- •1. Мораль і моральність. Моральний закон
- •1.1. Визначення моралі і моральності (науковий підхід)
- •1.2. Джерела походження моралі і моральності (науковий підхід)
- •1.3. Мораль та моральність. Природні витоки моральності (теологічний підхід)
- •1.4. Надприродні витоки моральності. Моральний закон
- •2. Проблема морального чинника в економіці: історія і сучасність
- •2.1. Економіка та господарювання, бізнес та підприємництво: проблематика визначення категорій
- •2.2. Економіка та хрематистика
- •2.3. Цілі економіки (господарювання)
- •2.4. Моральна оцінка економіки та підприємницької діяльності: основні положення
- •2.5. Місце моралі в економіці: західна економічна думка (хvііі - середина хх ст.)
- •2.6. Класифікація підходів до визначення місця моралі в економіці
- •2.7. Діалектика взаємозв’язку моралі та економічної діяльності (західні теорії)
- •2.8. Теологічний підхід. Закон духовно-моральної детермінації суспільного розвитку
- •3. Етика бізнесу: предмет та специфіка
- •3.1. Етичні проблеми сучасного ділового життя
- •3.2. Формування етики бізнесу як наукової дисципліни
- •3.3. Структура етики бізнесу
- •3.4. Причини підвищення уваги до етики бізнесу
- •4. Основні концепції в етиці бізнесу
- •4.1. Релігія і господарське життя
- •4.2. Теорія утилітаризму
- •4.3. Розвиток ідей утилітаризму
- •4.4. Деонтична етика
- •4.5. Етика справедливості
- •5. Організація і моральні стандарти
- •5.1. Проблематика дотримання норм моралі у господарській (підприємницькій) діяльності
- •5.2. Способи підвищення етичного рівня організації
- •6. Християнська економічна думка та етика господарювання
- •6.1. Ставлення християнства до економіки і господарського життя, господарської активності людини, критерії ефективності господарської діяльності
- •6.2. Принципи християнської господарської етики
- •7. Домострой. Дія православ'я на розвиток економіки і підприємництва
- •7.1. Домострой як еталон господарювання в православній господарській культурі
- •7.2. Вплив православ'я на розвиток підприємницької діяльності. Основні риси господарської культури вітчизняних підприємців
- •7.3. Доброчинна діяльність промисловців та підприємців
- •7.3.1. Російські благодійники та меценати XIX – початку хх ст.
- •7.3.2. Благодійність і меценатство в Україні
- •8. Основні положення етичного кодексу православного підприємця
- •8.1. Необхідність, витоки та базові принципи православної етики підприємництва
- •8.2. Духовні норми поведінки в діловому житті
- •8.3. Підприємницькі цінності
- •8.4. Мотивація підприємницької діяльності
- •8.5. Соціально-етична відповідальність підприємця
- •8.6. Відносини з державою і суспільством
- •9. Відносини працедавця і працівника у православній етиці підприємництва
- •10. Відносини партнерів по бізнесу у православній етиці підприємництва
- •11. Теоретичні аспекти розвитку соціальної відповідальності бізнесу
- •11.1. Еволюція концепції соціальної відповідальності бізнесу
- •11.2. Аналіз понять «соціальна відповідальність» та «корпоративна соціальна відповідальність»
- •11.3. Підходи до корпоративної соціальної відповідальності
- •11.4. Оцінка корпоративної соціальної відповідальності
- •11.5. Особливості формування соціальної відповідальності бізнесу в зарубіжних країнах
- •11.5.1. Моделі соціального партнерства
- •11.5.2. Світовий досвід соціальної відповідальності бізнесу
- •12. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні
- •12.1. Рівні і основні принципи свб
- •12.2. Необхідність розвитку соціально відповідального бізнесу в Україні
- •12.2.1. Передумови і причини становлення і розвитку свб в Україні
- •12.2.2. Критерії, переваги і обмежувальні фактори розвитку свб в Україні
- •12.3. Особливості становлення і розвитку соціальної відповідальності вітчизняних підприємств
- •12.4. Аналіз соціальної відповідальності підприємств в Україні
- •12.5. Основні напрямки підвищення рівня свб в Україні
- •Приклади моральних норм господарювання у Старому Заповіті
- •Діловий моральний кодекс за іудейським правом
- •Ділова етика американського фінансового будинку «lariba»
- •Кодекс міжнародної ділової етики для християн, мусульман та іудеїв
- •2. Метод
- •1. Принципы
- •2. Нормы деловой этики
- •Моральні принципи і правила господарювання, прийняті на Всесвітньому Російському Народному Соборі
- •2004 Р. (мають характер рекомендації) честь превыше прибыли
- •1. Не забывая о хлебе насущном, нужно помнить о духовном смысле жизни. Не забывая о личном благе, нужно заботиться о благе общества и Отчизны.
