 

 

 

 

 

цьому інтервалі згідно з достатньою умовою угнутості функція

y = 1 x4 - 2 x3 +1 угнута; 4 3

г) використовуючи достатню умову існування точки перегину, дослідимо критичні точки на наявність у них перегину

функції y = 1 x4 - 2 x3 +1 (зміни типу кривизни):

43

-точка x1 = 0 : згідно попереднього дослідження, переходя-

чи через цю критичну точку y′′ , змінює знак з „+”

на „-”.

Отже,

точка

x1 = 0

 

є точкою перегину. У цій точці функція змінює

характер кривизни з угнутості на опуклість

 

 

 

 

 

 

 

x1 = 0 ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y1 (0) = 1;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-

точка

x

=

4

: згідно попереднього дослідження, переходя-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

чи через цю критичну точку y′′ , змінює знак з „-”

на „+”.

Отже,

точка x

 

=

4

теж є точкою перегину. У цій точці функція змінює

 

 

 

 

2

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

характер кривизни з опуклості на угнутість

 

 

 

 

 

 

 

x2

=

4

» 1.33 ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

1

 

 

 

44

 

 

2

43

 

64

 

128

 

81

 

145 -128

 

17

 

 

y2

 

 

=

 

 

 

×

 

 

 

 

-

 

 

 

×

 

+1 =

 

-

 

 

+

 

=

 

 

 

=

 

 

 

» 0.21;

 

4

 

3

4

 

3

3

81

81

81

81

 

81

3

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

81

6° Використовуючи знання, отримані у попередньому дослідженні, побудуємо схематичний графік функції

y

2

y=1/4x4-2/3x3+1

1

-1

0

1

4/3

2

3

x

-1/3

fmin=f (2)= -1/3

-1

Рисунок 3.11

82

§4 ФУНКЦІЇ КІЛЬКОХ ЗМІННИХ

Упопередній частині розглядалися функції, які співвідносили значення однієї незалежної змінної (аргументу) одному зна-

ченню залежної змінної (функції) типу y = f (x).

У цьому розділі будуть вивчатися функції, які ставлять у відповідність декільком аргументам одне значення залежної змінної. Саме такі функції часто використовуються в моделях управління, маркетингу та економіки підприємства.

4.1 ФУНКЦІЇ ДЕКІЛЬКОХ ЗМІННИХ, СПОСОБИ ЇХ ЗАВДАННЯ. ОБЛАСТЬ ВИЗНАЧЕННЯ. ГРАНИЦЯ ТА НЕПЕРЕРВНІСТЬ

4.1.1 ПОНЯТТЯ ФУНКЦІЇ КІЛЬКОХ ЗМІННИХ ТА ОБЛАСТІ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ

Означення

Нехай D(x1 , x2 ,..., xn ) – деяка множина точок простору Rn . Якщо кожній точці M (x1 , x2 ,..., xn ) з області D відповідає певне число z Z R , то говорять, що z є функція n незалежних змінних x1 , x2 ,..., xn . Незалежні змінні x1 , x2 ,..., xn є рівноправ-

ними і називаються аргументами функції, Функціональну за-

лежність z від x1 , x2 ,..., xn

позначають так

z = F (x1 , x2 ,..., xn ), z = z(x1 , x2 ,..., xn ), і т. ін.

Множину точок M (x , x

2

,..., x

n

) Rn , які створюють область

1

 

 

 

D , називають областю визначення, або існування функції, а

множина Z всіх значень функції – областю її значень. Якщо функція z = F (x1 , x2 ,..., xn ) задана у деякій області D і на її ме-

жі dD , то область визначення функції називається замкненою областю D = D dD . Якщо функція задана тільки всередені

83

області D , то область визначення називається відкритою обла-

стю D визначення функції.

Не порушуючи загальних понять теорії функції декількох змінних, розглянемо ці функції на прикладі функції двох змінних – z = F (x, y). Таке обмеження дасть нам можливість проілюструвати деякі положення графічно.

