уроки 8

речення з різними частинами; структурувати вивчений матеріал шляхом здійснення морфологічного розбору односкладних речень; спираючись на мовленнєво-ко- мунікативний дидактичний матеріал, розширювати науковий світогляд восьмикласників.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Текст (риторичний аспект): односкладні речення як частини складного речення у висловлюваннях різної стильової належності.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення восьмикласників з темою, метою й завданнями уроку

ІІІ. Виконання системи проблемно-пошукових завдань пізнавального характеру

Графічний диктант

Проаналізувати будову складних речень: усно виділити граматичні основи. Поруч із номером складного речення записати його схе- му-модель (1+1; 1+2, 2+1, 2+2), де 1 — умовно односкладне речення, 2 — умовно двоскладне речення.

1.Чернеча гора в Каневі, де поховано Тараса Шевченка, є нашою найбільшою національною святинею (В. Смілянський). 2. Небагатьом відомо, що канівської святині могло б і не бути (В. Смілянський). 3. Верболози ще зелені, і кора їхня не гірчить повітря осіннім віддихом (О. Васильківський). 4. Щоб не заснути, він почав співати (О. Васильківський). 5. Йшли далі через ліс, і краса його набирала все нової сили (Є. Гуцало). 6. Далеко линули слова «Заповіту», і кінця-краю не було цим людським потокам (О. Іваненко). 7. Жаль розлучатися з прозорим весняним лісом, він весело сяяв у лагідному сонячному промінні (Є. Гуцало). 8. Не хотілося спускатися з кручі, праглося вбирати живий мальовничий простір (Є. Гуцало). 9. Ми знаємо: води так багато на нашій планеті (І. Падалко). 10. Відберіть у народу мову, і він ніколи

більше вже не створить її (К. Ушинський). 11. У степу не було стежок, і колії доріг вели зі сходу по Придніпров’я (А. Малишко).

Ключ

Визначити вид односкладних речень, що входять до складу складних. Указати на спосіб морфологічного вираження в них головного члена.

Дослідження-моделювання (робота в парах)

Об’єднавшись у пари, змоделювати складні речення, поєднавши їх частини з правого й лівого стовпчиків. Визначити, які частини складних речень є умовно односкладними реченнями. Указати на їх вид.

Назвати номери речень, що відповідають поданим схемам-мо- делям: а) 1+2; б) 2+1 (де 1 — умовно односкладне речення, 2 — умовно двоскладне речення).

Ключ: а) схемі-моделі 1+2 відповідають 1, 3, 4 і 6 речення; б) схе- мі-моделі 2+1 відповідають 2 і 5 речення.

Лінгвістична гра «Третє зайве» (робота за варіантами)

Дослідити, у яких синтаксичних конструкціях виділені неозна- чено-особові речення виконують роль частин складного речення, а в яких — роль вставних речень. Знайти третє «зайве».

Варіант 1

1. Змалку нас привчають, як звертатися до мами, тата, дідуся, бабусі, сестри, брата (С. Богдан). 2. Тактовність, кажуть у народі, починається з уміння знайти правильну лінію поведінки з кожною людиною, залежно від її душевного стану (А. Коваль). 3. Здавна вважали, що треба бути дуже обережними (С. Богдан).

Варіант 2

1. Донедавна вважали, що слово «товариш» як звертання використовується для вираження взаємоповаги переважно в робітничому

середовищі (С. Богдан). 2. У давнину вірили, що все живе має свій дух (С. Богдан). 3. Як розповідають, до Кирилівки Тарас Григорович Шевченко прибув у жнива, у липні місяці, до брата Йосипа

(Д. Чуб).

Визначити, у яких складних реченнях умовно односкладними реченнями виражені обидві частини.

Творче конструювання

За поданими початками скласти складні речення так, щоб друга частина була: а) умовно двоскладним реченням; б) умовно односкладним реченням. Виділити граматичні основи.

Зразок

де пахне в’ялою травою, квітами. Лежу на городі, а навколо немає ні душі.

і сонце світить високо.

1. Починає дніти... 2. Уявляється мені степ... 3. Тихо в лісі...

ІV. Структурування теоретичного матеріалу з теми шляхом виконання синтаксичного розбору односкладних речень

Пошуково-вибіркова робота на основі тексту

Прочитати мовчки текст. Визначити його стильову належність. Дібрати заголовок. Виписати односкладні речення (у тому числі й ті, що входять до складу складних речень). Зробити їх синтаксичний розбір, скориставшись алгоритмом.

Методичний коментар. Важливо, щоб учні у процесі характеристики односкладних речень зрозуміли, що граматична основа односкладного речення складається не з підмета і не з присудка, а з головного члена односкладного речення. Цей головний член може бути виражений формою присудка або формою підмета.