- •2. Богатство – не самоцель. Оно должно служить созиданию достойной жизни человека и народа.
- •3. Культура деловых отношений, верность данному слову помогает стать лучше и человеку, и экономике.
- •4. Человек – не «постоянно работающий механизм». Ему нужно время для отдыха, духовной жизни, творческого развития.
- •6. Работа не должна убивать и калечить человека
- •7. Политическая власть и власть экономическая должны быть разделены. Участие бизнеса в политике, его воздействие на общественное мнение может быть только прозрачным и открытым.
- •8. Присваивая чужое имущество, пренебрегая имуществом общим, не воздавая работнику за труд, обманывая партнера, человек преступает нравственный закон, вредит обществу и себе.
- •9. В конкурентной борьбе нельзя употреблять ложь и оскорбления, эксплуатировать порок и инстинкты.
- •10. Нужно уважать институт собственности, право владеть и распоряжаться имуществом. Безнравственно завидовать благополучию ближнего, посягать на его собственность.
- •Моральні принципи підприємництва, які мають коріння у традиційній китайській культурі (Френк Цзао)
- •Правила «Домостроя»
- •Часть 1. О духовном строении
- •Часть 2. О мирском строении (о семейных отношениях)
- •Часть 3. О Домовном строении (хозяйственные рекомендации)
- •Сім принципів ведення справ у Росії
- •Кодекс ділової етики відкритого акціонерного товариства «Російські залізниці»
- •Приклади і проблеми реалізації свб деякими українськими підприємствами
- •Моральні принципи і правила господарювання, прийняті на Всесвітньому Російському Народному Соборі 270
- •61050, Харків – 50, м. Фейєрбаха, 7
5.2. Способи підвищення етичного рівня організації
Суть і зміст етики організації. У глосарії Європейського фонду управління якістю (ЕFQМ) етика організації визначена як етичні засади, узяті на озброєння і дотримувані всіма працівниками даної організації. Базуючись на загальнолюдських цінностях, етичні норми ділових відносин виступають одним з головних критеріїв оцінки професіоналізму як окремого співробітника, так і організації в цілому.
Мораль і етика складають основу організаційної культури організації.
Зв'язок моралі, етики і організаційної культури образно можна уявити у вигляді трьох розташованих одна в одній сфер. При цьому мораль складає серцевинну сферу, що є основою для сфери етики, яка у свою чергу є основою для сфери організаційної культури. У свою чергу мораль, як ми відзначали, ґрунтується на тих базових цінностях, які задає релігія або віра тієї або іншої локальної цивілізації, до якої належить дана організація. В умовах глобалізму і секуляризації суспільства, як правило, основу моральних цінностей складають загальнолюдські цінності.
Соціально-етичні проблеми організації виявляються в поведінкових процесах, які спільно з операційними і адміністративними утворюють систему загального менеджменту. Найхарактернішими прикладами поведінкових процесів є ухвалення управлінських рішень і комунікації. Саме ці процеси формують поведінку як окремих працівників, так і цілих груп.
Соціально-етичні проблеми організації доцільно розглядати на мікро- і макрорівнях. На мікрорівні — це проблеми етики, пов'язані з взаємостосунками усередині організації, а на макрорівні — із зовнішніми сторонами.
Ухвалення багатьох управлінських рішень пов'язано з морально-етичними дилемами, до числа яких можна віднести:
- вибір між короткостроковою вигодою і довгостроковим результатом;
- співвідношення мети і засобів її досягнення;
- співвідношення матеріальних і духовних цінностей;
- співвідношення особистих і суспільних інтересів.
Етичний рівень організації характеризується ступенем дотримання її керівниками і співробітниками етичних норм ділової співпраці.
