уроки 8

чи не найбільше оця сила духу людського відкривається мені ось тут, коли ми, одрізані від своїх, у далекім оточенні, ідемо в степах під нічийним небом, не підвладні нікому, крім самих себе. Наче поза часом йдемо, не знаючи, що робиться на наших фронтах. Мета наша десь

утумані, за мороком ночі, але ми готові, здається, хоч усе життя іти, аби досягти її. Мало в нас зброї, але найміцніша гартована зброя —

унас самих, у нашій волі, у наших серцях (За О. Гончаром).

Переказати текст, доповнюючи власними міркуваннями про людей, сильних духом. Якими вони мають бути? Чи притаманна вам або вашим однокласникам ця риса? Дотримуватися логіки й послідовності викладу думок.

Визначити тип мовлення і стильову належність тексту. Аргументувати свою думку.

Прочитати вголос другий абзац, дотримуючись правильної інтонації і виділяючи логічним наголосом потрібні слова. Прочитати ще раз, змінюючи логічний наголос. На що це впливає? Зробити висновок про роль зворотного порядку слів (інверсії) у художніх творах.

Визначити граматичну основу в кожному реченні. Звернути увагу на послідовність розташування головних членів речення.

Гра «Хто більше?»

Дібрати якомога більше синонімів до слова критерії.

V. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу

Коментар учителя. Під час спілкування велике значення має по-

рядок слів у реченні та логічний наголос.

Порядок слів у реченні буває прямим і зворотним. При прямому порядку слів підмет завжди стоїть перед присудком: Стежина до маминої хати петляє через город (В. Скуратівський). Зворотний порядок слів протилежний прямому. Його часто використовують у художньому стилі для надання мові більшої урочистості, виразності: Тут, на прадавніх берегах Славути, До вічності приторкується мить (Б. Олійник).

Розташування слів у прямому або зворотному порядку свідчить, що в українській мові словопорядок вільний. Він допомагає визначити синтаксичну роль того чи іншого члена речення. Зміна порядку слів надає реченню нового відтінку значення: Відповідали ґрунтовно на уроці математики школярі; Школярі відповідали на уроці математики ґрунтовно.

Велике значення для увиразнення висловлювання має логічний (смисловий) наголос. Інтонаційна виразність може підкреслити, посилити задум автора. Щоб підсилити смислову роль слова, його інтонаційно виділяють при вимові речення: Старшокласники гарно

попрацювали на пришкільній ділянці; Старшокласники гарно попрацювали на пришкільній ділянці; Старшокласники гарно попрацювали на при-

шкільній ділянці.

VІ. Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної роботи, удосконалення загальнопізнавальних і творчих умінь з теми

Навчальне аудіювання

Прослухати текст. З’ясувати тип і стиль мовлення. Визначити, що виражає заголовок. Дослідити синтаксичну організацію висловлювання.

ПІД ДАЛЕКИМИ СОСНАМИ Кілька разів поспіль одержую листи від невідомої мені людини.

Листи не розраховані на відповідь: на жодному з них зворотної адреси нема. По штемпелях на конвертах можна лише приблизно догадатися, що йдуть вони десь із країв шевченківських.

Пише жінка. Розповідає про будні свої, про те, чим була заклопотана, що подумала сьогодні, що вразило її. Деколи — про книжку, щойно прочитану, іншим разом про щось почуте по радіо, навіяне піснею співака… Часом поділиться вона настроєм, на когось поремствує або в усіх подробицях розповість, як збирала в лісі хмизиння на паливо та соснові шишки, а вони сирі, тільки сичать у печі, горіти не хочуть. В іншому листі буде цілий епос про брата, про його черговий візит — я цього брата вже добре собі уявляю (О. Гончар).

Записати останнє речення. Зробити його синтаксичний розбір. Визначити порядок слів у реченні (у разі потреби скористатися теоретичним матеріалом підручника). На які слова падає логічний наголос? Прочитати речення з наголосом на іншому слові. Що зміниться? Зробити висновок про порядок слів у реченнях.

Дослідження-трансформація

Прочитати речення, дотримуючись правильної інтонації та логічного наголосу. Визначити порядок слів (прямий чи зворотний). 1. Сонце вже показалось і пекло камінь (М. Коцюбинський). 2. Над

містом, над заводом, над усім Донбасом пролунали гудки (В. Собко).

