уроки з мови 11кл голобородько

Стилістика речень з різними засобами вираження чужого мовлення 241

культура мови. У цьому розділі розглядають питання мовних норм і доцільності вживання мовних засобів залежно від мети й умов спілкування.

Інше значення терміна культура мови — уміння правильно говорити й писати, добирати мовні засоби відповідно до мети й обставин спілкування, грамотно, логічно, точно й виразно передавати засобами мови свої думки, почуття й переживання. Мові високої культури властиві багатство словника, різноманітність граматичних форм і синтаксичних конструкцій, логічна стрункість та виразність.

Таким чином, розрізняють мовлення правильне (таке, що відповідає мовним нормам) і мовлення комунікативно доцільне (скероване на максимальне досягнення мети спілкування).

Культура мовлення — це система вимог щодо вживання мови

вмовленнєвій діяльності — усній і писемній. Належний рівень культури мовлення засвідчує розвинутий інтелект та високу загальну культуру особистості. Культура мовлення забезпечує високий рівень спілкування, ушляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства

вцілому. Плекання культури мовлення — обов’язок кожного. Українська літературна мова постійно розвивається й збага-

чується. Цей процес супроводжуваний усталенням, шліфуванням обов’язкових для всіх мовців літературних норм.

Робота в парах

Прочитайте. Про порушення яких мовних норм ідеться в кожному реченні?

1. Коли журналіст пише «дуель між шістьма спортсменами» або «діалог ведуть чотири представники різних галузей науки», це означає, що для нього виділені слова втратили свій первісний зміст. 2. Яскравий рекламний плакат запрошує «відвідати страви

вресторані». Певно, стравам доведеться довго чекати на гостей… 3. Коли вже працівники «навчальних закладів» звикнуть до того, що працюють вони якраз у навчальних закладах? 4. Дивнувато сприймається фразеологізм у реченні «Залізничники зробили все можливе, щоб доставити цінний вантаж за тридев’ять земель

уточно призначений час» (З журналу «Український тиждень»).

Стратегія «Я — редактор»

Визначте, які мовні норми порушено в кожному реченні. Відредагуйте речення (письмово).

1.Журнал «Україна» не тільки добре читається, а й добре дивиться. 2. Принагідно завважити, що в процесі теледискусії

появляються дзвінки з усієї України. 3. Хочу переконати вас у слідуючому: до мовних норм я відношуся зі значною пошаною. 4. Більша половина синтаксистів пропонує школярам користуватися Жовтобрюхом. 5. По зрівнянню з іншими видами транспорту

таксі в нас дуже коштовні.

Вибірковий диктант

У кожній парі словосполучень визначте нормативне. Укажіть, які саме норми літературної мови порушено. Правильний варіант запишіть. Із вибраними словосполученнями складіть і запишіть речення.

1.Складіть іспит, здати іспит. 2. Дякую вас, дякую вам.

3.Самий активний учень, найактивніший учень. 4. Зустріч зі школярами, зустріч з школярами. 5. Вчитися на протязі життя,

вчитися протягом життя. 6. Скажіть у двох словах, скажіть двома словами. 7. Переливаю [ц’:а] вогні, переливаю [т’с’а] вогні.

8.Завдавати шкоди, наносити шкоду. 9. Задавайте питання,

ставте питання. 10. Зміни впадають в очі, зміни кидаються в очі.

Складання опорного конспекту

Прослухайте текст. Запишіть його основні положення у вигляді опорного конспекту.

Досконале знання специфіки кожного стилю, його різновидів, особливостей — надійна запорука успіхів у будь-якій сфері спілкування.

Термін «стиль мовлення» слід розглядати як спосіб функціонування певних мовних явищ. Розрізнення стилів залежить безпосередньо від основних функцій мови — спілкування, повідомлення і дії, впливу.

Високорозвинена сучасна літературна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий і конфесійний.

Для виділення стилів мовлення важливе значення мають форми мови — усна й писемна, розмовна і книжна. Усі стилі мають усну й писемну форми, хоча усна форма більш притаманна розмовному стилю, а іншим — переважно писемна. Оскільки останні сформувалися на книжній основі, їх називають книжними.

Структура текстів різних стилів неоднакова. Якщо для розмовного стилю характерний діалог (полілог), то для інших — переважно монолог.

Відрізняються стилі мовлення й багатьма іншими ознаками. Але спільним для них є те, що вони — різновиди однієї мови,

Стилістика речень з різними засобами вираження чужого мовлення 243

представляють усе багатство її виражальних засобів і виконують важливі функції в житті суспільства — забезпечують спілкування в різних його сферах і галузях.

