12.3. Особливості становлення і розвитку соціальної відповідальності вітчизняних підприємств

Як показують спеціальні дослідження, в Україні (як і в будь-якій іншій країні світу) існують власні національні особливості формування функції соціальної відповідальності бізнесу, а, отже, і специфічні особливості її розуміння, і свої соціальні результати. Соціальна відповідальність – це відповідальність, яка не має чітко означених правовими нормами меж. Вона визначається швидше моральними нормами і системою цінностей, якими керується економічна діяльність. Це – елемент економічної культури суспільства. Детальне вивчення показує, що незважаючи на однакові принципи Глобального договору, Кодекси корпоративної відповідальності, міжнародні стандарти, спеціальні рекомендації та досвід інших країн соціальна відповідальність бізнесу в різних країнах має певну специфіку.

Так, давні традиції доброчинності в Україні можуть допомогти у визначенні національних особливостей програм КСВ. Властиво, українські індустріальні магнати кінця ХІХ ст. (Микола Терещенко, Лев Бродський, Михайло Дегтерев, Богдан Ханенко, Барон Штейнгель та ін.) значним чином долучилися до підвищення соціального рівня життя населення України. Окрім внесків на розбудову церков, лікарень та музеїв, вони активно допомагали відродженню навчальних закладів. Євген Чикаленко, заможний землевласник та інноватор з Херсонщини, передав свої знання й розділив землі між своїми односельчанами, створивши перший в Російській імперії земельний банк в Одесі. Окрім розвитку цілого регіону, завдяки передачі землі та активному навчанню він допоміг розвинути новий сектор економіки — земельне кредитування [22].

Доброчинність та соціальна відповідальність компаній тісно пов'язані. Компанії, які займаються доброчинною діяльністю, є більш схильними до розроблення стратегії КСВ, що охоплює бізнес-процеси всередині компанії. З часом програми благочинності переростають у програми КСВ. Таким прикладом може служити акція Святого Миколая, яку вже 8 років поспіль організовує Мальтійська Служба Допомоги у Львові. Збір пожертв від громадян для придбання подарунків дітям-сиротам поступово переріс на добре зорганізовану кампанію збирання пожертв, до якої активно долучились підприємства. Наприклад, мережа АЗС "Окко" встановила скриньки для пожертв у своїй мережі станцій, через які було зібрано понад 10 тис. грн. Звіт про використання коштів міститься на сторінці акції в Інтернеті, тим самим забезпечуючи довіру до акції з боку компаній. Логічно передбачити, що співпраця компанії та акції "Святий Миколай" триватиме [22].

Залежно від конкретного стану суспільства, його головних потреб та інтересів від бізнесу очікується різний набір вимог. На сьогодні в Україні до них належать: соціальний захист і турбота про працівників; чесна сплата податків; участь у житті та розбудові громади; прозорість, доступність інформації про продукцію, про механізм ціноутворення, екологічну безпечність виробництва і продукції; чесність конкуренції; добропорядність і моральність представників бізнесу, чесність заробляння ними грошей; співпраця з іншими групами впливу у розв’язанні економічних, соціальних, екологічних та інших проблем.

Разом з тим, значна кількість аспектів залишається неусвідомленою українським бізнесом: соціальна відповідальність ще не стала частиною корпоративного управління і менеджменту компаній; не застосовуються аудит та рейтинги соціальної відповідальності; поза увагою українського бізнесу поки що залишається практика соціально відповідального інвестування, поліпшення освітніх можливостей працівників, захисту права громадян на здоров’я та безпеку, захисту та збереження культурних цінностей тощо.

В Україні ще не сформувалася національна модель соціальної відповідальності бізнесу. Ця діяльність охоплює багато напрямків, зорієнтована на задоволення нагальних потреб суспільства, зумовлена специфікою даного етапу соціалізації економіки та традиціями розв’язання соціальних проблем, які стосуються функціонування соціальної інфраструктури. Специфіка і складність зумовлена такими особливостями:

1) розвинена система соціального захисту. Радянська система економіки залишила у спадок великим підприємствам розвинену соціальну інфраструктуру – дитячі садочки, будинки відпочинку тощо. Крім того, населення звикло до безкоштовної медицини та освіти;

2) економічні залежності – українська економіка значним чином залежить від важких галузей, таких як металургійна, та характеризується неефективним розміщенням ресурсів, неефективними технологічними та управлінськими технологіями;

