2. Проблема морального чинника в економіці: історія і сучасність

2.1. Економіка та господарювання, бізнес та підприємництво: проблематика визначення категорій

Перед тим, як розглянути питання, які безпосередньо стосуються етичних основ бізнесу, нам необхідно звернутись до визначення основних категорій - «економіка», «господарювання», «підприємництво» та «бізнес», оскільки в сучасній науковій думці існують деякі суперечності щодо їх розуміння. Справа в тому, що усі ці категорії (за виключенням господарювання) мають іноземне походження і тому спочатку ми пропонуємо звернутись до етимології цих слів.

Термін «економіка» виник більш ніж дві тисячі років тому та набув міжнародного значення. Давньогрецький філософ, історик Ксенофонт (430- 355 рр.) не тільки ввів його у науковий обіг, але і написав перший трактат про економіку. Два грецьких слова οί̓κος ("эйкос") «дім, господарство» та νόμος ("номос") «звичай, закон» були об’єднані в одне - οἰκονομία ("экономикос"), яке потім дещо змінилося у різних мовах. Слово οἰκονομία у буквальному сенсі означає «управління домом», або «домобудівництво». Але для древніх греків слово «дім» мало більш широке значення, ніж власний будинок, це і сімейне господарювання, управління господарством взагалі, і наука щодо управління господарством.

Також слід зазначити, що таке сполучення слів «дім, господарство» та «закон» спочатку необхідно було б трактувати, як господарювання, яке ведеться відповідно до законів, правил та норм. Вже давні греки розуміли, що господарство слід вести, виконуючи певні правила, не порушуючи законів.

У той час наука про господарство ще тільки зароджувалася і принципи ефективного господарювання були розроблені на основі узагальнення його практичного досвіду. Вже потім упродовж багатьох століть створювались та використовувались у реальній практиці наукові принципи господарської (економічної) діяльності. Поступово сформувалась економічна наука як частка загальнолюдських знань про способи та засоби отримання, розподілу, обміну та використання засобів існування людини та суспільства. А оскільки в різних культурах та цивілізаціях господарська діяльність мала свої особливості, то й господарська наука, зокрема та, яка склалась у західній та східнослов’янській цивілізації, також мала свої особливості.

До ХVІІІ ст. на Русі не існувало поняття «економіка». Самобутній господарський уклад, який існував на Русі, мав назву домобудування (рос.- «домостроительство»), як, власне, і теорія господарювання. До речі, як ми бачимо, дослівний переклад давньогрецького слова οἰκονομία теж означає домобудівництво. Домобудівництво розумілось передусім як мистецтво, наука вести господарство (хазяйство) з метою забезпечення статку та добробуту на духовно-моральних основах, гонитва за прибутком як самоціль спочатку виключалась. Перша систематизована збірка правил ведення господарства мала назву «Домострой». «Домострой» був заснований на нормах православної моралі і в ньому нерозривно поєднувалися правила ведіння ефективного господарства та правила духовно-морального життя. Тобто, як і в грецькому варіанті, домобудування – це господарювання на основі певних законів, норм (у даному випадку - норм православ’я).

“Хазяйство” вживалось як синонім домобудівництва. Найбільш відомий тлумачний словник живої великоруської мови В. Даля так пояснює «хазяйнувати» (а в українській мові ще і господарювати): це означає – «бути хазяїном, управляти хазяйством; розпоряджатись порядком занять, робіт, прибутком та видатками, тримати домашній порядок, накопичувати», збирати, а «хазяйство», як «домоводство, домостройство; заведованье, управленье порядком и расходами по заведенью, напр. по заводу» (рос.) та наводить такі категорії, зокрема, як домашнє господарство, сільське господарство, державне господарство [31].

Отже, ми бачимо, що завдяки своєму походженню терміни “економіка” та “господарювання”, “хазяйство” можуть вживатись як синоніми (коли мова йде про вид людської діяльності, а не про науку). Так їх і вживає переважна більшість науковців. Так їх будемо вживати і ми. Хоча, слід зазначити, що сучасна економічна діяльність досить часто втрачає свій початковий сенс і стає сферою людської діяльності, спрямованої на здобування наживи та прибутку за будь-яку ціну (мабуть, тому деякі науковці і розмежовують економіку та господарювання).

Взагалі, слово економіка зараз вживається у трьох значеннях. Перше – як певні відносини між людьми, пов’язані із задоволенням їх потреб, створенням (шляхом праці) необхідних благ, умов, засобів існування людини та суспільства (наприклад, таке визначення економіки, як сукупності суспільних відносин у сфері виробництва, обміну та розподілу продукції); друге – як галузі виробництва, господарства району, країни, світу; третє - як наука, що вивчає господарство, способи його ведення, відносини між людьми у процесі виробництва, обміну та споживання граничних благ, закономірності господарських процесів.

Тепер стосовно термінів “бізнес” та “підприємництво”. Слово “бізнес” є запозиченим з англійської мови, де business – «справа, заняття», воно стало вживатись в Росії з кінця ХІХ ст., у зв’язку із розвитком підприємницької діяльності. Взагалі є два варіанти сучасного тлумачення слова “бізнес”: перше, коли бізнес ототожнюють з підприємництвом; друге, коли ці поняття розмежовують. Наприклад, ось один із типів визначень: бізнес – діло, заняття, підприємництво, економічна діяльність, спрямована на отримання певних результатів (у різних джерелах під результатами розуміють доходи або прибуток). У другому випадку під підприємництвом розуміють особливий вид господарської діяльності, який, на відміну від бізнес-діяльності, має спрямованість на інновації (таку ознаку підприємницької діяльності підкреслює зокрема Й. Шумпетер). Також іноді зазначають, що бізнес-діяльність завжди має на меті отримання прибутку, а підприємницька має й інші цілі (творчі, соціальні). Ось, наприклад таке визначення, яке підкреслює інноваційність цього виду діяльності та не зосереджується на отриманні прибутку як головній меті: «підприємництво - процес безперервного пошуку змін в потребах, попиті кінцевого споживача на продукцію і послуги, задоволення цієї потреби шляхом організації виробництва, збуту, маркетингу, логістики, менеджменту, орієнтованих на найкращі новації, що приносять максимум продуктивності в кожній із стадій процесу відтворення».

На нашу думку, будь-який вид господарської (економічної) діяльності, у т.ч. бізнес, підприємницька діяльність, не можуть мати за мету тільки отримання прибутку. І тому якщо і розмежовувати бізнес та підприємництво, то тільки не за цим критерієм, а можливо, саме за ознакою інноваційності підприємницької діяльності на відміну від бізнес-діяльності. Але для вивчення етичних основ цієї діяльності це не буде мати значення. Тому ми будемо використовувати терміни «бізнес» та «підприємництво» як рівнозначні.

У будь-якому випадку розглядати питання моральної оцінки підприємницької та бізнесової діяльності необхідно більш широко – з позиції моральної оцінки економіки взагалі. А перша така оцінка була здійснена ще у межах давньогрецької філософії видатним філософом Аристотелем. Тому спочатку ми звернемось до його розуміння економіки.