
- •Змістовий модуль 10
- •10.1. Функції двох змінних
- •10.1.1. Основні поняття
- •10.1.2. Границя функції
- •10.1.3. Неперервність функції двох змінних
- •10.1.4. Властивості функцій, неперервних в обмеженій замкненій області
- •10.2. Похідні і диференціали функцій декількох змінних
- •10.2.1. Частинні похідні першого порядку та їх геометричний зміст
- •Геометричний зміст частинних похідних функції двох змінних
- •10.2.2. Частинні похідні вищих порядків
- •10.2.3. Диференційовність і повний диференціал функції.
- •10.2.4. Застосування повного диференціала для наближених обчислень
- •10.2.5. Диференціали вищих порядків
- •10.2.6. Похідна складної функції. Повна похідна
- •10.2.7. Інваріантність форми повного диференціала
- •10.2.8. Диференціювання неявної функції
- •10.3. Дотична площина і нормаль до поверхні
- •10.4. Екстремум функції двох змінних
- •10.4.1. Основні поняття
- •10.4.2. Необхідні і достатні умови екстремуму
- •10.4.3. Найбільше і найменше значення функції в замкнутій області
10.2.7. Інваріантність форми повного диференціала
Використовуючи
правило диференціювання складної
функції, можна показати, що повний
диференціал володіє властивістю
інваріантності: повний диференціал
функції
зберігає
один і той же вигляд незалежно від того,
чи є аргументи незалежними змінними
або функціями незалежних змінних.
Нехай
,
де
і
– незалежні змінні. Тоді повний
диференціал (1-го порядку) функції має
вигляд
(формула (2.5)).
Розглянемо
складну функцію
,
де
,
,
тобто
функцію
,
де
і
-
незалежні змінні. Тоді маємо:
Вирази
в дужках представляють собою повні
диференціали
і
функцій
і
.
Отже, і в цьому випадку
10.2.8. Диференціювання неявної функції
Функція
називається
неявною,
якщо вона задається рівнянням
(2.11)
нерозв’язним
щодо
.
Знайдемо частинні похідні
і
неявної функції
,
заданої рівнянням (2.11). Для цього,
підставивши
в рівняння замість
функцію
,
отримаємо тотожність
Частинні похідні по
і по
функції, тотожно рівній нулю, також
рівні нулю:
(
– вважаємо сталою)
(
–
вважаємо сталою)
звідки
і
Зауваження.
а)
Рівняння вигляду (2.11)
не завжди визначає одну змінну як неявну
функцію двох інших. Так, рівняння
визначає функції
або
,
визначені в крузі
,
визначену
в півколі
при
і т. д., а рівняння
не визначає ніякої функції.
Має місце теорема існування неявної функції двох змінних:
Якщо
функція
і її похідні
визначені
і безперервні в деякій околі точки
,
причому
,
a
,
то існує
окіл
точки
,
в якій рівняння (2.11) визначає єдину
функцію
,
неперервну
і диференційовну в околі точки
і таку, що
.
б)
Неявна функція
однієї
змінної задається рівнянням
.
Можна показати, що у випадку, якщо
виконуються умови
існування
неявної функції однієї змінної (є
теорема, аналогічна вищезгаданій), то
похідна неявної функції знаходиться
по формулі
(2.12)
Приклад
6.
Знайти частинні похідні функції
,
заданої рівнянням
.
Тут
По
формулах (2.12)
маємо :
Приклад
7. Знайти
,
якщо неявна функція
задана рівнянням
Тут
Отже
тобто
10.3. Дотична площина і нормаль до поверхні
Розглянемо
одне геометричне застосування частинних
похідних функції двох змінних. Нехай
функція
диференційовна
в точці деякої області. Перетнемо
поверхню
,
що зображає функцію
,
площинами
і
(див. рис. 4).
Площина
перетинає поверхню
по
деякій лінії
,
рівняння
якої
виходить
підстановкою у вираз початкової функції
замість
числа
.
Точка
належить кривій. Через диференційовність
функції
в точці
функція
також
диференціюється
в точці
.
Тому, в цій точці площини
до
кривої
може бути проведена дотична пряма
.
Рис.4
Проводячи
аналогічні міркування для перетину
,
побудуємо дотичну пряму
до кривої
в
точці
.
Прямі
і
визначають площину, яка називається
дотичною площиною до
поверхні
в точці
.
Складемо
її рівняння. Оскільки площина
проходить
через точку
,
то її рівняння може бути записано у
вигляді
яке можна переписати так:
(3.1)
(розділивши
рівняння на
і позначивши
).
Знайдемо
і
:
Рівняння
дотичних
і
мають вигляд
відповідно.
Дотична
лежить в площині
,
отже, координати всіх
точок
задовольняють
рівняння
(3.1).
Цей факт можна записати у
вигляді
системи
Розв’язуючи
цю систему відносно
,
отримаємо, що
Проводячи аналогічні міркування для
дотичної
,
легко встановити, що
Підставивши
значення
і
в рівняння (3.1),
одержуємо шукане рівняння дотичної
площини:
(3.2)
Пряма,
що проходить через точку
і перпендикулярна дотичнійплощини,
побудованої в цій точці поверхні,
називається її нормаллю.
Використовуючи умову перпендикулярності прямої і площини (див. з. 87), легко отримати канонічні рівняння нормалі:
(3.3)
Якщо
поверхня
задана рівнянням
,
то рівняння (3.2) і (3.3), з урахуванням того,
що частинні похідні можуть бути знайдені
як похідні неявної функції:
(див. формули (2.12)), приймуть відповідно вигляд
і
Зауваження.
Формули дотичної площини і нормалі до
поверхні
отримані
для звичайних, тобто не особливих, точок
поверхні. Точка
поверхні
називається особливою,
якщо в цій точці всі частинні похідні
рівні нулю або хоча б одна з них не існує.
Такі точки ми не розглядаємо.
Приклад
1.
Написати рівняння дотичної площини і
нормалі до параболоїда обертання
в
точці
.
Тут,
,
,
Користуючись формулами (3.2) і (3.3) одержуємо рівняння дотичної площини:
або
і
рівняння нормалі: