11. Теоретичні аспекти розвитку соціальної відповідальності бізнесу

11.1. Еволюція концепції соціальної відповідальності бізнесу

Зародження концепції соціальної відповідальності бізнесу припадає на кінець XIX – початок XX ст. Первісне поширення вона одержала в середовищі американських інженерів, що бачили в демонстрації "великого почуття соціальної відповідальності" шлях до підвищення соціального престижу своєї професії. Через деякий час зазначену концепцію почали пов'язувати з бізнесом. У 20-х роках в американських ділових колах поширення набула концепція "служіння", згідно з якою фірми повинні мати й інші цілі, крім "створення грошей". Діяльність заради цих цілей, які не мають відношення до прибутку, була об'єднана одним поняттям – "служіння".

Концепція "служіння" виявилася недовговічною (унаслідок як її недостатньої ясності і опрацьованості, так і складного економічного становища в кінці 20-х рр.) і поступово втратила свою популярність в ділових колах. У наступні два десятиліття на зміну їй приходить концепція "соціальної відповідальності", яка спочатку мала переважно теоретичний характер, а після Другої світової війни поширилася і в ділових колах. Основу сучасного підходу до соціальної відповідальності корпорацій заклала опублікована в 1953 р. книга американського економіста Г. Боуена "Соціальна відповідальність бізнесмена", де автор сформулював доктрину соціальної відповідальності як обов'язок бізнесменів проводити ту політику, приймати ті рішення і дотримуватися тих напрямків діяльності, які бажані з погляду цілей і цінностей суспільства.

У багатьох відношеннях поняття корпоративної соціальної відповідальності є мостом між макро- і мікрорівнем прийняття етичних рішень. В економічній теорії рішення на рівні фірми прийнято відносити до мікрорівня (мікроекономіка), але в етиці бізнесу цілком обґрунтованим є їх розгляд на деякому проміжному рівні. Це пов'язано з тим, що, як правило, важливу роль у розвитку та підтримці корпоративної соціальної відповідальності відіграє держава. І навпаки: рішення фірми, що стосуються соціальних проблем, можуть у певних випадках впливати на державну політику. Більше того, в галузі соціальної відповідальності часто спостерігається свого роду "демонстраційний ефект". Отже, уявляється виправданим розглядати корпоративну соціальну відповідальність як свого роду міст між макро- і мікрорівнем прийняття етичних рішень [58].

11.2. Аналіз понять «соціальна відповідальність» та «корпоративна соціальна відповідальність»

 

Поняття «корпоративна соціальна відповідальність» (КСВ), «соціальна відповідальність бізнесу» (СВБ) почали формуватися в 70-80 рр. ХХ ст., коли провідні компанії США і Великобританії почали усвідомлювати необхідність об'єднання розрізнених елементів корпоративної політики, пов'язаних з взаємовідносинами компаній, з окремими чинниками зовнішнього середовища і вироблення цілісних підходів щодо взаємодії з суспільством.

До того ж актуальність ведення соціально-етичного бізнесу посилюють деякі обставини: по-перше, фінансово-економічна криза, яка ще не закінчилася, тому не усунені її корінні причини; по-друге, зростання визнання нагальності екологічної проблеми, що має глобальний характер; по-третє, перехід світової економіки, велика частина продукту якої зосереджена в промислово розвинених країнах, від 5-го до 6-го техніко-економічного укладу. Хоча остаточні контури нової моделі поки не визначилися, але вже ясно, що вона повинна відрізнятися більшим ступенем соціальної та екологічної відповідальності. Тобто турбота про конкурентоспроможність на ринку повинна поєднуватися із соціальною відповідальністю перед суспільством.

Єдиного визначення КСВ, СВБ немає і, певно, не може бути, оскільки йдеться про системний підхід до комплексної проблеми.

