11.5.2. Світовий досвід соціальної відповідальності бізнесу

У світі КСВ розглядається власниками і топ-менеджментом корпорацій як частина загальної стратегії, спрямованої на забезпечення стабільності бізнесу і підвищення вартості активів. Це досягається за рахунок постійного інформування цільових груп компанії про особливості ведення бізнесу і налагодження з ними постійного зв'язку. Така політика поряд з витратами на підтримку програм КСВ приносить компаніям певного роду дивіденди. Наприклад, інвестфонди США та Великобританії ще у 80-х роках минулого століття почали враховувати при формуванні своїх портфелів рівень соціальної відповідальності компаній-емітентів цінних паперів. А згідно з рядом досліджень, у розвинених країнах близько 30 % громадян за інших рівних умов, приймаючи рішення про придбання товару, роблять вибір на користь продукції виробника з іміджем соціально відповідального.

Систематизована інформація про всі програми КСВ міститься в підготовлених компаніями спеціальних нефінансових звітах (соціальних звітах). У скандинавських країнах і Франції випуск нефінансових звітів пропонується законодавством. Так як практика КСВ в основному є добровільним зобов'язанням компаній, єдиних стандартів звітності не існує. У результаті в даний час у світі є близько трьох десятків різних стандартів нефінансової звітності. Підготовка річного соцзвіту в залежності від розміру компанії, особливостей її бізнесу, наявності або відсутності аудиторського підтвердження обходиться в суму від $ 100 тис. до $ 1 млн. В Україні для складання і публікації соціальних звітів компанії витрачають на порядок менші суми.

Основними документами, покликаними просувати принципи соціальної відповідальності у підприємницьку діяльність, є:

- 10 принципів, запропонованих ООН з 2000 р. в рамках Глобальної угоди (спрямовані на дотримання демократичних прав людини, прав трудящих, охорону довкілля та захист від корупції);

- 6 принципів соціально відповідального інвестування, розроблених в 2005 р. з ініціативи ООН. Принципи зводяться до того, що при інвестуванні необхідно брати до уваги екологічні та соціальні наслідки, враховуючи їх в корпоративному управлінні;

- 7 принципів соціальної відповідальності, розроблених в 2004 р. Міжнародною організацією стандартизації: звітність, прозорість, етична поведінка, врахування інтересів акціонерів, додержання законів, повага міжнародних норм поведінки, дотримання прав людини;

- Стандарт «SA8000», спрямований на обов'язкову звітність компаній щодо діяльності в галузі соціальної відповідальності. Стандарт передбачає 9 критеріїв оцінки, що стосуються прав трудящих, забезпечення безпечних умов праці та її справедливої оплати;

- ряд документів, прийнятих в рамках ОЕСР: Основні принципи ОЕСР для багатонаціональних підприємств; Принципи ОЕСР корпоративного управління, Конвенція ОЕСР проти хабарництва з боку іноземних чиновників при здійсненні міжнародних ділових транзакцій; Основні принципи ОЕСР для захисту споживачів у контексті електронної торгівлі, Принципи ОЕСР щодо застосування ТНК трансфертних цін та податкового управління [4].

Для оцінки соціальної відповідальності корпорацій за кордоном існують спеціальні етичні індекси. Компанії включаються в них за трьома основними критеріями: ефективність діяльності із захисту довкілля, взаємовідносини з співробітниками та акціонерами і дотримання прав людини. Етичні індекси служать орієнтиром для SRI-фондів (socially responsible investments).

З 1999 р. Доу-Джонс підраховує індекс сталого розвитку, який визначається для тих компаній, які розвиваються з урахуванням цих вимог. Станом на 2010 р. цей індекс охоплював 318 компаній з 19 країн, сукупні інвестиції яких перевищують 8 млрд дол. Доу-Джонс збирає базу даних на дві тисячі компаній, які враховують у своїй діяльності соціальні та екологічні параметри.

Міжнародна організація «Еккаунтебіліті» за підтримки програми ЮНЕП підраховує Індекс конкурентоспроможності, який відображає рух по шляху створення економіки, яка не має залежності від вуглеводнів. Це - один із шляхів зниження екологічного навантаження. Відповідно до індексу за 2010 р. найбільших успіхів у цьому відношенні добилися країни Північної Європи, двадцятка, країни-члени ЄС і ОЕСР [4].

Існує навіть теорія кластерів корпоративної відповідальності, що розглядає можливість утворення географічних кластерів компаній із наближеною стратегією КСВ на кшталт індустріальних парків. Компанії з подібних кластерів, наприклад, матимуть синергію від впровадження власних стратегій КСВ, матимуть спільні напрацювання у сфері КСВ, що сприятиме їхній конкурентоспроможності [22].

Цікаво, що в Європі активно обговорюється питання конкурентної переваги соціально відповідальних компаній. Достатньо цікавим прикладом є порівняння конкурентоспроможності США та Данії. Обидві країни вважаються найконкурентоспроможнішими країнами світу. Проте, це конкурентоспроможність різного типу — датські компанії вважаються значно соціально відповідальнішими, ніж американські, вони працюють у жорсткіших регуляторних умовах, у країні, яка активно пропагує сталий розвиток. Можна бути відповідальним і залишатись конкурентоспроможним [22].