3.Вечірнє небо, гори, ліси, бриніли, як грандіозна чутлива мембрана (О. Гончар). 4. Шумів лагідний прибій і обполіскував гальку піщаного берега (М. Трублаїні). 5. А в печері ані золота, ані срібла, ані каміння дорогого (Марко Вовчок). 6. У темряві густій, тяжкій і рівній прокинувсь я (М. Рильський). 7. У гарячий ясний літній день ліс на горах сяє, а в долинах чорніє (І. Нечуй-Левицький).

Змінити порядок слів у реченнях на протилежний. З’ясувати, чи впливає порядок слів на синтаксичну структуру речення та його вид.

Зробити морфологічний розбір виділених слів.

Дослідження-редагування

Зредагувати висловлювання, змінюючи порядок слів так, щоб кожне речення стало логічно завершеним за змістом.

Апо там другий траси бік — що? Хліба й хліба, все пшениці, овес, буйне, кожне повне життєвої стебло соковите, зеленої снаги. Ступиш крок — і зеленого з-поміж зірочка синя раптом!

— Що синіє то?

— Волошка.

— Гарна яка!

Для дивина супутниці це, відкриття, нашої дівча в, та й для захваті нас, дорослих, радість також це. Ще є на волошка Україні!

І є жайвір у небі. Он десь тюрлюкає там угорі він, розливається стодзвонно, небо чутний на все, а сам — невидимий. Шукаючи птаха, блакить дивимось у, цікаво нам, хто перший побачить: де він ж? Розтанув у сяйві, зору він не нічиєму дається, а висить далі інший десь там, за ним ще якийсь видзвонює у високості самій, ще завзятіше невидимих грає-виграє дзвіночках на своїх ...

Таке тут небо.

Анизом перепілка десь із подає хлібів голос. Для голос нашої супутниці перепілчин і диво із зовсім див, дівча польову вперше пус-

тунку чує (За О. Гончаром).

Записати зредагований текст. Позначити слова, на які падає логічний наголос. Звірити текст з оригіналом.

Оригінал тексту

Апо другий бік траси — що там? Хліба й хліба, пшениці, овес, усе буйне, соковите, кожне стебло повне життєвої зеленої снаги. Ступиш крок — і з-поміж зеленого раптом зірочка синя!

— Що то синіє?

— Волошка.

— Гарна яка!

Для нашої супутниці це дивина, відкриття, дівча в захваті, та й для нас, дорослих, це також радість. Ще є на Україні волошка!

І жайвір у небі є. Он він десь там угорі тюрлюкає, розливається стодзвонно, чутний на все небо, а сам — невидимий. Шукаючи птаха, дивимось у блакить, цікаво нам, хто перший побачить: де ж він? Розтанув у сяйві, нічиєму зору він не дається, а далі десь там інший висить, за ним ще якийсь у самій високості видзвонює, ще завзятіше грає-виграє на своїх невидимих дзвіночках...

Таке тут небо.

А низом десь із хлібів перепілка подає голос. Для нашої супутниці голос перепілчин і зовсім диво із див, дівча вперше чує польову пустунку (О. Гончар).

V. Систематизація й узагальнення знань

Дати відповіді на запитання:

1.Яке значення в реченні має порядок слів?

2.Визначити порядок слів у поданих реченнях: Сонце гріє, вітер віє з поля на долину (Т. Шевченко); Ніч темна людей всіх потомлених скрила під чорні широкії крила (Леся Українка).

3.Прочитати речення, змінюючи логічний наголос: Вони летіли через море, несучи на крилах весну, атакували останній опір зими (Ю. Яновський).

4.З якою метою використовуються речення із зворотним зв’язком?

VІ. Підсумок уроку VІІ. Домашнє завдання

Уявити ситуацію, що ви готуєтеся до круглого столу «Видатні історичні постаті України». Вам необхідно зібрати матеріал про таких людей. Написати твір-мініатюру про 1–2 особистості, які зробили важливий крок до світлого майбутнього нашої держави. Використати речення, різні за метою висловлювання і за будовою, а також із прямим і зворотним порядком слів. Визначити логічний наголос у реченнях.

Урок № 12 ТЕМАТИЧНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1 (ДИКТАНТ).

КОНТРОЛЬНЕ АУДІЮВАННЯ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

Мета: оцінити рівень орфографічної та пунктуаційної грамотності восьмикласників: правильно писати слова на вивчені орфографічні правила та слова, визначені для запам’ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації; виявити орфографічні й пунктуаційні помилки, на ліквідацію яких слід звернути особливу увагу; перевірити якість оформлення роботи (охайність, акуратність, каліграфія, дотримання червоного рядка, відсутність виправлень); здійснити перевірку здатності учнів сприймати незнайомий текст художнього

V. Відповіді на запитання, що виникли у школярів під час написання контрольного диктанту

VІ. Проведення контрольного аудіювання тексту художнього стилю

Сприймання на слух учнями незнайомого тексту від початку до кінця

Стара, але дебела ще хата, рублена з доброго дерева, з різьбленим ґанком і такими ж наличниками коло вікон, крита ґонтом, стоїть на схилі сопки і дивиться всіма чотирма вікнами на річечку, що тече внизу, і далі — на синє бескеття Сіхоте-Аліня.