На формування стилю впливають як мовні, так і позамовні чинники. Сфера суспільно-виробничої діяльності мовців, форма суспільної свідомості, мета і зміст мовлення становить позамовну основу функціонального стилю, а сукупність певним чином узгоджених інформативно значущих мовних одиниць, яка відповідає характерові, типові мислення в кожній сфері мовної діяльності, — його мовну основу. Мовні та позамовні чинники визначають диференційні ознаки кожного функціонального стилю, його жанрово стильові різновиди. Отже, стилі різняться за кількісними показниками вживаних мовних одиниць, принципами їх відбору і поєднання відповідно до сфер спілкування, а також за функціями, які виконують мовні засоби у конкретних текстах. Функціональні стилі не є замкненими системами, вони перебувають у постійній взаємодії, тому кожен із них містить елементи іншого. Основу кожного стилю становлять стилістично нейтральні засоби сучасної літературної мови, з якими взаємодіють марковані елементи.

Стиль має суспільну природу — він формується у процесі мовного розвитку нації і є невід’ємною частиною загальнонародної мови, а не витвором окремого індивіда. Кількість і структура функціональних стилів й особливості їх використання тісно пов’язані з історичними умовами розвитку і функціонування самої літературної мови.

Сучасна українська літературна мова поєднує системи книжного (писемного) й усного літературного мовлення. Функціональна розгалуженість мови породжує стилі літературної мови.

Основою виділення стилів мови є організація мовних елементів відповідно до настанови — спілкування, повідомлення, вольового впливу. Наприклад, розмовне мовлення проектується, головним чином, на спілкування (діалог, полілог), в основі публіцистичного стилю лежить повідомлення, хоча тут наявний і фактор волевиявлення.

Чим багатша мова за своїм суспільними функціями, тим розвиненіші її стилі. Композиційно-мовленнєва структура стилів зумовлена соціальними завданнями функціонального розрізнення мовленннєвої комунікації у сферах діяльності людини — науки, техніки, політики, діловодства, у мистецтві, побуті.

Розрізняють книжні й уснорозмовні стилі літературної мови. До книжних стилів української літературної мови належать: публіцистичний, науковий, офіційно-діловий, художній.

Робота у групах

Опрацюйте текст і підготуйте коротке повідомлення про певний стиль мовлення із наведенням власного прикладу тексту.

Публіцистичний стиль

Публіцистичнийстиль(відлат.publicus—суспільний)—цефунк- ціональний різновид літературної мови, який використовується в газетах, періодичних громадсько-політичних виданнях, агіта- ційно-пропагандистських та інших засобах масової комунікації.

Основна настанова — популярний виклад фактів, подій, агіта- ційно-пропагандистська спрямованість і націленість на досягнення результативного впливу. Це зумовлює доступність, яскравість і чіткість викладу, наприклад, у жанрі політичного трактату, доповіді, нарису, передової статті в газеті, статті громадськополітичного журналу; полемічність, образність, експресивність, наприклад, у памфлеті, фейлетоні, відозві, листівці, звертанні. Це сприяє широкому використанню на тлі загальновживаної лексики слів суспільно-політичного звучання, термінів, емоційно забарвлених слів, фразеологічних зворотів.

З синтаксичних засобів типовими є: використання імперативних (наказового способу) форм дієслів, спонукальних і риторичних речень, уведення звертань, модальних слів і часток, перифраз, цитат. Яскраво виражена в окремих публіцистичних творах експресивність наближує публіцистику до стилю художньої літератури, а полемічність і логіка викладу думок — до наукового стилю.

Значення незрозумілих слів з’ясуйте за словником.

Науковий стиль Науковий стиль обслоговує сферу науки, призначенням якої

є передача наукової інформації аргументовано і доказово, що зумовлює відбір і широке використання науково термінологічної лексики, слів та інтернаціоналізмів; речень, ускладнених дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами (відокремлення), вставними словами, словополученнями і реченнями (діалогізація, поділ на логічні частини і підсумок); складних синтаксичних конструкцій; підкріплення положень за допомогою схем, діаграм, карт, таблиц, реєстрів та ін. На фоні наукового стилю виділяється його підстиль — науково популярний, якому властива настанова на доступність викладу наукової інформації, коментування явищ.

Сфера використання наукового стилю — наукова діяльність, науково технічний прогрес суспільства, освіта, навчання.

Головне призначенння наукового стилю — систематизування, пізнання світу, служити для повідомлення про результати дослі-

Стилістика речень з різними засобами вираження чужого мовлення 245

джень, доведення теорій, обгрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ, систематизація знань, виклад матеріалу, представлення наукових даних суспільству.

Головні ознаки наукового стилю: інформативність, понятійність і предметність, обєктивність логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, доказовість, преконливість, аналіз, синтез, аргументація, прояснення причиново наслідкових відношень, висновки.

