7. Домострой. Дія православ'я на розвиток економіки і підприємництва

7.1. Домострой як еталон господарювання в православній господарській культурі

Православ'я істотно вплинуло на господарське життя і розвиток підприємництва, виробивши самобутній еталон господарського раціоналізму. Літературний носій цього еталона добре відомий. Це „Домострой” — книга, яка була написана духовним наставником молодого царя Івана IV (Грозного) протопопом московського Благовєщенського собору Сильвестром (додаток 7). Відомо, що Сильвестр, разом з Олексієм Адашевим, провів в роки юності Івана IV ряд видатних реформ в системі управління державою, місцевого самоврядування і суду. Сильвестр за походженням новгородець, був тісно пов'язаний з середовищем заможних ремісників і купців новгородського посаду. Таким чином, автор «Домострою» володів не тільки знанням і досвідом християнської віри і життя, але і безпосереднім досвідом управління, в тому числі господарського.

Для Сильвестра, як і для його попередників, економіка, господарське життя – явище далеко не першого порядку, і свою книгу він починає з викладу того, «как веровать во Святую Троицу и Пречистую Богородицу и в Крест Христов и в небесные силы, и святым мощам поклоняться и тайнам святым причащаться», «как царя почитать», «как почитать священников - попов и монахов - и пользу от них получать, творить молитвы на благость дому своему и всех дел своих» [33, с.3-4].

Тільки після цього письменник пропонує «некий устав о мирском строении», який також починається знову-таки з морально-богословських проблем (в першу чергу щодо шлюбу і сім'ї), і лише після того ми знаходимо «устав о домовом строении ... и о домашнем хозяйстве» [33, с.4-5].

Отже, в «Домострої» ми бачимо очевидний пріоритет морального начала над економічним. Спочатку будь-яка людина, і перш за все господар, господиня, тобто той, хто поставлений вище на ієрархічних сходах, повинен поклопотатися про влаштування свого духовного життя і життя тих, за кого він відповідає, розуміти і виконувати своє призначення у світі, суспільстві. Тому в першій частині Сильвестр пише про те, як правильно вірувати і жити відповідно до заповідей, любити Бога і ближнього, ставитися до сім'ї і домочадців, старших, середніх і молодших, як ставитися до влади і духівництва, надавати милостиню неімущим і тим, хто знаходиться в скорботі.

Другий розділ присвячений упорядкуванню сімейного життя, і в цілому життя в суспільстві. Тут ми читаємо про те: як дітей вчити; як дочок виховувати і з приданим заміж видавати; дітям батька і матір любити, і берегти, і покорятися їм, і утішати їх у всьому; про відносини чоловіка і дружини; про розпорядок дня і влаштування життя; про те, як керувати домочадцями, наставляти їх в моральному і господарському житті; про праведне і неправедне життя і його наслідки, про те, як жити відповідно до достатків.

Ми знову бачимо ієрархію в справах і відносинах: справа починається з молитви; діти і домочадці підкоряються дружині, дружина чоловіку, а чоловік – Богу. Відповідальність за влаштування як морального, так і господарського життя, у тому числі за моральний вигляд своїх слуг, несе господар будинку – чоловік, дружина йому перша помічниця.

Дуже детально описує Сильвестр ознаки неправедного життя, у тому числі ставлення до людей в господарському процесі, попереджає про наслідки неправедності для всієї сім'ї. І так само детально описуються праведні справи, у тому числі в господарському житті, заохочення за праведність. Сильвестр підкреслює неприпустимість накопичення неправедного багатства і говорить, що милостиня приємна Богу тільки від праведних праць. В цьому ж розділі автор підкреслює необхідність жити відповідно до достатків: «по приходу тримати витрату».

Тобто перші два розділи сильвестрівського богослов’я господарства дуже мало відмінні від тих, які передбачаються святоотцівською традицією. Крім того, весь лад і зміст „Домострою” підкреслює проникнення всього життя, у тому числі господарського, православною культурою. (Навіть «вне богослужения, вне храма православный окружен той же церковностью», так що «православный православен не только в догматах, и, может быть, менее всего в них, а в том, что он не ест прежде, чем не прослушает раннюю обедню, что в праздник он ест пироги» і «соблюдает все посты по монастырскому уставу», що, «не перекрестя лба, он не сядет за стол, что по субботам он парится в бане, словом, живет в определенном быту, что он сын православной культуры»; строгое подчинение церковным постам, обязательные посещения служб, молитва перед каждым делом пронизывают насквозь жизнь великоросса, скрепляют ее, делают ее, прежде всего, стройной и крепкой» [цит. за 88, с. 282].