Праворуч — дебела комора з омшаником, повітка для коней, корівник, стіжок сіна, обгороджений латами, ще якісь будівлі. Ліворуч — город, теж обгороджений в одну лату, ще й глечик стирчить на ближнім стовпці. В городі картопля і соняшники, а просто над самою річечкою — якась комірчина: то лазня «по-чорному».

Оце і вся господа. І вона одна тут на великому просторі. До найближчого селища, що зветься Капитонівка і складається з кількох таких хат, понад 50 кілометрів. Григорій це вже знав, і це його тішило: небезпека від людей була тут найменша. А ці люди, що в них він жив, охороняли його.

Удома тепер були він, мати й Наталка. А батько з Грицьком як поїхали, то ось уже два тижні їздять.

Як сподівалася мати, вони мали прибути ще вчора, а як учора не було,— то, значить, сьогодні. Чекаючи їх, Григорій нікуди не ходив уже, а сидів з самого ранку на призьбі і виглядав. І хвилювався. Так, хвилювався — як то вони поставляться до нього? Може, уже не так, як перше, коли він був хворий? Знічев’я бавився з ведмежам, спостерігав навколишній світ.

От зараз його увагою заволодів праник, підкидуваний засмаглою дівочою рукою там, над річкою; він то підлітав, то падав — ляпотів по кладці завзято та лунко. І бігли луни нетрями, ударялись об бескеття й озивалися — ляпотіли на кілька голосів... І виходило — ніби перепел бив десь у пшеницях на зорі. Чудно.

То Наталка прала на річці. Запнута «кулинкою», орудувала на сонці над водою, як вправний спортсмен на вранішній руханці. Воркотіла якоїсь пісні, полоскала білизну у воді і прибивала праником до кладки. Періщила з усієї сили.

Дивна вона, ця дівчина Наталка. Григорій чомусь тепер навіть боявся її, боявся при зустрічах дивитися їй в обличчя. Вона ніби сердилася, коли він на неї «витріщав очі». Не знав тепер, як до неї приступитись, як з нею поводитись. І почувався, як хлоп’як. Смішно, але ж так. Сказати б, недоторкана панна? Ні! Дурна? Ні! Горда? Ні-

ні! Вона навіть не розуміла, яка вона чарівна, безперечно, не розуміла. А от така, як ота рослина дивна, що ти її торкнеш рукою, а вона аж повернеться і напустить тонісіньких колючок у руку. І це дівчиназвіроловка, переможниця страхіть усяких! Уперше йому було на віку таке, щоб на його мову дівчина заломлювала брови. Так, як та дика коза, що боїться, щоб її не впіймали, і не дається навіть підступити. А може, у неї така відраза до нього?

Тож найліпше зовсім не звертати уваги. Нехай собі пере, їй-бо, ото вона періщить праником так люто, бо думає, що б’є по чиїхось, може, й по його, нескромних очах, на неї «витріщених». Нехай собі пере. І нехай підпадьомкає праник. Чи то, може, не праник підпадьомкає, а то в його серце щось тьохкає, на тую дикунку дивлячись? Засміявшись з цієї химерної думки, Григорій силоміць відвертає увагу від праника, затисненого в гнучкій дівочій руці. Ген за річкою на галявину вийшли табунцем дикі кози. Так, дикі кози. П’ятірко їх. Стали, збилися докупи і, піднісши високо голови, слухають: де воно і що воно ляпотить? Потім зірвалися з місця і пішли вистрибом, черідкою по високих травах, мелькаючи білими плямами на крижах. Зникли в лісі. Так, ніби їх і не було.

—Ти б пішов погуляв де, сину, а то спочив би ліг. Не бійсь, нудь-

гуєш?

Це мати. Вона вже вдесяте, либонь, виходить на ґанок глянути туди, за річку, за зелене море галявини, куди простяглася стежка,— чи не їдуть? Вона порається біля печі і так виходить з підкасаними рукавами.

Заслонившись рукою від сонця, мати аж перехиляється через лонку і вже турбується. «Довго щось. Чи не трапилось чого?»

