4. Основні концепції в етиці бізнесу

4.1. Релігія і господарське життя

В етиці бізнесу склалися чотири основні підходи до моральних проблем бізнесу, що спираються на чотири етичні напрями:

1) релігійна етика;

2) утилітаризм;

3) деонтична етика (етика обов’язку);

4) етика справедливості.

У цій лекції ми послідовно звернемось до кожного з напрямів.

Перший напрям пов'язаний не тільки з діловими стосунками та підприємницькою діяльністю, а взагалі із господарським життям. Необхідно зазначити, що перші моральні правила, які регламентували господарські відносини, були сформульовані ще у Біблії – у Старозавітному законодавстві. Вони відносились до морального регулювання трудових відносин (оплати праці, ритму праці), відносин з приводу охорони права власності (покарання за пошкодження або крадіжку власності), забороняли будь-які нечесні дії при торгівлі товарами, євреям заборонялось давати позику і при цьому накладати відсоток на суму, що віддається у борг, також обов’язковими були справи милосердя та милостині. Приклади відповідних заповідей ми навели у додатку 1.

І взагалі в усіх основних світових релігіях ми можемо знайти моральні правила, які були спрямовані на регулювання господарського життя, і, як наслідок, – підприємницького життя (це ставлення до багатства та бідності, позикового відсотка та лихварства, ставлення до праці та регулювання трудових відносин, ставлення до власності, ставлення до милостині та благодійності), ми не будемо детально зосереджуватись на тій різниці, яка існує у моральних нормах господарських відносин, зазначимо лише те, що в усіх релігіях засуджується крадіжка та охороняється право власності, засуджуються нечесні шляхи придбання власності та багатства, нечесна торгівля і будь-який обман, несплата працівнику його заробітку (несвоєчасна оплата або недостатня оплата праці), у багатьох релігіях засуджується лихварство.

У науковій думці вперше вплив релігії на господарське життя довів німецький соціолог, філософ та історик М.Вебер. А далі, використовуючи методичний підхід Вебера, такі дослідження продовжив відомий російський філософ, богослов та економіст С.М. Булгаков. І зараз такий напрям дослідження економічних систем з урахуванням релігії та культури відповідної цивілізації є досить популярним та актуальним як серед зарубіжних, так і серед українських та російських фахівців.

Що ж стосується ділового життя, в сучасних ділових відносинах звичайною практикою для багатьох компаній, які прагнуть до конкурентоспроможності та завоювання позитивної репутації у своїх клієнтів, стало розроблення етичних кодексів (до цього питання ми ще повернемось у відповідній темі). При цьому ці кодекси можуть базуватись як на світській моралі, загальних етичних принципах господарювання, які засновані на загальнолюдських цінностях (наприклад, вони відображені у принципах Глобального договору ООН), так і на відповідних релігійних засадах.

У додатку 2 ми, зокрема, навели приклади ділового морального кодексу за іудейським правом, у додатку 3 – основні положення ділової етики американського фінансового будинку «LARIBA».

Як зазначають Марк Шварц та Мейр Тамарі, які розробили перший із зазначених кодексів, хоча єврейська етика передусім підходить для осіб іудейського віросповідання, вона може бути цікавою та корисною і для інших (особливо, коли мова йде про ділові стосунки між особами різного віросповідання або про стосунки між цілими компаніями, які використовують у своїй діяльності певні релігійні норми). Цей кодекс, за зауваженням авторів, є спробою синтезу двох способів мислення : сучасної світської концепції та іудейської моралі.

Ділова етика американського фінансового будинку «LARIBA» розроблена на основі принципів шаріату з урахуванням законів та інструкцій уряду США. Місія цієї компанії полягає у тому, щоб докласти зусиль для забезпечення безвідсоткового фінансування за допомогою пропонування альтернативних кредитних інструментів варіантів фінансування. Але існують не тільки окремі для різних релігій кодекси ділової етики.

Глобалізація бізнесу має тенденцію розширення. Наприклад, швидко збільшується обсяг світової торгівлі, зростає кількість транснаціональних корпорацій, в яких задіяний міжнародний персонал. Інтеграція економік показує тісний взаємозв'язок і взаємозалежність країн.

У той же час розширення міжнародного економічного співробітництва виявило серйозні розбіжності в методах ведення ділової практики представниками різних культур. Щоб вирішити ці проблеми, в 1984 р. при патронажі принца Пилипа, герцога Единбурзького, і наслідного принца Йорданії Хасана бін Талала було проведено консультації з питання про порівняльний аналіз етичних цінностей різних віросповідань. Послідовники трьох монотеїстичних релігій: християнства, ісламу і іудаїзму — взяли в них участь під егідою таких організацій, як St. George's House Windsor and Al Albait Foundation and Arab Thought Forum in Amman. Богослови і бізнесмени, академіки і державні діячі були зацікавлені в пошуку відповідей на ключові питання.

