2. Зробити огляд історіографії курсу «Історія держави і права України.

Знання про історію цивілізації, що склалася на теренах сучасної України, сягають сивої давнини. Відомості про нашу країну та її людність містять твори античних і візантійських авторів, ранньосередньовічні європейські й арабські хроніки. Значне місце серед них належить Геродоту, який у V ст. до н. є. присвятив дослідженню Скіфії одну з книг своєї багатотомної “Історії”.

Перші спроби дослідити виникнення власне української держави і права знаходимо в літописах на початку II тисячоліття. Так, автор “Повісті минулих літ” (бл. 1113 р.) чернець Печерського монастиря Нестор надає українській державі центральне місце, пов’язує історію Київської Русі зі світовою.

Для з’ясування державно-правового розвитку України важлива також мемуарно-історична література XVI — XVII ст. (мемуари М. Литвина, “Щоденник” Е. Лясоти, “Опис України” Г. Боплана та ін.).

1647 р. у друкарні Києво-Печерської лаври вийшов “Синопсис”, де здійснена спроба систематичного викладу історії України.

Видатними працями з історії держави і права України, які з’явилися наприкінці XVII — на початку XVIII ст., є козацькі літописи Р. Ракушки-Романовського, С Величка, Г. Граб’янки. Тут зображено побут, устрій, військову організацію козацтва, причини повстань і визвольної війни проти іноземного панування.

Науковий погляд на розвиток історіографії української держави і права припадає на завершення XVIII ст. Тоді з’явилися патріотичні праці “История о Малой России” М. Антоновського, “Записки о Малороссии” Я. Марковича, “Історія Русів” невідомого автора.

Перші кодифікації українського права припадають на другу половину XVIII — першу чверть XIX ст. Велике значення для потреб практики мали збірники Ф. Чуйкевича “Суд і розправа в правах малоросійських” (1758 р.), В. Кондратьева “Книга Статут и прочие права малоросийские”, (1764 р.), Ф. Давидовича “Зібрання малоросійських прав” 1807 р. та ін.

Центральне місце серед істориків України кінця XIX — першої третини XX ст. належить М. Грушевському, який обгрунтував історичну закономірність здобуття Україною державності. Серед його численних праць — десятитомна “Історія України-Руси”, де подана перша систематична історія України.

За радянської доби історія української держави і права спеціально не досліджувалася. Однак у другій половині XX ст. над проблемами історії держави і права України працюють такі вчені, як А. Дубровіна, В. Дядиченко, М. Горбань, В. Кульчицький, В. Месяц, П. Музиченко, М. Настюк, А. Пашук, А. Рогожин, Б. Тищик, А. Ткач, І. Усенко, В. Чехович, О. Шевченко, П. Щербина та ін. У 1987 р. за редакцією відомого історика держави і права академіка НАН України Б. Бабія побачив світ двотомник, присвячений історії держави і права України. Проте ця фундаментальна праця, на жаль, залишилася незавершеною: третій том, що охоплює період з 1917 по 1987 pp., не вийшов.

Зважаючи на гостру потребу в нових історико-правових дослідженнях, нині цю тематику активно вивчають вчені Інституту держави і права ім. В.Корецького НАН України, Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого, Одеської національної юридичної академії, Національної академії внутрішніх справ Укра-їни, Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України, юридичних факультетів Київського національного університету ім. Т.Шевченка, Львівського університету ім. І. Франка та ін. З’явилося чимало праць з історії держави і права України, де проаналізовано величезний фактичний і літературний матеріал, діалектично поєднано узагальнення з ретельним висвітленням особливостей розвитку української державності та права (Історія держави і права України / За ред. А. Й. Рогожина: У 2-х ч. — Харків, 1993-1996. Перевидання в К., 1996; Історія держави і права України / За ред. В. Г. Гончаренка — К., 1996; Історія держави і права України: Навч. посібник / За ред. А. Чайковського. — К., 2000; Історія українського права / За ред. О. О. Шевченка. — К., 2001; Копиленко О., Копиленко М. Держава і право України 1917-1920 pp.— К., 1997; Кульчицький В., Настюк М., Тишик Б. З історії української державності. — Львів, 1995; Музиченко П. Історія держави і права України.— К, 2000. та ін.).

Останніми роками видано ряд збірників документів (Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р. — К, 1997 та ін.), хрестоматій (Історія держави і права України: Хрестоматія. — К., 1996; Хрестоматія з історії держави і права України. У 2-х т. — К., 1997), перевидано раритетні видання (Лащенко Р. Лекції по історії українського права.— К., 1998; Чубатий М. Огляд історії українського права.— К., 1994 та ін.).

Результатом значної за обсягом наукової праці колективу авторів, істориків права з Харкова, Києва, Львова став двотомний академічний курс з історії держави і права України, допущений Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти (Історія держави і права України. Академічний курс: Підручник. В 2-х т. / За ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина. — К., 2000.). Його поява — значна подія у розвитку української історико-правової науки.

Цей навчальний посібник підготовлено відповідно до програми, складеної на кафедрі державно-правових дисциплін Інституту права ім. кн. Володимира Великого Міжрегіональної академії управління персоналом. В ньому здійснена спроба цілісного висвітлення історії суспільно-державного ладу та права українського народу. Розглядаються джерела українського права, розвиток державно-правових інституцій від найдавніших до наших часів. Навчальний посібник складається з двох частин. У першій — історія державно-правового розвитку від часу появи в середині I тис. до н. є. рабовласницьких державних утворень у Північному Причорномор’ї та Приазов’ї до Лютневої демократичної революції 1917р.; у другій — історія держави і права України після лютого 1917 р.