5. Організація і моральні стандарти

5.1. Проблематика дотримання норм моралі у господарській (підприємницькій) діяльності

Як відзначають американські фахівці в галузі етики бізнесу Дж. Сидерблом і Ч. Дж. Дохерті, в процесі нашої службової діяльності ми часто вимушені робити такі речі, які б ніколи не робили у звичайних, побутових умовах. Наприклад, більшість з нас ніколи б навіть не подумали красти матеріали для писання з чийогось будинку. Хоча деякі люди можуть опуститися до такого, але вони ретельним чином намагатимуться приховати свої дії і дуже засмутяться, якщо будуть спійманими за таким заняттям. Проте ми часто виносимо різні матеріали з нашого робочого місця і використовуємо їх для особистих потреб або віддаємо їх членам своєї сім'ї або друзям [58].

Деякі неправильні вчинки, які роблять люди, є впливом роботи в конкурентному діловому середовищі. Часто робота в організації може примусити нас поводитися таким чином, що у звичайних умовах ми визнали б за неправильну поведінку. Наприклад, критика результатів чужої праці приводить до численних образ, яких ми у звичайних умовах прагнемо уникати. На роботі це, проте, може входити в службові обов'язки – критикувати, розбирати недоліки.

Часто симбіоз організаційних і конкурентних чинників призводить до того, що поведінка людини може бути названа сумнівною з моральної точки зору.

Ми ніби-то вимушені приховувати деякі факти, викручуватися, шукати переваги, заподіювати шкоду або ігнорувати шкоду, заподіювану іншим, або ж мовчати, коли бачимо різні несправедливі дії відносно інших людей.

Багато відомих дослідників у галузі етики бізнесу наперед припускають, що в службових ситуаціях грубо порушуються наші звичайні, загальноприйняті норми і правила поведінки. Проаналізуємо разом з Дж. Сидербломом і Ч. Дж. Дохерті етику організації на мікрорівні.

Приклад з крадіжкою матеріалів для писання може здатися тривіальним, оскільки цінність того, що викрадається, несумірно менше, ніж бюджети більшості організацій. Проте це ж міркування може бути використано для виправдання інших розкрадань – от чому будь-які дії такого роду ми вважатимемо ганебними. Разом з тим розтягування дешевих речей з робочих місць є способом поведінки, який може зв'язувати воєдино всіх працівників на ґрунті використовування власності і фондів організації в їх особистих цілях.

В організації, в якій дрібні розкрадання є звичайною справою, стає важко провести межу між нормальною поведінкою співробітників і такими сумнівними вчинками, як, наприклад, особисті переговори по телефону, призначеному для ділових контактів, приватні поїздки працівників за рахунок бюджету організації і т.д. Саме тому, що дрібні крадіжки здаються всім такими тривіальними, украй незручним здається всім і боротися з ними. Але як тільки такий порядок виявляється загальноприйнятим, тоді більш важкою виявляється і боротьба з провиною, яка за ступенем завдання шкоди виявляється вже набагато більш тяжкою. З часом працівники опиняються в такому становищі, що вже не можуть протистояти крупній розтраті фондів, які могли б бути використані для зростання прибутку акціонерів або ж повернені людям, на чиї гроші функціонує організація. Звичка красти у невеликих розмірах веде до формування лояльності по відношенню і до більш значних розтрат.

Приховування істини є ще одним прикладом поведінки, яку ми звичайно називаємо неправильною, але тільки не на робочому місці.

Ведення бізнесу в основному означає купівлю і продаж товару з односторонньою вигодою. Коли з'являється можливість дати помилкову інформацію про об'єкт продажу, продавець не обов'язково скористається цією можливістю, побоюючись санкцій, закладених в законодавстві.

Проте приховання всієї правди, особливо тієї інформації про товар, що продається, яка може примусити покупця шукати такий же товар у іншому місці, просто не враховується в такій «грі» як торгівля. З вищесказаного виходить, що робота людини створює ситуації з незвичайними правилами поведінки, які істотно відрізняються від правил, які діють при будь-яких інших контактах людини в суспільстві.

Особливість бізнесу часто полягає в байдужості до завдання шкоди іншим людям, що є нетиповим у звичайних умовах.