Уявіть себе малим, дуже малим чоловіком. Уявіть собі, що вас, того маленького чоловіка, поставили на широкій рівній оболоні, на якій зрідка стоять порослі травою старі мурашники. Оболонь укрита травою, що вам сягає до пояса. Між травою квіти аж хапають за очі своїми кольорами. А гляньте довкола себе... Ніде краю не видно. Обрій неба, наче вижолоблена півкуля, кругом вас далеко спочиває на землі. Ніде ні лісу, ні гори. Лише мурашники видно. А поїдете десять миль у який-небудь бік — те саме й те саме...

Ні краю, ні берега.

Степ... Український степ зі своїми високими могилами. Це одинокі дороговкази для людей, які туди заблукають (За А. Чайковським).

3.Виділити граматичну основу. Довести, що речення односкладне

4.Визначити вид односкладного речення

5.Схарактеризувати головний член речення

6.Визначити вид речення за наявністю другорядних членів

Поширене Непоширене

7.Схарактеризувати другорядні члени речення

V. Підсумок уроку

VІ. Домашнє завдання

1. Скласти узагальнювальну схему (таблицю) з теми «Односкладні речення», на матеріалі якої підготувати повідомлення в науковому стилі, наводячи власні приклади.

2. Виписати з повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною» по одному прикладу кожного виду односкладних речень. Зробити їх синтаксичний розбір.

Урок № 36 УСНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ НА ТЕМУ ПРО МОВУ,

ЩО ВИМАГАЄ ЗІСТАВЛЕННЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ МАТЕРІАЛУ, В НАУКОВОМУ СТИЛІ

Мета: поглибити знання восьмикласників про особливості побудови усного повідомлення на тему про мову в науковому стилі, про підвиди наукового стилю: власне науковий, науково-навчальний, науково-популярний; сформувати вміння й навички самостійно складати повідомлення на лінгвістичну тему, що вимагає зіставлення й узагальнення, застосовуючи різні мислительні операції, зокрема аналіз мовних понять, явищ, законів, систематизація теоретичного матеріалу; за допомогою мовленнєво-кому- нікативного дидактичного матеріалу поглибити знання учнів з теорії мови, граматичної стилістики, культури усного й писемного мовлення.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми, мети й завдань уроку

ІІІ. Підготовка восьмикласників до моделювання повідомлень про мову в науковому стилі

Робота з текстом з елементами узагальнення

Прочитати текст. Дібрати до нього заголовок. Довести, що висловлювання належить до наукового стилю.

Своєрідність структури односкладних речень, більша чи менша пов’язаність їх з тією або іншою сферою мовлення забезпечують їм важливе місце в системі стилістичних засобів синтаксису.

Для означено-особових речень характерне перенесення акценту з виконавця дії на дію. Вони вживаються в розмовному мовленні, у художніх текстах, часом і публіцистиці. Відомі такі речення й науковому стилеві, зокрема навчальному та популярному різновидам.

Наприклад: Побудувавши зображення кожної точки фігури, дістанемо зображення самої фігури. Наведемо деякі властивості зображення фігури на площині, які випливають з описаної її побудови.

Неозначено-особові речення характерні тим, що виконавець дії не називається з якихось причин, невідомий або не становить інтересу.

Поширені такі конструкції в розмовному мовленні та в художньому стилі, рідше в публіцистиці (особливо в заголовках) та в наукових текстах.

Узагальнено-особові речення містять узагальнені судження, уживаються переважно в розмовному мовленні, у народній творчості (здебільшого в прислів’ях та приказках). Узагальнений характер цих речень дає підстави застосовувати їх паралельно з інфінітивними конструкціями у висловах на позначення неможливості заради чо-

гось. Наприклад: Нічого тут уже не вдієш. — То що вдіяти за таких обставин?

Синтаксична структура безособових речень зумовлює широке поле застосування їх, а пов’язаність із певними стилями та ступінь емоційної забарвленості залежать від лексичного наповнення. Спільним у всіх сферах мовлення є те, що в безособових реченнях наголошується на результаті дії, на незалежності певного стану, у якому перебуває людина, від її волі, на об’єктивності природних процесів. Офіційно-діловий та науковий стилі використовують речення з дієсловами в безособовій формі та з конструкціями на -но, -то. У таких текстах ідеться про наслідки якихось заходів чи подій у момент мовлення. Широко вживані безособові конструкції і у фоль-

клорі: Наорано, насіяно, та нікому жати. Вельми доречні безосо-

бові конструкції в описах природи та переживань людини, коли вона залишається віч-на-віч із природою. За допомогою таких речень відтворюється напружений душевний стан персонажа чи авто-

ра (За О. Пономаревим).