Головні мовні засоби: абстрактна лексика, символи, велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, зразків символів, наукова фразеологія (стійкі термінологічні словосполучення), цитати, посилання, однозначна загальновживана лексика, безсубєктивність, безособовість синтаксису, відсутність усього того, що вказувало б на особу автора, його уподобання (емоційноекспресивних синонімів, суфіксів, багатозначних слів, художніх тропів, індивідуальних неологізмів).

Офіційно-діловий стиль Офіційно-діловий стиль обслуговує сферу стосунків ділових

(місцевого, галузевого, державного діловодства) та юридичноправових, виробнично-економічних і дипломатичних.

Офіційно-ділові папери (протокол, заява, акт, анкета, характеристика, закон, указ, договір, міжнародний пакт, комюніке, нота) відзначаються чітким і лаконічним викладом змісту, факту; однозначністю формулювань, несуперечливою аргументацією викладеного в документі. У зв’язку з цим в офіційно-діловому мовленні спостерігається стандартизація в оформленні документів, штампи (слухали… ухвалили — у протоколі; …уповноважений заявити… — у ноті; ми, що нижче підписалися… — в акті); використання слів з нейтральним значенням і відмова від займенниково вказівних слів — він, вона, вони (у юридичних протоколах).

У синтаксичному оформленні тексту ділового паперу (наказ, закон, ухвала, інструкція) поширені інфінитивні інструкції спонукання та складні речення із відношеннями з’ясувальними, причиновими, умови і наслідку.

Усно-розмовний стиль Усно-розмовний стиль виявляє себе як усне літературне мов-

лення та розмовно-побутове на наддіалектному і діалектному рівнях української мови.

Оскільки усне мовлення ситуативне і за основною функцією мови виникає як потреба у спілкуванні, тобто діалогічне, то, природно, розмовний стиль має свою специфіку. Усне літературне

мовлення ґрунтується на дотриманні орфоепичних норм — правильної літературної вимови звуків, звукосполучень, дотриманні правил постановки в словах наголосу, словесного і фразового наголосу, інтонаційного оформлення речень відповідної модальності, дотримання словопорядку і логічних пауз, що відповідають закономірностям мелодики української мови.

У розмовно-побутовому мовленні спостерігається відсутність чіткої регламентації літературних норм. Таке мовлення характеризується деякою довільністю у відборі лексичних засобів. Лі- тературно-нормативні правила можуть порушуватися вживанням русизмів, діалетизмів, просторічних слів, вульгаризмів, жаргонізмів. Порушуються закономірності чергування звуків, наголосу, вимови голосних або приголосних звуків також і під впливом говірки, іншої мови через незасвоєність літературної норми та з причин неуважного ставлення до побутового спілкування.

Стиль художньої літератури

Стиль художньої літератури виділяється за функцією естетичною, яка накладається на комунікативну функцію. Усі жанрові різновиди художньої літератури — епос, лірика, драма та інші — характеризуються емоційністю, еспресивністю, естетичною мотивованістю мовних засобів, образністю.

Специфіка художнього мовлення полягає в тому, що в мові художньої літератури беруть участь елементи всіх стилів, передусім усно-розмовного, у тому числі й ті, що не належать до літературної норми, діалектні, просторічні, арготизми та інші. Включаючись в індивідуально-образну систему художнього мовлення, усі засоби взаємодіють для вираження естетичного змісту твору через систему художніх образів.

На лексичному рівні стиль художньої літератури широко послуговується словами з переносним значенням, що стають основою тропів, емоційно забарвленими словами, фразеологічними одиницями, фольклорними джерелами, прислів’ями і приказками та церковно-релігійною літературою.

Естетичні функції здатні виконувати в художньому тексті фонетичні, словотворчі, морфологічні і синтаксичні засоби мови. Звукопис у поезії, новотвори і суфікси емоційної оцінки, проекція граматичних категорій на семантику тексту, уведення звертань, обірваних речень, слів речень, періодичне мовлення — усе це сприяє нарощенню на комунікативну функцію художньої літератури естетичного смислу.

Стилістика речень з різними засобами вираження чужого мовлення 247

Ситуативно-творчі завдання (на вибір)

1.Уявіть ситуацію: ви йшли вулицею, і раптом хтось вас покликав: «Гей, ти!» Як ви до цього поставитеся? Напишіть твірроздум, скориставшись порадою: «Найкраще виховання — власний приклад».

2.Уявіть ситуацію: під час прогулянки містом вам довелося звернутися до незнайомої людини. Яким буде ваше звертання, якщо це перехожий, підліток, продавець? Складіть усний діалог, додержуючись правил спілкування.

3.Уявіть ситуацію: ви стали учасником бесіди з кореспондентом молодіжної радіопрограми з теми «Що є ознакою культурної людини». Напишіть твір-роздум, аргументуючи свою думку.