Наприклад, об’єм циліндра V = πr 2 h є функція від радіуса r його основи й від висоти h, тобто V = F (r,h) , що дає можли-

вість обчислювати об’єм циліндра V для довільних відомих r і h. В економічних дослідженнях часто використовується виро-

бнича функція Кобба-Дугласа z=Axα yβ ,

де z - величина суспільного продукту, x - витрати праці; y -

обєм виробничих фондів (як правило, z і y виміряються у вартісних одиницях; x – у людино-годинах); A, α, β - сталі.

Функція Кобба-Дугласа є функцією двох незалежних змін-

них z = F (x, y).

В економіці розглядаються функції не тільки від двох, але й більшого числа незалежних змінних. Наприклад, рівень рентабельності R залежить від прибутку П на реалізовану продукцію,

величин основних (a) і оборотних (b) фондів, R =

П

, тобто R

a + b

 

 

є функцією трьох незалежних змінних R = F (П,a ,b).

Областю

визначення функції трьох змінних є множина точок простору R3, але безпосередньої геометричної інтерпретації для функцій із числом аргументів більше двох не існує, однак для них уводяться за аналогією всі визначення (частинні похідні, границя, безперервність і т. ін.), сформульовані для F(x,y).

Прикладом функцій багатьох змінних в економіці є вироб- ничі функції. При розгляді будь-якого виробничого комплексу як відкритої системи (входами якої служать витрати ресурсів - людських й матеріальних, а виходами - продукція) виробнича

функція виражає стійке кількісне співвідношення між входами

84

й виходами. Виробнича функція, як правило задається рівнянням z = F (x1 , x2 ,..., xn ), де всі компоненти випуску об’єднані (за вартістю або в натурі) в одну скалярну величину z, а різнорідні ви-

робничі ресурси позначені як xi .

 

Частинне значення функції z = F (x, y)

при x = x0 , y = y0

позначається z0 = F (x0 , y0 ). Геометрично

область визначення

функції D являє собою скінчену або нескінчену частину площини Oxy, обмежену лініями, які можуть належати (в разі D ) або не належати (в разі D ) цій області.

На зразок того, як функція y = f (x) геометрично задається лінією на площині Оху, функцію z = F (x, y) можна геометрично

задати в трьохвимірній системі координат Охуz поверхнею. Візьмемо в просторі R3 прямокутну систему координат і зобразимо на площині Oxy область D . У кожній точці M (x, y) D відновимо перпендикуляр до площини Oxy і відкладемо на ньому значення z = F (x, y). Геометричне місце отриманих у такий

спосіб точок простору R3 створюватиме поверхню, яка і буде свого роду графіком нашої функції у просторі. Відповідно рівняння функції z = F (x, y) називається рівнянням поверхні.

Пари

значень x і

y визначають на площині Oxy точку

M (x, y),

а z = F (x, y)

аплікату відповідної точки P(x, y, z) на

поверхні. Тому функцію двох змінних можна розглядати, як функцію змінної точки M (x, y) і позначати z = F (M ).

Приклад

Знайти область визначення функції z = ln(4x2 + 9 y 2 − 36).

Розвязання

Як відомо, логарифмічна функція існує тільки коли аргумент додатний і не дорівнює 0

4x2 + 9 y2 − 36 > 0 , або 4x2 + 9 y2 > 36 .

Розглянемо рівняння

 

 

 

85

4x2 + 9 y2 = 36 – рівняння еліпсу.

x2

+

y 2

= 1 – канонічний вигляд рівняння.

9

 

4

 

Якщо замість рівності ми розглянемо нерівність x2 + y 2 > 1, 9 4

то побачимо, що областю визначення D буде площина Oxy без внутрішньої частини і самої кривої даного еліпса.

Висновок

Область визначення функції z = ln(4x2 + 9 y 2 − 36) є незамк-

 

x2

 

y 2

 

неною і являє собою множину точок

D =

 

+

 

> 1 .

 

 

 

 

9

 

4

 

4.1.2 СПОСОБИ ЗАВДАННЯ ФУНКЦІЇ ДЕКІЛЬКОХ ЗМІННИХ

Аналогічно із функцією однієї змінної, функція декількох змінних задається аналітично, таблично, графічно, мовно, програмно.