Зіставити стилістичну функцію означено-особових, неозначеноособових, узагальнено-особових та безособових речень. Зробити висновок про роль односкладних дієслівних речень у мовленні, узагальнивши матеріал, поданий в опрацьованому тексті.

Робота з текстами на основі зіставлення їх

Прочитати уважно тексти. Зіставити теоретичний матеріал і розкрити спільні й відмінні ознаки односкладних і неповних речень.

Текст 1

Односкладними називаються речення, які мають один головний член і не потребують поповнення структури другим головним членом. Такий головний член не тільки називає якийсь предмет, дію, явище навколишньої дійсності, а й виражає відношення до дійсності, набираючи певної граматичної форми і відповідної інтонації. Другого головного члена у таких реченнях або не може бути взагалі, або

літературній мові є чимало випадків, де мовці зазнають труднощів у доборі правильного наголошування слів,— зокрема, й у зв’язку з тим, що акцентологічні норми часто-густо порушуються під упливом інших близькоспоріднених мов.

У цьому словникові вибірково подано слова сучасної української літературної мови, у наголошенні яких найімовірніше трапляються ті або інші утруднення. Здебільшого це:

1.Слова, у яких мовцями найчастіше припускаються акцентоло-

гічні помилки: випадок, каталог, квартал, обіцянка, перепустка, український.

2.Слова з подвійним наголошенням. У таких словах наводяться обидва наголоси. Хоча словник пропонує для вжитку насамперед перший варіант наголошення, це аж ніяк не означає, що другий уживати не рекомендується. Часто навіть навпаки — є сигналом, що, крім указаного першим, існує ще й інший варіант: весняний

івесняний, вітчизняний і вітчизняний.

3.Слова й словосполучення, наголошення яких пов’язане з їхньою семантикою: атлас і атлас, відомість і відомість, характерний

іхарактерний.

4.Дієслова, у яких за допомогою наголосу розрізняються доко-

наний і недоконаний вид (виводити і виводити, закликати

і закликати).

5.Слова з рухомим наголосом. Якщо в закінченні того або іншого непрямого відмінка іменника відзначено перехід наголосу, то це є свідченням того, що в усіх подальших відмінках цей перехід зберігається: багаж, -у, ор. -ем і т. под.

6.Слова української мови, наголошення яких відрізняється від наголошення їхніх прямих лексичних відповідників у російській мові:

веретено (рос. веретено), олень (олень).

У цьому словнику враховано й деякі інші випадки, де мовці можуть

сумніватися в правильності вибору наголошення слова чи його додаткової граматичної форми, зокрема, якщо аналогічні лексичні утворен-

ня мають відмінні наголоси: чорнозем (але глинозем), безперестанку (але безперестану) (С. Головащук).

Підготувати повідомлення в науковому стилі про особливості побудови (на вибір):

а) Орфографічного словника української мови; б) Тлумачного словника української мови; в) Словника синонімів української мови; г) Словника іншомовних слів;

д) Фразеологічного словника української мови та ін.

ІV. Підсумок уроку

V. Домашнє завдання

Порівняти числівникові форми називання часу. Чим вони різняться?

Розказати про особливості вживання числівників на позначення завершеної години в офіційно-діловій сфері та художньому і розмовному мовленні.

Рекомендована література для опрацювання:

1.Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо / Уклад. Я.Б. Тимошенко. —

К.: Либідь, 1991. — С. 149–150.

2.Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови: Навч. по-

сібник. — К.: ВЦ «Академія», 2007. — С. 112–113.

3.Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник.

2-ге вид., стереотип. — К.: Либідь, 2001. — С. 179–181.

Урок № 37 ПОВНІ Й НЕПОВНІ РЕЧЕННЯ.

ТИРЕ В НЕПОВНИХ РЕЧЕННЯХ

Мета: поглибити знання учнів про повні й неповні речення, сформувати вміння й навички виділяти неповні речення з-поміж повних речень, розвивати вміння користуватися цими видами синтаксичних одиниць в усному й писемному мовленні, удосконалити навички вживання тире в неповних реченнях; за допомогою мовленнєво-кому- нікативного дидактичного матеріалу розвивати культуру мовлення восьмикласників.

Правопис: тире в неповних реченнях.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Культура мовлення і стилістика: речення двоскладні й односкладні як синтаксичні синоніми; додержання інтонації неповних речень.

Текст (риторичний аспект): неповні речення як частини складного речення у висловлюваннях різної стильової належності.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.