8.4. Мотивація підприємницької діяльності

Для православної моделі господарювання властиві певні особливості мотивації господарської діяльності, у т.ч. підприємництва. Їх необхідно враховувати для того, щоб найбільш повно розкрити потенціал кожного учасника господарських відносин, підприємницької справи, реалізувати базову, гуманну, соціальну, екологічну цілі господарювання, отримати максимальний соціальний та економічний ефект від справи.

Оскільки людина є біосоціодуховною істотою, у господарській, у т.ч. підприємницькій діяльності необхідно не тільки задовольнити тілесні потреби, але актуалізувати духовний та соціальний потенціал особистості. Найвищими з усіх потреб людини є духовні потреби і, відповідно, найвищою з видів мотивації є духовна мотивація.

Духовна мотивація полягає у прагненні людини до духовної досконалості, до спасіння душі.

Підприємця, який вихований у православній культурі, перш за все надихає шлях служіння Богу і людям. На цьому шляху він керується заповідями про служіння, які і формують його розуміння суті і змісту служіння ділового співтовариства.

З духовної точки зору, підприємець приходить в Справу не для того, щоб організувати служіння людей собі. Навпаки, він організовує співтовариства людей (співробітників своєї компанії) для того, щоб послужити їм. На практиці це виглядає дуже складним і навіть нереалістичним. Проте таке служіння стає реальним, якщо підприємець починає розглядати свою Справу як інструмент, за допомогою якого співробітники розкривають свої здібності і реалізують свою життєву мету. В цьому підприємець убачає і своє служіння Богу.

Виконуючи своє служіння Богу, підприємець слідує за Христом. Він вірить, що, по слову Господа, через вірне служіння буде з Ним і в земному житті, і в Царстві Небесному.

Наступним видом мотивації підприємця, без якої неможливе існування підприємницької діяльності, є економічна мотивація, тобто – зацікавленість в отриманні прибутку.

При цьому така мотивація узгоджується з моральними принципами господарювання і не є такою, що поглинає, підкоряє собі інші види мотивації. Православний підприємець повинен розуміти, що зацікавленість в прибутку і зростанні вартості компанії є невід'ємною частиною підприємницького служіння. З прибутку розширяється справа, що забезпечує розвиток компанії і досягнення мети служіння. Разом з тим, прагнення до отримання прибутку не є самодостатньою мотивацією. Важливо, щоб духовні і економічні прагнення, мотиви з'єднувалися в єдину духовно-економічну мотивацію, в якій прибуток і служіння не протистоять один одному, а гармонійно з'єднуються.

За своєю духовною природою кожна людина прагне до досконалості. Православ’я підтримує і надихає це прагнення людини, яке у тому числі реалізується через працю, господарську, у т. ч. підприємницьку діяльність. Ця досконалість виявляється у тому числі і в зростанні професіоналізму у своїй справі, що є наступним видом мотивації підприємницької діяльності .

Рух до досконалості починається, перш за все, з морального і духовного вдосконалення. Досягається у міру виконання заповідей і упокорювання. Для підприємця актуально з'єднати моральний, етичний бік питання з професійною діяльністю (що відповідає принципу морального співвіднесення). Тобто спираючись на моральне і духовне вдосконалення, досягати досконалості професійної. Ця професійна досконалість може бути вираженою у високій особистій компетентності підприємця і чудових характеристиках його справи.

Тому апостол Павло говорить: “И все, что делаете, делайте от души, как для Господа, а не для человеков, зная, что в воздаяние от Господа получите наследие, ибо вы служите Господу Христу. А кто неправо поступит, тот получит по своей неправде, [у Него] нет лицеприятия” (Кол.3:23-25) [9].

На шляху до досконалості, яка, як і все на землі, не може бути абсолютною, потрібно не впадати в крайності і не вважати, що досконалість досягається тільки власними зусиллями людини, або, навпаки, надається Богом без будь-яких наших зусиль.

Святитель Іоанн, митрополит Тобольський зазначав: «Нам следует избегать односторонностей: мы не должны оставаться в лености, возложивши всё на Бога, а равно не должны думать мы, что сами собою, без Божией помощи и Его благоволения, можем совершить что-либо доброе. Ибо и Сам Бог всего не совершает, чтобы не оставить нас праздными, и нам не предоставил всё вершить, чтобы мы не превозносились тщеславно» [цит. за 91].

Тобто мова йде про синергію дії Бога та людини (принцип синергії та вдячності).

Удосконалюючись у своєму служінні, підприємець повинен прагнути до з'єднання власної волі з волею Божою і благословення Богом його справи. І саме з цієї точки зору розглядати свої ділові перспективи.

Наступним видом мотивації є патріотична мотивація.

Православний християнин покликаний любити свою Вітчизну і своїх братів по вірі, що живуть по всьому світу. Така любов є одним із способів виконання заповіді Божої про любов до ближнього, що включає любов до своєї сім'ї, одноплемінників і співгромадян – і стає джерелом патріотизму. Патріотизм – це любов до своєї країни і віра в її народ, бажання зробити все можливе заради народу і Вітчизни.

Патріотична мотивація служіння може проявлятись, зокрема, у тому, що підприємець буде обирати такі напрями своєї діяльності, які не мають переваг у вигляді швидкого прибутку, а є складними у реалізації, але дуже важливими для виживання, зростання добробуту народу і Вітчизни.

Одним з таких напрямів є високотехнологічні, наукоємні виробництва й інші напрями інтелектуальномісткої діяльності. Сировинний потенціал будь-якої країни світу не може бути вічною основою її благополуччя. Природні ресурси – дар Божий, який є надбанням не тільки нинішніх, але і майбутніх поколінь. Ті природні ресурси, які сьогодні необхідні людині, але в майбутньому не можуть бути відновленими, слід витрачати з розрахунком на багато століть вперед і, по можливості, замінювати відтворюваними ресурсами. Підприємець, який керується патріотичною мотивацією, може свідомо йти на значні труднощі і ризики ради служіння своєму народу і країні там, де це особливо складно, важко і необхідно робити.

Ще одним прикладом моральної мотивації, вибираної підприємцем відповідно до своєї особистої позиції, може стати соціальна мотивація. В цьому випадку підприємець реалізує свої проекти у галузях та сферах, де прибуток невисокий, але продукція і послуги мають особливо важливе значення з погляду повсякденного життя населення, його насущних проблем.

Соціальна мотивація – вибір менш прибуткових, але соціально значущих галузей діяльності.

Соціальна мотивація може, наприклад, спрямувати підприємця у сферу сільського господарства, де стан сільських жителів може бути украй важким. В цій сфері навіть незначний проект, який дасть людям на селі роботу, має високу етичну цінність.

Такі соціальні проекти можуть реалізовуватися в житлово-комунальному господарстві, сфері медичного обслуговування населення, громадського харчування, видавничій справі і тому подібному. Соціально мотивований підприємець прагне знаходити такі проекти і успішно реалізовувати їх.