3.4 Деонтична етика

Другий підхід до моральних проблем бізнесу зв'язаний з використанням деонтичної етики, заснованої на моральному праві. Найважливішими серед різного роду прав є так звані моральні права (або права людини). Це права, які мають всі люди тільки тому що вони є людьми.

Моральні права мають три особливості.

1. Вони тісно пов'язані з обов'язками.

2. Моральні права забезпечують можливість індивідуального автономного і рівноправного вибору мети.

3. Моральні права утворюють базу для виправдання способу дій одних осіб та для захисту і допомоги іншим особам.

Вказані три характеристики, властиві моральним правам, дають можливість використовувати останні для суджень, істотно відмінних від тих , які засновані на стандартних нормах утилітаризму.

Можна виділити дві головні відмінності між утилітаристським підходом і підходом з позиції моральних прав.

1. Моральні права є віддзеркаленням вимог моралі, що пред'являються до окремого індивіда, тоді як моральні норми утилітаризму по своїй суті колективні.

2. Права утворюють базу нормативів, використовуючи які можна відкинути будь-які спроби апелювати до таких критеріїв, як суспільна корисність і кількісні чинники.

Права є досконалішим інструментом, ніж стандартні норми утилітаризму, але вони містять елементи останнього; наприклад, у війну обмежуються деякі моральні права в цілях захисту інтересів суспільства.

Багато дослідників вважають, що етична теорія І. Канта (його категоричний імператив) є поясненням наявності у людини моральних прав. Одне із формулювань категоричного імперативу Канта звучить так: «Слідуй тільки такому закону, який би ти бажав перетворити на всесвітній». За теорією Канта етичне правило, яке можливо застосувати (відноситься) для одного, повинно застосовувати (відноситись) для всіх. Не існує якоїсь особливої етики, яка служила б одній людині або окремій групі людей на шкоду всім іншим.

Звідси витікають дві особливості теорії Канта. По-перше, він будує свою етичну теорію на фундаменті людської раціональності (на тому, що він називає практичним розумом). По-друге, підхід Канта примушує нас думати про моральні правила з погляду впливу індивідуальної дії на ціле явище.

В сучасному формулюванні деонтичний підхід до оцінки етичності вчинку звучить так: дія є морально виправданою для даної особи в тому, і лише в тому випадку, якщо причина, по якій здійснюється ця дія, така, що вказана особа бажала б, щоб всі інші особи в даній ситуації діяли б так само.

В такому формулюванні укладено два критерії коректності — в моральному плані — будь-якого способу дії:

• універсальність ("А що коли б всі поступали так само?");

• оборотність ("А що коли б я був на його місці?", "А що коли б з тобою поступили так само?").

На відміну від утилітаризму кантіанський підхід зосереджений на внутрішніх мотивах, а не на наслідках дій. Відповідно до цього брехати не можна тому, що якщо ця дія зробиться загальною, то зв'язки між людьми спотворяться, люди втратять довір'я один до одного і суспільство розпадеться.

З погляду етики бізнесу найперспективнішим є наступне формулювання категоричного імперативу: "Поступай так, щоб людство, як в своїй особі, так і в особі всякого іншого, розглядалося як мета і ніколи як один тільки засіб". На жаль, в бізнесі особливо частим явищем є використовування інших людей як засобів для досягнення особистої мети.

Не дивлячись на деякі труднощі застосування кантіанського підходу до конкретних ситуацій ділового життя, значення етичної теорії Канта для етики важко переоцінити. Кант зв'язав процес ухвалення етичного рішення з універсалізацією правила, будуючи етику на загальній для всіх людей раціональності.