З метою підвищення етичності поведінки керівників і рядових співробітників можна використовувати такі заходи і методи: етичні кодекси; карти етики; комітети з етики; наймання фахівця з етики бізнесу; соціальні ревізії; навчання етичної поведінки; етична експертиза; етичне консультування; заснування посади уповноваженого з етики, у функції якого входить інформування безпосередньо вищого керівництва про проблеми морального плану, що виникають; створення «гарячої лінії» для зауважень і скарг; особистий приклад керівника.
Етичні кодекси описують систему загальних цінностей і правил етики, яких, на думку організації, повинні були б дотримуватися її працівники. Етичні нормативи розробляються для опису мети організації, створення нормальної етичної атмосфери і визначення етичних рекомендацій в процесі ухвалення рішень. Звичайно організації доводять етичні нормативи до своїх працівників у вигляді друкованих матеріалів.
Етичні нормативи описують систему загальних цінностей і правил етики організації. Наприклад, не схвалюються або караються хабарі, здирство, подарунки, виплата співучаснику незаконно отриманих грошей, конфлікт на ґрунті зіткнення інтересів, порушення законів у цілому, шахрайство, розкриття секретів компанії («комерційної таємниці»), використовування інформації, отриманої в довірчій бесіді від членів «своєї групи», незаконні виплати політичним організаціям, протиправні дії на користь фірми, виробництво неякісної продукції і т.п.
Щоб зробити етичні кодекси більш дієвими, в організаціях звичайно вживають певних дисциплінарних заходів, спрямованих як на покарання за порушення кодексу, так і на заохочення вчинків, які відповідають правилам етичного кодексу.
За змістом і обсягом етичні кодекси вельми різноманітні: це можуть бути правила ділової етики на одну сторінку і стандарти в декілька десятків сторінок. Вважається, що такі кодекси повинні бути заснованими на стратегії і баченні керівництва організації і містити модель бажаної поведінки її співробітників. Важливо, щоб в етичних кодексах закріплювалася не тільки відповідальність співробітників перед організацією, але і зобов'язання організації перед співробітниками і суспільством в цілому.
Карти етики – набір етичних правил і рекомендацій, що конкретизують етичний кодекс корпорації для кожного співробітника компанії. Вони містять також ім'я і телефон консультанта компанії з етичних питань. Даний метод активно застосовується в японських компаніях.
Комітети з етики. В такі комітети, як правило, входять представники топ-менеджменту компанії, власники й інші стейкхолдери. Вони відіграють роль світового судді, «совісті організації» та висловлюють авторитетні офіційні етичні думки зі спірних етичних питань.
Одні організації створюють постійні комітети із етики для оцінки повсякденної практики, інші не створюють таких комітетів, але наймають фахівця з етики бізнесу, якого називають адвокатом з етики. Роль такого адвоката полягає у виробленні рекомендацій з етичних питань, пов'язаних з діями організації, а також виконанні функції «соціальної совісті» організації.
Навчання етичної поведінки. Ще один підхід, що використовується організаціями для підвищення показників етичності поведінки, - навчання етичної поведінки керівників і рядових співробітників. При цьому працівники ознайомлюються з етикою бізнесу, що підвищує їх сприйнятливість до етичних проблем, які можуть перед ними виникнути. Вбудовування етики як предмету в курси навчання управління персоналом і державного управління є ще однією формою навчання етичної поведінки, завдяки чому ті, хто навчаються, починають краще розуміти ці проблеми.
Етична експертиза є всестороннім аналізом конкретного аспекту діяльності організації (або конкретного проекту), яка викликає стурбованість вищого керівництва, персоналу або громадськості і може вплинути на імідж і перспективи організації. Результатом такої експертизи стає система пропозицій, направлених на поліпшення морального клімату і моральної респектабельності організації, а також внесення корективів у практику діяльності організації (або її конкретних проектів).
Етичне консультування проводиться тоді, коли проблеми організації не можуть бути вирішені силами самої організації (або в ній відсутні відповідні структури) через складність і суперечність ситуації, пов'язаної з конкретними моральними дилемами, для чого запрошуються компетентні незалежні фахівці з етики бізнесу зі сторони.
Соціальні ревізії пропонуються для оцінки і складання звітів відносно впливу дій і програм організації на соціальне середовище. Прихильники соціальної ревізії вважають, що звіти такого типу можуть свідчити про рівень соціальної відповідальності організації.