Робоча група, створена з представників трьох монотеїстичних конфесій, намагалася скласти основні принципи міжнародної ділової поведінки. Мета діалогу полягала в тому, щоб розробити загальну етичну основу для ведення спільного міжнародного бізнесу, що включає принципи ділової практики, які допоможуть бізнесменам, інвесторам, банкірам зрозуміти їх роль і функції, вирішити задачі, які виникають в ході щоденного ведення справ.

Учасники погодилися, що разом із зростанням матеріального благополуччя індустріально розвинутих країн там виникають негативні тенденції, які негативно впливають на мораль суспільства, такі, як егоїзм і непорядність. В результаті такого процесу етичні стандарти, прийняті в суспільстві, трансформуються і замінюються іншою мораллю.

Як з'ясувалося, в сучасному мусульманському і іудейському суспільствах вплив релігії на моральність людини і суспільства є достатньо високим, тоді як в християнських суспільствах морально-етичні норми більше визначаються культурою і традицією різних народів і тим середовищем, в якому вони живуть.

Діалог між представниками різних конфесій тривав з перервами протягом декількох років, починаючи з 1988 по жовтень 1993 рр. Підсумком міжконфесійного діалогу стала Декларація (див. додаток 4), складена групою видатних вчених - богословів і ділових людей. Вони прийшли до висновку, що в основу Декларації, або «Кодексу міжнародної ділової етики», повинні бути закладені принципи справедливості, взаємної пошани, відповідальності і чесності.

Декларація показує, що люди різних культур або віросповідань частіше мають більше схожості, ніж відмінностей. Як зазначають розробники декларації, можливо, що це дослідження допоможе вирішити проблеми, які виникають у сфері міжнародного економічного співробітництва, стане корисним у встановленні стабільних міжнародних відносин. Хоча ці норми не охоплюють всіх аспектів ділової поведінки, вони включають основні правила ведення ділової практики згідно з вимогами божественних законів.

Іншим прикладом розроблення спільного для різних релігій авраміїстичної традиції етичного кодексу господарських відносин є «Моральні принципи і правила господарювання», прийняті на Всесвітньому Руському Народному Соборі у 2004 р. (додаток 5). Їх розроблення відбувалось упродовж двох років із залученням богословів, підприємців, державних діячів, фахівців з економіки та підприємництва. Ці правила мають рекомендований характер та пропонуються для добровільного ухвалення керівникам підприємств і комерційних структур, підприємцям і їх співтовариствам, працівникам, профспілкам і всім іншим учасникам економічних процесів, у тому числі державним органам і суспільним об'єднанням, залученим в господарювання.

Сформульовані етичні принципи і правила господарювання ґрунтуються на десяти заповідях, даних Богом, а також на досвіді їх засвоєння християнством і іншими релігіями, які традиційно сповідали в Росії (мусульманство, іудаїзм). Втім, як зазначають розробники, ці принципи і правила не слід сприймати як буквальне тлумачення біблійного тексту. Швидше йдеться про положення, що витікають з Божих заповідей в їх широкому розумінні, а також з багатовікової релігійно-етичної спадщини, яка в тому числі була сформована в російській господарській культурі.

Також слід зазначити, що цей документ описує ідеальну модель господарювання, яка не існує зараз, але до втілення якої можливо і необхідно прагнути в повсякденності. «Можливо, реальність ще довго не відповідатиме даному документу. Але не можна наперед говорити, що визначені принципи є недосяжними, бо в прагненні до чистої совісті і гідного життя людина за допомогою Бога може пройти скільки завгодно важкими шляхами, навіть якщо справа стосується такої непростої сфери людського буття, як економіка».

Необхідно зазначити ще раз, що в усіх розвинутих культурах сформувались чіткі моральні принципи господарської, у т.ч. підприємницької діяльності. Як ще один приклад, який ми пропонуємо розглянути самостійно, можливо навести моральні принципи підприємництва, що мають коріння у традиційній китайській культурі (див. додаток 6).

Далі (у відповідних лекціях), оскільки для України культуростворюючою релігією є православ’я, ми більш ґрунтовно будемо розглядати етичний кодекс православного підприємця.

Але етичні відносини у господарській (підприємницькій) діяльності можуть бути засновані не тільки на релігійній моралі, а й на інших моральних позиціях. Найбільш відомими з них є етика утилітаризму, деонтична етика та етика справедливості (ми вже звертались до цих напрямів етики у першій лекції, зараз повернемось до більш детального їх вивчення).