3) психологічний бар'єр між минулим та теперішнім – значна відмінність між поколіннями, складнощі у людей похилого віку в адаптації до сучасних вимог;

4) національне самовизначення – значне зростання інтересу до національних питань. Сфера інтересів населення звужується до рівня місцевості, інтерес до місцевого національного розвитку;

5) підхід до подачі соціальних ініціатив. На відміну від американських і європейських підприємств українські компанії часто акцентують увагу на самому факті і сумі/обсязі свого соціального внеску, зміщуючи акценти з найбільш важливого моменту - а чим ця соціальна активність корисна простим громадянам і яку суспільну проблему вона повинна вирішувати;

6) завищені очікування суспільства: через порівняно нетривалу сучасну історію бізнесу суспільство не завжди чітко усвідомлює природу бізнесу, його проблеми та мотивацію.

В Україні, на жаль, соціальна відповідальність бізнесу здебільшого має примусовий характер або здійснюється заради корпоративної вигоди. Соціальне страхування побудовано на принципах безальтернативності і фактично відволікає більше 40 % доходів підприємств. Крім того, що соціальні податки на робочу силу дуже значні, вони ще й не конкретизовані, бо не мають чіткої спрямованості, яку можна було б оцінити з точки зору того, хто сплачує страхові внески. Це змушує роботодавців виплачувати заробітну плату „в конвертах”, ховатися у „тінь”, що веде до штучного скорочення надходжень до бюджету, необґрунтовано низьких соціальних виплат із страхових фондів, нарахування мінімальних пенсій працівникам [24].

В українському законодавстві передбачається мізерний набір преференцій, які б спонукали підприємців витрачатися на соціальні акції. Як зазначено у проекті Концепції формування в Україні системи соціальної відповідальності бізнесу, „…благодійність в Україні, незважаючи на її досить широке поширення, державою не стимулюється. Це, серед усього іншого, пов'язано з тим, що у країні під виглядом благодійності активно відбувається „відмивання грошей”, проте держава ще не розробила механізму податкового стимулювання благодійності. У той самий час благодійність стимулюється іншими, нематеріальними методами: шляхом популяризації через ЗМІ або нагородження державними нагородами осіб, які зробили значний внесок у благодійність” [8].

У світі практикуються три способи заохочення СВБ: податкові кредити (зменшення ставки податку), податкові відрахування (зменшення бази оподаткування) і так звані "процентні закони", згідно з якими компанія сама може вибрати, на які потреби піде певна частина податків, які вона платить. В Україні на сьогоднішній день відсутні будь-які методи регуляторного заохочення соціально відповідальних компаній. На думку експертів, фактичний рівень витрат компаній у світі на діяльність, пов'язану з благодійністю і соціальною відповідальністю коливається між 1-2 % прибутку. У деяких країнах (Японія, Швейцарія) компанії не мають жодних податкових пільг, пов'язаних з благодійною діяльністю, а в більшості розвинених країн такі пільги складають до 5 % оподатковуваного прибутку. Ситуація ж в Україні така, що ефект від так званих податкових пільг має, скоріше, фіскальний характер.

Як інструмент корпоративного управління соціальна відповідальність в Україні більше стосується вивчення груп впливу та налагодження діалогу з ними, створення внутрішніх кодексів та інструментів впливу, стандартів менеджменту щодо зовнішніх зв’язків, зовнішньої комунікації тощо. Не приділяється увагиа розробленню галузевих стандартів соціальної відповідальності, залученню до управління зовнішніх експертів, виробленню власної політики соціальної відповідальності. Огляд національних особливостей соціалізації бізнесу в Україні дає можливість зробити такі висновки:

- соціальна відповідальність бізнесу виникає як об’єктивна потреба не лише суспільства, а й самих підприємств, які прагнуть знайти своє місце в конкурентному середовищі, свого споживача, зацікавити до співпраці національних і зарубіжних партнерів, висококваліфікованих спеціалістів;

- практики соціальної відповідальності бізнесу не приживаються, якщо вони нав’язані міжнародними стандартами, законодавством чи будь-якими суспільними структурами. Їх ефективність тим вища, чим конкретніша спрямованість і більш наглядний соціальний результат;

- потреба суспільства у тих чи інших формах соціальної відповідальності бізнесу складається під впливом національного менталітету, сучасного етапу розвитку процесів соціалізації та тих конкретних проблем, які неможливо розв’язати без вкладу бізнесових структур.