Особистий приклад керівника. Підвищення соціальної відповідальності організації, рівно як і дотримання інших етичних принципів бізнесу, неминуче ставить питання про співвідношення особистих (індивідуальних) і суспільних інтересів. І хоча будь-яка діяльність бізнес-організації фактично реалізується окремими особами, інтереси (цінності, мета, мотиви) цих осіб не завжди збігаються з суспільними. При узгодженні особистих і суспільних інтересів особливе значення, на наш погляд, має керівна діяльність, яка є невід'ємною складовою будь-якого менеджменту.
Керівник, як правило, є моральним лідером компанії, який задає загальний клімат і визначає ступінь етичності вчинків. Високоморальна поведінка керівника практично завжди спонукає співробітників слідувати етичним нормам.
Важливо відзначити, що останніми десятиріччями значення поняття «керівництво» зазнало істотних змін. Якщо раніше керівництво базувалося на владі і відповідно на відносинах безумовного підкорення, то в теперішній час в центрі філософії керівництва знаходиться згода, тобто співпраця всіх тих, хто працює під керівництвом керівника. Виходячи з цього сьогодні керівництво персоналом може бути зведено до трьох основних аспектів: розпорядництва (видача директив щодо того, що потрібно робити), налагодження співпраці між працівниками і створення зацікавленості в досягненні поставленої мети.
З позицій соціальної етики задачею керівників як організаторів трудового процесу є цілеспрямований вплив на персонал, який може поліпшити морально-психологічний клімат, попередити і усунути серйозні конфліктні ситуації. Керівник повинен володіти певною культурою спілкування, яка виражається в нормах професійної етики. До останньої прийнято відносити демократизм в спілкуванні з підлеглими, доступність, уважність, уміння створити доброзичливу робочу атмосферу, ввічливість, коректність і відповідальне ставлення до даного ним слова. Соціологами доведено, що ніщо так позитивно не діє на поведінку співробітників, як приклад поведінки їх керівника. Коли співробітники бачать, що їм є чого повчитися у своїх керівників, то у них з'являється потреба дорости до цього рівня і стати такими ж моральними особами. Висока ж моральність осіб організації укріплює її ділову репутацію і є важливою рушійною силою досягнення успіхів у бізнесі.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть основні причини порушення норм моралі у сучасному діловому житті, в сучасній організації.
2. Якщо бізнес функціонує у рамках закону, чи означає це, що він тим самим діє морально? Чому?
3. Назвіть та охарактеризуйте основні способи підвищення етичного рівня організації.
4. У чому полягає складність вирішення етичних проблем на роботі?
5. Які заходи використовуються організаціями для підвищення етичного рівня керівництва і співробітників?
Питання для обговорення
1. Що можна зробити для покращення морального середовища в українському бізнесі? Якою повинна бути етична фірма, компанія?
2. Знайдіть в поточній пресі або наведіть з власної практики приклади, що характеризують моральний стан сучасного бізнесу в Україні і СНД.
3. Чи можете Ви виділити основні цінності і принципи, які культивуються у вашій організації? Чи є вони загальними для усіх співробітників? Чим вони відрізняються від цінностей і принципів універсальної етики?
4. З якими моральними проблемами Вам доводиться найчастіше стикатися на роботі?
5. До якого типу належить культура Вашої організації? Чи є у Вас на роботі традиції, які свідомо підтримуються? У чому вони полягають? Як впливають на Вас?
6. Як Ви оцінюєте моральний рівень Вашої організації в цілому? Чи вважаєте Ви його недостатньо високим? Які заходи для його підвищення Ви могли б запропонувати? Що заважає Вам це зробити?
Теми рефератів
1. Суть і зміст етики організації.
2. Рівні моральних проблем в корпоративних структурах (макро- і мікроетика бізнесу).
3. Мораль і етика як основа організаційної культури підприємства.
4. Моральні принципи ставлення управлінського персоналу до найманих працівників як прояв культури поведінки управлінського персоналу.
5. Роль і етичні механізми у формуванні культури поведінки менеджера у функціонуванні організації, фірми.
6. Моральні конфлікти в діловому житті.
7. Етичні принципи ведення бізнесу. Міжнародні правила.
8. Особливості ділового етикету у різних країнах.
9. Постулати ділової мудрості.
10. Особливості української ділової культури.
Література [32, 55, 58, 85].