Продукція, яка виробляється та продається підприємцями в умовах ринкової економіки, часто виявляється просто небезпечною для життя і здоров'я людей. Виробники і продавці зовсім не прагнуть попереджати потенційних покупців про небезпеку, яка загрожує, якщо їх до цього не примушує закон. Реклама часто використовується для навіювання людям відчуття безпеки при використовуванні небезпечної продукції, наприклад, коли квітуча молода людина, що знімає кросівки для уранішніх пробіжок, зображається такою, що безтурботно викурює сигарету.

Байдужість до завдання шкоди іншим людям часто виявляється і при поводженні із співробітниками організації. По відношенню до людини, яку звільняють з роботи, знижують на посаді або якій знижують заробітну плату, співчуття з боку виконавчої особи є просто недозволеною розкішшю. В деяких випадках такі дії виконуються з відчуттям незаперечної упевненості у правоті своїх дій, без надання будь-яких пояснень, з усвідомленням того, що одного авторитету начальника достатньо для згоди підлеглого з будь-якою дією шефа. Можливо, за законом цього і насправді достатньо, але з інших міркувань закон в цьому випадку не є абсолютно досконалим. З моральної точки зору нехтування шкодою, заподіюваною іншим людям, є типом поведінки, яку ми в звичайних умовах називаємо неправильною. Ми навіть можемо застосувати фразу по відношенню до тільки-но звільненої людини: «Я хотів би йому допомогти, але... бізнес є бізнес».

У робочих умовах влесливість і інтриганство можуть вважатися «умінням працювати з людьми». У звичайних умовах, якщо ви виявляєтеся людиною, яка лестощами викликає прихильність до себе інших людей, щоб потім використовувати їх для досягнення своєї мети, або ж ви організовуєте секретні союзи для нацьковування однієї людини на іншу, до вас ставитимуться як до людини нещирої або ж безжалісної.

Але на робочому місці такий словесний набір змінюється. Замість того, щоб назвати людину лестивцем, його називають «здатним чудово маневрувати». «Безжальність» же назвуть «практичністю».

Існування таких явищ у світі бізнесу жодна людина не ризикне оспорювати. Проте не тільки у світі «бізнесу заради прибутку» виникають такі явища. Вони спостерігаються в тому або іншому ступені у будь-якій організації.

Якщо ми розглядатимемо організації суспільного сектора, такі, як навчальні заклади або лікувальні установи, то навіть в них не побачимо більш уважного ставлення до пацієнтів або більш відповідального надання послуг, ніж на підприємствах сфери приватного бізнесу. Корінь зла, очевидно, полягає в тому, що організація економічної, виробничої діяльності змінює форму і формує новий моральний зміст більшості людських вчинків. Це, на нашу думку, відбувається унаслідок деяких причин.

Першу з них слід шукати на рівні самої особистості, яка вступає в ті чи інші відносини, у т.ч. економічні, виробничі відносини. Вона полягає у певній ієрархії цінностей особистості, в якій на першому місці стоять власні інтереси, причому переважно матеріальні чи владні прагнення. Також людина може вважати, що її праця оплачується не на належному рівні, її ображають і взагалі ставляться до неї несправедливо. Тоді вона може компенсувати цю несправедливість по відношенню до себе певними вчинками (запізнювання на роботу, крадіжки, обман і т. ін.). Тобто мова йде про духовно-моральний рівень самої особистості і її можливість витримати дійсну несправедливість по відношенню до себе (іноді, при грубих порушеннях етики відносин між працедавцем та працівником обман може стати навіть вимушеним способом виживання, про що, на жаль, свідчить практика аморального бізнесу в умовах української економіки).

Також зазначена проблема може бути пов’язаною із неправильним розумінням самої можливості здійснення етичної економічної діяльності, тобто неможливістю отримання певних економічних або інших результатів за умов дотримання моральних норм. Свою моральність і гідність людина може і повинна виявляти у будь-якій сфері людської діяльності, яка не є від початку аморальною (наприклад розповсюдження наркотиків). Більш того, і це досить відомо із деяких напрямів релігійної економічної етики, у т. ч. етики підприємницьких відносин (наприклад етики православного підприємництва, яку ми будемо розглядати пізніше), ведення трудової, господарської, у т.ч. підприємницької діяльності відповідно до релігійних норм вважається чеснотою.

І наступна важлива причина складностей, які виникають у питанні можливості моральної поведінки працівників у економічних, виробничих відносинах, у т.ч. у межах певної організації, пов’язана з тим, що моральна поведінка можлива тільки за умов, коли норми моралі проголошені і виконуються не тільки на особистісному рівні, але і на інституціональному, тобто на рівні окремих організацій, корпорацій і економічної системи у цілому.