Важливим доповненням з точки зору розвитку економічного мислення є уявлення про «элементы планирования хозяйства («распределение заранее» «в соответствии с жалованием, по доходу и по поместью или по вотчине»), счетоводство (ведение дома «согласно приходу и расходу», чтобы «меру и счет знать во всем», повышения эффективности хазяйства за счет коммерческой реализации производимых излишков против необходимого продукта за «благословенную денежку», а также об экономии, спекуляции и снижении рисков инфляции – обо всем том, что необходимо, чтобы «жить по силе своей и возможности и по расчету»)» [цит. за 88, с. 283].

Власне господарському життю присвячена третя частина «Домоcтрою», вона про те, як планувати господарське життя, вести облік і контроль, про розподіл обов'язків, про те, як виховувати, карати і заохочувати, як вести торгові справи, готувати і берегти запаси, брати позику, приймати гостей і поводитися в гостях, про правила ділового етикету. Сильвестр ще раз підкреслює розпорядок дня: «Каждый день и каждый вечер, исправив духовные обязанности, и утром по колокольному звону встав, и после молитвы мужу с женой советоваться о домашнем хозяйстве…» [33, с.115].

Тут ми бачимо і чітку організацію домашнього виробництва, і культуру, дисципліну праці, правила мотивації і взаємостосунків керівника (господаря, господині) і підлеглих (домочадців, слуг), і елементи того, що ми зараз називаємо кадровою політикою. Тут і заохочення і покарання, і милосердя і жорсткість, але не жорстокість до неприпустимих моральних вчинків, і виховання власним прикладом. Це ті елементи, про які часто забувають сучасні керівники. З приводу елементарної спекуляції на різниці цін на сезонні товари формулюється така позиція: «Кто живет таким образом, то прежде всего – от Бога греха нет, а от людей нареканий, от купцов – похвала во всех землях, а в доме благословенное, а не проклятое все, что есть и пить, и носить, и под рукой, и милостыню из чего подавать, все то Богу приятно, а душе на пользу» [33, с.99].

З цього ми можемо побачити і виховання виробничої культури, і культури сплати податків і боргів, і рекомендації щодо отримання додаткового прибутку від раціонального господарювання, і чудові правила того, що ми зараз називаємо діловим етикетом, але не формальним, а що йде від душі.

Як документ епохи ринку, що тільки формується, до того ж епохи, обтяженої політичними потрясіннями, «Домострой» відобразив у собі постійну нестійкість ситуації, яка загрожує будь-якому господарнику. Звідси його прагнення звести до мінімуму залежність від зовнішнього середовища, культ дбайливості, ощадливості. Звідси ж і особлива турбота про підтримку репутації; адже доля у будь-який момент могла обернутися так, що без допомоги сусідів і навіть чужих людей під сумнівом виявився б не тільки добробут людини, але і її життя. (В такій обстановці особливе практичне звучання одержує повторювана Сильвестром євангельська мудрість: «...всякую скорбь и притеснение с благодарностью притерпи, если обидят – не мсти, если хулят – молись, не воздавай злом на зло, согрешающих не осуждай, вспомни и о своих грехах...» [33, с.114]. Щоденне, щогодинне проходження цієї заповіді було необхідне і для того, щоб мати довіру оточення, отримати кредитоспроможність.) Турбота про репутацію виявлялася і в тому, як ставилося питання про якість. («Не понравится товар – назад возьму и деньги отдам», – писав автор „Домострою”.)

(В цілому, підкреслює Сильвестр, «если кто по-божески живет по заповедям Господним, по отеческому преданию и по христианскому закону, то есть если владыка судит справедливо и нелицемерно и одинаково всех, богатого и бедного, ближнего и дальнего, известного и неизвестного, — такие, конечно, будут вознаграждены» [33, с. 167].

Загальна ж мета такого господарства така – господар «великую милость от Бога получит, грехам прощение и вечную жизнь наследует» [33, с.157]. Тому переважне місце у викладі займають різні аспекти морального богослов’я, а власне економічні процеси йдуть на другий план.)

Правила домострою зробили величезний вплив на господарську діяльність, підприємництво, державну економічну політику як свого часу, так і на подальший час, визначивши еталон господарювання і підприємницької діяльності. Принципи домострою вплинули і на формування східнослов’янської економічної думки.