V. Контрольно-рефлексивний етап

Тестування

(Кожне правильно виконане завдання оцінюється 1 балом.)

1.Укажіть, у якому варіанті відповіді правильно зазначено ознаки розмовного стилю.

Ашироко використовуються емоційно-забарвлені слова, су- спільно-політична лексика, риторичні запитання, вигуки, повтори, тон мовлення пристрасний, оцінний (іронія, сарказм, захоплення, гнів);

Босновна лексика — загальновживані слова, позбавлені емо- ційно-стилістичного забарвлення, стилістично нейтральні, які вживаються лише в конкретно-логічному значенні; вживання специфічної термінології, яка в інших стилях ніколи не використовується; вживання складних слів, утворених у різний спосіб, абревіатур; вживання віддієслівних імен-

ників, які нерідко є термінами; мовні штампи, прямий порядок слів;

Ввживаються специфічні, синтаксично неподільні словосполучення, терміни; мовні засоби поєднуються з формулами, унаслідок чого досягається стислість викладу, чітке дотримання логічності й послідовності складових частин;

речення, як правило, розповідні;

Гзагальновживана лексика, експресивна насиченість, діалогічні форми спілкування, риси індивідуалізації мовлення, вживання неповних речень, застосування міміки, жестів, багатство інтонацій різноманітних колоритів мовлення, перемовляння;

Дзагальновживана лексика, експресивна насиченість, діалогічна форма спілкування поряд з авторським текстом, риси

індивідуалізації мовлення, широке застосування лексики художнього зображення, тропів, стилістичних фігур синтаксису, ремарки, коментар, зміщення часових і просторових понять.

2.З’ясуйте різновид стилістичної помилки в реченні: «Перед випускниками стоїть дилема: куди піти вчитися?»

Аневідповідність ужитих мовних засобів стилю висловлення; Б мовна недостатність; В нерозрізнення слів паронімів;

Г порушення принципу милозвучності; Д уживання росіянізмів (суржикових слів).

3.Укажіть, у якому варіанті відповіді правильно визначено ознаки наукового стилю.

Ашироко використовуються емоційно-забарвлені слова, су- спільно-політична лексика, риторичні запитання, вигуки, повтори, тон мовлення пристрасний, оцінний (іронія, сар-

казм, захоплення, гнів);

Босновна лексика — загальновживані слова, позбавлені емо- ційно-стилістичного забарвлення, стилістично нейтральні, які вживаються лише в конкретно-логічному значенні; вживання специфічної термінології, яка в інших стилях ніколи не використовується; вживання складних слів, утворених у різний спосіб, абревіатур; вживання віддієслівних імен-

ників, які нерідко є термінами, мовні штампи, прямий порядок слів;

Ввживаються специфічні, синтаксично неподільні словосполучення, терміни; мовні засоби поєднуються з формулами, внаслідок чого досягається стислість викладу, чітке дотримання логічності й послідовності складових частин;

речення, як правило, розповідні;

Гзагальновживана лексика, експресивна насиченість, діалогічні форми спілкування, риси індивідуалізації мовлення,

вживання неповних речень, застосування міміки, жестів, багатство інтонацій різноманітних колоритів мовлення, перемовляння;

Дзагальновживана лексика, експресивна насиченість, діалогічна форма спілкування поряд з авторським текстом, риси індивідуалізації мовлення, широке застосування лексики художнього зображення, тропів, стилістичних фігур синтаксису, ремарки, коментар, зміщення часових і просторових понять.

250Усі уроки української мови в 11 класі. Академічний рівень

Анауковий;

Бпубліцистичний; В художній; Г розмовний;

Д офіційно-діловий.

10.Для якого стилю притаманне чітке формулюванням думок, що досягається шляхом уточнень та пояснень важливих положень та слів; будова речень дуже часто складна?

А науковий;

Бпубліцистичний;

В художній; Г розмовний;

Д офіційно-діловий.

11. Для якого стилю характерне таке мовлення?

Гори навколо мовби висіли в повітрі, такі вони були прозорі й легкі в ці останні дні ясного гірського літа. Ліси наче світилися наскрізь. Контури кожного дерева, кожної скелі були напрочуд виразні, як у панорамі бінокля. Де-не-де по лісах прохоплювалось перше полум’я осіннього багрянцю, від якого вони ставали ще пишніші й барвистіші (О. Гончар).

А науковий; Б публіцистичний; В художній; Г розмовний;

Д офіційно-діловий.

12.До якого стилю належить поданий текст?

У посібнику подано оригінальну систему роботи над самостій-

ним написанням твору та переказу — основними формами державної підсумкової атестації. Вміщено творчі завдання, тренувальні вправи, поради, що полегшать підготовку до написання творчих робіт.

Призначений для учнів і абітурієнтів, учителів і методистів. Стане в пригоді викладачам і студентам-філологам.