Функцію двох змінних z = F (x, y) можна задавати графічно, ще в один спосіб – за допомогою так званих ліній рівня.

Означення

Криві лінії L, що лежать у площині Oxy і мають рівняння f (x, y) = C , C = const називаються лініями рівня функції

z = F (x, y) .

Розглянемо графік функції z = F (x, y) . Нехай це буде деяка поверхня. Якщо зробити перерізи функції паралельно координа-

тній площині Oxy для значень z = h1 ,

z = h2 ,…,

то отримаємо

сліди від функції на перерізах у

вигляді

кривих ліній

L = f (x, y) = C , де C = h1 , h2 ,...

Спроектуємо криві на координатну площину Oxy. Отримаємо пласкі криві лінії, які називаються лініями рівня функції z = F (x, y) . Отже, лінія рівня – це множина усіх точок площини

86

функції Oxy, для яких функція функції z = F (x, y) набуває одне певне значення.

Приклад

Визначити лінії рівня функції z = (x - 2)2 + (y + 3)2 .

Розвязання

За означенням лінії рівня даної функції задаються рівнянням

C = (x - 2)2 + (y + 3)2 , де C = const .

Задамо значення C : C = 1, C = 4, C = 9,... Отримаємо ряд концентричних кіл з загальним центром у точці O(2, -3) і радіусами r1 = 1, r2 = 2, r3 = 3, ... Ці концентричні кола і будуть лінія-

ми рівня кривої.

В економіці застосовується функція статку населення залежно від набору товарів та послуг. Якщо нам відомий аналітичний вигляд функції, то використовуючи лінії рівня можна проаналізувати множину кількостей товарів та послуг, необхідних для досягнення того чи іншого статку населення.

4.1.3 ГРАНИЦЯ ТА НЕПЕРЕРВНІСТЬ ФУНКЦІЇ ДЕКІЛЬКОХ ЗМІННИХ

Означення 1

Околом радіуса r точки M 0 (x0 , y0 ) називають сукупність

усіх точок

M (x, y) площини, відстань яких від точки

M 0 (x0 , y0 )

не перевищує радіус r , тобто для яких виконується

нерівність:

 

(x x0 )2 + (y y0 )2 r .

Означення 2

Число A називають границею функції z = F (x, y) (або z = F (M )) у точці M 0 (x0 , y0 ) , якщо для будь - якого достатньо малого ε > 0 існує такий окіл радіуса r = r(ε) точки M 0 (x0 , y0 )

87

на площині Оху, що для всіх точок M (x, y) з цього околу зна-

чення функції z = F (M )

належить до ε-околу точки А на осі Оz.

Границя функції двох змінних позначається:

lim

F (M ) = A,

або

lim F (x, y) = A .

M M 0

 

 

 

xx0

 

 

 

 

yy0

Мовою формальної логіки границя функції z = F (M ) у точ-

ці

 

 

 

 

 

lim

 

( ε > 0)( r = r(ε) > 0),

A =

F (M )

 

M M 0

 

 

 

( M (x, y) : M (x , y)M0 (x0 , y0 ) < r ) ( F ( M ) A < ε).

Або з використанням координат точки M (x, y),

 

A = lim

 

 

( ε > 0)( r = r(ε) > 0),

 

F (x, y)

 

xx0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y y0

 

 

 

 

 

(

 

 

 

< ε).

 

(x, y) :

 

 

 

 

 

 

F ( x, y ) A

 

 

 

2

2

 

 

 

 

 

 

 

 

(x x0 )

+ (y y0 )

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Означення 3

Функція F (x, y) називається неперервною в точці M 0 , якщо

вона визначена в цій точці і lim F (M ) = F (M 0 ) незалежно від

M M 0

способу прямування M до M 0 .

Функція, неперервна в кожній точці області D, називається неперервною в цій області. Якщо функція неперервна в деякій області D і на її межі dD, то кажуть, що функція неперервна на

замкненій області D .

Властивості неперервних функцій

1. Область визначення і неперервності функцій

збігаються.

2. (Теорема Вейєрштрасса). Функція, неперервна в замкне-

ній області D , обмежена, тобто існують такі M та m , що виконується співвідношення

m F (x, y) ≤ M (x, y) D .

88

4.2 ЧАСТИННІ ПОХІДНІ, ДИФЕРЕНЦІАЛ ФУНКЦІЇ ДЕКІЛЬКОХ ЗМІННИХ. ГРАДІЄНТ

4.2.1 ЧАСТИННІ ПОХІДНІ

Розглянемо диференціювання функції декількох змінних на прикладі функції двох змінних z = F (x, y) .

Візьмемо точку,

M0 (x0 , y0 )Î D ,

F (x0 , y0 ) = z0 . Надамо ар-

гументу x0 приріст

x , а аргументу

y0

приріст

y . Функція

отримає прирощене значення z = F (x0 +

x, y0 +

y). Величина

z = F (x0 + x, y0 +

y)- F (x0 , y0 ) називається повним приро-

стом функції z = F (x, y) у точці M 0 .

Якщо ж задати зміну тільки одного аргументу, наприклад x, то отримаємо приріст функції тільки відповідно цієї змінної. Приріст функції за одним з аргументів позначають відповідним індексом. Отже, можна записати:

x z = F (x0 + x, y0 )- F (x0 , y0 ) .

Приріст

функції за аргументом у подасться формулою

y z = F (x0 ,

y0 + y)- F (x0 , y0 ). Прирости функції z за одним

аргументом називають частинними приростами.

Треба відмітити, що повний приріст функції загалом не дорівнює сумі частинних приростів, або

z ¹ x z + y z .

Означення Частинною похідною функції двох (декількох) змінних по

одній з цих змінних називається границя відношення частинного приросту функції за цією змінною до приросту самої змінної за умови, що приріст змінної прямує до 0 (якщо така границя існує). Позначається частинна похідна так:

z ;

z

, або z¢ ; z¢ , або

F (x, y);

F (x, y), або F ¢(x, y); F ¢(x, y)

y

x

x y

x

y

x

y

 

 

 

 

89

Отже, за означенням частинні похідні функції z = F (x, y) є:

z

= lim

x z = lim

F (x0 +

 

x, y0 ) F (x0 , y0 )

 

 

 

 

 

 

 

 

x

x→0

x

x→0

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

= lim

y z

= lim

 

F (x , y

0

+ y)F (x , y

0

)

 

 

 

0

0

 

.

(4.1)

 

 

 

 

 

 

 

y

y→0

y

y→0

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виходячи з означення, можна сформулювати правило зна-

ходження частинних похідних: щоб знайти частинну похідну

z′ необхідно розглядати за аргумент функції змінну х, а змінну

x

y вважати за сталу, а для знаходження частинної похідної zy навпаки, за аргумент функції розглядаємо змінну у, за сталу змінну x.

При цьому зберігаються всі правила диференціювання фу-

нкції однієї змінної.

 

 

 

 

Приклад 1

z

 

z

 

Знайти частинні похідні

та

функцій

 

 

 

 

 

x

 

y

 

z = x ln y +

y

; z = x y .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

Розвязання

 

 

 

 

1. Функція z = x ln y +

y

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

Знаходимо z′ , розглядаючи змінну х як аргумент, а змінну y

x

- як сталу:

z

=

x ln y +

y

= (x ln y)

+

y

= ln y(x)

+ y

1

 

= ln y

y

.

 

x

 

 

x

 

 

x

 

x

 

 

 

x

 

 

x

 

 

x

2

 

 

 

 

x

 

 

x

 

x

 

 

 

 

Знаходимо zy , розглядаючи змінну у як аргумент, а змінну х- як сталу:

z

=

x ln y +

y

y = (x ln y)y +

 

y

y = x(ln y)y +

1

(y)y =

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

x

x

 

Соседние файлы в папке лекции