—Наталко-о!..

—Чого-о? — озвалася дівчина в тон.

—А йди-но сюди.

—Кажіть, я й так чую... Ось доперу...

—Як ти думаєш, що з нашими? — Дівчина протягла, кепкуючи:

—Ну-у... А що з нашими? Ідуть десь.

—Бозна... Таке ж тепер настало. Господи прости!

—Ідуть, їдуть, мамо! — це Наталка весело, жартівливо, упевнено, ще й трішки кепкуючи з матері. — А не їдуть, то пішки йдуть, а коні за поводи ведуть, от і припізнилися...

І сміялася безжурно. І почала лупити по тім сміху праником. Мати й собі засміялася.

—От ти така, бач!.. Сказано — нове насіння. Ще й кепкує з дурної матері... Тільки й розради моєї, синку,— мати зійшла з ґанку і сіла поруч Григорія на призьбі. Либонь, уже скінчила поратися по господі і тепер має час. Поправивши очіпок, поклала натруджені руки

на коліна і втопила очі в море зелені на долині, що її звуть «паддю», туди, де втекла стежечка (За І. Багряним, 756 сл.).

Виконання завдань тестового характеру

1.Яке основне призначення тексту?

ААктивний вплив на слухача і спонукання до творчої діяльності. Б Формування моральних якостей та естетичних смаків слухача. В Загальний розвиток особистості.

Г Регулювання ділових і життєво-важливих питань.

2.Який із заголовків найбільше відповідає змістові тексту?

АНове насіння.

БПереможниця страхіть. В Дівчина Наталка.

Г Господа на великому просторі.

3.Що виховує в читача поданий текст?

А Оптимістичне світобачення й патріотичні почуття.

БКультуру спілкування мовної особистості.

В Любов до ближнього й повагу до старших.

ГБути непередбаченими й загадковими.

4.У якому стилі збудовані хата й подвір’я? А Українському.

Б Сибірському. В Східному.

ГМісцевому далекосхідному.

5.Яка відстань до найближчого селища?

А 5 км. Б 15 км. В 50 км.

Г200 км.

6.З якої причини хвилювався Григорій?

А Не знав, як привернути до себе увагу дівчини.

Б Переживав, чи не вважають його рятівники злочинцем. В Думав, як поставляться до нього батько з Грицьком.

ГЧи не знайдуть його переслідувачі.

7.З чим порівнював Григорій Наталку?

А З гордою смерекою і чистим струмком. Б З ніжною та колючою трояндою.

В З дивною рослиною й дикою козою.

ГЗ колючим терном та гордою павою.

8.Чим займалася Наталка?

АЛовила диких тигрів.

Б Домашнім господарством. В Пряла, шила й вишивала.

Г Доглядала за городом і садом.

9. Обрати правильний варіант лексичного значення слова праник (у даному контексті).

А М’яч.

Б Дерев’яний пристрій (брусок із зарубками) для прання білизни. В Праска (пристрій для прасування).

Г Прядка (пристрій для прядіння).

10. Описати героя цього тексту. Спрогнозувати, як розвиватимуться його стосунки з Наталкою.

Ключ

VІІ. Організований збір зошитів для тематичних контрольних робіт

VІІІ. Домашнє завдання

Скласти узагальнювальну таблицю за матеріалами вивченого розділу «Словосполучення й речення».

ПРОСТЕ ДВОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ. ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Урок № 13 ПІДМЕТ, СПОСОБИ ЙОГО ВИРАЖЕННЯ

Мета: поглибити знання учнів про підмет як головний член речення; сформувати вміння виділяти підмети в двоскладному реченні, визначати способи їх вираження; удосконалити вміння конструювати речення з різними за способом вираження підметами; за допомогою мов- леннєво-комунікативного дидактичного матеріалу поглибити світогляд восьмикласників щодо загальнолюдських цінностей.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Лексикологія і фразеологія: засвоєння прислів’їв і приказок, крилатих висловів тощо з різними способами вираження в них підметів.

Культура мовлення і стилістика: синонімія різних способів вираження підметів.

Текст (риторичний аспект): відтворення деформованого висловлювання.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань (формування мовної компетенції).

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення восьмикласників з темою, метою й завданнями уроку

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Уведення їх у поняттєво-термінологічне поле

Просте речення є основною одиницею, що призначена для передавання відносно закінченої інформації. Крім цього, воно є одиницею, що формує складне речення, а також будь-який текст. Саме в простому реченні виявляються його компоненти — головні й другорядні члени речення.