Провідне об'єднання корпорацій США, що займається розвитком і просуванням концепції СВБ Business for Social Responsibility (Бізнес за соціальну відповідальність) визначає корпоративну соціальну відповідальність як «досягнення комерційного успіху шляхами, які засновані на етичних нормах і пошані до людей, співтовариств, довкілля» [цит. за 76].

Зелена книга у сфері соціальної відповідальності, прийнята Європейською Комісією у 2001 р., визначає соціальну відповідальність як «концепцію, в рамках якої компанії на добровільній основі інтегрують соціальну і екологічну політику в бізнес-операції і їх взаємовідношення зі всім кругом пов'язаних з компанією організацій і людей» [цит. за 7]. Такий підхід сьогодні прийнятий більшістю країн Європейського союзу.

Міжнародний стандарт ISO 26 000 «Керівництво з соціальної відповідальності», прийнятий у 2010 р., визначає соціальну відповідальність як відповідальність організації за вплив її рішень та дій на суспільство, навколишнє середовище шляхом прозорої та етичної поведінки, яка сприяє сталому розвитку, у т.ч. здоров’ю та добробуту суспільства, враховує очікування зацікавлених сторін, відповідає чинному законодавству та міжнародним нормам поведінки та інтегрована у діяльність організації і практикується у її відносинах [цит. за 15].

За версією Світової Ради Компаній зі Сталого Розвитку, КСВ — це довгострокове зобов'язання компаній поводитися етично та сприяти економічному розвитку, одночасно покращуючи якість життя працівників та їх родин, громади й суспільства загалом [цит. за 77].

Якщо узагальнити визначення СВБ понад 50 міжнародними організаціями, серед яких Світовий Банк, ООН, Business for Social Responsibility, Caux Round Table, Corporate Citizenship International, European Academy for Business in Society, European Association of Communication Agencies (EACA), International Business Leaders Forum ( IBLF), Market Opinion Research Institute (MORI), Social Accountability International, World Business Council for Sustainable Development, соціальна відповідальність як підхід до бізнесу має такий набір характеристик:

- СВБ – це добровільний вибір компанії в умовах зростаючої конкуренції і зниження довіри до бізнесу;

- СВБ виходить за рамки зобов'язань, визначених бізнесу законодавством, зі сплати податків, створення робочих місць і генерації прибутку;

- СВБ включає всіх членів місцевого співтовариства: бізнес, ЗМІ, владу, неприбуткові організації, населення, інвесторів тощо;

- СВБ – це не спосіб вирішити проблеми суспільства за рахунок бізнесу, а спосіб брати участь у розвитку того середовища, в якому бізнес працює;

- СВБ – це підхід до сталого розвитку з прямим (як правило, довгостроковим) впливом на фінансові показники компанії [81].

Дуже часто КСВ ототожнюють із доброчинністю або із покращенням ефективності застарілого обладнання. Це – найпоширеніший міф корпоративної відповідальності. Ми говоримо не просто про благочинність, не просто про закриття неефективних виробництв, йдеться про сутність компанії, про те, як щоденно вона працює. Наприклад, можна просто продавати товари, а можна побудувати процес продажу таким чином, щоб навчати споживачів, як використовувати товар для отримання прибутку. Компанія, яка розробляє програмне забезпечення, може безкоштовно вчити молодь програмуванню. З одного боку — люди отримують спеціальність, з іншого, компанія може відібрати найталановитіших програмістів. Окрім прямої допомоги зі збільшення заможності покупців, це допоможе закрити "дірку" в навчальній системі, коли люди, старші 40 років, мають проблеми з адаптацією до ринкових умов, особливо у сфері зайнятості. Окрім допомоги дитячому будинку на Новий Рік, ще можна організувати програму стажувань у компанії для школярів із цього дитячого будинку і т.д. [22].

Узагальнюючи наведене вище, соціальну відповідальність бізнесу можна визначити як добровільне зобов’язання бізнес-організацій проводити таку політику, приймати такі рішення, розвивати такі напрямки діяльності, які є бажаними з точки зору цілей та цінностей суспільства.