У північноєвропейського бізнесу склалася репутація чесного, справедливого і прозорого бізнесу, серцевиною якого є корпоративна та соціальна відповідальність. Наприклад, у Швеції боротьба з хабарництвом почалася ще в 1923 р., коли був створений Шведський інститут проти хабарництва. Ряд великих шведських компаній добровільно взяли на себе соціальні та екологічні зобов'язання, щорічно звітуючи про виконану в цьому напрямку роботу.

У скандинавських країнах і Фінляндії підприємці бачать в профспілках рівноправних партнерів, що мають історично завойовані права, високий ступінь гендерної рівності, поважають права особистості, немає умов для розгулу корупції і т.д. Країни Північної Європи є світовими лідерами щодо досягнення „зеленої енергетики”, першими ввели з цією метою „зелені податки”, а зараз працюють в напрямку переведення транспорту на екологічно чисті джерела.

Найбільші компанії північноєвропейських країн звітують перед своїми акціонерами і широкою громадськістю про діяльність, яка була ними здійснена протягом звітного періоду у напрямку корпоративної та соціальної відповідальності. У Данії таку звітність, починаючи з 2009 р., повинні за законом подавати всі найбільші компанії країни, загальне число таких компаній становить 1100. Швеція стала першою країною у світі, яка зобов'язала свої державні компанії, починаючи з 2009 р., звітувати про діяльність, спрямовану на досягнення сталого розвитку [4].

Таким чином, впровадження в ринкову економіку соціальних та екологічних параметрів має двоякий характер. З одного боку, необхідно ускладнити критерії, застосовувані компаніями, що діють в ринкових умовах, щоб вони враховували не тільки економічні, але і соціальні, і екологічні наслідки своєї діяльності. З іншого боку, важливо забезпечити справедливі умови конкуренції, тому що через відмінності в різних країнах обов'язкових соціальних вимог і екологічних норм можуть виникати необгрунтовані переваги в окремих підприємств.

Організації, які займаються просуванням ідеї соціальної відповідальності бізнесу, доводять, що такий бізнес може бути економічно вигідним, і вони прагнуть до того, щоб обмежити бізнес, який порушує соціальні права і забруднює навколишнє середовище (дивись приклад кодексу корпоративної соціальної відповідальності ВАТ „РЖД” – додаток 9). Зрештою, бізнес, що не визнає соціальну відповідальність, враховує тільки короткострокову вигоду, ігноруючи довгострокові витрати, які лягають на суспільство в цілому. В даний час концепція соціально відповідального бізнесу та оновленого корпоративного управління, що враховує триєдине завдання (економіка, екологія та соціальна сфера), знаходить найбільш благодатний грунт для реалізації в тих країнах, які розвиваються по шляху соціальної держави.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення соціальної відповідальності бізнесу.

2. Де, коли, за яких обставин сформувалась концепція соціальної відповідальності бізнесу.

3. Охарактеризуйте ринковий підхід до соціальної відповідальності бізнесу.

4. Розкрийте підхід до соціальної відповідальності бізнесу з позиції «корпоративної совісті».

5. Розкрийте сутність підходу до соціальної відповідальності бізнесу з позиції зацікавлених сторін.

6. Охарактеризуйте підхід до соціальної відповідальності бізнесу з позиції державного регулювання.

7. Проаналізуйте підходи до оцінки корпоративної соціальної відповідальності.

8. Охарактеризуйте особливості формування соціальної відповідальності бізнесу в зарубіжних країнах.

9. Охарактеризуйте моделі соціального партнерства (американська модель, європейська модель).

10. Що доводить світовий досвід соціальної відповідальності бізнесу?

Питання для обговорення

1. На Ваш погляд, чи має бізнес обов'язки перед суспільством? У чому вони полягають?

2. Чи потрібна соціальна відповідальність бізнесу? Обґрунтуйте Вашу позицію.

3. Дайте морально-етичну оцінку кодексу корпоративної соціальної відповідальності ВАТ „РЖД” (див. додаток 9).

4. Які вимоги повинен містити професійний кодекс?

5. Чи здатні кодекси виконувати корисні функції? Які саме?

Теми рефератів

1. Еволюція концепцій соціальної відповідальності бізнесу.

2. Дискусії про соціальну відповідальність: основні підходи.

3. Міжнародні аспекти формування корпоративної соціальної відповідальності підприємств.

4 Світовий досвід становлення і розвитку соціальної відповідальності бізнесу.

5. Піраміда корпоративної відповідальності А. Керола

6. Огляд підходів до оцінки соціальної відповідальності підприємств.

Література [3, 4, 6, 7, 10, 15, 21, 22, 28, 44, 49, 58, 63, 64, 76, 77, 81, 84, 87, 94, 97].